хочу сюда!
 

Галина

40 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Мак і шлак інформаційного суспільства.

         Один приклад, що ілюструє потужність інформаційних масивів, накопичених людством протягом свого нікчемного життя на цій тимчасовій каменюці.
***
Сто хімічних елементів (за грубим наближенням) можуть утворювати сплави.
Припустимо: на опис властивостей одного сплаву потрібна 1 сторінка А4.
На опис чистих елементів, отже, потрібно 100 сторінок – загальний зошит.
На опис всіх подвійних сплавів потрібно 10000 сторінок – дві полиці книжкової шафи.
На опис всіх потрійних сплавів потрібно 1000000 сторінок – добряча бібліотека.
Насправді: опис властивостей будь-якого матеріалу забирає трохи більше uhmylka ніж 1 сторінку.
        Вже для одного зі ста – заліза – становище набагато ближче нагадує снігову лавину. Горе тому, кого засмоктало в її нутро.
       Тільки структурних класів та груп сталей за призначенням існує десятки. А марок сталей у світі десь 50000.
       Тільки неминучих легуючих елементів сталі (які є майже завжди) три – C, Mn, Si.
       Більше пів-десятка інших елементів: найрізноманітніші співвідношення у численних складнолегованих композиціях – результат хаотичного задоволення багатьох нагальних потреб.       
       Сталь як 5...10-компонентний сплав – то банальна буденність вже не одну сотню років. Всі сталі, що застосовуються, вивчені краще нікуди. Отже знання це у міру надходження хтось записує. Хай не ковалі постнеолітичних кузень, не алхіміки, але, як-не-як, вже напевно з 19 століття – мартени і бессемери, ледебури і аустени, аносови і чернови, гудремони і бейни, сорбі, троости, коттрелли, бюргерси, гудцови, бочвари, таммани, курдюмови, брауни і тьма-тьменна великої та дрібної риби...
        І це, що дехто гордо іменує "область знання", воно є тільки мізерними цятками мозаїки в тій картині світу, що її розгледіло наразі людство мільйонами пар своїх діяльних рук і цікавих очей. Так. Весь цей вузькоспеціальний інформаційний колапс – то є не більше ніж макове зернятко у вбогому врожаї людської Впевненості під назвою... навіть не "Металознавство" чи "Металургія" чи "Механіка", а всього лише "Металургія..." та "Механіка СТАЛЕЙ". Той випадок, коли поєднуються безмір і мізер, коли одночасно мало і багато, коли стає гранично зрозумілим знамените: "Знаю, що нічого не знаю"...
***
          То чому ж термін "інформаційне суспільство", ніби якась новація, з'явився лише з появою електронної форми інформації (ФОРМи інФОРМації!)? Незрозуміла раптовість появи цього терміну, а надто закладена у ньому претензія на ґрунтовну критеріальну ознаку. Назразок: кам'яний вік – мідний – залізний... і от гегелівський світовий Дух, наче кінь, доскакався вже до якогось особливого "інформаційного" віку... Якщо вже так розсудити, то справедливіше було би називати суспільство, як і вік "електричним". Відповідно до "субстанції", що тримає вкупі всю цю вавілонську конструкцію на досягнутому рівні розвитку. Чи не так?

         Саме через останні - найпрогресивніші - види носіїв вся інформаційна сфера людства стає, як ніколи, залежною від індустріальної сфери. Натуральна заручниця енергетики. Коли електронні сховища стають недоступними, а інформаційні потоки згасають так само миттєво, як зупиняється вода у водогоні, як завмирають ліфти між поверхами, чи потяги в підземці, конвеєри на заводах і хірурги над операційними столами, щойно в мережі щезає напруга. Як було це під час "великих затемнень" в Нью-Йорку, коли через аварії регіональних енергосистем мегаполіс залишався без напруги 12 годин в 1965;  20 годин – в 1977   та  12 годин - у 2003 роках.    
          Що ж то у нас є "інформаційним" суспільством? Вбачати в інформації таку собі субстанцію, яку можна продавати подібно до нафти по трубах? Але ж знання обмінювалося на інші блага в усі часи. Прирости очима та пучками пальців до віконця ґаджета?



          Спродукувати за хвилину 100 зображень події, яка не варта й однієї згадки? Чи текст, подібний до цього? Забити цим памороки комусь на іншому континенті?


         А мільйони очей, що століттями пасуть міріади чорних бліх на білих паперових рівнинах – не менш дивне заняття білої людини, що, не гірше від мушкета, повергло у благоговійно-містичний стовбняк не одного аборигена диких географічних та цивілізаційних далей – це який титул присвоїти тому суспільству?



          А копирсання гусячим пером? Тисячоліттям раніше?
          А відмічання спеціальним значком дерева зі знайденим бджолиним дуплом задля присвоєння меду, що робить мисливець племені онге, після чого жоден "колега", що може натрапити на те саме дерево пізніше, не посміє посягнути на власність того глибоко шанованого одноплемінника?
          Для довідки. Згадане плем'я, як і інші племена Андаманських островів, навіть у 20 столітті не вміло добувати вогонь. Зате всі ці племена станом на час їх вивчення (18-20 ст.) мали легенди, які передаються усно, і в яких присутні уявлення про першопричину, прабатьків всього і всіх та креативну роль якихось давніх природних катаклізмів.
           Ні. Цей термін навіть не те що спізнився. Якщо вже вживати його, то вживати як термін атрибутивний щодо суспільства. Бо від самого свого народження людське суспільство, навіть блукаючи в еволюційних тупиках, є інформаційним.

5

Комментарии

Гость: Ordinary

124.11.18, 20:50

недурственно...

    224.11.18, 21:50Ответ на 1 от Гость: Ordinary

      324.11.18, 23:54

      Человек напрочь заблудился в терминах и попытках дать исчерпывающие определения этим терминам, в погоне за частностями- упуская из виду причины...,а масса информации ещё больше вводит в заблуждение..."Знаю, що нічого не знаю".

        424.11.18, 23:55

        Загубився

          524.11.18, 23:56Ответ на 3 от kettlebell

          Тільки що))

            625.11.18, 00:01Ответ на 5 от NoTaRь

            Тільки що))в заметке?

              725.11.18, 00:03Ответ на 6 от kettlebell

              Тільки що))в заметке?Так

                825.11.18, 00:05Ответ на 7 от NoTaRь

                Тільки що))в заметке?Таккак лабиринт -интересно почитать такое