До попередньої теми маю продовження..

Знов про слова.

Тепер про слова "правда" та "ложь", "обман", "долг" (особливо про "долг")

Маю невеличку передмову. Все частіше і все більшу увагу я приділяю словам. Бо слова - це вираз думок людини. А думки людини - це те, що впливає на все її життя. І часто відповідь в бідах людини - постійні невдачі, негаразди, нещастя, (ох, здається, народжується і четверта тема для розмислень...), криється в її думках, в її світогляді, ставленні до життя, в оцінці та сприйнятті світа і таке інше.

Через слова, при розмові, чи при написанні тексту, людина розкриває свої думки. Незалежно від того, чи бажає цього людина, чи не бажає - розкривається практично повністю. Слова, їх порядок в реченні, логічний наголос, інтонація та інші характеристики придають їм зміст. Утаювання цього змісту - дуже складна, практично неможлива робота. Наприклад, коли людина мерзне - її тіло починає тремтіти, а коли спекотно - пітніє. Коли відчувається жага чи зголоднілість - людина налаштовує свої думки на пошук їжі, і навіть її розмови стають або з використанням слів про щось їстівне, або із натяками на харчі та поживні страви. Коли людина боїться або радіє - у неї починає частіше битись серце, з'являються рум'янці... Такі прояви неможливо приховати (ну, тобто ДУЖЕ-ДУЖЕ-ДУЖЕ складно це зробити... бо без самоконтролю це відбудеться природнім шляхом, а для отримання контролю потрібна очикуваність чи спланованість події, а постійно передбачити, планувати та контролювати все, що відбувається та буде відбуватись навколо - дуже-дуже........)

Так само, на мою думку, та за моїми спостереженнями, видають себе і думки людини про неї саму, і про її позіціювання в соціуму та світі вцілому. ("правда","обман", "ложь", "долг" - ці терміни мають значення лише в людському соціумі. Соціальні "вказівники").

Людина, використовуючи ці слова, передає із ними контекстну інформацію про себе.

Візьмемо для прикладу слово "долг" (розглядаю це слово, бо українсьий "аналог" - "повинність" має інші коріння та зміст, і синонім саме терміна слова "долг" я поки що не знайшов). 

Люди кажуть "я должен". Постійно кажуть. І навіть не замислюються над тим, що ж вони насправді кажуть..

Наприклад, вони кажуть: "Я должен учиться на отлично". Це добрий вираз, нас всіх навчають саме так і мислити... Але що ж він означає? Що людина ЗОБОВ'ЯЗАНА це робити.. а якщо не стане - то її покарають. А хто покарає? Звісно-ж, ті хто перший помітить відхилення від обов'язку, той і покарає. І зробить це настільки жорстоко, наскільки це буде продиктоване його власною мірою дозволу. Хтось скаже: "хей, вчись краще! Ти ж маєш вчитись на відмінно!!!", та відпустить. А хтось ще відлупцує... А хтось ще й вижене з навчального закладу... Останнє - взагалі дурість. Кому ж людина ВИННА навчатись, як не тім, хто її виженяє з навчального закладу?! Навіщо накладати цю неволю на людину, і потім виженяти її?

Я вже мовчу про те, що ВСІ ЛЮДИ В СВІТІ ВЧАТЬСЯ НА ВІДМІННО!!!!! Просто тому, що кожен вчиться "відмінно" від іншої. "Все люди учатся по-разному. Я учусь не так, как учишься ты. Моё обучение другое (отличнное от твоего). Те знания, которые я получу - отличаются от твоих". А англійці навчаються не на "відмінно", а на "Ace", тобто на "майстер-клас", на "Ас", на "100%"... бо їх оцінювання йде у відсотках від можливого отриманого результата. І женяться там не за тим, щоб вчитись "не так як всі", а за тим, щоб навчання надало найбільшого показника.

Продовжуємо тему "должен": "Я должен платить налоги государству", - як вам цей вираз? Знайомо?

Ну... про те, що "государ-ство" - це просто спілка государів, я всеж напишу. Коли у тебе є один брат - це просто брат. Коли братів багато - то це вже "братство". Коли у тебе є один государ (цар, керівник)- то він просто государ (цар, керівник), а коли їх стає багато - вони перетворюються на государства, царства, керівництва... Все те ж саме, просто замість однієї людини ви вже працюєте на велику кількість... і кількість ця нічим не обмежена (-: (А зараз модно ховати царства, государства та керівництва під модними назвами "рес-публіка", "корп-орація", "край-іна").

Але ж повертаюсь до основної теми. "ДОЛЖЕН" - "ДО - ЛЖЕН".. Нічого не нагадує? "ПОВИНЕН" - "ПО - ВИНЕН"

короткий словник-тлумачник:

"долг" - "доведение ложью"

"повина" - "зобов'язання неіснуючою провиною, виною"

"Ты должен работать на работе" = "Ты доведен ложью до необходимости "раб-бот-ать" (відкладаю це слово на ваш власний розсуд) на "раб-бот-е"

"Я должен быть примерным гражданином" - "Я доведен ложью до необходимости соблюдать кодекс "примерного поведения гражданина", диктуемый текущим социальным устроем"...

"Долг перед государством" "Долг крови (я должен любить родных)", і так само "Я повинен працювати, бути люб'язним (люде-боязним - боятись людей, яким я винен), дотримуватись закон (ЗАКрытыйОбмаН) - все це доведення обманом...

пропущені літерки, недосказані слова... 

"правда" = "правления узда" (TRUE = "TO RULE", тобто, інформація для тих, хто керує)

"обман" = "обратная манипуляция" (FALSE = "FOR ELSE", тобто, інформація для всіх інших)

... можливо про останні слова я потім напишу більш розвернуто... але зараз не стану.

---

трішки сумно стало після того, як все це виклав в вигляді тексту, випустив з думок та дозволив відтворитись в словах, реченнях та змістовому тексті врешті...

але і спокійніше теж стало. Таке враження, що гора з плеч зпала...

Бажаю вам бути щасливими!

Ваш, Калакуцький Микола.

---

 

---

P.S. А продовженя теми розмислення над словами та життям ще обов'язково буде... і точно не один запис, а ще багато. 

Шлях тільки-но розпочався 

Человек, так и не дождавшийся стакана воды от своих потомков...

     20 лет отделяют нас от того выстраданного дня, 15 февраля 1989 года, когда последнее подразделение советских войск перешло через речку  Пянж на свою территорию, покинув соседний Афганистан и покончив с никем не объявленной жестокой и бессмысленной войной, растянувшейся на долгое десятилетие…

Сотням тысяч советских солдат, принявших военную присягу на верное служение своей Отчизне, волей судьбы  и приказов тогдашних правителей страны пришлось пройти через горнило страшной войны в Афганистане, выполняя свой воинский долг.

 Более 15-ти тысяч молодых ребят разных национальностей полегли смертью храбрых на чужой земле. И как бы ни отдалялась во времени та война, Афганистан остается и останется навсегда незаживающей раной в сердцах матерей погибших, их вдов, повзрослевших детей-сирот, друзей-побратимов, вернувшихся живыми, всех честных людей, у кого есть совесть, кому присущи сострадание и чувство справедливости.

Трудно искать правду, виновных в той бессмысленной войне. Но наш гражданский и человеческий долг – сберечь память о молодых героях, которых уже не вернуть.

 Вечная им память...

День двести тридцать пятый...

 

 

Мы никому не должны

Божественная Суть в нас самих не зависит ни от чего. Она не должна ничего делать просто потому, что так надо, кто-то этого от нее хочет, так заведено и тому подобное. Она свободна – в этом ее содержание. Должен – это когда чувствуешь нужду в чем-либо. Наша Божественная Сущность ни в чем не нуждается. Иное дело – наше тело, наш ум, наша семья и все, что мы в этом материальном мире можем назвать, в кавычках, «нашим». Но не следует никогда забывать о своей Сути и не подменять одно другим. Да, мы должны кормить свою семью, заботится о своем доме и своем теле, о своих близких, о своей стране, о Земле в целом, но есть граница, за которой выдвигаемые к нам требования нарушают нашу свободу воли. И тогда, если мы поступимся, то принесем вред и нашей семье, и нашей стране, и Земле в целом, потому что в мире первично духовное, а не материальное начало. Здесь же, в этой ситуации, мы внутренне поменяли их местами. Отсюда неизбежны несчастья.

Человек спросил у старца:
- Как узнать в чём состоит твой долг? Это не всегда легко понять.
- Наоборот, очень легко, - отвечал старец.
- Это то, что тебе меньше всего хочется делать.      (Притча) 

Единственный наш долг перед историей — это постоянно её переписывать.                   Оскар Уальд

Ездили по Сибири в древности купцы. И был среди них один, который, когда человеку нечем было заплатить, он давал в долг. Он говорил: «Вот, смотри, я твоё имя в книгу пишу. В следующий раз я приеду и возьму с тебя долг».
Если же в следующий его приезд у должника тоже нечем было платить, купец говорил так: «Ну хорошо, сейчас я с тебя ничего не возьму, но смотри, я напротив твоего имени в книге крестик ставлю, так что я ничего не забыл и в следующий раз обязательно взыщу с тебя долг». Так же и в следующий раз, если у должника не было денег, купец ставил ещё один крестик.
А уж в третий раз он говорил так: «Всё, я прощаю тебе долг. Видишь, я зачёркиваю твоё имя, зачёркиваю крестики. Пусть с тебя Бог взыщет».

                                           Девушка стояла на перроне,
                                           Парня провожала, Николай,
                                           Ехал на Восток в седьмом вагоне,
                                           А повсюду расплескался май.


                                            Ехал он с побывки, на границу,
                                            Охранять святые рубежи,
                                            Покидал красивую девицу,
                                             Вечера любви еще свежи!


                                            Девушка по имени Светлана,
                                            Коле стала песней и мечтой,
                                            И любима, и всегда желанна,
                                            С милой, очень томной красотой.


                                            Был и он взаимностью отмечен,
                                            Этот пограничник молодой,
                                            А срок службы ведь его не вечен,
                                             Будет свадьба будущей весной.


                                            Так служи солдат, служи исправно,
                                            В холод и в жару,  в туманной мгле,
                                            Чтоб мир был, и чтоб жилось нам славно,
                                            И чтоб были свадьбы на земле!  

"-...Может, это от того, что я побаиваюсь - вдруг не сумею расплатиться?
- Подарок - не долг.
- Не знаю... Он не долг в житейском смысле: взял - верни. Но он больше долга..."

                                                                            (с) Г. Щербакова "Снег к добру"