хочу сюда!
 

Катерина

37 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 37-55 лет

Заметки с меткой «історія»

Де у X столітті жили хазари ?

Де ж у X столітті жили хазари, на яких ходив війною київський князь Святослав?

"Козари займали простір між Доном і Волгою; їхнє головне місто Ітиль стояло в усті Волги, що за містом і сама називалася цим ім’ям: утім. Араби називали її Казарською рікою, а Каспійське море — Казарським морем. Інше місто Козар, узяте Святославом і ним, очевидно, зруйноване, стояло на лівому березі Дону біля Волзько-Донського волока... Таким чином, вказівка на Волгу в повідомленні (у літописі. — В. Б.) про похід на Козар цілком доречна" [Шахматов А. А. Южные поселения вятичей. — Санкт-Петербург, 1907., с. 721].

Ми ще раз переконалися, що ходити в пониззя Волги через Оку не було сенсу. Однак саме ця ідейка — пов'язати Волгу з Окою, тим паче, що в людській свідомості ріки асоціюються із чимось єдиним, цільним, — і наштовхнула катерининсьну "Комісію" на фальшування. Цією неправдою вона практично пов’язувала всю фінську землю з великим Київським князівством — уже в X столітті.

Думка фальсифікаторів була проста до абсурду. А проте — не пройшла.

[ Читати далі ]

http://www.e-reading.club/chapter.php/1013062/13/Bilinskiy_-_Kraina_Moksel%2C_abo_Moskoviya._Kniga_druga.html

1362. Битва на Синіх Водах


Битва на Синіх Водах (Синьоводська битва; вірогідно між 24 вересня — 25 грудня 1362) — битва між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та військами ординським правителів Поділля, що відбулася на річці Сині Води (тепер — річка Синюха, притока Південного Бугу)[1]. Найбільш імовірним місцем битви є район сучасного с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області[2].

Унаслідок здобутої перемоги Ольгерд відвоював у татар Київ i захоплене ними у середині ХІІІ століття Поділля і розширив свої володіння далеко на південь у напрямку до Чорного моря. Перемога литовсько-руського війська у Синьоводській битві задовго до Куликовської битви 1380 року підірвала могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню східнослов'янських народів від ординського іга.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%96%D1%85_%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%85


Православ'я в Орді

Батий, починаючи з 1250 року, повелів київському митрополитові перебувати в Сараї — столиці держави. Точнісінько те саме велено було й другому митрополитові Максиму (1283-—1305). До речі, зверніть увагу: узгодження Максима на митрополичу кафедру тривало аж три роки. І цьому є достовірне пояснення. Хан Менгу-Тимур помер у 1282 році. А новий хан Туда-Менгу ухвалив рішення з цього питання тільки в 1283 році. Митрополит Максим також тримав свою кафедру при ставці хана Золотої Орди. Хоча не варто мати сумніву, що він постійно навідувався до єпархій. Північні єпархії Золотої Орди, природно, жадали від нього більшої уваги, тому що в них більша частина населення все ще жила в язичництві й дикості.

[ Читати далі ]

http://rubooks.org/book.php?book=1267&page=86


"Повість минулих літ"

Вивчивши матеріал радянських істориків і посилаючись на праці М. І. Костомарова та О. О. Шахматова, ми встановили, що в давній київський літопис "Повість минулих літ" внесено багато вставок і спотворень, зокрема, розповідь про закликання Рюрика новгородцями та їхніми сусідами. До речі: абсолютна більшість російських істориків XIX—XX сторіч тією чи іншою мірою констатували цей великий феномен компіляції. Тобто ми маємо картину, коли насправді Рюрик не приходив через "Варязьке море", а, будучи сусідом, скористався смутою і в 862 році підкорив собі та своєму родові новгородських словенів, сусідів-кривичів і лівонську чудь. Ніяких Синеуса і Трувора не існувало.

Ця частина тексту літопису є звичайною вставкою і не більше.

Давній Несторів літопис жодним словом не згадав про захоплення Рюриком далеких тайгових фінських племен: мері, муроми, марі, мещери, весі. Природно, не підкоривши і не захопивши ті землі, Рюрик не міг у них посадити своїх управителів, аби ними "владеша".

Ця частина літопису також є фальшивою вставкою.

Тому що, як побачимо, 
наступні київські князі навіть не знали про "свої ростовсько-суздальські володіння".

Отже, за "загальноросійськими літописними зводами", 882 року майже все плем’я "русів", уже під проводом князя Олега, перебралося до Києва. У результаті боротьби й знищення київських правителів Олег зі своєю дружиною і зі своїм родом сів на київському престолі. Почалося становлення Великого Київського князівства — наймогутнішої держави кінця першого — початку другого тисячоріччя нової ери.

Катерининська "Комісія", створюючи "загальноросійські літописні зводи", зробила в розповіді про Олега чергову спробу "об’єднати" "Мерянську землю" з Києвом. Вона двічі запустила в "зводи" слово — "меря". Меря згадується під 882 роком — нібито вона брала участь у поході Олега на Київ, і вдруге — у 904—907 роках, де начебто вона брала участь у поході на Константинополь. Природно, згадка про "мерю" в обох походах — більш ніж дивна. Бо ж ми бачили раніше: рід Рюрика ніякого стосунку не мав до фінського племені мері. Цікаво інше. Саме похід Олега на Київ надав московським шовіністам першу можливість показати "силу і міць північної Русі" наприкінці IX століття. Мовляв, захопив Олег Київ завдяки "мерянам з північної Русі".

Хоч, як бачимо, "північна Русь" на той період була фінським етносом.

А на Константинополь "північна Русь" і поготів повинна була "сходити". Московському шовіністові подібне "ходіння на Константинополь" — бальзам на душу.

Більше 300 років мріють про такий похід.

Однак зі словом "меря" катерининська "Комісія" загралася. Помилка стала черговим провалом. Згадавши на озерах Неро й Клещино мерю, "Комісія" підтвердила факт проживання її в межиріччі Оки і Волги на початку X століття. А та "Мерянська земля" уже в ті часи була "колискою великоросів". Похвалившись "перемогами" майбутніх "великоросів" над Києвом і Константинополем, Катерина II зі своєю "Комісією", нарешті, побачили потенційну небезпеку, яка таїлася в тих згадуваннях. На порозі було XI століття — час найбільшого розквіту Київської держави. Якщо далі в "загальноросійські літописні зводи" запускати вигадки про мерю, яка нібито бере участь у житті Київського князівства, то як виплутатися з цієї прірви потім? Виходило, що московським етносом ставали винятково фінські племена. А метою московської влади було посягання на слов’янську та візантійську спадщини. Фіно-татарське минуле Московії геть-чисто відкидалося.

Ось чому із цього часу фінське плем'я меря і навіть саме поняття "Мерянська земля” назавжди зникають із "загальноросійських літописних зводів". Начебто плем’я мерян випарувалося із земної поверхні. А земля мері перестала існувати. Київські князі зі своїми київськими літописцями геть-чисто "забули" на цілих сто років про свої мерянські володіння. Неймовірний історичний парадокс!

Послухаємо російського історика: "На порозі цього періоду, на початку X століття, саме ім’я Мері, аборигенів країни, зникає в сенсі етнографічного терміну і заміняється через сторіччя, на початку XI століття, іншим терміном "землі Ростовської", а потім у половині... XI сторіччя одержує повну свою назву: "землі Ростовської і Суздальської" [9, с. 63—64].

www.e-reading.club/chapter.php/1013062/13/Bilinskiy_-_Kraina_Moksel%2C_abo_Moskoviya._Kniga_druga.html

Клавдій Гален


Гален (грец. ), чи Гален Пергамський, часто використовується латинізована форма імені Клавдій Гален (лат. Claudius Galenus; 129 або 131, Пергам — близько 200) — грецький лікар, хірург і філософ римської доби. Гален вважав, що людське тіло складається із щільних і рідких частин, він досліджував організм шляхом спостереження за хворими і розкриття трупів. Одним з перших застосував вівісекцію і став основоположником експериментальної медицини. Його основні праці з анатомії: «Анатомічні дослідження», «Про призначення частин людського тіла».

Вчені знайшли спосіб змусити мумію "заговорити"



Мумію знайшли в 1991 році туристи з Німеччини в Тірольських Альпах, на льодовику Сімілаун в долині Ецталь на висоті 3200 м над рівнем моря в результаті сильного танення криги. Аналіз ДНК в університетах Оксфорда і Цюриха показав, що вік мумії становить приблизно 5000 років.

В Австрії мумію називають Етці, а в Італії мумія відома як Сімілуанська людина або Тірольська льодова людина.

Хп сучасним кордоном мумія була знайдена у 92 метрах південніше кордону на італійському боці, тому мумію затребувала Італія. Вона знаходиться у Південнотірольському археологічному музеї у Больцано.

Етці є найстарішою мумією людини, знайденою у Європі. Відкриття призвело до перегляду доісторичних періодів, оскільки виявилося, що цивілізація кам'яної доби була розвиненіша, ніж вважалося до цього.


Голос Еці, або Крижаної людини, яка загинула в Альпах 5300 років тому, може зазвучати знову. Вчені заявляють, що знайшли спосіб відтворити звуки, які видавав за життя чоловік, що перетворився в одну із найзнаменитіших мумій у світі, пише "Моя планета".


Такого результату вдалося досягти за допомогою комп'ютерної томографії голосового апарату мумії, повідомив отоларинголог з Лікарні Сан-Мауріціо в Больцано. Зараз команда дослідників, в яку входять вчені з Університету Падуї, працює над створенням звукових файлів, що відтворюють голос Еці.

Вчені використовують фізичну інформацію про горло мумії і зіставляють її з даними про те, як це впливає на акустичну енергію, яку він міг би генерувати. Відтворити голос, що замовк 5300 років, спробують за допомогою синтезаторів,

Еці - крижана мумія людини епохи халколіта, виявлена в 1991 році в Ецтальські Альпах в Тіролі в сідловині Хауслабьох поблизу гори Симілаун, на висоті 3200 метрів, в результаті сильного танення льоду. Вік мумії, визначений радіовуглецевим методом, становить приблизно 5300 років. В Австрії мумію називають, за місцем виявлення, Еці, а в Італії мумія відома як Сімілаунська людина і Тірольська крижана людина. Є найстарішою мумією людини, виявленої в Європі.

За 25 років вчені далеко просунулися у вивченні мумії: вивчили його геном, відшукали його нащадків, відновили зовнішність і вивчили недуги, від яких той страждав за життя.

На момент смерті вік Еці становив приблизно 165 см, вага - 50 кг, а вік - 45-46 років. Знайдений труп важив 38 кг. Аналіз пилку, часток пилу і зубної емалі показав, що дитинство Еці провів недалеко від нинішнього села Вельтурно, на північ від Больцано, а потім жив в долинах, що розташовані за 50 кілометрах на північ.

У прямій кишці виявилися залишки висівок, коріння, фруктів і м'язової тканини двох типів, що свідчить про харчування м'ясом сарни і оленя. Останній раз Еці вживав їжу приблизно за 8 годин до смерті. Високий вміст міді та свинцю у волоссі дозволив припустити, що Еці мав відношення до виробництва міді. Вчені вважають, що ця людина могла належати до невеликого племені, в основному займався сільським господарством.

При обстеженні кишечника було знайдено ознаки кишкового паразита власоглава.

Нагадаємо, в масці мумії знайшли уривок найстарішого фрагмента Євангелія.

http://ukranews.com/ua/news/412190-vcheni-znayshly-sposib-zmusyty-mumiyu-zagovoryty

Юрій Іллєнко. Молитва за гетьмана Мазепу. 2001



Сюжет фільму побудований в цікавій формі та являє собою містичний діалог двох лідерів-антагоністів. Царя московського та першого імператора Російського Петра, що вогнем і мечем будував імперію, а також Гетьмана Війська Запорозького, голови козацької держави на Лівобережній і всій Наддніпрянській Україні, Князя Священної Римської імперії Івана Мазепи.

Гетьман встає з могили, аби передати нащадкам мету своїх дій…