хочу сюда!
 

Sweetlana

44 года, дева, познакомится с парнем в возрасте 33-45 лет

Заметки с меткой «патріот»

Я поверил в Бога.


( замітка одного з друзів на фейсбуці Владимира Мазура , скорочено)


Сегодня со мной случилось три вещи.


1. Я поверил в бога.
Когда беркут прорвался за баррикады и начал оттеснять людей, и люди молились и держались из последних сил - чтобы не заплакать от бессилия и страха, вдруг в ночи раздался колокольный звон. И этот звон означал надежду. В этот момент я поверил в Бога....

2. Я стал националистом.
Когда я увидел этих солдат - моих соотечественников, защищающий интересы только одного человека - со сцены раздался крик - "нас почули! З усього Київа до нас їдуть люди!". Когда я оглянулся и на месте пустыря увидел нескончаемый поток людей - украинцев, неравнодушных к судьбе своих сограждан. Простых соотечественников вышедших на защиту мирного населения.... 
В этот момент я стал националистом.

3. Я освободился от страха. 

Когда они со всех сторон окружили площадь и теснили нас. Когда их сил не хватило, когда мы навалившись толпой смогли дать им отпор, и если не оттеснить, то хотя бы удержать поток этих тварей.
В этот момент я освободился от страха.


И сегодня я снова выйду на Майдан. За эту ночь, за этих людей, за гордость быть единой сплоченной нацией - за ту гордость которую мы отстояли сегодня ночью.... 

С нами Бог, с нами Его честь и сила, с нами - Украина.

Вместе - к победе! Разом до перемоги! 

Слава Украине! (с)  ( замітка одного з друзів на фейсбуці, скорочено)

CKB

CKB

Случай на перекрестке



Утро. Обыкновенный оживленный перекресток со светофором в не самой центральной части Тернополя. События на перекрестке глазами некоего обобщенного персонажа (П) со здешних блогов.
==============================================
*светофор горит красным. Автомобили едут, пешеходы ждут*

П.: Ганьба! Це злочин! В країні, де жили нашi діди й прадіди, ми не можемо вільно ходити по наших вулицях! Навіщо нам потрібна така влада, що дозволяє їздити тільки автівкам? Ганебні вороги посіли наші світлофори й підступно світять нашу неньку кривавим червоним світлом!

*светофор продолжает гореть красным*

П.: За що? За що боролися наші пращури? Чому ми повинні терпіти таку обурливу зухвалість над пам'яттю наших батьків? Геть злочинців, що керують нашими національними світлофорами! Нас багато, бандити повинні сидіти за гратами!

*светофор все равно горит красным*

П.: Це знущання! Це відверте знущання! Нація, що майже керує всесвітом, повинна чекати якогось там світлофора, в якому навіть немає блакитнього кольору! Скільки ще років ми повинні це терпіти? Єднаймося!

*светофор переключается на зеленый. Автомобили стоят, пешеходы идут*

П.: Ось! Ось вона, ця славетня мить! Нарешті здійснилися давні мрії наших пращурів й пращурок! Це було вкрай нелегко, й сотні, тисячі славних синів Вітчизни загинули, але в пекельній боротьбі ми здобули нашу перемогу й тепер вже нас ніколи не збороти. Так уперед, громадо! Не віддамо їм наших славетних звоювань!

*светофор снова переключается на красный*

П.: Як??? Не може цього бути! Це зрада! Так! Це не червоне світло — це саме червоніє наша кров, кров справжніх синів Вітчизни, що змушені були пройти через усі тортури, через усі світлофорні катування. Отож негайно за зброю, браття! Всі, кому не байдуже майбутнє нашої країни, виходьмо на перехрестя. Покажемо, що саме ми варті керувати світлофорами, які так ганебно було перевимкнуто на червоний — ненависний колір для усього прогресивного людства!

*неожиданно толстая тетка пытается перебежать дорогу на красный свет*

П.: Але є ще в нас героїчні дочки та сини! Є чим пишатися країні, яка має таких вельми непохитних патріотів, що за найскладніших та найнебезпечніших умов знайшли в собі мужність та відвагу й, незважаючи на пекельне червоне світло, незважаючи на століття поневолень, виконуючи свою історичну місію, самопожертовно та героїчно крокують уперед, у наше майбуття. Слава героям!

*столь же неожиданно резко тормозит автомобиль, задевая толстую тетку*

П.: Але як це так? Чи можуть бути межі обуренню? Безпідставно, нишком підкралися ненажерливі вороги до славної доньки Вітчизни й з несамовитою ганебністю та зухвальством здійснили давно заплановану ворожу акцію, підступності якої навіть немає жодних прикладів. Але ми не будемо мовчати! Мовчати в цьому випадку — це означало б схвалити злочинність й остаточно дати поставити себе на коліна. Треба негайно дати належну оцінку ворожим діям, що намагались сплюндрувати нашу здобуту довгими тисячоліттями пекельної боротьби духовність та незалежність.

*толстая тетка падает попой на асфальт*

П.: Вшануймо ж, браття, безвинно загиблих. Ніхто і ніколи не змусить нас забути їх героїчних діянь. Бо саме пам'яттю про цю боротьбу ми повинні виховувати наших нащадків, що будуть гордо нести й далі через століття та перехрестя переможний стяг нашої гідности та світлофоронезалежності.

*тетка поднимается и с криками идет к автомобилю бить водителя*

П.: Й наші вороги повинні знати, що ніколи в світі ще не було такого, щоб хтось міг хоч на хвилину зламати нашу велич і духовність. Рішуче скажімо "ні" світові зі світлофорами! Наш вибір — життя без світлофорів та автівок, вільне життя вільного народу на вільних перехрестях. І ми більш не дозволимо ніяким автівкам нахабно руйнувати волевідчуття й самобутність нашої нації. Їм більш не пройдуть даремно знущання над найкращими синами Батьківщини, над волелюбністю та прагненням усього нашого народу до свободи на перехрестях нашої славної Вітчизни. Жодні окупанти не зможуть знищити прагнення нації до торжества духу та невмирущості її державотворчих традицій.

*неожиданно на плечо персонажу какает ворона*

П.: А трясця ж твоїй матері... Ганьба! Це жахливий злочин! В країні, яка тільки що гідно звоювала свободу, клята ворона, увійшовши в круте піке, намагалася поставити під сумнів наші героїчні здобуття... Але нехай вона не сподівається, що з цього піке є вихід. Бо в нас ще знайдуться сили поставити саме нашу остаточну крапку на усіх ворожих спробах знедолити нашу невтомну спрагу до життєлюбності. І тому наше людство, у безмежних муках впевнено крокуючи вперед...

(занавес)

Квітка Цісик

Друзі, можливо я не перший, хто публікує відомості про цю чарівну жінку. Але даю сто відсотків шо при такій наший владі, справжні українці, та українкі не потраплять до масового глядача та слухача. Тому маю надію, шо хтось відкриє для себе Квітку, ії життевий шлях, на жаль, сумний, та ії голос, від якого мурашкі по тілу. Прошу
Біографія

Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 р. у Квінті (Нью-Йорк, США) в сім'ї післявоєнних емігрантів із Західної України Іванни та Володимира Цісиків. Батько Квітки був скрипалем, музичну освіту здобув у Львові, з 1942 р. по 1944 р. був концертмейстером Львівського Оперного Театру, а після еміграції викладав в Українському музичному інституті в Нью-Йорку. Саме батько вчив її грати на скрипці ще з п'яти років. З дитинства Квітка дуже любила співати. Після школи вона вступила до державного університету Нью-Йорка на клас скрипки. Проте, через рік вона кинула університет і була прийнята в Mannes School of Music, де під керівництвом хранителя віденської оперної традиції професора Себастіана Енгельберга отримала знання з вокалу та відшліфувала свій голос – колоратурне сопрано. Навчання закінчила в 1974 році. Ще студенткою почала працювати, оскільки потрібно було оплачувати навчання та допомагати родині. Тоді вона і подалася в шоу-бізнес та дуже швидко зарекомендувала себе, як досконала вокаліста в будь-якому музичному стилі. Квітка обрала собі псевдонім Кейсі (Kacey – за першими літерами її імені та прізвища). Її почали навперебій запрошувати до роботи над своїми альбомами поп– та рок-зірки (Майкл Болтон, Боб Джеймс, Лінда Ронстад, Роберта Флек, Девід Санборн, Карла Саймон, Мікіо Масуо, Квінс Джонс, а з Майклом Джексоном Квітка співала в одному хорі). Квітка також виконувала заголовні пісні в фільмах.

Дуже швидко вона стала однією з найбільш високооплачуваних виконавиць рекламних мотивів для радіо та телебачення. Її голос звучав в рекламних роликах таких брендів як Coca-Cola, American Airlines, Mr. Pibbs, Sears, JC  Penney, Safeway grocery stores and Starburst candies. З 1982 року Квітка була єдиним і незмінним голосом компанії Ford Motors. 1977 р. Квітка здобула нагороду Оскар в номінації "краща пісня для кіно" за саундтрек до фільму "YouLight Up My Life". 1980 р. вона записала свій перший альбом "Songs of Ukraine" ("Пісні з України"). 1989 р. – другий альбом, який отримав назву "Two Colors" ("Два кольори"). Альбоми є родинними проектами: перший чоловік Квітки – композитор-аранжувальник Джек Корнер; другий чоловік Квітки Ед Ракович – інженер звукозапису, спродюсував їх; сестра Марія Цісик грала на піаніно, а мати Іванна стежила за чистотою вимови доньки; у записі брали участь близько 20 музикантів, які грали на понад 10-ти різних інструментах. Альбоми, яким немає рівних в українській легкій музиці, зібрали купу нагород у Канаді, а 1990 р. були номіновані на "Греммі" в категорії contemporary folk. Між записами альбомів відбулося розлучення з Джеком та шлюб з Едом (йому вона народила сина Едді).

1983 р. Квітка з матір'ю відвідали Україну, тоді її пісні ще заборонено було крутити по радіо, дуже мріяла дати серію концертів вже на незалежній Україні. Віктор Мішалов (австралієць українського походження), з яким Квітка навчалася в Консерваторії, приїжджаючи в Україну привіз платівку Квітки Цісик. Тоді з'явилася перша платівка "Квітка" і вона була дуже популярна. Альбом ходив на касетах, на бобінах, люди переписували, слухали, всі захоплювалися і дуже хотіли побачити саму Квітку. Свого часу Олександр Горностай (один з організаторів фестивалю "Червона Рута") запрошував Квітку Цісик до України 1989 р для участі у фестивалі, а 1992 р. для участі в концерті з нагоди першої річниці незалежності України. На жаль, жодного разу вона не змогла приїхати, хоч дуже хотіла. 29 березня 1998 р. Квітка Цісик померла від раку молочної залози у себе в Манхеттені.


Не пошкодуйте часу, послухайте пісню.

А ТИ патріот України?

По мотивам замітки _renny_ у нашому співтоваристві.




А ТИ особисто вважаєш себе патріотом України?



23%, 36 голосов

15%, 24 голоса

36%, 56 голосов

5%, 8 голосов

3%, 4 голоса

10%, 15 голосов

6%, 10 голосов

1%, 1 голос

1%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

патріотам

Настоящий украинский патриот должен быть всегда "трезв и опасен для кацапа".
Борис Філатов.

Українець:)

Чи може 90-літня людина створити дещо, що видно з космосу? 
Може, якщо це українець!

Ленін-патріот))

Краткая история изготовления Ленина-патриота )
Идею я вынашивал месяц - готовился. Одно время все застопорилось на этапе поиска подъемника. Но патриоты есть в любой отрасли, в том числе и строительной.
Чтобы изначально не привлекать внимание, я и привлеченные к хорошему делу парни из "Самообороны" (спасибо, мужики!) оделись в оранжевые жилеты коммунальных служб. Сработало ) Подошедшие милиционеры не препятствовали нам, зато посоветовали его "под вышиванку" покрасить ) 
В общем, я сейчас испачканный (кошмар, какой этот истукан грязный!), весь подертый о бока "вождя", зато довольный, как стадо слонов.
Еще раз всех с наступающим праздником!



Смерть побратима...

18 квітня близько 22.25 від ножових поранень помер наш
побратим Максим Чайка, 1988 р.н., десятник Одеської обласної
організації «Слава і Честь». О 22:06 Максима було доправлено до
Приморської районної лікарні невідкладної допомоги м. Одеси із двома
колотими ножовими пораненнями. Понад тридцять його товаришів очікували
на діагноз медиків під стінами лікарні. Через двадцять хвилин після
госпіталізації лікарі зафіксували факт смерті. За їхніми словами,
отримані нашим побратимом поранення були несумісні з життям.

Звістка про загибель польового командира організації, одного з лідерів
руху одеських футбольних фанатів, відважного воїна-націоналіста
облетіла Одесу за лічені хвилини. Ніхто не вірив у те, що сталося,
ніхто не міг повірити у те, що Чайки більше нема…

Пізніше стали відомі подробиці інциденту. П’ятеро молодих хлопців на
чолі з Чайкою вийшли з клубу «Горіх» і попрямували Олександрівським
проспектом в бік вулиці Дерибасівської (центр міста). Прямуючи через
книжковий ринок (місце частого збору представників дегенеративних
субкультур), розміщений по середині вулиці, вони натрапили на групу
антифашистів, з сімох чоловік. Відчуваючи свою чисельну перевагу,
антифа кинулися на наших хлопців, які в свою чергу дали їм достойну
відсіч. Отримавши ляпаса, антифа вирішили застосувати знаряддя нечесної
гри. Один із них дістав ніж. Виникла друга недовготривала сутичка,
після якої антифа розбіглися, а Максим поранений впав на бруківку.
Ножовий удар під праву пахву виявився фатальним. Попри всі намагання
побратимів кров неможливо було зупинити. «Швидка» приїхала за 20 хвилин
і без особливого ентузіазму лікарі завантажили нашого побратима, що
стікав кров’ю, до карети. Помер він за пів години в операційній.

Відеозапис сутички зберігся на плівці цілодобової камери спостереження
книжкового ринку, і до ранку майже всі антифа були затримані органами
МВС і доправлені до Приморського райвідділу міліції. Чотирьом з них
загрожує позбавлення волі на строк від 2 до 4 років, а «різака»
оголошено у всеукраїнський розшук. Розслідування триває.

Смерть на те і є, аби припиняти життя, але найгірше, коли вона забирає
молодих, повних сил і мужності, вірних синів Рідної землі, котрі
вирішили присвятити своє життя боротьбі за Ідею Nації і знайшли свою
смерть у нерівній боротьбі із її підступними ворогами.

Вічна пам’ять воїнам-націоналістам!
Вічна пам’ять полеглим героям!

Максиме, друже, ти завжди житимеш у наших серцях, і ніщо не змусить нас забути тебе!

Володимир Парасюк як завжди на висоті (фото)

От що у думках у справжніх патріотів!



(збільшене фото можна побачити тут)

Фото краще подивитися у збільшеному варіанті, щоб зрозуміти, що я мав на увазі.
Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая