Депутаты Верховной Рады Украины зарабатывают десятки миллионов долларов «леваков», изменяя политическую ориентацию, создавая депутатские запросы, лоббируя законы, а также контролируя госзакупки.

В качестве некого доказательства, как пишет Фокус, может служить деятельность депутата Игоря Рыбакова, который за время прошлого созыва заработал более 100 тыс. долларов, однако за это время у него появились внедорожник BMW X5, рыболовный катер Princecraft, а в собственности семьи — роскошное судно Four Wins.

Как депутат без бизнеса и его жена, которая согласно декларации зарабатывает только две тысячи в месяц, это все смогли накупить — секрет. Однако ответ на вопрос о финансовом состоянии может крыться в его биографии — в 2009-м он стал одним из первых депутатов-перебежчиков, которые именуются «тушками».

Именно политическая гибкость и является самым высокооплачиваемым «левым» доходом депутатов — за такие изменения во взглядах платят до $ 10 млн.

Второй способ — субвенции и дотации, выделяемые в регионы, в частности, на строительство дорог и возведения государственных объектов. Получить материальную помощь без связей в правительстве — почти нереально. Должен быть налажена связь с премьер-министром, от которого зависит процесс распределения бюджетных средств. На таких махинациях депутат зарабатывает до 2 млн. долларов за субвенцию.

Третий вариант — депутатский запрос. Это судьба небогатых парламентариев, за это они получают до 10 тысяч долларов. Сопровождение запроса выступлением с трибуны стоит 5 тысяч, выезд депутата на место происшествия — 10 тысяч.

Один из самых доходных вариантов «бизнеса» — госзакупки. Депутаты получают на них до 10 тысяч долларов за тендер. Однако, для этого нужно иметь связи в исполнительной власти, Кабмине и иметь сильный авторитет в регионе.

Еще один способ — лоббирование законопроектов, стоимость такой «услуги» — до 100 тысяч за один закон.

Последний вариант — самый скромный. Это банальная экономия. Каждому депутату кроме зарплаты выдаются деньги на правительственные расходы, которые никем не контролируются. Два года экономии — можете идти в автосалон за Toyota Camry, три года ожидания вознаграждается новым внедорожником Lexus RX350.

http://lenta-ua.net/novosti/politika/14344-levye-dohody-deputatov.html

Останні оперативні новини про роботу нового складу Верховної Ради України ви можете прочитати тільки завдяки соціальній мережі Twitter. Народні депутати України, парламентські журналісти та громадські активісти пишуть новини, викладаючі їх у Twitter з хештегом "#рада2012".

Інтернет-видання "Відкрита Полтава" розмістило на всіх своїх сторінках віджет з хештегом "#рада2012", щоб будь-який відвідувач нашого сайту міг читати новини з парламенту, навіть, не будучи користувачем соцмережі Twitter.

Тож, запрошуємо всіх користувачів Інтернету читати парламентські новини на нашому сайті: http://www.vp.poltava.ua/

Чим Яворівський кращий од Табачніка?

Сергій Пантюк Український письменник
22 грудня 2012, 20:14

З великими від здивування очима прочитав інформацію про те, що на посаду голови Комітету з питань культури і духовності ВР України "Батьківщина" знову пропонує людину, яка ніколи не мала нічого спільного ані з духовністю, ані з культурою. Ім'я цього претендента – Володимир Яворівський.
Ну не можу я зрозуміти отаких кроків, хто і що б мені не казав. І навіть кинута одним поважним паном фраза "Так, це сучий син. Але ж наш сучий син!" теж виглядає мало переконливою. Я завжди звик називати негідника негідником, а злодія злодієм. Цього мене навчили ще в дитинстві книжки, які читав. А ще ті книжки навчили мене самого не жити так, щоб люди пальцями тицяли. І щоб очей у сірка позичати не доводилося.
Єдиний контр-аргумент, який мені можуть запропонувати опоненти – так В. Яворівський же виграв мажоритарку! Але це теж не так, бо виграв не Яворівський, а "єдиний опозиційний кандидат". Навіть якби Міккі Маус балотувався у Києві під цим брендом, теж би виграв. Але головне не це.
Відпрацювавши понад рік на посаді секретаря національної Спілки письменників України, я отримав змогу донесхочу "понасолоджуватися" наслідками "культурної" та "духовної" діяльності пана Яворівського. Сказати, що це жах, буде нічого не сказати. Куди не ткнись – всюди купа відвертого криміналу.
Письменницька поліклініка на вул. Рейтарській (біля Золотих воріт) продана за ціною трикімнатної квартири. І не просто так продана, а за підробними документами. За Статутом НСПУ, навіть найменше відчудження майна відбувається за рішенням Ради – найвищого органу між з'їздами. Такого рішення не було, про це у письмовій формі заявили всі тодішні члени Ради. Власне, крім одного – такого собі Анатолія Гая, який досі працює підбрехачем у Яворівського. Але то окрема тема. До речі, продавши поліклініку, яворівська команда навіть податку з оборудки не сплатила – зараз є всі шанси паралізувати діяльність НСПУ роки на два. Бо ті борги (з пенею – це понад 3 млн. грн) тепер висять, і їх хтось таки має сплатити. Бажано, щоб цим "хтосем" став наш пан Яворівський, причому особисто!
Знищено і продано неодмінну письменницьку реліквію – кав'ярню "Еней", стіни якої були розписані відомим художником Анатолієм Базилевичем. У персонажах "Енеїди" на унікальних фресках легко впізнавалися українські класики, панувала дуже тепла атмосфера. Зараз у тому приміщенні гіпер-крутий ресторан "Сад", власники якого – представники російського капіталу – тепер (завдяки "високодуховному" Яворівському!) претендують (увага!) на 50% відсотків власності Будинку письменників на Банковій, 2!
Таких штучок пан Яворівський, перебуваючи на посаді голови НСПУ і водночас – згаданого вище Комітету з питань культури і духовності, натворив чимало. І у пресі про це неодноразово повідомлялося, і кримінальні справи відкриті. Тому письменники й погнали В.Яворівського поганою мітлою з керівної посади, не бажаючи більше все це терпіти. Думаєте, він покаявся? Ага! Більше того, продовжує свою чорну справу – через згаданого вище А.Гая розповсюджувалися чутки, ніби це наша команда хоче продати партії регіонів Будинок письменників на Банковій. Більшого цинізму годі й шукати.
І останнє. Хочу запитати у шановного товариства, може хтось знає: а що такого важливого для країни зробив пан Яворівський, протираючи штани на чолі Комітету з питань культури і духовності у попередній каденції? Агов, друзі письменники, художники, співаки, видавці! Може то лише я нічого не помітив? Підкажіть...
Звідси й виникла думка, яку виніс у заголовок – а чим Яворівський кращий за Табачніка? Табачнік робить Україні шкоду своїми діями, а Яворівський – і діями, і бездіяльністю. Не хотілося б критикувати "оновлену" "Батьківщину", але чому вона досі не очистилася від такого вразливого суб'єкта, та ще й продовжує його пхати на ключову для українства посаду, жодною логікою пояснити не можу. Хіба що – кулуарними домовленостями із владою. Але то вже хай буде на їхній совісті...
http://blogs.pravda.com.ua/authors/pantyuk/50d5f89a28a5b/add_ok/#comments

Богдан Гордасевич, комент: Я знаю давно нешанованого Яворівського ще по його діяльності на чолі Демократичної партії України, яку він успішно декласував свого часу, як і НСПУ, звідки ось подав заяву про вихід. Саме за подібну "кадрову політику" я не поважав "Батьківщину" і Тимошенко, де зрадників не перелічити і Яворівський - на черзі. Гнида конкретна і ще своє покаже, хоча і до цього стільки було показано, що я дивуюсь його плавучості рівня Поплавського. Досить нагадати, як він дві каденції у 90-х очолював у ВРУ Комітет по Чорнобилю, а крадіжки тоді були глобальні, ну а Яворівський як дурник наче: нічого не бачив і не чув про це. Ось хто перший запустив фразу "Ці руки нічого не брали" - все чужими типу Гая роблено.

Якраз новина: Табачника Дімона знову призначено міністром освіти України - дружно привітаймо нового-старого керівника освітнього сміттєзвалища!
Це не моя особиста негація, а світова!
Реальний світовий рівень української освіти (пост-радянської совкової і дуже розхваленої виключно самими ж "совками" як дуже прогресивну): Цілеспрямована робота з позиціювання вузів у світовому освітньому просторі дозволила ряду провідних українських університетів значно поліпшити позиції у світовому рейтингу Webometrics: НТУУ «КПІ» — 957-ме місце, НУ «Львівська політехніка» — 1248-ме місце, НПУ ім. М.Драгоманова — 1747-ме місце, КНУ ім. Т.Шевченка — 1934-те місце.
http://dt.ua/EDUCATION/akademichniy_reyting_universitetiv_top-200_ukrayina-103116.html

Вкотре наголошую: не в персоналіях справа! Панове, чи варто всі сили кидати проти Табачника, щоб замість нього став Колесников чи Мірошниченко, або ще якась падлюка інша від Табачника тільки за прізвищем? Потрібна докорінна системна зміна економічних важелів в усьому державному апараті України! І зокрема - в освіті!

Як завжди на повну відвертість: я буду голосувати у 116-му виборчому округу за "Нашу Україну" і мажоритарну п. Фаріон з "Свободи"

Взагалі максимум мого бажання від цих виборів 2012 до Верховної Ради України - це щоб туди пройшла "Наша Україна" і щоб Ющенко став головою ВРУ. Вже наперед знаю всі спростування цього бажання - за минулі тижні набралось того добра чимало: і "фе", і "ге", і "тю" тощо. Але кожного разу я відповідав просто: це моє законне право - обирати того, кого я хочу. Як моє законне демократичне право бажати певних результатів, які я спеціально оприлюднюю наперед, що потім можна було порівняти з результатами, що будуть.
Також я дуже хочу і сподіваюсь, що не пройдуть 5 % КПУ та "Україна - вперед", а ПРУ не матиме значної більшості в списку, хоча мажоритарників буде в них чимало - це зрозуміло.

Загалом, на мою думку, це вперше вибори в Україні є виборами, а не війною, як всі попередні. Є що дійсно вибирати. Тут розклад електорату десь такий:

1. Партія Регіонів України по своїй суті представляє клан олігархів та великої буржуазії, але електорат її складає переважно консервативний "совковий" за своєю психологією виборець, переважно російсько-суржикомовний, який вимагає від держави патронального благополуччя, тобто йому "держава має забезпечити роботу і достаток" як і всі інші блага цивілізації. Простіше кажучи: стабільність буття раба, що має доброго до нього пана-господаря.

2. Об'єднанна опозиція "Батьківщина" згуртовує в собі весь протестний електорат, що чітко висловлено в їх гаслі "Ми їх зупинимо!" Це зробити не важко щодо тих, хто вже стоїть і боїться завалитись. Але тема "війни заради війни" - малопродуктивна. Що дасть боротьба за імпічмент? Однозначно то буде картинка, як два барани зійшлися на хисткому містку і бодались доти, доки обидва не полетіли у воду. Але люди мають право бути проти, бо комусь треба бути проти, та і є чого бути проти...

3. ВО "Свобода" дуже добре що йде самостійно, але і узгоджує свої дії з іншими опозиціонерами. Тут назва відповідає бажанням електорату, який буде голосувати за цю політсилу: бажання свободи! Вільна людина, що сама творить своє життя у своїй державі. Певний надлишок декларативного українського націоналізму у ідеологічній програмі, як показує практика на Львівщині і Тернопільщині, - так і залишається та обмежується одними деклараціями і нікому ніяких загроз не несе, тому вважаю цю політсилу позитивною.

4. Партія "Удар", це якщо тезово, то це політсила "ні вашим - ні нашим", бо тут змішались Пинзеник з Куніціним, Гурвіц з Наливайченко  тощо. Електорат тут найрізнобічний і переважно з тих, хто хоче змін в першу чергу в складі нардепів ВРУ, а там і змін в правовому полі життя за європейськими стандартами. Також позитивна політсила, особливо тим, що за неї може дозволити собі проголосувати і російськомовний електорат, що ослаблює позиції ПРУ.

5. Партія "Наша Україна" тримається виключно на твердих прихильниках Віктора Ющенка, якого дуже влучно обізвали колись "котом Леопольдом", тому що його основний месидж один: "Панове, ну давайте жити дружно!" Мені, як людині, що пів життя прожила в Донецьку (на Сході), а другу половину - у Львові (Захід-Бандерштат) подібна позиція найбільше імпонує.
Я хочу домагатися всенаціонального примирення в Україні - хочу і буду. Тому і обираю Ющенка для цього. Поки що це найкращий варіант, а головне - перевірений: знаємо достатньо і позитивні, і негативні сторони. Як на мене - позитивні переважають.

6. Найогидніша, звичайно, КПУ - так безкінечно брехати можна тільки з наявності величезного досвіду вже у майже 100 років, якщо 75 р. комуністичного СРСР і 20 р. КПУ в України скласти, то обіцяне щастя комунізму мало бути давним-давно, але  не буде ніколи. Бреше Петро Симоненко просто геніально, тому по електорату КПУ можна буде визначити кількісний показник ідіотів в Україні. Не ідіоти за такий блуд голосувати точно що не будуть.

7. Залишається цікавим питання, чи буде хтось і скільки, що проголосують за "Україна - вперед!". Окрім назви тут все "повний зад", особливо політтехнологи, які обрали своїм програмним документом казочку про Буратіно, якого так і нема, але є Мальвіна, Арлекін і Пьєро, а ще є їх таємний закулісний володар-керівник злий і жорстокий Карабас Барабас з Межигір'я. А якби замість клоуна і футболіста до цієї структури запросили справжнього Буратіно - Леоніда Грача, а ще до нього - Юрія Кармазина! То могло б спрацювати ще й як! Вже можна сказати, бо не використають. Тут чистий спортивний інтерес щодо марнотратсва і марнославності. Сподіваюсь, що відберуть принаймні голоси у не повних ідіотів щодо КПУ.

Ото і все, що хотів сказати на передодні виборів до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 р., на які всіх закликаю прийти, голосувати за власним сумлінням і не продаватися.

            ВСІ  -  НА ВИБОРИ !!!                        НА  ВИБОРИ  -  ВСІ !!!

Богдан Гордасевич
м. Львів - Рясне

Є таке популярне гасло: «Бандера прийде  – порядок наведе!»  – яке можна часто почути на різних заходах у Львові, особливо національно-патріотичних мітингах чи маніфестаціях. Найбільше полюбляє скандувати це гасло молодь, що і не дивно, але дивно інше: чому власне саме Степан Бандера повинен приходити й наводити порядок в сучасній Українській Державі? Теж мені крайнього знайшли в якості прибиральниці...
Ні, я розуміюся на метафорах і на гіперболах, як розумію, що мова йде про ідейну спадщину Степана Бандери, а все ж чому так прямо і не сказати: «Ідеї Бандери вжиття проведем  – своїми руками порядок наведем!» Власне так і діяла когорта людей з УВО-ОУН-УПА: вони не чекали, що хтось там дасть їм свободу, державу і наведе порядок в ній. Ці люди за власною ініціативою бралися за роботу в різних сферах суспільного життя, чим і ствердили навічно в Україні свою Ідею і Чин.
Для чого заведена ця дещо абстрактна розмова? Власне заради конкретики, якими є майбутні політичні вибори в Україні до Верховної Ради: які б гасла не проголошували політики і яких би глобальних та радикальних обіцянок не робили, а все одно людям потрібно ясно усвідомити наперед, що саме вони будуть виконавцями або і навіть жертвами від діяльності новообраної ВРУ. Дива не станеться, бо в політиці його не буває! І економіці так само. Час це усвідомити чітко і однозначно.
Можна нагадати, як всі вірили, що ось Україна стане незалежною і ми тут же заживемо гарно і заможно! Не сталося такого дива, а стався Кучма. Або після славної Помаранчевої революції так само всі в Україні сподівались на диво: зараз Ющенко і Тимошенко зроблять наше життя чудовим-пречудовим. І тут нічого не вийшло гарного. Далі багато хто увірував у диво «владної руки господаря» Януковича, що враз наведе порядок і дисципліну в Україні, а затим і добробут. Що маємо насправді  – самі бачите: доброго мізерно мало.
І виникає просте запитання: коли ж ми в Україні нарешті перестанемо вірити у міфічне диво миттєвого збагачення і розпочнемо самі працювати, самі наводити лад у власній державі? На себе особисто працюємо хто на що гаразд, тоді як до державного... Тут явний негаразд.
Є гарне прислів’я: «Біда вимучить  – біда й виучить». Щось в Україні з тою виучкою ну ні в яку. Виникають і зникають в Україні різні політичні МММ, знову і знову якийсь черговий політичний Мавроді надурює людей  – і мало що йде в науку українському виборцю, який і далі вперто вірить в диво: ось проголосуємо, оберемо вождя-генія і завтра настане красота, а не життя. Хоча після виборів настає час протилежного обіцяному нового гасла типу: «Покращення вже сьогодні»  –  було учора»
Таким чином закликаю більшість активного електорату в Україні не тільки і не стільки перейматися результатами нових виборів до ВРУ, як грунтовно задуматись над тими власними діями в подальшому після виборів та над відповідними вимогами до законодавчої і виконавчої влад. Особливо це стосується вже досить значного прошарку української буржуазії і малого, і середнього, і великого бізнесу, тому що там є що планувати і є що втрачати, якщо в Україні розпочнеться чергова політична деструкція. Тому для вас, любі буржуа, особливо теза «чесних виборів» повинна стати першочерговою!
В політичній боротьбі багато хто з «претинднетів на папаху» готовий піти на все заради досягнення перемоги, але обмежує оте його «все» усвідомлення, що і суперники також можуть піти на все що завгодно. Тому і тільки тому всі учасники виборчого процесу всіма силами повинні намагатися діяти чесно самим і вимагати цього від інших, а не навпаки  в жодному разі! Чесна перемога у виборах дає право на владу, тоді як нечесна сфальшована перемога владу дає, а права на неї  – ні. Чесність виборів є одною з головних суспільних вимог!
І ще одне є важливим, про що я вже сказав вище: виборець повинен усвідомлювати подальшу мету свого вибору. Якщо основною темою вибору є гасла «знай наших» і «наб’ємо пику ворогам»  – то ясно, що після виборів суспільного позитиву в діяльності обраних депутатів буде нікчемно мало, що ми пересвідчились вже безліч разів. Але якщо вибір відбувається за думкою, що політика  – це мистецтво компромісів, вміння домовлятись щодо дотримання взаємних інтересів  – то результати виборів будуть однозначно значно позитивніші від виборів за принципом «стінка на стінку».
У Степана Бандери є гарний вислів: «Ніщо не зупинить ідеї, час якої настав»  Сподіваюсь, що для українського суспільства настав час ідеї примирення і припинення соціальної конфронтації. Ідеї спільної злагоди в державі і мирної праці. Принаймні підтвердження тому є той факт, що принцип «біполярного політикуму» в Україні не знайшов підтримки і нам не доводиться вибирати «або  – або», де за часту жодне «або» не довподоби виборцю, але іншого нема. А потім жаліємось, чому ми маємо, те що маємо... На щастя, тепер є що вибирати в Україні, а це наша спільна заслуга.
З того всього висновок чіткий: вибори 28 жовтня 2012 року до Верховної Ради України мають бути чесними і їх результат має бути позитивним для соціального єднання в Україні, а не створити нове коло суспільної конфронтації. І все це залежить від нас з вами! Всіх нас в Україні сущих! І Бандера для цього не прийде!  Як би його не кликали і не припрошали  – все одно не прийде, тому що це справа для живих: наводити порядок у власній хаті. До того ж Степан Бандера давно вже з нами в Україні для кожного, хто цього щиро схоче!
   
Богдан Гордасевич

Після того, як прийняття ВРУ Закону про мовну політику в Україні ще в першому читанні одразу привітали в Росії, стало ясно для кого цей підступний гешефт вчинили регіонали - для хазяїна стараються, бо то він вже їх президент, а не якийсь там Янукович. Для цього останнього (в усіх розуміннях даного слова) всі ці події у Верховній Раді, а ще більше - збурення у регіонах України та ще саме на початку великого дійства Єврочемпіонату 2012, яке б мало прославити власне Януковича, то є досить і досить неприємна подія, але і він так само не може нічого вдіяти - Хазяїн з Кремля наказав і треба виконувати.
Давайте реально подивимось на мовну ситуацію в Україні: чи є насправді така вже нагальна потреба в прийнятті подібного мовного закону? Жодної! Однозначно! Неймовірно приниженою, затурканою і забитою якщо і є якась мова в Україні, то це саме українська, номінально державна мова, але далеко не як належить бути тому насправді функціонально. За 2 роки влади Януковича і Ко з ПРидурків відбулась тотальна русифікація навіть того невеличкого україномовного простору, який виник в держапараті та радіо- і телепросторі за 2005 - 2010 роки. І це все робилось без всякого правового обгрунтування, а навпаки всупереч всім законам включно до Конституції - просто в наглу, як то і звикли робити урки-регіонали, які наглість вважають за єдине щастя в світі. Ну що ж, панове урки-ПРидурки, якщо ви шукаєте неприємностей на власну шкуру, то швидко їх знайдете - я в цьому більш ніж певен. І мені особисто досить кумедно чути, як головні ПРидурки заявляють, що не допустять повторення подій 2004 року. Кучма так само не раз промовляв, що не допустить революції, наче хтось його про цей дозвіл став питатись. Так само і ПРидурків ми питатись не збираємось, як не будемо і повторювати все як колись мирно і чинно, тому що і найбільшому з усіх можливих добреньких і лагідних українців тепер вже ясно, що боротись тут можна тільки одним єдиним чином: «Вогнем і мечем»
Безперечно це не є щось собі простеньке і веселеньке часів Майдану, як зрозуміло, що це нацьковує народ України одне на одного огидна рука Москви, бо тільки Росії вигідно мати дестабілізацію в Україні через етнічні конфлікти за грузинським сценарієм, але якщо над народом починають настільки нагло знущатись і зраджувати його інтереси власні керівники на догоду іншій державі, то немає більше виходу з такої ситуації, як масове повстання і покара для зрадників. Всіх. Бити і гнати в три шиї як оту парламентську більшість, так і оту недолугу опозицію, що бездарно здає одну позицію за другою - нам таких захисничків не потрібно! Пошукаємо кращих!
В завершення теми хочу сказати від себе наступне: якщо до 5 червня 2012 року я змушував себе миритись з владою ПРидурків, бо то є демократична константа визнавати владу обрану на виборах, проте відтепер я цієї влади не визнаю, тому що вона діє за законами окупанта: «горе переможеним». А ми не є переможені! Ми ще подивимось, хто кого...

Богдан Гордасевич
м. Львів
06.06.2012    

А що робити нам?

Велелюдного віче, яке я сподівався застати перед будинком Львівської облдержадміністраці вранці 5 червня, не було, хоча тема прийняття Закону про мовну політику в Україні була досить актуальна, але ясно і те, що люди вже не вірять в легальну демократію в цій державі при цій владі. І я вважаю, що люди праві, тому і не нарікаю на львів’ян, які спокійно сновигали містом по своїх особистих справах. Просто в усьому стає відчутно, як визріває народний гнів, накопичується і незнати з якої причини він вибухне - то більш ніж зрозуміло. Всякому терпінню є свої межі, а коли великій нації в наглу плюють у лице зневагою до найсокровеннішого - до мови! До мови корінного народу! І хто? Зайди й перевертні, які опанували владу і вважають себе за всемогутніх зверхників над людьми! Не бувати цьому!
Суто по темі хочу навести вірш поета Мирослава Кушніра, який у 22 роки загинув у лавах УПА:

ШЕВЧЕНКО - БРАТЧИК

Задушна ніч, сліпа, безкрая,
і в пітьму вдивлене вікно.
Нависла дум криклива зграя,
морочить душу ув одно.

Братерство братнє, воля, воля...
Кого ж ви братом нарекли?
Синам жорстокого Миколи
ви дружно руку подали.

І ви ждете од них любови,
раби, підніжки, прошаки...
Нема козацької в вас крови -
сини козацькі не такі!

Не ждіть добра в собак Петрових -
обух громадою сталіть!
Бо ж не словами - кров’ю злою
нам треба волю окропить.

Задушна ніч, сліпа, безкрая,
глибінь бездонна темноти.
Буранно вітер завиває,
відносить думи у степи.

1 березня 1942 р.  

На мою думку тут поетом-бійцем більш ніж чітко визначено, що потрібно робити і чому. Тому я хочу висловитись на іншу тему, яку почув на тому ж віче серед людей, а саме, що одні казали: «То Ющенко все винуватий», - а інші відповідали: «Ні, то Юля винувата, бо взаємопоборювали одне одного, а не єднались» І ніхто і півсловом не обмовився, що вони може й обоє таки винуваті кожен по-своєму, але найбільша вина на нас всіх! Бо всі ми після перемоги Помаранчевої революції преспокійно зачали очікувати коли ж то нам мана небесна до рота посиплеться від наших зоресяйних керманичів, замість того щоб користатись сприятливим часом і активно братися до роботи, тобто перебирати владу в країні до власних рук - наших народних рук! Пригадайте, як то все було?! Хіба не фронда 2005 року Тимошенко до Ющенка розпочала відродження фактично знищеної політичної сили на чолі з Януковичем? А де ми всі були? Ми дружно голосували проти себе самих віддаючи голоси хто за «Нашу Україну», хто за БЮТ, а хто і за СПУ, і ще за цілу купку інших лженаціонал-патріотів типу Народної партії Костенка з Плющем, РУХу тощо - що то було? Демократія? Дурократія це було, тому що раз довірили владу президента України Ющенку - то й треба було того триматись! І спитати можна було б тоді конкретно з кого! Ну а так вийшло як класичне: собака на сіні, що сама його не з’їсть, але і худобу до харчу не підпускала. І винуватих нема: Гриць киває на Гаврила, а Гаврило - на Данила...
Отже хто винуватий у конфронтаційній упередженості стосунків Ющенка з Тимошенко? Виключно ми самі - виборці з націонал-патріотичного табору, які голосували один проти одного, а не проти регіоналів та комуністів. То є факт, який ніхто не зможе спростувати. Як і підступне відтягування голосів ВО «Свобода» у виборах 2008 р. під ультрапатріотичними й націоналістичними гаслами від БЮТу й НУНС  на користь Партії регіонів та комуністів - це так само потрібно пам’ятати. Це все наші з вами голоси! Наші з вами! І далі теж вибір є і буде за нами! Це не стосується одних тільки виборів - це стосується самого буденного життя кожного! Цей вибір відбувається щоденно! Ми просто не надаємо тому належної уваги і робимо в тому велику помилку. Дуже часто ми самі себе принижуємо більше, аніж це хтось інший нас принижує. Простий приклад: сучасні молоді хлопці і дівчата у Львові спілкуються поміж себе українською з величезною кількістю матюків - це хіба не самоприниження? Чому молодь не хоче сама спілкуватись чистою нормальною мовою, а вподобала зеківську говірку? Звідки це їм навіяли? Хто до того привчив? А самі так хочуть - самі! Ну хочеться їм сморід з рота випускати, тіло наколками вкривати, оголеними і розцяцькованими на людях з’являтись - хочеться! А бути вишукано вбраним з гарною мовою і поводженням вихованої людини - не хочеться! Чому? Подумайте? І дайте просту відповідь на запитання: так це нас хтось «опускає» чи ми самі себе?
Тепер повернемось до основної теми: української мови, яку грубо зневажили з боку правлячої верхівки нашої держави. Як я вже однозначно зазначав: реальної потреби в такому мовному законі немає, тому це треба сприймати виключно як образу проти української нації. Особисто я такої образи як свідомий українець, а не просто україномовний громадянин, прощати не збираюсь. Воно й раніше я дещо самостійно українізовував свій життєвий простір обираючи у читанні, музиці, перегляді телепередач тощо українське, але тепер, коли в державі на законодавчому рівні вводять мовну сегрегацію - моє рішення стає однозначним і категоричним: я, українець, живу в Українській Державі, тому якщо хтось захоче, щоб я його почув і зрозумів, то він має звертатись до мене виключно українською мовою! Все - без варіантів! Винятки в мене можуть бути до іноземців, але винятки для того й існують, щоб стверджувати правило. І мав я десь всіх сурогатомовних співвітчизників, які не володіють державною мовою, як і всю провладну державну номенклатуру з ПРидворних ПРидурків з Партії регіонів, яким не вистачає інтелекту вивчити ще одну слов’янську мову.
Ігнорування - то не війна, отже дозволити може кожен, хто забажає відстояти свою мову і державу як надбання Українського Нації. Звичайно, що я був і є проти міжнаціональної ворожнечі та проявів етноциду, але я вимагаю і маю на це повне право, щоб мову і націю корінного населення моєї держави поважали і не принижували незалежно від чисельності іншомовних зайд та перевертнів на її території. Якщо влада тупо хоче повторити експансію сербів в Хорватії, то відомо чим вона закінчилась і немає сумнівів, що і в Україні це відбудеться аналогічно, якщо далі так все піде.
Також мушу визнати, що як вихована людина, я з величезною нехітю вживаю образливі вирази, яким є у даному випадку словотвір «ПРидурки» стосовно членів Партії регіонів у Верховній Раді України, але на мою особисту думку треба бути винятково обмеженими розумово людьми, щоб так бездарно і передчасно звести наніц той величезний потенціал електорального позитиву, який би могла дати регіоналам вдало проведена акція з Єврочемпіонатом 2012. Все! Не буде тепер вам нічого від того! Нічого! Ложка вашого дьогтю вже зіпсувала цю діжку з медом. А що вже Ківалов Серьйога-підрахуй знову капітально підставив Януковича - то просто фатум якийсь для обох. Подивишся на весь цей бедлам і тільки одне що й можеш вимовити: «Ну й ПРидурки!»
Завершити свій допис хочу доповненням до закінчення одного рекламного гасла з табору ПРидурків: «... руїну подолано!» - «Тюрму збудовано!»    
Я особисто туди заселятись наміру не маю - я 30 років в «соціалістичному таборі» відбув, в зоні, що називалась СРСР або ще  як Імперія Зла. Вдруге я добровільно в тюрму не піду нізащо! Краще вмерти стоячи, чим жити на колінах! Саме це довів поет Мирослав Кушнір, а ми що не з тої породи українців? З саме тої - і доведемо це, якщо треба буде, як довелось зробити іншим перед нами.

Богдан Гордасевич
м. Львів
7 червня 2012 р.

Прошу додавати свої думки до моїх і розсилати хто де гаразд - створимо хвилю українського гонору!

Фракції БЮТ та НУНС залишили залу засідань парламенту на знак протесту.

Як заявив з парламентської трибуни лідер фракції БЮТ Іван Кириленко, у середу має початися "безпрецедентний судовий процес над Юлією Тимошенко".

"Фракція покидає зал і йде захищати свого лідера", - зазначив він.

Кириленко також назвав кримінальну справу проти Тимошенко щодо газових контрактів 2009 року фарсом.

"Ми категорично протестуємо проти такого свавілля, ми категорично проти, щоб день опозиції починався з такого цинічного і демонстративного переслідування і Юрія Луценка, і Юлії Тимошенко", - сказав він.

У свою чергу лідер фракції НУНС Микола Мартиненко заявив, що ця фракція наполягає на заслуховуванні генпрокурора та уповноваженого з прав людини щодо ситуації навколо Юрія Луценка.

"З нашої точки зору, запобіжний захід, який застосований до Луценка, непорівнянний з тими звинуваченнями, за якими ще не було розгляду суду. Він не повинен знаходитися за ґратами вже 5 місяців", - зазначив він.

"Ті, хто побив битами рибалок, вони знаходяться на підписці про невиїзд, вони не сидять за ґратами. Це вам порівняння відносно оцінок, які прокуратура ставить в тому чи іншому питанні", - заявив Мартиненко.

Лідер фракції НУНС наголосив, що життя Луценко у небезпеці. "Сьогодні на знак протесту ми покидаємо зал засідань", - сказав він, додавши, що четвер НУНС також буде починати з питання Луценка.

Як відомо, перед цим Верховна Рада відмовилася заслухати інформацію Генпрокуратури та уповноваженого з прав людини щодо ситуації з Луценком.

У свою чергу лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов висловив підозру, що опозиції "не потрібне вирішення питання, а потрібен скандал".

"Ми вже не перший раз стикаємося, коли у середу, коли порядок денний визначають представники опозиції, просто не хочуть працювати. Я взагалі не розумію, що значить - вся фракція БЮТ йде на судовий процес", - зазначив він.

"Це просто називається плюнули, розвернулися і пішли. Тоді з зарплати треба вирахувати", - сказав Єфремов.

Українська правда.

Не менее 700 тысяч гривен — такую сумму украинские налогоплательщики ежегодно выделяют на каждого из 450 депутатов.

Смета парламента с подробным распределением того, куда идут средства бюджета на 2011 год, уже утверждена регламентным комитетом и должна быть проголосована в ближайшее время в сессионном зале, пишет «Украинская правда».

Зарплата депутата исчисляется из должностного оклада в 6 тысяч 109 гривен по спецформуле. К окладу добавляются доплата за первый ранг госслужбы в размере 160%, надбавка за «особый характер работы и интенсивность труда» 100%, и премия, которая колеблется от 80% у простого депутата до 95% у первого вице-спикера. В итоге минимальная зарплата для рядового народного избранника составляет 17,425 тысяч гривен. Таких депутатов в парламенте 191 человек. Если же он — председатель комитета или руководитель фракции, то его зарплата составляет 17 тысяч 914 гривен. Таких депутатов в парламенте около 30 человек. На руки он получает около 14 тысяч.

На оздоровление летом депутату положено две месячные зарплаты без налогов. Эти деньги оформляются в основном как так называемая «материальная помощь», которая обычно составляет около 35 тысяч гривен. Кроме зарплаты, депутат получает 216 тысяч в год на содержание штата помощников.

Кроме самой сметы, депутаты голосуют также за приложение к ней, которое называется «Нормы расходов на одного депутата на 2011 год».

Согласно этому документу, депутату положено так называемое «возмещение расходов, связанных с выполнением депутатских полномочий». Эта сумма составляет 209 тысяч 100 гривен в год, или 17 425 гривен в месяц (то есть, эквивалент минимальной зарплаты депутата без налогов), и выдается она депутату наличными.Каждому народному избраннику также положен бесплатный проезд по территории Украины на сумму 26 тысяч 800 гривен в год. В авиа- или железнодорожной кассе депутат получает билет, показав удостоверение. Позже Верховная рада из бюджетных средств перечисляет соответствующую сумму структуре, которая выписала билет.

Среди прочего, на междугородные разговоры по стационарному телефону депутату выделяют 4,89 тысяч гривен в год; на ручки, карандаши и бумагу — 708 гривен; на командировки помощников в округи — 3,6 тысяч гривен. Кроме того, за путевку в подведомственный Верховной Раде санаторий депутату компенсируют 5 тысяч гривен, то есть, почти всю ее стоимость. Если же народный избранник выберет не подведомственный санаторий, то ему отдадут 4 тысячи гривен.

Кроме того, общий фонд бюджета Рады составит 850 миллионов гривен, что на 40 миллионов больше, чем в прошлом году, и на 150 миллионов больше, чем в позапрошлом. Наиболее существенное увеличение произошло по статье «строительство (приобретение) жилья» — в пять раз. Если в 2010 году на это было выделено 4 миллиона 200 тысяч гривен, то в текущем — 20 миллионов. Кроме того, произошло увеличение по статье «капитальный ремонт». В 2010 году ее объем составлял 2,4 миллиона, теперь же планируется выделить 12 миллионов.

«Эти средства пойдут на разработку проектно-сметной документации: для застройки земельного участка на улице Глыбочицкой, которая принадлежит парламенту, а также ремонта общежития Верховной Рады на улице Обсерваторной», — рассказал заместитель председателя регламентного комитета Сергей Сас. Кроме того, 490 тысяч гривен пойдет на проектирование котельной для депутатского жилого дома на улице Срибнокильской.

Напомним, согласно данным Госкомстата, большинство украинцев получают зарплату до 2 тысяч гривен в месяц.

ссылка

Андрій Ревтов, Олександр Кухарчук, Василь Заставнюк та Ігор Іванніков звернулися в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Верховної Ради України.

Як вже було заявлено Народнй Рух "Третя Республіка" звернувся до громадян України з пропозицією подавати в Окружний адміністративний суд міста Києва та Конституційний Суд свої позови та конституційні звернення з метою відмінити неконституційну Постанову ВРУ про відміну чергових виборів до органів місцевого самоврядування.

Скачати текст позову для подання

Реквізити для сплати судового збору

І все це відбулося щойно. "За" Литвина проголосувало 244 народних депутатів. Давайте поговоримо про те, що буде далі? Ваші прогнози.