Драстя)

Вот почему такой закон подлости действует?Выходиш в суприк с кентом за пивом там приколов к пиву навыбирали типа пока приготовим,побырику в морозилку пивасик поставим и классс....а хер там ,закуски набодяжили,а пиво бля провтыкали поставить,теплее мочи стоит, и что скажите не облом?(((

Или вот тоже,стоиш на остановке допустим сам ваще ,в поле зрения только животные,тебе как скрутит живот,ну думаеш щя тихонько сделаю свое дело и лехче станет,нет бля так перднеш,что и животных не видно дней пять,так и девочька вечьно за спиной окажется с охуевшими глазками...

Или тоже,сидиш в туалете,накакал как дядька,а лутше в гостях,и тебя не предупредили,"ой там воду нам откулючили,вода в ванной если по большому"....или бумага закончилась...я когда-то в Харькове в общяге так попал,так там ваще прикол,бумаги ноль даже на этаже,и большенство на пары посваливали,так девочька моя(бывшая)по этажам бумагу бомжевала)))).....

что делать как бороться?))))

всем спасибо,все свободны)

Слово...

На столь велико...

Что и не достать глубин,

что и не коснуться высот...

На столь необычаемо....

Что и не поймать порыв,

Что и не повторить рассвет....

Нужно ценить каждое слово....

Ведь каждый звук - наш вклад...

Многие могут сравнить

Бижутерию с другоценостями,

Неосозная разницу...

Мы оцениваем то, что

И так ясно....

Но не осознаем той искры...

Ведь первое слово было бесценным

Это слово - "Мама"

Я - Вишиванка!
Мене носять великі люди - українці.
Не важливо, де вони народились чи в якого Бога вони вірять - вони одягають мене, а значить, вважають себе дітьми цієї землі.
Тільки такі люди можуть носити мене з гідністю.
В них живе дух України, а отже - і Україна.
Моя краса - в моїй простоті.
Я підіймаю людям настрій, даю їм надію, нагадую їм про їх історію і самобутність.
Мене пошили з любов'ю, і тепер я ділюсь нею з іншими.
Головне - щоб я була не стільки ззовні, скільки в душі.
Ті, хто бачив Бога, кажуть, що він теж носить вишиванку...


Не моє взято за згоди http://vkontakte.ru/id15568637 Миколи Романюка
Вдячна тобі Миколо!
Також виражаю подяку за світлину Світлані Тертиці!

Что ты обо мне думаешь? выскажись!

Это анонимная гостевая книга, в которой можно совершенно анонимно высказать все что ты хотел бы (а) но не смог (ла).

Я не когда не узнаю кто ты !!!

Вот подумал, что здесь не все могут сказать правду в глаза, что бы не портить себе репутацию и не светить свой ник, в прочем и я так иногда хочу высказаться но сдерживаюсь, почему? это можно понять!Можно все!!! 

ругать,

фалить, 

осуждать,

забить стрелу,

флудить,

читать мораль,

наводить пору,

испортить карму,

Очень интересно узнать о себе что-то новое, по любой теме, к примеру, о моих заметках, фотках, о коментах в Ваших заметках, и вообще о себе!!!На серьезные вопросы постараюсь ответить по мере времени!Пиши любой ник и твори!!!  Всем, наверное будет интересно прочитать обо мне!!!

Вот жми сюда:

                       анонимная гостевая книга                     

А после поста жми: "вернуться на главную" что бы вернуться сюда.

Ну если и этого мало, а очень хочеться аФФтора достать, 

тогда сюда:                  Агенство          

На этой кнопочке  показаны посетители с других стран, вот так! )

 кликай по картинке узнаешь скорость!!!

проверить свой блог: Здесь 

Понимаете ли вы интуитивно значение слова "соденрожденец" .

Можете даже написать что именно, по-вашему, оно означает.

Но сначала поставьте крапочку! плииизз...

Исправлено - "соденьрожденец". Опечатка даром не прошла..)

 

Слово было первозданным. Слово красит жизни пир. Словом мы встречаем жизни, И в иной проводим мир... Словом мы встаём с постели. Словом мы идём ко сну. Словом терпим мы метели, И встречаем им весну... Слово скажем мы в дорогу. Словом мы при встрече чтим. Словом мы кричим при людях, И украсим им интим. Слово может быть – загадкой. Слово может быть – ответ. Словом можно отвернуться, Иль послать кому привет. Словом можно озадачить. Словом можно объяснить. Словом можно ложь представить, Можно правду говорить. Словом так же осуждают. Словом можно и простить. Словом можно подзадорить, Можно им и опустить. Словом можно покалечить. Словом можно излечить. Словом можно жить заставить, Им же можно и убить. Слово грязное – слабинка. Слово чисто – богатырь. Слово – меч, секущий, в рифме, А в молитве – поводырь. Слово – крылья для поэта. Слово бездарю – сорняк. Словом можно ненавидеть, Словом можно и любить.

 

 

   

 

Всю Вселенную обнимали

Два могучих белых крыла,

В вихрях бешеных перья дрожали,

Но любовь мои крылья несла.

 

Я летела в далёкие годы

До рожденья пространств и миров,

Где начальные вешние воды

Разрывали надёжность оков,

 

Приковавших Богов-Исполинов

К чёрным безднам неведомых скал;

И в тех водах, в их синих глубинах

Взор мой что-то упорно искал…

 

Он искал изначальное Слово –

Светоносный волшебный кристалл,

Что из клюва птицы Гаруды

В воды вечные где-то упал.

 

Как зерно драгоценного злака

Прорастёт это Слово во мне –

И из вечного синего мрака

Вспыхнет радуга в ярком огне.

 

Изначальное, вечное Слово,

Вызывающий к жизни звук –

Вечной силой волшебной ново –

Вырывает мой дух из мук

 

И возносит его над бездной,

Заставляя петь с высоты, -

Быть кому-то хоть чем-то полезной –

Уносить их на крыльях Мечты.

 

Я – Гаруды маленький птенчик,

Но я верю в свои крыла,

И, согласно судьбы веленью,

Я кристалл светоносный нашла.

 

Мир прекрасен и прост, и в Слове

Заключён весь смысл Бытия,

Этот смысл был назван Любовью –

И в Любовь свято верю я.

 

Засияет Оно над Вселенной

Новой гранью священных основ –

И вовеки пребудут нетленно

Жизнь и Радость, Мечта и Любовь.

 
Сожалею, но автора снимка не знаю

 

 

              

 

Дозвольте нагадать Вам нашу стародавню слов*янську абетку, де буква УК означає Знання.

Тож УК-Ра-їнці, згадайте Силу свою!

 

І хочу поділитися тим, що прийшло трохи з годом:

Ук - Знання,

Ра - Сонце, Світ, Абсолют...

тож виходить, що УкРаїнець, це той, хто Пізнав Бога (Абсолюта),  пізнав Світло, а значить  став Осяйним, Просвітленим (Просветленным)

 Тож  в нас, шановні ДоброДії, є змога замислитися над нашим призначенням.

 

з — я.

Буки — букви, письмена.

Віди — пізнав, вивчив (доконаний минулий час від відіти — знати, відати).

Поєднуючи акрофонічні назви перших трьох букв Азбуки, отримуємо таку фразу:

Я пізнав букви.

Глаголь — слова, мова.

Добро — надбання, багатство, скарб.

Єсть — є.

Мова — це скарб.

Живіте — живіть.

Зіло — дуже , завзято, сильно, потужно, з напруженням, ревно .

Земля — планета Земля, фізичний світ, рівень грубої матерії.

Іже — який, котрий, так що, тому що, бо.

Живіть потужно, бо це Земля.

(або Живіть дружно на Землі -мій варіант)

і — і.

Како — як, подібно.

Люди — Люди (люди як образ Божий).

Мисліте — мисліть, осмислюйте.

Наш — наш, свій, рідний.

Он — той.

Покой — спокій, мир, духовна гармонія.

І як люди осмислюйте той наш мир.

(І як Боги творіть свій світ - мій варіант)

 

Рци — говори, речи , висловлюй.

Слово — слово, знання.

Твердо — переконано, сильно, непохитно, пильно, безпомилково.

Ук — вчений .

Неси знання непохитно, вчений!

( Впевнено неси Світ, Пробуджений! - мій варіант) 

 

(Взято з замітки "Згадай себе!")

 

 

 

День української писемності та мови відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

Преподобний Нестор-літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.

Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ» — літописне зведення, складене у Києві на початку XII століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної
історії, а й словесності.

Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. За
науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI-IX столітті. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до ХІІІ-ХІV століття. У різні періоди літературна мова української народності поєднувала в собі елементи
давньоруської писемної мови (Х-ХІІІ ст.), українсько-білоруської (ХІV-ХV ст.), слов’яноукраїнської, староукраїнської («простої мови»), церковнослов’янської (ХІV-ХVІІ ст.). Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини ХVІІІ-ХІХ століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважається
І. П. Котляревський, а основоположником — Т. Г. Шевченко.

Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

    Як парость виноградної лози,
    Плекайте мову.
    Пильно й ненастанно
    Політь бур’ян.
    Чистіша від сльози
    Вона хай буде.
    Вірно і слухняно
    Нехай вона щоразу служить вам,
    Хоч і живе своїм живим життям.

Бажаю процвітання нашій українській мові! Нехай живе наша рідна мова!