Нафтова промисловість повинна приготуватися до п'яти енергетичних "цунамі", які загрожують підтягти ціну на нафту до відмітки 10 доларів США / барель за час менш ніж десятиліття за словами Тьєррі Лєпера, голови відділу досліджень технологій та інновацій компанії Engie SA, що у Франції.  Ось що ще сказав цей діяч в інтерв'ю виданню Блумберга.
                 Падіння вартості сонячної енергії і засобів зберігання електроенергії - батарей, зростання продажів електричних транспортних засобів, все більше і більше "розумних" будинків і дешевий водень - все це буде впливати на сиру нафту.
             Кількість електрокарів у світі в останні роки перевалила за 1 млн за даними Міжнародного енергетичного агентства.


                В міру того, як автовиробники пропонуватимуть більше електрокарів з пробігом на одній зарядці понад 500 км, як зростатиме мережа зарядних станцій, то більше міст будуть забороняти (обмежувати) рух бензиновіих та дизельних автомобілів, такі зрушення будуть поступово відбуватися, вважає Лєпер.
            Навіть якщо зростання попиту на нафту триватиме до 2025 року, її ціна може впасти до $ 10, при умові що ринки будуть очікувати значне падіння попиту. Стільки сира нафта востаннє коштувала в 1998 році. Ціна водню менш ніж за 10 років може досягти цінового рівня для скрапленого природного газу.  Вартість енергії сонячних електростанцій у найбільш сонячних місцях світу, ймовірно, впаде нижче $ 10 за 1000 кВт х год  до 2025 року.
               Ми будемо мати можливість енергію, яка виробляється у віддалених місцях дуже дешево, транспортувати на значні відстані. Лєпер також сказав, що його дуже тішить і надихає розробка першого транспортного судна для перевезення скрапленого водню, що здійснила компанія Kawasaki Heavy Industries Ltd в рамках японського плану імпорту водню з Австралії, і впевнений, що "сотні" таких суден будуть випущені у найближче десятиліття.
              Колишня французька газова монополія, яка сьогодні є найбільшим в світі недержавним виробником електроенергії, після десятиліття придбань, інвестує в поновлювані джерела енергії і одночасно продає вугільні електростанції і геологорозвідувальні активи, щоб захиститися від коливання цін на сировинні товари. Вона планує витратити до 2018 року 1,5 мільярда євро (1,57 мільярда доларів) на такі технології, як батарейні станції для зберігання електроенергії, виробництво водню, "міні-мережі», що обслуговують невеликі житлові квартали, розумні будинки, де пов'язані опалення, освітлення та ІТ-системи для економії енергії і скорочення витрат.

Говорят, в жизни мы всегда получаем то, к чему готовы. Если применить эту мысль к вопросу финансовой состоятельности, получается, что бедные люди бедны потому, что они не мыслят себя вне состояния бедности, не в силах даже представить, что могут много зарабатывать и столь же много тратить, полноценно питаться и отдыхать за границей. Какая она – психология бедности?.. Кто они – бедные люди?..

Судьба-злодейка
Человек, который родился в семье с низким достатком, часто пеняет на судьбу, обвиняя её, злодейку, во всех своих неудачах.

- Тяжело, - говорит Аня. – Тяжело всего в жизни добиваться самой. В вуз я поступила только с третьего раза, в то время как многие мои одноклассницы, не прошедшие на бесплатную форму обучения, просто пошли учиться платно. Мне же пришлось работать лаборанткой в училище, а после работы ещё и к поступлению готовиться. Где справедливость? Поступив в вуз, мне снова пришлось подрабатывать, потому что жить было не на что. Пока мои одногруппницы на деньги родителей наслаждались беззаботной студенческой жизнью, я работала и при этом практически ничего не могла себе позволить… И всё потому, что родилась я и выросла в деревне, в нищете... Родители ничего не смогли мне дать. Я считаю, что в жизни мне просто не повезло.

Неденежная, но стабильная работа
Человек с психологией бедности выбирает низкооплачиваемую, но стабильную работу. В большинстве случаев работу в государственных учреждениях и организациях.

- Когда я решила пойти работать переводчицей в небольшую частную фирму, мои родители были категорически против, - рассказывает Инна. – Главным их аргументом был: «Да завтра твоя фирма развалится! И где ты тогда останешься? На улице! Лучше идти работать учительницей в школу – все-таки госучреждение, социальные гарантии!"

Консерватизм
Психология бедности не позволяет рисковать, что-то круто менять в своей жизни: профессию - на более престижную, род деятельности – на более рискованный. Лучше иметь немного, чем рисковать и, возможно, потерять всё. Люди с психологией бедности никогда не откроют свой бизнес, не будут осваивать новые сегменты рынка, не пойдут получать второе высшее образование в 40 лет и ни за что не переедут в другой город в поисках новой жизни в 50!

Заниженная самооценка
Для людей с психологией бедности характерна крайне низкая самооценка. Они не верят не просто в то, что могут жить безбедно. Они не верят в других и не верят в себя.
- Меня всё равно не возьмут на хорошую высокооплачиваемую работу – незачем и пробовать, - убеждённо говорит такой человек. – Огромные деньги платят только «блатным»!

Не хочу крутиться
Чтобы жить в достатке, нужно постоянно проявлять деловую активность. Например, постоянно пребывать в поиске более денежной работы. Специалист не должен «застревать» на одном и том же уровне. А повышая свой профессионализм, приобретая опыт, он вполне может рассчитывать на повышение или получение другой, более высокооплачиваемой, работы.

Для тех, кто достиг «потолка» зарплаты в своей профессии, подходит подработка: преподаватели ездят читать лекции из вуза в вуз, учителя подрабатывают репетиторством, закройщики и швеи после работы шьют на дому, журналисты пишут статьи для разных изданий, бухгалтера считают зарплату нескольким предприятиям…

Человек с психологией бедности не хочет (а во многих случаях просто не умеет) крутиться и вертеться: не читает объявления в рубрике «Требуются», не ищет себе более «хлебного» места, не подрабатывает. Он пассивен, поэтому и беден.

Когда все кругом должны
«Бедняк» пребывает в слепой убежденности, что ему ДОЛЖНЫ достойно платить. Просто потому, что он качественно выполняет свою работу. И зарплата у него ДОЛЖНА быть такая, чтобы хватало на всё: и на бытовые нужды, и на отдых, и на детей, и на себя.

Увы, работодатели так не считают. «Вот увидите - найдутся люди, которые будут выполнять вашу работу за эту же зарплату», - говорят они недовольным. В нашем мире никто никому ничего не должен. Если вы согласились работать за предложенную вам при трудоустройстве зарплату, нечего пенять, что на жизнь её недостаточно. Незачем называть скупердяем своего шефа. Это ваша добрая воля.

Особенности экономии
Когда на что-то не хватает денег, богатые говорят, что надо больше зарабатывать, а бедные – надо меньше тратить… Поэтому люди с психологией богатства все свои усилия, временные и иные ресурсы направляют на то, чтобы извлечь как можно больше дохода. В противоположность им люди с психологией бедности всё время думают о том, как сэкономить. Они тратят часы на посещение магазинов, сравнивая цены и делая покупки там, где дешевле. Они пишут и ходят в различные инстанции, добиваясь мизерного снижения оплаты за коммунальные услуги или одноразовой социальной помощи, которой хватает на два похода в магазин. Это время и силы можно было бы потратить куда более эффективно, работая и зарабатывая, а не жалуясь и унижаясь. И это молодые или среднего возраста люди! На их фоне хочется рассказать о своей хозяйке Галине Николаевне, у которой я когда-то снимала комнату.

…После выхода на пенсию бывший горный мастер Галина Николаевна ни дня не сидела дома, ведь знала, что пенсии на жизнь ей просто не хватит. Поэтому она тут же нашла себе несколько доходных занятий. Во-первых, она сдала две комнаты в своей 4-комнатной квартире. Во-вторых, она стала вязать на заказ. В-третьих, устроилась сторожем в городскую парикмахерскую и дежурила через ночь (на радость нам, квартиранткам-студенткам). Галина Николаевна ни дня не жаловалась на несправедливость и нищенскую пенсию. И даже после выхода на пенсию (благодаря работе) ни в чём себе не отказывала. Она по-прежнему имела возможность покупать себе обновки, делать на праздники подарки детям и внукам и нормально полноценно питаться, регулярно созывая подруг и родственников за свой гостеприимный стол. Время от времени она также умудрялась торговать какими-то товарами, распродавая их своим же многочисленным знакомым. И это пенсионерка с катарактой и гипертонией, которой в то время было 69 лет!

Я считаю, что именно психология бедности (исключением являются тяжело больные люди) мешает нам быть состоятельными. Соглашаясь работать за предложенные работодателем деньги, мы добровольно снижаем планку достойной зарплаты. Если бы не находилось людей, готовых работать за 200 долларов в месяц, эту сумму никто бы нам не предлагал. Мы сами виноваты в своей бедности, потому что соглашаемся быть нищими…

Автор: Марина Тумовская

http://www.myjane.ru/articles/text/?id=4850

 

 

 

   

Вітаю, друзі!
Я не знаю як у вас, друзі, але у нас вдома є така шухляда, де лежать мої гребінці, прикраси для волосся, телефонні довідники ну і, звичайно, гроші і візитівки. Я завжди беру візитівки в усіх магазинах и закладах, де буваю. Адже в житті може знадобитись будь-який із цих закладів чи магазинів. Назбиравши багато візитівок у мене виникло питання: де прилаштувати усі ці корисні картки, щоб вони були завжди під рукою, до того ж у порядку?
І мені спало на думку зробити ось таку коробочку.


Вона має три відділення, які виконують свою функцію.
1 відділення для візитівок, 2 - для перепустки на роботу мого чоловіка і 3- для грошей.
Але я не зовсім була задоволена своєю роботою, бо залишалось питання, куди складати дрібні гроші?
І зовсім скоро я зробила ще одну коробочку.
Ось так виглядає мій набір для порядку у шухляді.


А так виглядає той самий порядок.

 
Я дуже задоволена зробленою роботою. І чоловік тепер не шукає по всій шухляді свою банківську картку.

P.S. Доречі, коробочку на три відділення я робила з пляшок з-під ополіскувача для рота (найдешевшого в АТБ).

Після вчорашніх подій, які сталися у ВРУ стає ясно, що в Україні не відбулася революція, а відбулося повстання, яке швидко придушили, і тепер влада готова, до наступних подібних реакцій з нашої сторони.

Наше повстання(уже можна його так називати) не було ефективним, в тому плані, що ми не мали планів діяльності, рухалися в більшості випадків на осліп, і мали як це не дивно пасивних лідерів, які відверто не могли правильно зробити акценти на тій чи іншій діяльності.

В більшості випадків опозиція тільки констатувала факти, але не намагалися їм протистояти, в принципі вчора це теж відбулося.

Прийняті закони вказують на те, що події, 1-го грудня вже законні, а тому люди самі винні що вийшли на майдан(трактуючи закони влади).

Стало ясно, що влада свого не відпустить мирним шляхом, але заклики Луценка про штурм влади вважаю поспішними, і на даному етапі не допустимими. Якщо ми підемо на штурм, то влада з сьогоднішнього дня може приміняти зброю, а це значить, що необдумані вихідки можуть закінчитися криваво.

А від так, ні про який штурм не може йти мова, максимум це чергове віче, на якому має бути обговорений подальший план дій, і створення плану дій на найближчі півроку-рік, оскільки раніше змін не відбудеться. Вибори це тільки шанс, яким опозиція може і не скористатися, як це було з відставкою уряду, і іншими голосуваннями в ВРУ.

Але і це ще не все, сьогодні стало відомо що вбито регіонального керівника Уманської ПР. Як на мене, то скоро такі випадки не будуть поодинокі, якщо зробили це раз, зможуть і повторити, а тому регіонали мали б вести себе обачніше, оскільки, якщо проти людей приміняти зброю, то люди і самі можуть її примінити, а це вже громадянська війна, найгірше з усіх сценаріїв що могли бути.

Думаю, зараз необхідно шукати собі прибічників… у ПР, якщо Богословська вийшла то і інші члени ПР це зможуть. Такі міграції середині ПР, це буде локальна перемога, яка вплине на результат усієї компанії, яка вже триває дуже давно, але поки, стався тільки обмін Доній на Богословську.

Опозиція має за наступні дні зробити, щось екстраординарне, тільки для того, щоб змусити регіоналів засумніватися у своїх діях. Я не знаю, що саме, але потрібно щось робити, якщо страйк, то це має бути одночасно, і бажано щоб розпочалося з Києва і встали всі бюджетні підприємства. Тоді держава перестане виконувати свої функції, а це вже щось.

Але дивлячись на нашу трійцю, мене турбують великі сумніви, що щось станеться, скільки шансів втратити за останні 2 місяці вони за останні декілька років не мали, а тому перспективи так і залишаються у тумані.

Андрей Капустин.

 Вот интересно, над чем именно размышлял патриарх Московский и всея Руси, когда обозвал памятник князю Владимиру памятником святому равноапостольному князю Кириллу. Ведь эта оговорка даже больше, чем по Фрейду.  Это уже почти Гораций с Пушкиным. В смысле, я памятник себе воздвиг. Нет, это же надо столь глубоко  жить темой «я и вечность», чтобы так оконфузиться. Да еще и публично. Ибо сложно себе представить, чтобы главный церковный начальник (да еще и с таким серьезным послужным списком) мог  забыть имя человека, которому он, по сути, обязан своим нынешним рабочим местом.

 Злые языки утверждают, что на эту забывчивость могла повлиять состоявшаяся накануне закрытая встреча с президентом Украины в Крыму. Поскольку президент Украины, как известно, довольно часто путает имена разных исторических персонажей. Но это все, повторимся, злые языки.  Так что по большому счету, пока поводов для серьезного беспокойства нет. Ибо переписать историю, заменив Владимира на Кирилла, при всем желании пока сложно.

 Речь, собственно, не о патриархе-путанике, а об одном из его подчиненных. А именно, о депутате-прогульщике из Киевсовета от Партии регионов Петре Лебеде. Который по совместительству является главным церковным менеджером Киево-Печерской Лавры архиепископом Павлом.  Поскольку именно этот исторический персонаж наследил в информационном пространстве куда сильнее, нежели его патрон.

 Кириллу то, по большому счету, что? Ну, перепутал себя с Владимиром, ну, наехал на встрече с ректорами украинских ВУЗов скопом на: Мартина Лютера, эпоху Возрождения, права человека, Павку Корчагина и сексуальную революцию, и-и-и?... Правильно. Сел в самолет, махнул серебристым крылом и отбыл в Первопрестольную. А вот Павел никуда не делся. Ибо является одним из реальных претендентов на пост главного начальника УПЦ (МП).  Так что продолжает директорствовать в Лавре. А в свободное от работы время, как и его тезка-апостол, пишет послания. Очередное послание не апостола Павла было адресовано директору ТРК «Студия 1+1». В нем, как известно, лаврский начальник резко наехал на журналиста телеканала, который, по его мнению, позволил себе интересоваться   «телефонами и машинами священноначалия.

[ Читати далі ]

"Юлина тисяча" і "Вітина тисяча", - як Крокодил Гєна і Чебурашка, та коли вірити рекламі від ПР, то вухатий вдвічі більший за крокодила

Хороші новини для України, - переклад колонки Андерса Аслунда

---

Чи являється створення Банкнот  Мистецтвом ?