хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «сша»

Українська мрія про вступ до НАТО так і залишається невиконаною


Щоб уявити собі реальний характер відносин між НАТО і Україною, слід зрозуміти, які цілі кожної зі сторін. На перший погляд все просто. Для українського керівництва вступ до НАТО означає можливість проводити незалежну політику: заохочувати націоналістичні прояви, дискримінувати російське і російськомовне населення, і при цьому не боятися серйозної, можливо, навіть силової реакції з боку Росії. "Закордон нам допоможе!"- такому принципу слід українське керівництво. Аналогічна ситуація складалася і в прибалтійських державах. Латвія, Литва, і Естонія На відміну від України давно вступили в НАТО. І мали такі ж мрії, як і в українців зараз. Але біда в тому, що вступити то вступили, але яку користь від цього отримали? Єдиний плюс-це безкарно продовжувати дискримінувати росіян. Але знову ж таки ніхто до кінця не впевнений, що всім зійде з рук ця Політика тільки через членство в євроатлантичному Союзі. Цей сумнів створює своєю пропагандою НАТО, яка регулярно акцентує увагу на гіпотетичній можливості того, що Росія помститься прибалтам за приниження росіян. Звичайно, не для того, щоб розвинути у них панічні настрої, а виключно з практичних міркувань – для отримання додаткового фінансування для структур НАТО. Головне - якомога більше продавати міфів "електорату". Наприклад, Україна - "це Європа", її тільки й чекають ЄС і НАТО. Захід і з економікою допоможе, і в будь-якій ситуації захистить нас від "агресивної" Росії. Неповних тридцять років досить успішно містифікували. Перший акт був здійснений спільно з НАТО в 1992 році, коли Україна вступила до Ради Північноатлантичного співробітництва, а в 1994 році стала першою країною СНД, яка підписала рамкову угоду з НАТО в рамках Ініціативи "Партнерство заради миру". Наступним "епохальним" роком став 2002 рік, коли був укладений "індивідуальний план партнерства з НАТО". З приходом до влади американського ставленика Віктора Ющенка формат відносин з НАТО став відомий як "прискорений діалог", що нібито стало першим кроком для вступу України до Альянсу. Але як би не називалися всі ці ініціативи, суть їх зводилася до одного: топтання на місці з імітацією бурхливої діяльності, для якої ніякого реального зближення сторін не передбачалося. Це розуміли, мабуть, всі, крім особливо зарозумілого українського електорату. У червні 2017 року Рада внесла зміни до законодавства: членство в НАТО було оголошено одним з пріоритетів зовнішньої політики України. У 2019 році набули чинності конституційні поправки, що закріпили стратегічний курс на отримання повноправного членства України в Європейському Союзі і НАТО на рівні конституційної норми. А в червні 2020 року Північноатлантична рада визнала Україну партнером з розширеними можливостями. Яким чином цей статус відрізняється від усіх попередніх? Неясно. Більш того, в Альянсі спеціально обмовлялося, що це ніяк не вплине на рішення про вступ України в НАТО. Гра в кішки-мишки триває. А реального прогресу немає і не передбачається, так як тверезомислячі західні політики прекрасно розуміють, що Україна є "червоною лінією" і справжнім мінним полем, на яке Альянс не може увійти без дуже серйозної реакції з боку Росії. Захід, звичайно, не може просто відмовитися від українського проекту, створеного як фактор напруженості на південних кордонах Росії, не втративши при цьому свого обличчя. І тому перед українцями висунули нові, явно неприйнятні умови вступу до НАТО. Від України зажадали провести масштабні реформи. Серед цих реформ реалізація закону" Про національну безпеку України", прийнятого у 2018 році. Йдеться про реформу Служби безпеки України, розвідки, а також про реформу оборонно-технічного комплексу та судову реформу. Український уряд не в змозі виконати ці умови, також, як і виконати Мінські домовленості. Але щоб зробити вимоги НАТО до України абсолютно нереальними, було запропоновано організувати "системну боротьбу з корупцією". Якщо корумповане українське керівництво виконає цю вимогу, то нинішня держава Україна просто перестане існувати-зголодніє. Тоді хто ж повинен вступити в НАТО? Залишаються тільки спільні прогулянки по Чорному морю українського, назвемо його умовно, " флоту "з десятком кораблів НАТО в рамках так званих міжнародних навчань"Сі Бриз-2020". Ці навчання, як і інші візити в Чорне море американських військових кораблів і їх поява в українських портах, а також підходи до російських кордонів авіації НАТО, мають розвідувальні, а найчастіше провокаційні цілі. Гра НАТО в кішки-мишки з Україною триває. Адже очевидно, що приймати в Альянс ніхто не збирається, а розбиратися з можливими конфліктами залишать поодинці. Це підтвердив колишній командувач збройними силами США в Європі генерал Бен Ходжес. Він заявив:"якщо будуть військові конфлікти між Україною і будь-якою іншою країною, НАТО не буде втручатися в нього і не підтримає Київ у такій ситуації, тому що Україна не є членом організації". А як же бути із заявами низки західних політиків про впевненість у тому, що Україна обов'язково стане членом НАТО, з її участю в роботі Ради Північноатлантичного співробітництва та в "партнерстві заради миру", з появою" індивідуального плану партнерства з НАТО", за участю в навчаннях" Сі Бриз " тощо? Це просто така сучасна гра, коли гроші заривають на поле дурнів.

США і НАТО створюють з союзників мішені


Останнім часом США і НАТО все частіше заявляють про зростання військових загроз в Чорноморському регіоні, змушуючи союзників все більше витрачати на оборону. При цьому повністю відмовлятися від розміщення своїх контингентів Вашингтон також не має наміру, для чого веде роботу зі створення мережі операційних баз.
Діяльність Збройних сил США за кордоном полягає не тільки в демонстрації своєї могутності для вирішення нагальних геополітичних завдань. Виходячи з того, що застосування військ носить експедиційний характер, американське військове керівництво проводить скрупульозну завчасну роботу зі створення мережі операційних баз або пунктів матеріально-технічного забезпечення.
Так, ще в 2005 році Пентагоном було введено термін «пункти спільної безпеки» (Cooperative Security Locations), в побуті отримав назву «бази на пелюстці лілії» (lily pads). За задумом це пункти з запасами матеріально-технічного забезпечення і мінімальною кількістю військового персоналу або без нього, які дозволяють організувати присутність на території іншої держави і при необхідності моментально розгорнути ударні і логістичні опорні плацдарми армії. Важливою особливістю є і те, що «приймаюча сторона» бере на себе більшу частину забезпечують функцій, скорочуючи логістичну навантаження на американських тиловиків.
Передбачається, що з опорою на ці «пелюстки лілій» у воєнний час можна досить швидко розгорнути підрозділ сил швидкого реагування, а в мирний - використовувати як базу для заходів стратегічного стримування або проведення точкових операцій, наприклад, по боротьбі з тероризмом або наркотрафіком.
Так як закордонне присутність США дуже велике, в даній статті фокус буде направлений тільки на Чорноморській регіон, який представлений Вашингтоном зоною «особливо важливих американських інтересів».
Найбільшу цінність для США в регіоні представляє авіабаза Михайло Когелнічану, яка знаходиться в Румунії, неподалік від прибережного міста Констанца. Вона використовується Пентагоном як опорний пункт для участі американських військ в регіональних коаліційних навчаннях, а також в якості транзитного летовища для перекидання вантажів в Афганістан. На базі знаходиться група тилового забезпечення (Area Support Group - Black Sea) і батальйонна тактична група сухопутних військ на ротаційній основі. Американські військовослужбовці регулярно беруть участь в спільних навчаннях на румунському полігоні «Бабадаг» і болгарському навчально-тренувальному комплексі «Ново село». Також США для виконання завдань часто використовують авіабазу Кимпія-Турзій, на якій в даний час базуються вертольоти Black Hawk. В контексті присутності не варто забувати і про комплекс ПРО наземного базування «Іджіс Ешор» в містечку Девеселу, на озброєнні якого знаходяться протиракети «Стандарт», але це вже інша історія.
В даний час уряд Румунії за власний рахунок веде модернізацію авіабази Когелнічану під стандарти НАТО, припускаючи протягом 20 років вкласти 2,8 млрд доларів.
В останні роки грузинське керівництво активно намагається досягти статусу «кандидата на вступ до НАТО». Вашингтон, не бажаючи витрачати значні зусилля на обхід п'ятої статті альянсу, щоб забезпечити Тбілісі членство, обережно вкладає ресурси в розвиток військової інфраструктури в країні, згадуючи уроки 2008 року. При цьому альтернативи Грузії, як «воріт в Закавказький регіон», поки не передбачається.
У зв'язку з цим Вашингтон і Тбілісі продовжують розвивати відносини, в листопаді минулого року підписав новий договір про співпрацю у військовій сфері на три роки. Незважаючи на те, що подробиць не оприлюднено, в ході підготовки угоди обговорювалося питання про будівництво військових баз (наземної та морської) на території Грузії. Найбільш реальним представляється розміщення пункту спільної безпеки на авіабазі Вазіані, де вже зараз періодично розміщується американський персонал, що забезпечує перекидання вантажів в Афганістан. До того ж місцева навчально-матеріальна база регулярно використовується в ході щорічних навчань Noble Partner і Agile Spirit. А ось морська база представляється зовсім віддаленою перспективою - будівництво глибоководного порту Анаклиа йде з великим скрипом, навіть незважаючи увагу до проекту держсекретаря Майка Помпео.
В Україні Сполучені Штати своїми силами поки розмістили тільки один військовий об'єкт, і то спільного користування - морський операційний центр в місті Очаків. Будівництво здійснювалося силами інженерного батальйону «Морські бджоли» (1 Naval mobile construction battalion - Seabees), причому не без пригод у вигляді затримок фінансування або корупції українських підрядників. За задумом, центр призначений для керівництва спільними морськими операціями НАТО і України, проведення яких відпрацьовується в ході щорічних навчань Sea Breeze.

З огляду на свій невеликий розмір, завчасне зберігання великої кількості озброєння на території об'єкта навряд чи можливо, але ось як опора для проведення розвідувальних операцій - цілком. При цьому, за оцінками американських фахівців, порт Очаків також розглядається НАТО як можливе місце для своєї операційної бази в Чорному морі.
Таким чином, використовуючи концепцію «пелюсток лілій», Пентагон із задіянням мінімальної кількості ресурсів організував постійну військову присутність в Чорноморському регіоні. При цьому на основі двосторонніх військових договорів дані «пункти спільної безпеки» в будь-який момент можуть бути розгорнуті в повноцінні військові бази і можуть стати приводом для подальшої ескалації напруженості в регіоні. Ескалації з далекосяжними негативними наслідками для країн надали свої території збройним силам США. Дії Вашингтона з використанням залежних від нього країн в Чорноморському регіоні не залишаться без реакції Москви, і перетворять ці держави в потенційні мішені для російських ракет.

Влада рятуватиме олігархів


Дослідницький підрозділ Advanter Group спільно з Українським інститутом майбутнього провели дослідження стану та перспектив українського бізнесу у зв'язку з карантинними заходами та кризовими явищами в економіці. І малий, і великий бізнес в Україні вже несуть суттєві втрати і оцінюють можливе зменшення доходів протягом 2020 року в середньому близько 50% доходу (у тому числі 28% підприємств очікують зменшення доходів більш ніж на 60% протягом року). 38% підприємств не мають можливість протриматися більш ніж 2 місяці в умовах карантину. Половина компаній, що відносяться до малого і середнього бізнесу, звільнили до 50% штату співробітників. Третина власників підприємств фіксують падіння доходів на 90-100%.

З невеликою відстрочкою зменшення доходів бізнесу боляче вдарить і по українській економіці, тому вже зараз потрібно визначатися зі стратегією виходу з кризи. Є три версії кого має підтримувати держава під час кризи: громадян, малий і середній бізнес, великий бізнес.
Україна не США, і тому роздача по 1200 дол. кожному дорослому жителю країни неможлива. На наших очах і без всякої епідемії вмирають сотні бізнесів і найчастіше місце не довго буває порожньо. Закриється один ресторан, на його місці вже відкривається магазин або кав'ярня. А ось великі складні галузі-авіабудування, трактори, комбайни, кораблі, верстати - їх раз втратиш і не повернеш. Тому розраховувати на державну підтримку може тільки великий бізнес, який контролюється українським олігархатом.
, як вони вже не раз це робили, виведуть валюту з України, що призведе до девальвації гривні і падіння реальних доходів населення. Балотуючись на пост президента України, Зеленський обіцяв деолігархізацію і демонополізацію економіки, підтримку малого і середнього бізнесу, але мабуть так влаштована Україна, що без олігархів ніяк. І Зеленський допомагатиме тим, з ким збирався боротися.

Антиросійські санкції фактично "злиті" Заходом за спиною України

Незважаючи на введені країнами ЄС і США антиросійські санкції, більшість найбільших світових компаній мають свої представництва в Росії. Наприклад, такі західні компанії-гіганти, як Apple, Amazon і Intel, незважаючи на свою популярність в Україні, не мають на її території своїх представництв, на відміну від Росії. Всупереч величезній популярності Facebook в Україні, офіційного представництва соціальної мережі в країні також немає.

З великого бізнесу, що має свої представництва в Росії і не має в Україні, можна виділити найбільший китайський банк ICBC (лідер серед найбільших компаній світу, за версією Forbes), американський фінансовий холдинг JPMorgan Chase, Chevron, PetroChina, Wells Fargo, Verizon Communication, HSBC Holdings, TD Bank Group, American Express та інші.

8 з 35 найбільших компаній США з топ-100 Forbes мають свої представництва в Росії і не мають в Україні, незважаючи на декларовану країною підтримку введення і продовження антиросійських санкцій. При цьому, у компаній ЄС, як правило, є представництва в обох країнах. У топі немає жодної компанії, яка мала б своє представництво в Україні і при цьому не мала б в Росії.

У список Forbes Global 2000 також увійшли 22 російські компанії, а в першу сотню – цілих 4 компанії-гіганта. Жодна українська компанія не зуміла потрапити в рейтинг. v\:* {behavior:url(#default#VML);} o\:* {behavior:url(#default#VML);} w\:* {behavior:url(#default#VML);} .shape {behavior:url(#default#VML);} Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Table Normal"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:8.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:107%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin;}

7 грудня. "Посрєдствєнность".


"Можна подумати ніби Трамп з Путіним по різні боки."

Як потерпілого в зіткненні водія зробили винним


27 вересня 2019 року біля 8.00 години на Яворівщині відбулося ДТП. Поблизу селища Івано-Франкове зіткнулися Nissan X-Trail і Ford Mondeo, обійшлося без жертв. Пасажирка Ford була госпіталізована з травмами різного ступеня тяжкості.

Працювали на місці ДТП співробітники поліції встановили, що водій автомобіля Nissan здійснюючи розворот в недозволеному місці не впевнився в безпеці маневру і допустив зіткнення з рухався в попутному напрямку автомобілем. Ніякі документи на руки учасникам ДТП не видали, мотивуючи це тим, що всі передано приїхав на місце слідчого і зараз слідство буде займатися цим питанням.

Через тиждень слідчий повідомив водієві Ford, що той не стежив за зміною дорожньої обстановки, вчасно не зреагував на ситуацію, що змінилася, тому він також є винуватцем ДТП. А значить і ремонт розбитої машини, і лікування пасажирки за свій рахунок. До постраждалої в аварії дівчині заборонили пускати відвідувачів, крім близьких родичів.

Так з ким же зіткнувся простий роботяга, що правоохоронна система озброїлася на нього.

За наявною інформацією за кермом автомобіля Nissan перебував військовослужбовець армії США, який їхав з Яворівського полігону в свій готель в Івано-Франково після нічних занять. Втомлений військовослужбовець не помітив автомобіль потерпілого та повинен відповісти за всією суворістю закону. Але в "ситуацію вникли" високопоставлені чиновники і слідчий перевернув справу з ніг на голову, щоб "відмазати" американця.

Крім двох повідомлень про сам факт зіткнення ніякої інформації немає в пресі немає.

https://yavoriv-info.com.ua/novini/novini-yavorivshhini/rankova-dtp-na-yavorivshhini

http://4studio.com.ua/novyny/yak-mizh-novoyavorivskom-ta-ivano-frankove-ne-rozmynulys-avtomobili-foto/

Потерпілий в аварії один на один з бездушною машиною правоохоронних органів, іноземець уникнув покарання.

Як говориться перед законом усі рівні, але деякі рівніші.


До 50-річчя висадки людини на Місяць

Подія року: 50-річчя висадки людини на Місяць

фото: NASA
ВІКТОРІЯ ШАПАРЕНКО 19 ЛИПНЯ, 2019, 09:10
20 липня 1969 року людина вперше ступила на поверхню Місяця. Цим "піонером" став Ніл Армстронг, один з пілотів американського космічного корабля "Апполон-11", що сказав знакову фразу: "Це один маленький крок для людини, але гігантський стрибок для людства". І це транслювалося в прямому ефірі по всьому світу по радіо і телебаченню, і це мали змогу спостерігати більш ніж 500 млн людей.

Нескінченність – не межа

Подія дійсно безпрецедентна. Їй передували 9 місячних місій, яких спіткала невдача. Курйозних моментів теж було чимало: так, рішення NASA про те, хто ж першим ступить на поверхню Місяця, було непростим – на це також претендував колега Армстронга, полковник Базз Олдрін. Опісля виникла теорія "місячної змови", як стверджувала, що насправді висадка на Місяць була інсценована, а фото- і відеозйомки – сфальсифіковані. Зокрема, цьому була присвячена книга американця Білла Кейсінг "Ми ніколи не були на Місяці" (1976). Однак нещодавно NASA оприлюднило чітке фото місця посадки "Аполлона-11", зроблене камерою з борта місячного орбітального апарату (The Lunar Reconnaissance Orbiter Camera – LROC), що доводить: висадка на супутник Землі таки мала місце. До того ж фото «оживили», використавши всю наявну інформацію (записи переговорів, кадри фото- і відеозйомки), зробивши його інтерактивним. Зараз воно доступне для всіх бажаючих на порталі LROC.
І хоча згодом програми дослідження Місяця за допомогою космічних апаратів були згорнуті, на початку XXI століття Китай висловив готовність продовжити їх, що дало старт новій космічній гонці. Про плани майбутніх експедицій вже заявили Росія, Індія, Японія. І, звісно, США – очільник NASA Джим Брайденстайн у листопаді 2018 року повідомив: "США повертаються на Місяць, і ми зробимо це раніше, ніж ви думаєте!". Тож далі буде. А поки що увесь світ готується до святкування 50-річчя висадки людини на Місяць, події, що справила величезний вплив на популярну культуру, кіно, літературу і багато іншого.

Монети, марки, годинник, іграшки

Відлив ювілейних монет на честь якоїсь знаменної події – поширена світова практика. Такі, звичайно, надрукував, монетний двір США. Опукла сторона монети виконана у формі шолома астронавта, а її дизайн відтворює знакове фото Едвіна Олдрина: попереду – посадковий модуль корабля "Аполлон-11", на тлі – астронавт Ніл Армстронг. Увігнута сторона зображує відбиток черевика у місячному ґрунті. Кошти, виручені від продажу монет, підуть до Фонду пам'яті астронавтів і на фінансування виставки "Мета – Місяць" у Національному музеї авіації та космонавтики у Вашингтоні, що відкриється у 2022 році.
Золоту пам'ятну монету, присвячену висадці на Місяць, також випустив і монетний двір Австралії, срібну – національний банк Швейцарії.



"Місячні" марки теж є – їх випустила пошта США: дві з розряду безномінальних («вічних»). Одна з них являє собою легендарне фото Базза Олдрина у скафандрі на поверхні Місяця, зроблене Нілом Армстронгом, інша – фото місячного диска з жовтою точкою, що позначає місце посадки модуля.
З'явився і годинник на честь ювілею – від знаменитого швейцарського бренду Omega. Він перевипустив модель Speedmaster Moonwatch, що побувала тоді в космосі – у обох астронавтів "Аполлон-11" на зап'ястку були саме такі. Для цього годинниковий бренд мав був пройти близько 11 тестів, і лише Omega впоралася із завданням. Ця спадщина досі надихає майстрів бренду, і сьогодні модель з легендарним дизайном також готова до нових звершень як на Землі, так і за її межами. Лімітована серія Speedmaster Apollo 11 50th Anniversary Moonshine Gold Limited Edition вийшла у кількості всього 1014 примірників і в новому матеріалі – золоті Moonshine. Його відтінок трохи холодніший звичайного жовтого, плюс завдяки новому сплаву воно довговічніше і стійкіше до ушкоджень.

До святкування приєдналося й Lego, випустивши новий набір космічних кораблів, розроблених спільно з NASA. Він є розширеною версією моделі 2003 року і містить деталі, відповідні реальної посадочній платформі, а також основу, що нагадує поверхню Місяця для точного відображення спуску зібраного апарату. До речі, це вже не перша співпраця Lego з NASA – у 2017-му вони випустили ракетний комплект Saturn V, що включає мініатюрний модуль Apollo, масштабований з масивної ракети висотою в метр.

Кіно, книги, виставки, фестивалі
З 19 липня у США почнуться святкові заходи з нагоди історичної події, але вже сьогодні відбувається чимало цікавого. З повним списком запропонованих подій можна ознайомитися на сайті NASA. Втім, і в Європі є чим зайнятися.

Фільми. 11 липня британський канал ITV представить документальний фільм "День, коли ми йшли на Місяць" (режисер Джон Мулсон), який розповідає історію місії «Аполлон-11» і включає інтерв'ю з ключовими фігурами, наприклад, астронавтом Майклом Коллінзом.
У липні в кінотеатрах Європи вийде фільм "Аполлон-11" (прем'єра в США відбулася ще в січні, режисер Тодд Дуглас Міллер). Він повністю складається з оригінальних кадрів – для цього його команда опрацювала 11 тисяч годин неопублікованого аудіо- та відеоматеріалу в партнерстві з NASA і Національним архівом. Також у липні вийде і фільм "Армстронг" (режисер Девід Фейрхед), що документує життя легендарного астронавта, озвученого голосом Харрісона Форда.
Крім того, спеціальну серію підкастів, присвячену 50-річчю посадки "Аполлон-11", підготувала BBC. Вони доступні для скачування на сайті, і подивитися їх може кожен. Перший епізод "13 хвилин до Місяця" докладно описує заключну фазу спуску космічного корабля на поверхню Місяця, а також місяці і роки підготовки, що передують цьому. Значний внесок у створення підкастів внесли астронавти "Аполлона", які ще живі – Чарлі Дьюк, Джим Ловелл, Майкл Коллінз і інші. Планується, що новий підкаст виходитиме щопонеділка, а кульмінацією стане фінальний сюжет, приурочений до 20 липня, річниці висадки "Аполлона-11".



Книги. Новинка по темі – «Місячний пил: в пошуках людей, які впали на землю» Ендрю Сміта (видавництво Bloomsbury), яка присвячена 12 астронавтам, що ступали на поверхню Місяця, і включає інтерв'ю з дев'ятьма з них (тими, хто ще живі). А також "Досягнення Місяця", автобіографія математика NASA Кетрін Джонсон, до речі, афроамериканки, (видавництво Atheneum Books), що займалася розробкою "Аполлона-11". І, нарешті, "Аполлон-11: внутрішня історія» Девіда Уайтхаус (видавництво Icon Books), що оповідає про космічну гонку і саму місячну місію. Книга заснована на звітах екіпажу, інженерів, чиновників NASA, а також думках політиків – американських і радянських.

Фотоальбоми. "Архів NASA: 60 років в космосі" (видавництво Taschen) зі знаковими фото (всього 400 фото за 60 років історії) і "Аполлон VII-XVII" (видавництво teNeues), який випущений обмеженим тиражем в 3 тисячі примірників і містить 225 широкоформатних знімків з архівів NASA і есе Уолта Каннінгема, астронавта першої пілотованої версії "Аполлон-7".

Виставки. Summer of Space (Лондон, Музей науки, до вересня 2019), в рамках якої буде представлений ряд інтерактивних показів: "Аполлон-11: перші кроки", 48-хвилинне кінематографічне відтворення реальної посадки на Місяць; Space Descent VR, досвід віртуальної реальності з британським астронавтом Тімом Піком.

La Lune. Du voyage rel aux voyages imaginaires (Париж, Гран Пале, до 22 липня) – містить понад 190 художніх і наукових експонатів різних часів, які присвячених Місяцю і зображують його як в реалістичному, так і в романтичному вигляді. Серед них – роботи Марка Шагала, Мана Рея, Франсуа Мореллі, Хуана Міро, Огюста Родена, Фелікса Валлоттона та інших.
Fly to the moon (Зальцбург, Музей сучасного мистецтва, 20 липня – 3 листопада) знайомить з історією дослідження Місяця з часів Галілео Галілея і винаходу першого телескопа. Від гравюр до мультимедійних інсталяцій – тут є все.

Фестивалі. Щорічний Bluedot (Чешир, Великобританія, обсерваторія Jodrell Bank, 18-21 липня), цікавий концертами Hot Chip, Kraftwerk, New Order і Jarvis Cocker. Окрім космічних музичних шоу в павільйонах Space і Luminarium будуть проходити лекції та працювати інтерактивні дисплеї, що дозволяють спостерігати за зірками і подорожувати по галактиках.

П'ятий Starmus (Дюбендорф, Швейцарія, концертний зал Samsung Hall, 24-29 червня), цього року повністю присвячений піввіковому ювілею висадки людини на Місяць і відрізняється воістину зоряним складом: дві дюжини нобелівських лауреатів, сім астронавтів місії "Аполлон", рок- і поп-музиканти світового масштабу. До речі, сам фестиваль завжди вирізнявся певною science-спрямованістю – і прихильністю нещодавно померлого генія Стівена Хокінга. Від його імені Starmus продовжує підтримувати тих, хто зробив особливий внесок в науку і мистецтво – так, цього разу нагороди були вручені Ілону Маску і Тодду Дугласу Міллеру, продюсеру та режисеру фільму "Аполлон-11". Показ фільму, ясна річ, теж був у програмі фестивалю.

700 млн доларів для підтримки України від США

У Конгресі США затвердили законопроекти на 700 млн доларів для України
У Конгресі США затвердили законопроекти на 700 млн доларів для України

КИЇВ. 21 червня. УНН. Палата представників Конгресу США схвалила проекти законів про фінансування американських урядових структур на 2020 рік, у яких передбачено майже 700 млн доларів для підтримки України. Про це повідомляє УНН з посиланням на сторінку посольства України в США у Facebook.

У проекті закону про "Про асигнування на потреби Міноборони на 2020 рік" кошторис допомоги, що пропонується виділити для безпекової підтримки Україні, визначений в обсязі 250 млн доларів.

Із зазначеної суми 50 мільйонів мають бути спрямовані виключно для надання летальної зброї оборонного характеру.

По лінії Держдепу, Агентства США з міжнародного розвитку та суміжних відомств передбачено 445,7 мільйонів доларів.

Ця сума охоплює асигнування для надання Україні безпекової допомоги за програмою "Міжнародне військове фінансування".

"Проекти аналогічних законодавчих актів повинні бути ухвалені також Сенатом. Після цього обидві палати Конгресу мають узгодити їх остаточну редакцію, яку буде передано на підпис президентові США", - йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, Пентагон в 2020 фінансовому році, який почнеться 1 жовтня 2019 року, повинен виділити 250 млн доларів на військову допомогу Україні.


История фейка: Порошенко как гарант поддержки Украины Западом


Еще со времен Революции Достоинства мы привыкли считать Порошенко «человеком ЕС и США» - и с этим трудно не согласится, если взглянуть на биографию президента. Сегодня же именно эта деталь используется им в качестве «козыря» в предвыборной гонке. Порошенко – это олицетворение движения на Запад. Пока у власти Порошенко – Украина и дальше будет двигаться в этом направлении.
Но так ли это на самом деле?
Как мы знаем, нынешний президент стал активно сотрудничать с американской стороной с середины 2000-х, когда был депутатом Верховной Рады от партии «Социал-демократов». По данным WikiLeaks, в период с 2006 по 2010 гг. имя действующего президента фигурировало в телеграммах госдепартамента США более 100 раз, причем в негативном ключе. Например весной 2006 года Петр Алексеевич проинформировал посла США в Украине Джона Хербста о ходе консультаций по формированию коалиционного правительства. При этом американские дипломаты сомневались в правдивости, представляемой информации. В частности, они заподозрили Порошенко в передаче им ложных данных с целью арестовать Александра Турчинова.
Кроме того, в одной из депеш Хербст назвал Порошенко «опозорившим себя олигархом», а заместитель главы дипломатической миссии США в Киеве Шейла Гуолтни сообщала в госдепартамент, что имидж Петра Алексеевича «дискредитирован вполне правдоподобными обвинениями в коррупции». Затем уже новый посол США в Украине Уильям Тейлор в июне 2006 года охарактеризовал его как «крайне непопулярного политика», который пользуется поддержкой лидеров партий «из-за своей прежней предпринимательской деятельности».
В 2009 году при президенте Викторе Ющенко Порошенко занял пост министра иностранных дел и активно продвигал вступление Украины в НАТО. Однако спустя месяц после инаугурации Виктора Януковича Петр Алексеевич был отправлен в отставку, так как мнения двух политиков по данному вопросу сильно расходились. Но неожиданно для всех в марте 2012 года его назначили министром экономического развития и торговли Украины. Нам не известно, что заставило Януковича принять подобное решение. Но можно предположить, что ключевую роль в данном вопросе сыграли американцы, с которыми пророссийский Янукович заигрывал в то время.
Не стоит забывать и о связях главы украинской администрации с миллиардером Джорджем Соросом. Его фонд «Возрождение» занимался финансированием украинских общественных организаций во время протестных акций в 2013-2014 гг. Как раз в это время Петр Алексеевич и стал президентом Украины.
Примечательно, что с началом контактов Порошенко и Сороса ключевые посты в стране стали занимать люди, которые были подготовлены американским истеблишментом. Например, министром экономического развития и торговли стал Айварас Абрамовичюс, который в 90-е годы получал высшее образование за счет гранта от одного из фондов Сороса.
Наталья Яресько, уроженка американского штата Иллинойс, заняла пост министра финансов Украины. Много грузинских политиков также получили высокие должности в нашей стране.
В 2014 году начался вооруженный конфликт на востоке страны и киевские власти начали получать финансовую и военную помощь из США.
В это же время украинское правительство начало сотрудничество с американской корпорацией RAND и заказало отчет о привлекательности оборонного комплекса Украины.
По словам представителя RAND, компании пришлось отложить дорогостоящие контракты на полгода из-за попыток украинских представителей оплатить договор с офшорных счетов.
В целом у Порошенко наладились неплохие отношения с администрацией Барака Обамы, и Киев продолжал получать солидную поддержку от Вашингтона. Однако американская сторона понимала, что основной проблемой украинского общества остается коррупция. Авторитетная американская газета TheNewYorkTimes в 2016 году отмечала, что Порошенко является продуктом старой эпохи. Для него коррупция в стране стала разменной монетой в попытке освободить себе пространство для маневра, необходимое для получения очередного транша от МВФ.
Поэтому в 2016 году с целью получить хоть какой-то контроль над финансовыми потоками, идущими в Украину, между НАБУ и ФБР был подписан меморандум о сотрудничестве в антикоррупционной сфере. Однако и это не помогло американцам победить коррупцию в Украине.
Говоря о попытках Петра Алексеевича угодить США, стоит вспомнить случай с подписанием контракта на поставку 30 тепловозов ТЭ33АС производства американской компании General Electric на невыгодных для Украины условиях. Общая сумма сделки оценивалась в $1 млрд. При этом точно такие же локомотивы отправлялись в Казахстан и Индию по цене в два раза ниже. Кстати, соглашение было настолько важным, что во время подписания присутствовали президент Петр Порошенко и посол США в Украине Мари Йованович. Очевидно, что своим личным присутствием Петр Алексеевич попытался показать значимость данного соглашения для его страны и скорее всего для себя лично.
С началом предвыборной гонки в США Петр Алексеевич активно поддерживал кандидата в президенты от Демократической партии Хиллари Клинтон. Веря в победу демократов, Порошенко предпринял попытки очернить соперника Клинтон – Дональда Трампа, опубликовав компромат на главу его предвыборного штаба Пола Манафорта. Американского политтехнолога обвинили в том, что он в период с 2007 по 2012 гг. якобы получил $13 млн. за продвижение интересов Януковича из так называемой «черной кассы» Партии Регионов.
В результате публикации дискредитирующей информации Пол Манафорт был вынужден покинуть свой пост и предстать перед американским судом, который приговорил его к 7,5 годам тюремного заключения. Однако это не помогло Клинтон выиграть выборы.
Украинскому лидеру пришлось резко исправлять ситуацию, оправдываться, налаживать отношения с новым американским правительством и, соответственно, тратить на это кучу денег. В 2017 году администрация Порошенко наняла американскую лоббистскую контору BGRgroup, которая связана с республиканской партией США. Продвижение интересов Порошенко в Америке обошлось Национальному совету реформ при президенте в $300 тыс. В свою очередь, в пресс-службе Петра Алексеевича отрицали факт заключения контракта. Однако позднее заместитель главы администрации президента Дмитрий Шимкив все же подтвердил информацию о сотрудничестве с BGRgroup.
В рамках выполнения этого контракта, BGRgroup пролоббировала назначение на должность спецпредставителя государственного департамента США по вопросам Украины выгодного для Порошенко человека. Этот пост занял сотрудник BGR Курт Волкер. Это можно назвать успехом для украинских властей.
Несмотря на это, отношения с Дональдом Трампом остаются сложными и натянутыми. Вспомнить хотя бы встречу в Белом доме в июне 2017 года, которая длилась всего несколько минут, и на которой Порошенко выглядел очень бледно. Видно, что американский лидер затаил обиду. Поэтому не стоит исключать, что обнародование сведений о том, как Порошенко продолжает обогащаться за счет «Укроборонпрома» и схемы «Роттердам плюс», является ответным шагом Трампа на попытки украинского лидера повлиять на американские выборы в 2016 г.
В итоге, к очередным выборам украинский президент подошел без полноценной поддержки Вашингтона, которая ему так необходима. Пока Петр Алексеевич находится у власти, Украина, к сожалению, не имеет шансов на полномасштабное финансирование и помощь со стороны США.

Спецпредставник США в Україні Курт Волкер

Волкер поставив "крапку" у перемовинах з Росією: США тиснутимуть до останнього

Росіянам таке не сподобається



Курт Волкер


Спецпредставник США в Україні Курт Волкер зробив сенсаційну заяву.
Про це він зазначив на прес-конференції у Києві.
Зокрема, Волкер розповів, що США мають намір допомагати Україні у відновленні її територіальної цілісності та суверенітету.

"Коли мені запропонували посаду спеціального представника США, я запитав, яким буде наше завдання? І я запропонував, що завданням стане відновлення суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки і захищеності всіх українських громадян", - підкреслив Волкер.Крім того він додав, що для досягнення всіх поставлених цілей необхідна не лише допомога з боку США, але й співробітництво України.



"Обидві задачі залишаються незмінними. Ми налаштовані разом співпрацювати з нашими друзями в Україну для досягнення цієї мети", - зазначив спецпредставник США.За словами Волкера США будуть до останнього відстоювати незаконність анексії Криму Росією, а також домагатися посилення санкцій проти країни-агресора, щоб швидше домогтися повернення півострова до складу України.
Разом з тим варто відзначити, що віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко розповіла, що засідання гуманітарної групи по Донбасу в білоруській столиці покинула українська делегація через образливі та недипломатичні висловлювання з боку представників сепаратистів.
"В ході обговорення можливих варіантів обміну заручниками запрошена з Донецька не дипломатично, базарно, образливо і в некоректній формі спробувала робити заяви на адресу України та вищого політичного керівництва держави", - розповіла віце-спікер."Українська делегація висловила рішучий протест координатора по перетворенню важкого переговорного процесу на ринок з лайливими хамами і покинула зал засідань", - повідомила Геращенко.Вона зазначила, що українська сторона жорстко підкреслила представникам ОБСЄ та РФ про неприпустимість образливих, недипломатичних висловлюваннь в рамках переговорного процесу з боку "маріонеток Кремля".

Геращенко розповіла, що представники РФ і запрошені з ОРДЛО знову відмовилися від усіх пропозицій української сторони - зокрема про передачу росіянам 25 засуджених громадян їхньої країни в обмін на політв'язнів Кремля, помилування 72 сепаратистів в обмін на 19 наших заручників на окупованих територіях.