хочу сюда!
 

Татьяна

31 год, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 31-38 лет

Заметки с меткой «текст пісні»

Наша рідна земля - Механічний апельсин

Наша рідна земля (Східний фронт)

1. А він і не мав вишиванки, народних пісень зовсім не знав.
Коли на Донбасі зайнялись світанки, він мамі на кухні спокійно сказав:
Десь там також наша земля,
Десь там також наша земля,
Десь там

також наша земля.

Наша рідна земля.

2. Він знав, що Аллах не покине, коли на війну вирушав.
Вони у Криму раптом стали чужими. Дружині і дітям спокійно сказав:
Десь там також наша земля,
Десь там також наша земля,
Десь там

також наша земля.

Наша рідна земля.

3. Весілля вони не гуляли, їх просто отець повінчав.
Коли побратимів на Сході стріляли, своїй нареченій він тихо сказав:
Десь там також наша земля,
Десь там також наша земля,
Десь там

також наша земля!

Наша рідна земля.

слухати

Гра на виживання - Олександр Павлик

Небо може бути чужим, сонце може стати безжальним,
Мрії переходять у дим, кожен день, немов у бій.
Просто залишитись живим, це твоє найбільше бажання,
Підіймайся, завтра день новий.

Гра на виживання, ти її останній герой,
Гра-випробування. Це життя, не просто роль.
Гра на виживання, хто із нас злетить до небес?
Хто із нас останній переміг себе?

Гра на виживання...

 
Лабіринти довгих доріг, хочеться від болю кричати,
Перейти по лезу ножа до мети, ще далі йти.
Якщо ти себе переміг, то тебе уже не зламати,
Як ти вижив, знаєш тільки ти.

Гра на виживання, ти її останній герой.
Гра-випробування. Це життя, не просто роль.
Гра на виживання, хто із нас летить до небес?
Хто із нас останній переміг себе?

Гра на виживання...

слухати

Ти мій найкращий друг - Помаранч

Обличчям чи спиною
Ти завше біля мене,
я поруч із тобою,
і вільним днем своїм, ти ділишся зі мною,
для нас це так важливо.
Та час тільки вперед,
ми виросли з тобою.
Попереду міста,
дорогою новою,
Ти завше біля мене, я поруч із тобою,
інакше неможливо.

Приспів:
Та голосніше звук! Ти мій найкращий друг!
Нам зовсім не важлива, країна чи година.
Я певний, буду я
триматися завжди, Твоїх очей і рук.
І зовсім не важливо, чи світлий день, чи злива,
Ти мій найкращий друг!

І говорити марно.
Хоч всі кругом сумні,
ти в мене така гарна,
залишим їх самих, це все того не варте,
Тебе я обійму.
А справи всі свої,
ми викинем задарма,
і наших номерів,
дістатись буде марно
Хоч всі кругом сумні, я в тебе такий гарний,
Тебе я підійму.

Приспів

Я знав тебе тоді,
як ще не знав себе,
носив тебе в собі.
Чужі були навколо.
Не буде більше світла,
ніж бачим у вікні.
Ми маєм власне сонце,
і ходимо по колу,
і ходимо по колу...

Приспів

слухати тут можна

Тиха-тиха

В цьому тексті надзвичайно сильно висвітлено етико-філософську тему, на мій погляд. Також дуже приємно її послухати як у первісному вигляді простої акапельної народної пісні, так і осучаснену гуртом Сашка Положинського. Канон подружньої вірності vs Логіка, хід і тріумф життя... Є тут місце для осуду? Немає. Непрямо це випливає з тексту народної пісні і зайвий раз утверджується у частині тексту, доданій Тартаком.
Мораль? Не губіть ниточки, що пов'язує вас зі своїми близькими. Або прийміть всі ймовірні результати протилежного способу життя.


letsrock Версія Гуляйгород та Хорея Козацькаletsrock
 
Тиха-тиха на дворі погода,
Та й немає же милого з походу, та й немає
милого з походу.

Ще й тихіша погодонька буде,
Як мій милий з дороги прибуде, як мій милий
з дороги прибуде.

Як приїхав мій милий з походу,
Зустрів милу в сінях на порозі, зустрів милу
в сінях на порозі.

Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива!
Чия в тебе на руках дитина, чия в тебе
на руках дитина?

Була в мене циганочка Дуня,
Вона в мене дитину й забула, вона в мене
дитину й забула.

Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина, не такая
циганська дитина.

Бо циганське чорне та патлате,
А це біле же, біле гарнувате, а це біле,
біле гарнувате.

Давай, мила, коника сідлати,
Та й поїдем, циганку шукати, та й поїдем,
циганку шукати.

Гайда, милий, із сіней у хату,
Буду тобі правдоньку казати, буду тобі
правдоньку казати.

Був у мене козак аж три ночі,
Він покинув свої карі очі, він покинув
свої карі очі.

letsrock Версія Тартак та Гуляйгородletsrock

Тиха-тиха на дворі погода, нема мого
милого з походу, нема мого
милого з походу.

Як приїхав мій милий з походу, зустрів милу
в сінях на порозі, зустрів милу
в сінях на порозі.

- Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива! Чия в тебе
на руках дитина, чия в тебе
на руках дитина?

Довго-довго тебе чекала,
Плакала ночами, але сліз не вистачало.
Не вистачало, щоб наповнити море,
Щоб змити біль розлуки, щоб затопити горе.
Довго-довго тебе чекала,
Час минав, але вірила, знала,
Що повернешся живим і здоровим,
Її до себе пригортатимеш знову.
Сама у хаті, сама у полі,
І вся робота – на ній, та не жалілась долі.
Але від тебе нема жодної звісточки,
А може просто обірвалася ниточка?
А може вже десь там наклав головою,
Уже згорів у вогні стрімкого бою?
Уже накрився чужою землею,
І більш ніколи не топтатимеш своєї?
Минали дні, минали довгі ночі,
І засихало марно серце дівоче.
Думки сушили мозок. Хто витримає все це?
І вже зневіра гадюкою заповзала в серце...

Ходім, милий, із сіней у хату, буду тобі
правдоньку казати, буду тобі
правдоньку казати.

Був у мене козак аж три ночі, він покинув
оці карі очі, він покинув
оці карі очі.

Мій народ - Тартак + Гуляйгород

letsrock Мій народletsrock
Мій народ – старий сивий дід,
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав’яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!

Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.

Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата...

Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.
Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.

Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим...
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!

А чужії хлопці – дураки, а чужії хлопці – дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.

Степом, степом...

Музика: Анатолій Пашкевич
Слова: Микола Негода
Виконання: Держ. Черкаський український народний хор під керівництвом Анатолія Пашкевича. Солістка Ольга Павловська


Степом, степом йшли у бiй солдати.
Степом, степом даль заволокло.
Мати, мати стала коло хати,
А кругом в диму село...

Степом, степом розгулись гармати,
Степом, степом — клекiт нароста...
Степом, степом падають солдати,
А кругом шумлять жита.

Степом, степом поросли берiзки,
Степом, степом сонце розлилось...
Степом, степом — встали обелiски,
А кругом розлив колось.

Степом, степом — людям жито жати,
Степом, степом даль махне крилом...
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат спить вiчним сном.

Слухати

Люба - Аби МС

Знову на місто ніч впаде,
Знову до тебе сон не йде,
Привід є не змикати вій –
Ти знаєш, що зазвичай я твій.

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Ти мила, жорстока, ти будь-яка.
І вранці ми все почнем з нуля,
Бо лише одна на двох земля.

Люба, ми нікчеми, ми нічого ще не встигли, люба,
Єдине ми вмієм робити - заклопотаний вигляд, люба.
Вдаємо, ніби... о! – зосереджено займаємось розмноженням,
Насправді то просте демографічне шахрайство (вибач Боже нам).

Люба, розмножуватись з тобою повільно, люба –
Це задовольняє, і досить-таки стабільно, люба,
Та, слухай, люба, є багато форм задоволення – від помсти до цукерок,
Слухай, люба, безліч є шляхів щодо розмноження, кращий з них – ксерокс.

La nuit personne ne peut t'aider
Tu as ferme tes yeux vides
Ta nuit, le temps que tu vacilles
Fe suis toujours a toi, ma vie

Tu es mon paix et mon tracas
Ma voix et mon je-ne-sais-quoi
Nous deux sommes nes pour faire l'eclat
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми з тобою напівсидячи існуєм, люба,
Один одного або їмо, або цілуєм, люба,
Коли все спокійно, нудно нам, бракує вкрай ускладнених умов,
Напівсидячи існуєм, напівлежачи працюєм, напівстоячи спимо.

Люба, ми невдахи, саме тому ми разом, люба,
Бо це такий недолік у комплекті хромосом, люба,
Нами, я гадаю, і надалі володітиме приреченість оця,
Нам з тобою, люба, світить повна hallelujah, hallelujah до кінця.

Знову на місто ніч впаде,
Tu as ferme tes yeux vides
Привід є не змикати вій –
Fe suis toujours e toi, ma vie

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Tu es mon paix et mon tracas
І вранці ми все почнем з нуля,
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми нероби, й це не лінощі, а стиль, люба,
Навіть на плювання в стелю нам шкода зусиль, люба,
А коли на лихо є заняття, головне – не перевтомлювать суглоби,
Коли ж зовсім нам з тобою нема чого робить – то ми нічого і не робим.

Люба, все так і буде, якщо тобі треба, щоб було так, люба.
Я покладаюсь на твій, моя люба, смак, Л_Ю_Б_А
Тож, якщо бажаєш, то бігай навколо гола, співаючи Харе Крішна,
Як захочеш - мене розбуди, а будеш мене вбивати, люба, зроби це ніжно.

letsrock тут letsrock

Дай Бо - Аби МС

Ой, як не було неба і землі,
Ой, дай Бо...
А тільки було синєє море,
Ой, дай Бо...

Ой, як не було неба і землі,
А тільки було синєє море.
На цьому морі горіли огні
І коло тих огнів сиділи святі
І радились, кого в море послать...

Коло тих огнів сиділи святі,
Ой, дай Бо...
Радили радоньку, кого в море послать,
Ой, дай Бо...

Ой, пойди Петро у море на дно
Ой, дай Бо...
Та й достань Петро жовтого піску,
Ой, дай Бо...

Ой, пойди, Петро, у море на дно
Та достань, Петро, жовтого піску
Та посіємо по всьому світу,
Щоб уродило і небо і земля,
Небо - зорями, а земля - квітами.

Та й достань, Петро, жовтого піску,
Ой, дай Бо...
Та й посіємо по всьому світу,
Ой, дай Бо...

Щоб уродило і небо і земля,
Ой, дай Бо...
Небо - зорями, і земля - квітами,
Ой, дай Бо...

letsrock послухати letsrock

Ніби-то ні - Аби МС

Я ще не мав в житті нічого, що б лишилось на життя,
Дезінфікована пам’ять, стерильні чуття,
На невдачі нема чого власні сльози лити,
Бо, на жаль, нема на кого б це звалити.

Нема чого вирішувати, все тут і зараз,
І справи нема такої, щоби скоїти, й чекати кари,
Готівку брати за кілограм обурення мого
Теж нема чого.

Іммігруючи в Монголію, пакуючи валізи,
Мені ніби-то нема чого турботу мати про житлові кризи,
Боятись снігу й СНІДу ніби-то нема чого мені –
Ніби-то ні, ніби-то ні.

Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

Нема чого рушати з місця, місця в мене теж нема,
Поклався б на людей, якби не знав, що це дарма,
Мені нема від кого автономність зберігати,
Нема причин і наслідків не так багато...

По вулицях блукають самотньо самовпевнені самиці,
Очі наче крига, стегна наче криця
І трохи ліпше за інфаркт - з ними грати,
Бо краще губити шанси, ніж спокій втрачати.

Нема чого, нема навіщо, нема коли та як,
Нема із ким (і слава Богу), я не знаю, чому це так,
Знов себе питаю, чи вадить це мені?
Ніби-то ні, ніби-то ні.

Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

letsrockтутletsrock
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая