Ті хмари над водою – то є день,

Де джміль важкий так солодко гуде

І між дерев колишеться трава.

Он сонце, як медова голова

До чаю ввечері. Із пасіки мерщій

Старий із медогонкою помчить

Бо небо хмариться і сповіщають дощ

Густе повітря й краплі на брилі

Ми не дорослі, ми іще малі –

Молочні вуса, хмарні кораблі.

Бабуся у одвірок спогляда

Як поверта із поля череда.

Вода холодна, ось вона – вода.

Єдине, що залишиться тобі.

---                                                --------                                    ---

Доля мене викликає...

Доля тепер не чекає...

Доля спокути не знає,

А душа й не питає...

---

Ніч така темно тягуча

Бачу у снах сиві кручі...

В спіралях польоту щезаю,

А душа слів не має...

---

І спочинку не можу здобути,

І між знаками комі не бути,

І Тебе щось не можу забути...

Крізь роки недосяжно збагнути.

---

А десь птахи по світу кружляють,

В небесах творять наші думки.

Хтось із засідки в птахів стріляє,

Серце рвучи в криваві шматки.

---

Якби їх захистити від болю,

Якби кулі спинити в двобої,

Заховати від лютої смерті

І страждання із пам`яті стерти...

---

Ти озирнись на мить довкола...

Поглянь у світ із надсуцвіття

І замість крапки знову кома,

І знов спіральне словоліття.

---

Пробуджена промінням сила

З весни ввібрала ноти літер.

Душа втомитись не посміла,

В обіймах зустрічає вітер...

---

Ти зупинись на мить поволі

Спитай питанням без обману,

Чого це над тобою зорі

Живильним світлом гоять рану?

---

Чого птахи співають ніжно,

Чого пелюстки мріють світлом?

Невже в питаннях сенси світу?

А в серці вже... любові вітер

1731.03.14, 10:13

Она придет- вся в белом и простая!
С пакетом "Ариеля" и с борщом.
Носки и шторы в доме постирает,
Подставит в жизни белое плечо.

Детей тебе на шею - не повесит!
Ты будешь огражден от этих лаж!
И скажет: "Не нужны мне мерседесы!!!"
И сделает тебе та-акой ма-ассаж!

Потом - в полет, куда же без полета!
С земли - на небеса - и прямо в рай!
И вдруг - над ухом - тихо шепчет кто-то:
ПРОСНИСЬ, НОСКИ ВОНЯЮТ,ПОСТИРАЙ!!!!

Теперь как всегда твои ошибки: Старый мерседес - ПОДЕРЖАННЫЙ. А массаж - ЭРОТИЧЕСКИЙ!

_-_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_-_-_

Я хочу так сказати, що люблю тебе,

Але між нами відстань невідома...

Так сталося, що тут не справжнє все,

Тож будемо ми просто так, знайомі...

---

Любов моя не в смайлах, не в словах,

Вона в душі живе десь тихо-тихо...

Літає вільно в сонячних світах,

Веселкою живе в рядках із літер...

---

Я хочу так сказати та не смію

Вриватися й твою будити суть...

А втриматись як завжди не зумію

І знов схвилюю віршами весну...

---

Любов моя народжена єством,

Із творчості окрилена піснями...

Пишу її тобі простим пером,

Цілунки шлю незримими устами...

---

...........

_-_-_-_---_---_---_-_---_---_---_-_-_-_

Це про нас - мене і людину, яка мені небайдужа... Вона одна із сотень, із тисяч... і тільки вона одна...)))

---

Говорим навколо,

щоб вірити в здогад...

Спіральному колу

Даруєм думки...

На волі гуляє

Майбутнього спогад,

Шукає любові

В розливі ріки...

---

В очах твоїх смуток

Чомусь уявляю...

Несповнену пустку

Зігріти жадаю...

---

Загоїти рани,

Зректися кайданів,

З полону туману

Тре йти і мені...

---

Збережені квіти

Розквітнуть весною

З народжених літер

Складуться пісні...

Від них не сховати

Бажання горіти

Й тобі дарувати

Досвітні вогні...

---

...

Без цензури.

Прощай, холодный и бесстрастный Великолепный град рабов, Казарм, борделей и дворцов, С твоею ночью, гнойно-ясной, С твоей холодностью ужасной К ударам палок и кнутов. С твоею подлой царской службой, С твоим тщеславьем мелочным, С твоей чиновнической жопой, Которой славны, например, И Калайдович, и Лакьер. С твоей претензией — с Европой Идти и в уровень стоять. Будь проклят ты, ебена мать!

Не дозволь розплакатись у тебе на очах

Я хочу бути сильною і буду!

Синдром дощів зцілує на дахах

Інакшого когось без перелюбу 

Я буду дуже сильною. Без слів

Своє прощання поглядом не скажу

Бо ти мене любити не зумів

Хоч й розлюбити зможеш не відразу.

А завтра сніг вже ляже на асфальт

На новий аркуш ми почнемо жити

Не застосуєш ти моїх порад

Бо може і не вмієш ти любити…

Тож не дозволь розплакатись… мені

Вже не до сліз. Життя міняє колір

Візьми на згадку хоч мої вірші

Якщо вже не судилося любові…