На 15 лютого призначена акція "Надія є!" всеукраїнської волонтерської асоціації, що працює з онкохворими дітьми. Мета акції привернути увагу до цієї проблеми - проблеми дитячої онкології. Сам я дізнався про цю акцію від Кіровоградського представника. З її слів проходити ця акція буде по багатьох великих містах України.

Планується, що технічно це буде виглядати так: свічками-таблетками буде викладено слова "Надія є" у людному місці. Там же волонтери будуть працювати з прохожими - роздавати листівки, наприклад, тощо. Взяти участь у акції, або допомогти з придбанням свічок, паперу може кожен бажаючий. В Кіровограді, наприклад, можна запропонувати свою допомогу, звернувшись в будь-який четвер з 17.00 до 19.00 за адресою: вулиця Гоголя, 44 (товариство "Православна просвіта", молодіжний православний клуб "Путь отцов"). Спитати Маргариту.

Вважаю своїм моральним обов’язком розповісти про плани стосовно цієї акції й тут. Але щодо коментарів - прошу людей з загостреним почуттям гумору утриматись від того, щоб глузувати з даної теми. Залишаю за собою право видаляти ті коменти, які буду вважати некоректними та не гідними людини...

Український телеведучий Сергій Притула вигадав спосіб уникнення видалення у соцмережі власних записів на тему допомоги армії.

Притула активно займається волонтерською діяльністю та публікує записи, які соцмережа видаляє, вбачаючи у них агітаційні мотиви. Таким оригінальним способом Сергій вирішив перехитрити адміністрацію соціальної мережі та продовжити інформувати широкий загал про потреби військових. Підписчики підтримали ініціативу ведучого та назвали геніальною ідею такого способу донесення інформації.

19-тирічний сирота із Івано-Франківщини Ігор Лещишин віддав 23000 грн, які збирав на придбання будинку, на потреби військових.

Сьогодні, 30 травня, екс-президент України Петро Порошенко передав через ГО «Допоможи Фронту» 875 тис гривень на потреби української армії. Це половина від суми, яку Петро Порошенко отримав як компенсацію від ВВС. Іншу половину передано через фонд «Повернись Живим».

Голова ГО “Допоможи фронту” Богдан Масляк на своїй фейсбук-сторінці розповів, як пройшла зустріч з Петром Порошенком:

“Особисто для мене це було несподівано.

Я до останнього не знав, про яку суму йде мова, з ким буде зустріч, і що втаємничений жертводавець – це Петро Олексійович. Враження від зустрічі позитивні.

Ніхто, не пропонував нікуди вступати, агітувати чи щось в цьому роді.

Було так:

– Я обіцяв, я виконую свою обіцянку.

– Ми прозвітуємо вам…

– …Хлопці, я вам довіряю, цього достатньо.

Дякую за довіру Петро Порошенко”

В киевском ботсаду им. А. В. Фомина группа активной экологии «Нового Акрополя» открыла осенний сезон.

 Группу волонтеров «Нового Акрополя» в университетском бот саду им. А. В. Фомина встречают уже не первый год. Но в эту субботу, 20 сентября, приход экогруппы был почти неожиданностью. После затяжных киевских дождей и семиградусной температуры каждого волонтера по праву можно считать смельчаком. 

— Это первая осенняя экологическая акция в новом учебном году в ботсаду Фомина. Сегодняработы проводились в парковой зоне ботсада. Мы очищали дорожки от травы,пропалывали цветочные клумбы.

 Волонтерам, действительно, повезло: именно в день экологической акции дождь так и не начался!

 

После выполнения комплекса работ все желающие направились в музей Михаила и Варвары Ханенко, соединив, таким образом, экологический отдых с обращением к искусству.   

Следующая акция запланирована в дендропарке «Александрия» в Белой Церкви Киевской области.  Мероприятие получило поэтическое название «Золотая осень в Александрии» и запланировано на 4-5 октября. Пожелаем же добровольцам дальнейших успехов, а они, в  свою очередь, приглашают присоединяться к ним всех неравнодушных киевлян!

 

Протоієрей Іван Креховецький. Майдан. Війна. Волонтерство. Капеланська служба – Олег Володарський

 

Молитва про перемогу над безбожними ворогами

Господи, Боже сил, Боже спасіння нашого, Боже, що єдиний твориш чудеса, поглянь нині в милостях і щедротах на смиренних людей Твоїх, і людинолюбно почуй і пощади, і помилуй нас. Ось бо вороги наші воюють проти нас, щоб розірвати і погубити нас і святині наші. Ти і сам знаєш усе, що вони помишляють проти нас, і що ми не можемо стати перед лицем їхнім, якщо нам Ти не поможеш. Як колись у часі Мойсея через нього люди єврейські чули словеса Твої: Хоробрі будьте, стійте і побачите спасіння від Господа, яке Він вчинить десь. Господь бо переможе через нас, почуйте. І почувши це вони були спокійні душею. Так і сьогодні до нас промов, і встань, як Сильний, витягни Сили Твоєї переможну зброю, і спрямуй її проти тих, хто повстав неправедно на нас, і визволи те, що вони відібрали в нас. І подай рабам Твоїм, воїнам нашим супроти ворогів у Твоє Святе Ім’я, хоробрість і кріпость, силу і мужність, і зміцни в руках їхніх зброю, і дай їм спасенний захист, і підпережи їх силою до боротьби з ворогами. Господи, Боже наш, візьми свою зброю і свій щит, і встань, щоб допомогти нам. Скажи душі нашій: Я спасіння твоє, хай застидаються і осоромляться ті, що хочуть відібрати життя наше, хай повернуться назад засоромленими всі, що замишляють зло проти нас. Хай вороги наші будуть перед лицем воїнства нашого, вірного Тобі, як порох перед лицем вітру, й Ангел Твій сильний хай зневажає і проганяє їх. Хай попадуть вони в сіті, яких не сподіваються, і хай попадуть у пастку приховану, страх хай сповнить їх, і хай впадуть вони під ноги рабам Твоїм, воїнам і захисникам нашим, і хай переможені нами будуть. О, Господи, Боже, Спасителю наш, Кріпосте і Надіє, і Допомого наша, не пам’ятай беззаконь і несправедливостей людей Твоїх, і не відвернися в силі гніву Твого від нас, але в милості й щедротах Твоїх, як Благий, навідайся до рабів Твоїх, і подай воїнству нашому, що на Тебе надіється, перемогу над ворогами так, як Ти подав преславні перемоги Мойсею над Амалеком, Гедеонові над Мідіянцями, Давиду над Голіятом та багатьом іншим рабам Твоїм, що не на зброю свою, а на Тебе істинного Бога надіялися, Бога, що спасти може тих, що надіються на Тебе.

 

Як колись Авраам, Йосиф, Пінхас, Ісус, Калев, Ілля, Ананія, Азарія, Мисаїл, Даниїл і багато інших, з покоління в покоління угодники Твої, в спокусах, тривогах, у бідах і переслідуваннях, на тебе і милість щедру Твою надіялися, і не втрачали сил, і не були Тобою покинуті, і преславно прославилися, так і нині ми, недостойні раби Твої, що нічого доброго в очах Твоїх не зробили, на щедроти Твої надіємося, відаючи, що не в конях і не в м’язах людських вподобання Твоє, але в тих, що бояться Тебе і надіються на Тебе. Тебе боїмося, і в Тобі всю свою надію маємо, до Тебе прибігаємо, до Тебе припадаємо, до Тебе руки наші підносимо, і тебе смиренно в покаянні молимо: Допоможи нам, Боже, Спасителю наш, ради слави Імені Святого Свого, щоб не казали вороги наші — Бог їх полишив, і не вибавить їх, і не спасе, і не вирятує з рук наших. Але Ти, Істинний Господи і Боже наш, в Якого віримо і на Якого уповаємо, не застидай нас, що очікуємо милість Твою, але сотвори з нами знамення нам на благо, щоби бачили ті, що ненавидять нас і віру нашу, і щоб осоромилися вони і згинули, і щоб побачили всі кінці землі, що Ти єси Бог, а ми — люди Твої. Яви нам, Господи, нині милість Твою і спасіння Твоє дай нам, возвесели серця рабів Твоїх милістю Твоєю – знищ ворогів наших і повергни їх під ноги наші чим скоріш, оберни у страх і втечу нечестиву і неправедну пиху їхню, і дай нам, рабам Твоїм, у відвазі великій і силі, і мужності прогнати та настигнути їх і в Імені Твоєму перемогти і знищити їх. Ти бо єси Захист, Допомога і Перемога тих, що надіються на Тебе, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь!

 

Протоієрей Іван Креховецький. Головний капелан Івано-Франківської єпархії ПЦУ, настоятель парафії Храму Вознесіння Господнього смт. Брошнів-Осада Рожнятівського району та Храму Пророка Іллі с. Рахиня Долинського району.

Ми пишемо історію українського капеланства із самого підніжжя храму. Храму Господнього. Це історія мужності. Історія любові, відваги та самопожертви. Коли покликання священника розкриває себе через відповідальність за душі людей, котрі на передовій та потребують віри Господньої.

 

Серій Дмітрієв. Сергій Ємець. Микола Мединський. Василь Мандзюк. Андрій Ляшик. Василь Вирозуб. Дмитро Поворотний. Тарас Климович. Василь Лозинський. Віктор Курилюк. Степан Гуменяк. Федір Мороз. Василь Мороз. Анатолій Холівчук. Іван Креховецький… І ще сотні, тисячі імен…

Забути про себе, пам’ятати лише про Бога і Україну. Пам’ятати, що там на фронті є рідні, кровні українці, котрим зараз надважлива допомога та підтримка. Я помітив це по їх очах. По їх душах. Вони світяться. Вони палають вірою у Мир. Вони так совісно і самовіддано переживають за тих, хто в бою. Вони душею на фронті. Хворіють, хандрять, не сплять… знов і знов рвуться туди, де не вщухає шум снарядів. Лишень би не підвести, не зрадити хлопців, не віддати наших воїнів відчаю та зневірі.

Ніколи не забуду рядки дівчинки-снайпера, що вона прислала мені звідти, з передової : «Ти пиши. Пиши більше. Ти лікуєш душу. Ми в окопі дивимося на тебе і віруємо – ми переможемо. Віримо, що все це не даремно»

Головне – не зраджувати їх. Пам’ятати завжди про те, що ледве не кожного дня чиєсь українське серце перестає битися. Це неймовірний біль.

 

Та навіть посеред юрби згадую ці очі. Вони світяться вірою. Святою вірою. Я потім обов’язково йому зателефоную. Мені вкрай важливо почути, що не зрадив і не підвів. Не потривожив віру. Не образив душу. Хочу лише допомогти. Віддати все те, що неймовірно болить. Телефоную, а він знову на фронті…

– Отче, як програма?, – питаю.

– Не встиг, на фронті.

Пізніше втомлений, схвильований голос говорить: «Бережи тебе, Бог».

 

Я благаю нас усіх взяти за основу НАЦІОНАЛЬНУ СОВІСТЬ. Кожен перед кожним. В нашій з вами країні віддають святі життя. І так важливо каятися одне перед одним. Не просто просити пробачення за вчинки, а й каятися за незроблене.

Тоді те майбутнє, в яке ми всі так віримо нарешті посміхнеться нам.

 

В храмі було мирно та затишно. Вівтар. Свічки. І душі цих священників, котрі сповідувалися перед Нацією. З ними не було важко. З ними, наче в дитинстві, гамірно, чесно, по-братньому.

 

Головний капелан Іван Креховецький спокійний і поміркований, наче батько. Він надзвичайно принциповий. Їм не залишається нічого, окрім міцної та сильної віри. Майдан. Війна. Волонтерство. Капеланська служба…

 

Ставив одне й те ж саме питання: «Ви сумуєте Там за своєю паствою?». Та раніше, ніж була озвучена відповідь, бачив тепло та відблиски сліз в очах… Капелани, чоловіки, батьки, воїни теж плачуть… там, в глибині душі. Це навіть не плач, це тихий, мовчазний крик…

В ніч, в зоряне небо… Коли розумієш, що від кожного сказаного тобою слова може залежати чиєсь життя.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Іван Креховецький

https://youtu.be/b0VM86NHc-s

 Соціально-мистецька ініціатива «ВзаємоДІЯ – спільна дія ГРОМАДИ» - http://universology.com.ua/page.php?id=69

Ізоляція людей один від одного – чума теперішнього життя

Ірене Селге 

Мета проекту:  інтеграція представників місцевої територіальної громади задля захисту й надання допомоги дітям, що залишилися без піклування батьків, шляхом оптимізації надання волонтерської допомоги та розподілу благодійних пожертв. 

Завдання проекту:

• Поширення практики взаємодії та взаємодопомоги у межах місцевої територіальної громади.
• Впровадження ідей «банку часу» для вирішення нагальних проблем дітей-сиріт м. Києва та Київської області.
• Активізація громадської активності та відчуття соціальної відповідальності за стан справ у межах місцевої територіальної громади.
• Популяризація мистецьких і просвітницьких благодійних акцій, як інструменту інтеграції громади заради позитивних зрушень.
• Створення майданчику для прояву творчих особистостей задля досягнення соціальних змін.
• Організація та проведення свят, днів відпочинку, навчальних курсів, творчих майстерень тощо для розвитку інтелектуального, культурного, творчого й духовного потенціалу дітей-сиріт м. Києва та Київської області.
• Збір коштів та інших необхідних ресурсів  для підтримки дітей-сиріт м. Києва та Київської області.
• Приверення уваги суспільства до проблем дітей-сиріт та залучення членів місцевої територіальної громади до їх вирішення.

Складові проекту:

Під час здійснення проекту передбачається:

• Проведення циклу просвітницьких і мистецьких благодійних акцій з метою популяризації ідеї взаємодії та взаємодопомоги в межах територіальної громади.
• Збір коштів для підтримки дітей-сиріт через проведення благодійних мистецьких, освітніх, просвітницьких заходів, акцій тощо.
• Розробка, організація та проведення моніторингу дотримання прав дитити у спеціалізованих закладах державної опіки над дітьми-сиротами м. Києва та Київської області.
• Оприлюднення результатів дослідження, публікація доповіді за його результатами та її розповсюдження серед профільних державних і громадських інститутів, установ, організацій.
• Розробка рекомендацій по впровадженню змін у діяльності системи державної опіки над дітьми, що залишилися без піклування батьків, у тому числі через залучення фахової волонтерської допомоги для:

1. Проведення регулярних занять із дітьми-сиротами, спрямованих на розвиток їхньої творчості, підвищення мотивації до навчанні, допомогу в опануванні шкільної програми, психологічну адаптацію, соціалізацію тощо.
2. Організації та проведення свят і відпочинку дітей-сиріт.

• Формування команди волонтерів для курування дитбудинку й впровадження системної та комплексної програми по роботі з дітьми-сиротами, з метою розвитку їхнього потенціалу (інтелектуального, культурного, творчого, духовного).
• Розробка методичних вказівок для поширення досвіду, напрацьваного в ході реалізації проекту.

Очікувані результати:

• Популяризація волонтерської допомоги серед членів місцевої територіальної громади.
• Інтеграція в межах місцевої територіальної громади, покращення суспільного клімату.
• Підвищення мотивації членів територіальної громади до особистої участі у вирішенні локальних проблем.
• Підвищення рівня громадської відповідальності та свідомості.
• Розробка алгоритму залучення членів територіальної громади до реалізації соціально значимих проектів, спрямованих на вирішення конкретної суспільної проблеми локального рівня.
• Створення майданчику для співробітництва представників державного, приватного та третього сектору.
• Напрацювання досвіду реалізування проектів на стику компетенції державних структур, громадських організацій та ініціатив і приватного сектору.

Координатор проекту:

Вероніка Конончук

ВГО «Українська Академія Універсології»

Київське відділення

097 257 57 67

063 369 06 77

[email protected]

 

І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими! 

Ліна Костенко

Уже несколько лет занимаюсь волонтерством. Нравится мне это дело. Помогаешь другим, тебя за это благодарят. Чувствуешь внутреннюю ценность, и понимаешь, что не все у меня так плохо, как  кажется. Через волонтерство я больше узнал про то, как заниматься сайтами и всей этой проблематикой. "Мой", уже можно сказать родной, сайт: http://sfp.org.ua/ Постоянно думаю о его обновлении, и развитии. Хочется сделать поинтереснее. Еще хочется, что бы люди, заходя на сайт, поняли, что тоже могут помогать другим.

Но совсем недавно, мой друг Андрей ввел меня в еще более детальную информацию про сайты. Он его разрабатывал, и сейчас во многом помогает. Рассказал про джумлу, и дал хорошие советы, как в ней работать.  Сам он работает: http://mcsite.com.ua/ . Может кто-то прочтет, да помощь найдет!