хочу сюди!
 

Юлия

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 36-45 років

Замітки з міткою «україна»

Дурдом "Веселка", або обрахунок переказів в/на Україні

За 2019 рік українські заробітчани переказали з-за кордону $12 млрд
16 лютого, 2020 - 21:08
Фото Руслана Канюки, "День"

За 2019 рік обсяг приватних переказів в Україну досягнув майже 12 мільярдів доларів.

Про це повідомили в Нацбанку, інформує hromadske.

Йдеться про перекази з використанням систем переказу коштів, через банки, карткові платіжні системи, поштові відділення та неформальні канали. З України за кордон переказали майже 0,6 мільярда доларів.

Через системи переказу коштів в Україну надійшла приблизно 1/5 від усієї суми — майже 2,3 мільярда доларів, тоді як з України — майже 0,4 мільярда.

У розрізі країн обсяг переказів, що здійснено через системи переказу коштів, розподілився таким чином:

В Україну:

зі США — 18%;

з Ізраїлю — 14%;

з Італії — 9%;

з Росії — 7%;

з Польщі — 7%;

з інших 219 країн — 45%.

З України:

до Росії — 31%;

до Грузії — 11%;

до Азербайджану — 6%;

до Китаю — 5%;

до Узбекистану — 5%;

до інших 195 країн — 42%



Підсумки п'яти місяців роботи нового парламенту.

Нинішня податкова політика держави важко хвора й глибоко недемократична
12 лютого, 
Випуск №1281, 8 лютого-14 лютого

Підсумки п'яти місяців роботи нового парламенту.


Завершилася друга сесія роботи українського парламенту дев'ятого скликання. П'ять місяців позаду. Багато комітетів і народних обранців звітують про результати своєї діяльності. Нормативний турборежим, будучи ознакою кількості змін законодавчого поля, так і не став ознакою їхньої якості, компетенції. А в низці сфер ситуація взагалі викликає крайній ступінь тривоги. Наприклад, державна податкова політика, яка стала відвертим аутсайдером модернізацій у країні. Чому?..

По-перше, присутній крайній ступінь персоналізації, що дедалі більше нагадує монополію — персональну та партійну — на прийняття рішень у сфері податків. Із 15 проєктів, прийнятих парламентом у цілому як закон, понад половину (вісім проєктів — №1051, 1057, 1072, 1073, 1210, 2047-д, 2317 і 2358) ініційовано одним депутатом. Більш того, лише один проєкт зміг стати законом, будучи ініційованим представником не партії "Слуга народу", але при цьому дружнього останній "Голосу" (№314-IX від 3 грудня 2019 року). Опозиційні законопроєкти просто відміталися.

По-друге, ми зіштовхнулися із самоусуненням однієї з головних дієвих осіб, яка володіє функцією формування державної податкової політики, — Міністерства фінансів України, що примудрилося за п'ять місяців діяльності стати ініціатором лише двох законів (№322-IX і 323-IX від 3 грудня 2019 року), підготовлених, до речі, при минулому уряді в рамках міжнародних зобов'язань України за договором зі США. Дві вищі посадові особи країни — президент і прем'єр-міністр — також, на жаль, не виявили інтересу до питань податків, принаймні реалізованого у формі законопроєктів.

По-третє, більшість новацій мають слабкий стосунок до ключових проблем бізнесу — спрощення податкової системи, зниження адміністративного, податкового та регуляторного тягаря. У питаннях, що стали вже принциповими, — про зниження податків на працю та впровадження податку на виведений капітал — економічна влада зайняла очікувально-обіцяльну позицію. Мовляв, стануть елементами податкової реформи-2020 після "виснажливих розрахунків" і консультацій із глобальним кредитором — МВФ. Призабуто передвиборні обіцянки щодо здійснення амністії капіталів (нульова декларація для бізнесу), не кажучи вже про "прості та зрозумілі податки" (звідки їм узятися при тотальній фіскалізації від закону №129 і при законопроєкті №1210, що ухвалений як закон і пропонує нові складні процедури адміністрування, збільшуючи обсяг Податкового кодексу ще на 10%). При цьому, наприклад, підняття річних порогів для платників єдиного податку виглядає як "трагічна випадковість", а не системний підхід.

По-четверте, є підстави говорити про те, що нова комплексна реформа контролюючих органів зазнає фіаско. Потік гучних корупційних скандалів свідчить, що "магістральні" хвороби (корупція та бюрократія) стали спадковими, і рішення прем'єр-міністра провести тотальну переатестацію співробітників податкової служби України — яскраве цьому підтвердження. Але ж року не минуло…

Ще один симптом — відмова профільного комітету парламенту від ліквідації податкової міліції (законопроєкт №1208-2 про Бюро фінансових розслідувань, прийнятий у першому читанні, парламент відхилив 17 січня).

***

У сухому залишку — нинішня податкова політика держави важко хвора й глибоко недемократична. Тонус реформ ледь чутний. Найбільш економічно невільна держава Європи з 4 мільйонами наших співгромадян, залучених у трудову міграцію, залишається 2020 року з недружньою, швидко змінюваною та багато в чому репресивною податковою системою, що обслуговується нереформованими контролюючими органами. Ніщо із зазначеного не спроможне породити українське економічне диво. І це потрібно терміново виправляти.

Можливо, допоки не пізно, настав час для жорстких кадрових висновків і ротацій?

Агресивна податкова модель
21 січня, 14:22Роздрукувати
Випуск №1278, 18 січня-24 січня

В Україні будують непередбачувану і недружню до платників податків та інвесторів податкову систему

© depositphotos / minervastock
Прогресор і великий друг України Каха Бендукідзе одного разу тонко зауважив: влада так улаштована, що вона хоче вирішувати проблеми, які, як їй здається, нині актуальні або які, як їй здається, є актуальними для людей.

Нинішня податкова політика української держави як ніколи точно підпорядковується подібній логіці. Як виявилося, тандем із профільного комітету парламенту, Міністерства фінансів і податкової служби об'єднує спільна ідеологія, що відповідає часам могутнього керівника податкової служби часів Кучми — Миколи Азарова. Її суть можна охарактеризувати словами засновниці американського об'єктивізму Айн Ренд: "Видайте закони, яких не можна ні дотримуватися, ні провадити в життя, ні об'єктивно трактувати, і ви отримаєте націю порушників, а значить, зможете заробити на злочинах".

Нині під гаслом нормативного "турборежиму" приймають таку кількість законів, що бізнесмен і роботодавець не зможуть існувати, не порушуючи їх. При цьому симптоми "захворювання" підживлюються дедалі більш ультимативними вимогами глобального кредитора країни (МВФ), світовими вітрами деофшоризації та податкової прозорості, а також електорально корисними закликами до боротьби з олігархами.

На сьогодні безальтернативними вершинами нової податкової політики ("страна должна цвести построже") стали сумно відомі закони №128 і 129, які впроваджують політику тотальної фіскалізації розрахунків у країні, а також законопроєкт №1210, ухвалений парламентом як закон 16 січня цього року. Останній потребує окремої характеристики.

Реінкарнація "судових війн"

Під благими намірами виконання міжнародних зобов'язань України в рамках глобальної ініціативи OECD/G20 BEPS і Угоди про асоціацію з ЄС впроваджуються такі ініціативи.

1. Правило "тонкої капіталізації" (обмеження на відрахування відсотків): у цивілізованому світі це ефективний метод усунення масової практики виведення прибутку за кордон через кредитування місцевих компаній іноземними суб'єктами, які їх і контролюють. До цього в нашій країні норма приблизно так і працювала, але тепер на нас очікує поширення процедури на боргові зобов'язання з усіма нерезидентами, а не лише з тими, які контролювали свою українську структуру. Кредит майже неможливо взяти всередині країни, а тепер його отримання з-за кордону супроводжуватиметься ще й додатковими ризиками неприємної зустрічі з контролюючими органами.

2. Механізм коригування фінансового результату на основі концепції "розумної економічної причини (ділової мети)": впровадження нової податкової різниці, яка дає змогу податковій службі коригувати базу оподаткування податку на прибуток, визнаючи неправомірними ті або інші витрати, понесені платником податків на користь нерезидентів, якщо такі операції не мають так званої ділової мети. Пам'ятаєте "нікчемні угоди" і "нереальні (уявні) операції", що спровокували масові штрафи та судові спори? Отже, українських експортерів багато в чому очікує реінкарнація "судових війн" із питань правомірності витрат, понесених платником податків на користь нерезидентів, якщо такі операції не мають так званої ділової мети.

3. Норми щодо запобігання ухиляння нерезидентами реєстрації постійними представництвами: спостерігаємо відкриття "сезону полювання" на незареєстрованних нерезидентів. Будь-які підозри в здійсненні ними (або їхніми представниками) господарської діяльності на території країни в інтересах нерезидента дають можливість податковому органу: розпочати позапланову документальну перевірку, оформити акт перевірки зі штрафом у 100 тисяч гривень і санкціями аж до адміністративного арешту майна нерезидента. Ну й наостанок примусово, на підставі лише акта перевірки та без волевиявлення суб'єкта, взяти його на податковий облік з усіма принадами українського податкового та кримінального законодавства. Понад те, для іноземних компаній ініціюється введення поняття "місце ефективного управління", що дає змогу визнавати їх платниками податків — резидентами, і це, поза сумнівом, провокуватиме судові спори та не сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в Україні (нагадаю, що все зазначене впроваджується на тлі антирекордів останніх років із залучення прямих іноземних інвестицій).

4. Впровадження правила контрольованої іноземної компанії (КІК): стягнення податку з нерозподіленого прибутку іноземних компаній, контрольованих (керованих) резидентами України, як фізичними, так і юридичними особами. На перший погляд, справа хороша, та от халепа: дослідженням фахівців ОЕСР установлено, що КІК безпосередньо не приносить істотного зростання податкових надходжень і в основному застосовується як додатковий стримуючий захід, тобто забезпечує профілактичний ефект у рамках більш комплексного плану дій (як ми знаємо, плану дотепер немає). А ще однією "некорисною" властивістю КІК є те, що частина заможних українських громадян вважатиме за потрібне змінити свою резидентність, щоб не підпадати під дію складних і дорогих процедур адміністрування та не платити в збільшеному розмірі податків в Україні. Простіше кажучи, вони віддадуть перевагу іншому громадянству й почнуть платити податки в іншій державі. Для наочності озвучених висновків приклад результатів роботи з КІК держави-агресора 2017 року: було подано 4 тисячі звітів, до бюджету додатково надійшло 100 мільйонів доларів США (нагадую, наша економіка вдесятеро менша, отже, і податків отримаємо від сили на чверть мільярда гривень). При цьому не менше третини учасників рейтингу Forbes того самого року залишили країну.

Невеликий відступ щодо більшості запропонованих вище змін. Ініціативу antiBEPS було свого часу адаптовано Європейським Союзом у Директиву 2016/1164 (ATAD). При цьому держави — члени ЄС почали застосовувати окремі її положення лише через два з половиною роки від дня прийняття (з 1 січня 2019-го), а відносно правила тонкої капіталізації застосування заплановано не пізніше 1 січня 2024 року (період адаптації — 7,5 року!). Україна ж хоче впроваджувати все це або відразу, або з відстрочкою лише на рік.

Трактат із демонології

Перелічені новації не відображають усієї палітри запропонованих законопроєктом №1210 змін. Є ще правило "конструктивних (або умовних) дивідендів"; уведення поняття "навмисне діяння", спрямованого на посилене покарання за невиконання вимог податкового законодавства; 200-відсоткове зростання деяких штрафів; скорочення строків (удвічі!) для платників податків — боржників на самостійну сплату податкової вимоги (із 60 до 30 календарних днів) і оцінку свого майна (із двох місяців до одного) і багато чого іншого. Хоча, задля справедливості, депутатський корпус і бізнес-співтовариство кілька місяців щосили намагалися виправити цей документ, — майже 1100 сторінок поправок до другого читання та "пробачливе" підняття граничних значень доходу для суб'єктів спрощеної системи оподаткування. Але за всього бажання з Malleus Maleficrum (трактату з демонології про належні методи переслідування відьом) ніколи не зможе вийти Велика хартія вільностей. Тому навіть при істотному зниженні токсичності проєкту закону №1210 платники податків отримують от що.

1. Україна свідомо та добровільно в значно більшому обсязі, ніж її фактичні міжнародні зобов'язання, і в нерозумні строки впроваджує громіздкі та обтяжливі процедури, які призведуть до істотного зростання адміністративного тиску на платників податків, створять загрозу втрати інвестицій і можливої втечі інвесторів при скромних перспективах наповнення бюджету.

2. В основу діяльності нової податкової служби, що, як і раніше, нереформована та страждає на недуги своїх попередників (зі старої ДФС до нової служби переведено 92% співробітників!), закладається агресивна модель взаємодії з бізнесом, також їй надаються "свіжі" дискреційні повноваження, які від початку дисонують із політикою побудови служби сервісу і породжують широке поле для корупції та зловживань.

Викладене в комбінації з відмовою профільного комітету парламенту від ліквідації податкової міліції (йдеться про нейтралізацію прийняття в другому читанні законопроєкту №1208-2 про бюро фінансових розслідувань, що перекреслила тримісячну роботу експертів, представників бізнес-співтовариства та депутатів) унеможливлює успішну комплексну реформу контролюючих органів.

У Йосипа Бродського є влучна метафора, яка оцінює діяльність поета серед похмурої радянської дійсності як "опыт борьбы с удушьем". Цілком ідентичну характеристику можна дати податковій системі, яку будують для України:

— надто некомфортна з тенденцією до подальшого ускладнення;
— непередбачувана й недружня до платника податків та інвесторів;
— така, що не відповідає або прямо протиставляє себе завданням побудови вільної та успішної економіки України.

https://dt.ua/economic-security/agresivna-podatkova-model-336201_.html

Вау! Наша Україна - монстр Світу!

Понеділок, 13 січня 2020, 16:03 • Саша Картер • 70500
Трамп підтримує дискредитовану теорію про Україну та вибори
Трамп підтримує дискредитовану теорію про Україну та вибори

Дональд Трамп

КИЇВ. 13 січня. УНН. Теорія про те, що саме Україна втрутилася в американські вибори 2016 року, яку неодноразово спростовували спецслужби США, з новою силою поширюється президентом країни Дональдом Трампом серед республіканців, поки в Сенаті продовжується процес імпічменту. Про це в своїй статті пишуть журналісти Associated Press Аманда Зейтц, Ерік Такер і Річард Лендер, передає УНН.

Так, теорія змови про українське втручання вкоренилася в невиразній формі задовго до того як Дональд Трамп висунув претензії Білому дому в 2016 році. Ідея була на слуху серед людей, близьких тоді ще кандидату в Президенти: "А що, якщо це Україна, а не Росія втрутилася в американські вибори 2016 роки?".

І неважливо, що це твердження з тих пір підтримував президент Росії - країни, яку американські спецслужби і звинувачують у втручанні в президентську гонку. Або те, що призначений Трампом директор ФБР і інші американські чиновники заявили, що немає ніякої інформації, яка вказує на втручання України. Або що 25 росіян звинувачуються у зломі електронної пошти демократів і проведенні прихованої кампанії в соціальних мережах по впливу на громадську думку американців. Все одно, теорія про втручання України живе.

Тепер заклик Трампа до України про розслідування цієї справи, а так само справ політичного суперника президента, Джо Байдена, знаходиться в центрі розслідування в Конгресі, що призвело до імпічменту Трампа з боку Палати представників. Наступний розгляд відбудеться вже в Сенаті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Болтон готовий дати свідчення у справі про імпічмент Трампа.

У статті йдеться про те, що наразі дискредитувала себе теорія, що поширюється в інтернеті союзниками Республіканської партії в інтерв'ю і соцмережах, прийнятою президентом, який не бажає визнавати реального втручання Росії у вибори, і хто прагне показати, що у нього є підстави для підозр щодо України і для припинення США виділення їй важливої військової допомоги в минулому році.

За словами авторів, такими діями Трамп домігся наступного ефекту: розмивання фактів справи про імпічмент для багатьох американців ще до того, як воно дійде до розгляду в Сенаті, яке може початися протягом декількох днів.

Експерти AP побоюються, що ця стратегія зробить США вразливою до більшості дезінформаційних кампаній на виборах 2020 року і дасть Кремлю і іншим сторонам сигнали про те, що американці готові чіплятися за брехню.

Огляд The Associated Press показує, що українська теорія змови бере початки від кампанії Трампа 2016 року, що була поширена в Інтернеті і пізніше висунута російським президентом Володимиром Путіним всього через кілька тижнів після того, як його країну звинуватили у втручанні в американські вибори.

"Кінцева жертва - демократія, стабільність нашої нації", - зазначила експерт по дезінформації в безпартійному Центрі Вільсона Ніна Янкович.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: NYT: Білий дім відмовився надати 20 листів щодо затримки військової допомоги для України.

У той час, як в 2016 році американська влада зібрали докази того, що Росія роками зламувала і крала внутрішні електронні листи Демократичного національного комітету, голова кампанії Трампа Пол Манафорт, який мав в Україні великі ділові контакти і працював там на проросійських політиків, потай вказував на іншого винуватця.

Манафорт припустив тоді, що атаку, швидше за все, було скоєно українцями, йдеться в записах з допиту ФБР з колишнього заступника Манафорта Ріка Гейтса в квітні 2018 року.

Помічник Трампа Майкл Флінн, який став згодом першим радником Трампа з національної безпеки, також був непохитним, агітуючи за те, що Росія не могла здійснити подібний акт і що американські спецслужби не зможуть з'ясувати, хто це зробив, говорив Гейтс.

Весь цей час американські чиновники погоджувалися з висновками приватної фірми, що займається питаннями кібербезпеки, про те, що відповідальність за втручання несе Росія, збираючи протягом наступних декількох місяців докази, що пов'язували окремих членів російської розвідки зі зломом.

Численні деталі спровокували розслідування питання про те, чи працювали Росія і кампанія Трампа разом, щоб вплинути на хід виборів на користь Трампа. Розслідування, в кінцевому рахунку, взяв на себе спецпрокурор Роберт Мюллер.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У США опублікували нові документи щодо утримання військової допомоги Україні.

І ось, в той час як листи демократів зливали в мережу і коли США готувалися публічно звинуватити Кремль у зломі, в інтернеті з'явилися твердження про те, що Україна втручалася - прямо або побічно - у президентську гонку.

У вересні 2016 року довірена особа Трампа, Роджер Стоун, який був згодом засуджений за брехню про свої спроби отримати інсайдерську інформацію про ці листи, написав в Twitter: "Єдине втручання у вибори в США - від друзів Хілларі в Україні".

У його Twitter була опублікована стаття в Financial Times, в якій говорилося про те, що деякі київські лідери сповнені рішучості "втрутитися, нехай і опосередковано" у вибори в США. У той час деякі республіканські законодавці вказували на цю статтю як на доказ втручання України.

І поки Трамп готувався вступити на посаду, повідомлення в інтернеті розпалювали сумніви щодо висновку про те, що Росія зламала пошту кампанії демократів і Хіларі Клінтон.

"Так як і чому вони так впевнені у зломі, якщо вони навіть не робили запиту перевірки комп'ютерних серверів? Що відбувається?", - написав Трамп в Twitter 5 січня 2017 року, на наступний день після того, як у BuzzFeed News повідомили, що ФБР фізично не перевіряло сервери демократів, щоб визначити, що Росія проникла в систему.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ініціювання імпічменту Трампа стало головною подією 2019 року в США.

Через кілька днів в звіті Politico було задокументовано дослідження опозиційного консультанта-демократа в 2016 році про роботу Манафорта в Україні - і там були описані зусилля деяких українських лідерів з підтримки Клінтон в боротьбі з Трампом.

У статті говорилося, що Україна не робила низхідних зусиль, щоб загітувати виборців до Клінтон, але деякі республіканці вказували на цей звіт як підтвердження своїх тверджень про втручання у вибори.

Посилаючись на ці звіти, американські блогери виявили "зв'язки", що вводять в оману між Україною і CrowdStrike - фірмою, що займається питаннями кібербезпеки, яка відстежила кібератаку з Росії.

Ці онлайн-спекуляції допомогли сформувати теорію українського змови, пояснює професор Університету Джона Хопкінса Томас Рід, який відстежував дезинформаційні кампанії і втручання у вибори.

"Ландшафт дозволив так легко знайти кролячі нори, спуститися в ці кролячі нори, залишитися там і знайти спільноту однодумців-любителів", - сказав Рід.

Так, один з онлайн-коментаторів безпідставно заявив, що співзасновник CrowdStrike Дмитро Алперович працює в аналітичному центрі, що фінансується українським олігархом. Альперович є членом Atlantic Council, який базується в США і отримує фінансування з різних джерел.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп у новорічну ніч закликав Меркель, Макрона та НАТО більше допомагати Україні.

Пізніше Путін особисто заявляв через кілька днів після приходу Трампа в Білий дім, що весь український уряд під час виборів підтримував Клінтон.

Російські ЗМІ використовували ці коментарі, щоб доказу того, що саме Україна дійсно втрутилася у вибори. А до квітня 2017 року теорію українського змови особисто просував Дональд Трамп.

Президент США, сидячи за столом Овального кабінету, після перших 100 днів роботи в інтерв'ю Associated Press припустив, що у CrowdStrike є ще більш міцні зв'язки з Україною.

"Я чув, що вона (фірма CrowdStrike - ред.) належить дуже багатому українцю, ось що я чув", - сказав Трамп.

Як зазначає агентство, CrowdStrike - це каліфорнійська компанія, заснована двома громадянами США - Джорджем Курцем і Дмитром Альперовичем, який народився в Росії, але провів своє доросле життя в Америці. Компанія виявила кібератаки для великих американських клієнтів, включаючи уряд США та Національний республіканський комітет Конгресу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Байден погодився свідчити в Сенаті.

І ФБР не довелося фізично досліджувати сервери демократів, щоб підтвердити висновки CrowdStrike про те, що за атакою стояла Росія, вважає професор інформатики в Центрі освіти і досліджень в області забезпечення безпеки інформації Університету Пердью Юджин Х. Спаффорд, який допомагав бюро у даних справах.

Тим не менш, свої підозри з приводу серверів Трамп все ж передав безпосередньо теперішньому Президенту України Володимиру Зеленському під час тепер уже відомого телефонного дзвінка 25 липня, що призвів до імпічменту одного зі співрозмовників.

"Я хотів би, щоб ви дізналися, що сталося з усією цією ситуацією з Україною, кажуть, що CrowdStrike... Думаю, у вас є одна з багатьох людей... Сервер, як кажуть... він в України", - сказав Трамп Зеленському по телефону, згідно із записами, оприлюдненими Білим домом у вересні.

Десятки новинних агентств розвінчали коментарі Трампа і продовжують це робити. Опинившись в даному телефонному дзвінку, CrowdStrike потім випустила із заявою, спростовуючи претензії президента. Навіть радники президента з національної безпеки спростували теорію, але, безрезультатно, сказала в листопаді слідчим з імпічменту колишня помічниця президента в Білому домі Фіона Хілл. Проте, Трамп підтримує цю ідею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп шукає можливу заміну Помпео на посаді держсекретаря США.

У листопаді в ефірі Fox News він наполягав на тому, що він тільки утримав допомогу Україні через те, що країна схильна до корупції, ще раз натякнувши, що сервери демократів заховані і знаходяться саме там.

Частина теорії втручання у вибори в Україні з тих пір знаходить відгук у все більшого числа союзників президента-республіканців - деякі з них визнають, що втрутилася Росія, але стверджують, що втрутилася і Україна.

За кілька днів до імпічменту президента сенатор Тед Круз заявив в інтерв'ю телеканалу NBC, що є "вагомі докази" втручання України.

Пізніше в його офісі прозвучала заява: "кампанія Росії по втручанню в наші вибори була реальною і системною. Правда і те, що українські чиновники не хотіли, щоб переміг тодішній кандидат Трамп. Вони не є взаємовиключними".

А поки в Сенаті продовжується процес щодо імпічменту, Трамп змушує сенаторів Республіканської партії згуртуватися навколо дискредитованої теорії - просить свого особистого адвоката Руді Джуліані розповісти їм про свою поїздку до Східної Європи, де він шукав свідків і документи для підкріплення звинувачень. Відеоматеріали, що документують його поїздку, були показані в ефірі "One America News" і тисячі разів переглядалися в мережі, пишуть автори статті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: США не надали Україні дані про причини катастрофи літака МАУ - ЗМІ.

У листопаді експерт по Росії Фіона Хілл розповіла конгресу, що політичні лідери, які розповсюджують подібну брехню про Україну, лише ще більше поляризують США і перетворюють їх в легку мішень для дезінформаційних кампаній таких іноземних держав, як Росія.

Вона попередила: "Ці вигадки шкідливі, навіть якщо вони використовуються в чисто внутрішньополітичних цілях".

Як повідомлялося раніше в УНН, Трамп збирається блокувати свідчення Болтона в Сенаті.

Джерело: УНН
Теги: СШАРос

Річниця Православної Церкви України на чолі з Єпіфанієм

В річницю інтронізації Предстоятель звершив молебень у Соборі святої Софії Київської та провів пресконференцію

dsc 80023 лютого 2020 року, в першу річницю інтронізації, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив молебень у тисячолітній святині Православної Церкви – Соборі святої Софії Київської.

Предстоятелю помісної Української Православної Церкви співслужили архієреї і духовенство зі всієї України, а також представники Вселенської Патріархії, Олександрійського Патріархату, Елладської Православної Церкви та монастирів Святої Гори Афон.
Від повноти Православної Церкви України вітання на адресу Предстоятеля висловив митрополит Львівський Макарій.
Його Блаженство подякував за привітання та звернувся до присутніх зі словом.
«Сьогодні тут, в цьому прекрасному історичному древньому храмі, митрополичому осідку, ми дякуємо Богові за всі ті благодіяння, яких він нас сподобив протягом минулого року. Всі наші новітні події, які лягли в основу створення єдиної Церкви, пов’язані саме з цим визначним історичним місцем – Собором Святої Софії Премудрості Божої. Бо завдяки Об’єднавчому Собору, який відбувся саме в цих історичних стінах, 15-го грудня 2018 року відкрився шлях до отримання Томосу, в якому чітко прописано, що ми з цього часу посідаємо належне 15 місце в Диптиху серед інших помісних Православних Церков» – сказав блаженнійший владика.
«Бог спитає у кожного із нас, що ти міг зробити і не зробив. Не спитає того, чого ми не могли зробити чи втілити у нашому житті, отож робімо все від нас залежне. Сьогодні я ще раз висловлюю щиру подяку всім вам: нашим архієреям вже визнаної помісної Православної Церкви України і всім гостям, які вшанували нас. Вчора ми спільно звершили Божественну літургію у нашому кафедральному Михайлівському Золотоверхому Монастирі. Ми об’єдналися навколо єдиної чаші, бо ми прагнемо, щоб надалі всі православні українці гуртувалися в Церкві навколо Христа і навколо єдиної Пресвятої Євхаристії. Також висловлюю нашу подяку і духовенству, яке наполегливо трудиться на своєму місці і всім вірним нашої помісної Української Православної Церкви. Всі ті сили зла, які збираються і прагнуть нашого розділення та прагнуть нашого знищення, зазнають поразки. Тому нехай Боже благословення і надалі завжди перебуває між нами», – підсумував Предстоятель.
Після молебню Митрополит Епіфаній поспілкувався з представниками українських та міжнародних ЗМІ.

Алла Горська вивчила українську!

ГОРСЬКА АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА


(нар. 18.09.1929, м. Ялта — п. 28.11.1970, м. Київ)
Видатна художниця, з найвідоміших шістдесятників.

Г. народилася в Ялті в радянізованій номенклатурній родині. 1941—1943 пережила в Ленінграді зі своєю матір’ю дві блокадні зими. Закінчила художній інститут у Києві за фахом живопис.

Г. була одним із організаторів Клубу творчої молоді „Сучасник“ (1959-1964). Разом із В.СИМОНЕНКОМ і Л.ТАНЮКОМ відкрила місця поховання розстріляних в НКВС на Лук’янівському і Васильківському кладовищах, у Биківні (1962 — 1963), про що вони заявили в Київську міськраду („Меморандум №2“). Після цього В.СИМОНЕНКО бул жорстоко побитий, унаслідок чого помер від швидкоплинної хвороби нирок у 1963.

1964 Г. в співавторстві з П.ЗАЛИВАХОЮ, Л.Семикіною, Г.Севрук та Г.Зубченко створила в Київському університеті вітраж „Шевченко. Мати“. Вітраж був знищений адміністрацією університету. Скликана після цього комісія кваліфікувала його як ідейно ворожий. Г. і Л.Семикіну виключили зі Спілки художників, щоправда, через рік відновили.

1965 було заарештовано багатьох друзів і знайомих Г. Цей рік став для неї початком діяльної участі в русі опору. 16.12.65 Г. надіслала заяву прокуророві УРСР з приводу арештів.

Г. викликали в КДБ на допити як свідка та на зводини віч-на-віч, де велися специфічні „кагебістські розмови“ з попередженнями й погрозами.

Матеріально й морально підтримувала родини політв’язнів, листувалася з ними, систематично — з П.ЗАЛИВАХОЮ. У квітні 1966 подала клопотання на його захист. Правозахисники, які поверталися з ув’язнення, зверталися до неї за допомогою.

Г. була на процесі В.ЧОРНОВОЛА 15.09.67 у Львові, де з групою киян заявила протест проти незаконного веденння суду. 1968 Г. підписала „Лист-протест 139“ на ім’я керівників КПРС і радянської держави з вимогою припинити незаконні процеси. Почалися адміністративні репресії проти „підписанців“, кагебістський тиск. Києвом і Україною пішли чутки про існування підпільної терористичної бандерівської організації, керованої західними спецслужбами. Одним із керівників цієї організації називали Г.

За нею стежили, іноді демонстративно, їй погрожували невідомі особи. 1970 Г. викликали на допит в Івано-Франківськ у справі заарештованого В.МОРОЗА, але вона відмовилася давати покази. За декілька днів до смерти склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.

28.11.70 Г. вбита у м. Василькові Київської обл. Похорон Г. 7.12.70 на Мінському (Берковецькому) кладовищі в Києві перетворився в мітинґ протесту. Слідство, яке вела прокуратура Київської області, дійшло висновку, що Г. вбив її свекор з мотивів особистої неприязні, а потім покінчив самогубством. В Україні поширювалися жахливі чутки про ці смерті, зарубіжне радіо подавало свої версії. Розмови про смерть Г. й обставини її загибелі присікалися владою.

Трохи більше, ніж через рік, у січні 1972, здійнялася найбільша хвиля арештів учасників руху опору, що значною мірою ослабило українську духовну та інтеллектуальну еліту.

Після розпаду СРСР органи прокуратури й безпеки України, гребуючи вимогами громадськості, не оприлюднили ніякої інформації про загибель Г. Відкрита тільки слідча справа. Аналіз справи показує, що розслідування було неповним, воно суперечливе, велося з порушеннями слідчих норм, тобто було сфабриковане. Прослідковуються також загальні риси вбивства з іншими політичними вбивствами в СРСР.



Бібліоґрафія:


I.

Алла Горська. Червона тінь калини. Листи, спогади, статті. Редакція та упорядкування Олексія Зарецького та Миколи Маричевського.— К.: Спалах. ЛТД, 1996.— С. 240.



II.

Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 18, 20, 21, 28, 29, 31, 57, 69, 70, 73, 76, 86, 87.

А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 19, 142, 149. 151, 152, 153, 155, 171.

Український вісник. Вип. IV— Париж-Балтимор: Смолоскип, 1971.— C. 11-21.

Хроника текущих событий. — Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 44.— С. 121.

Білокінь С. Життя і смерть Алли Горської. // Розбудова держави, 1992, № 4.— С. 45-55.

О.Зарецький. Мої батьки. // Україна, — 1994.— № 22-24; 1995.— № 1-2.



автор: В.Овсієнко

Приватним арміям в Україні - бути!

ПВК: Україна Київ може залучити ветеранів АТО в свою приватну військову компанію, фото - ВН
ПВК: Україна Київ може залучити ветеранів АТО в свою приватну військову компанію, фото - ВН
Київ може залучити ветеранів АТО в свою приватну військову компанію - Кривонос
3 Лютого 2020 року, 16:37

Генерал-майор Сергій Кривонос вважає, що Україна може створити власну приватну військову компанію і залучити до участі в ній ветеранів бойових дій на Донбасі.

Заступник Ради нацбезпеки заявив, що, крім «токсичної» приватної військової компанії (ПВК «Вагнера» в світі існує чимала кількість інших аналогічних успішних структур. Кривонос в інтерв'ю «Фактам» розповів, що для створення української ПВК можливо залучити демобілізованих з фронту військових.

У нас десятки тисяч людей повернулися з фронту, але в мирному житті виявилися нікому не потрібні. Хоча ті, хто захищав це суспільство, неповинні підлаштовуватися під нього, а суспільство має надати їм підтримку, - розповів Кривонос.

Він назвав приватну військову компанію своєрідним «громовідводом», який дозволить допомогти фронтовикам, які не зуміли себе реалізувати, продовжити займатися тим, що вони вміють робити якісно, отримувати за це гроші і визнання держави.

Сфера застосування української ПВК, за словами заступника секретаря РНБО, - це забезпечення безпеки різних об'єктів і структур. За його словами, в США приватні військові компанії створюють для того, щоб сотні тисяч демобілізованих військових не викликали проблем державі. В Україні атошніков не беруть на роботу, так як вони нібито токсичні і непередбачувані, а «ЗМІ дуже підігрівають цю тему». Тому Кривонос впевнений, що створення ПВК дозволить вирішити цю проблему.

Найвідомішою в світі вважають російську ПВК «Вагнера», яка воює в кількох гарячих точках планети. Підозрюють, що компанія виконує специфічні завдання уряду РФ. У 2019 її бойовики найчастіше згадувалися в ЗМІ у зв'язку з подіями в Сирії і Лівії .

Ця земля просякнута кров'ю - Україна

Жоден народ так тяжко не боровся за свою незалежність, як українці. Ця земля просякнута кров'ю
Жоден народ так тяжко не боровся за свою незалежність, як українці. Ця земля просякнута кров'ю

Однією з ключових фігур, яка мала значний вплив на формування проукраїнськоі громадської думки в Європі минулого століття був британський журналіст-міжнародник Ланселот Лоутон.

На початку 1930-х років його увагу привернула напружена політична ситуація, що намітилася на Сході Європи. Для багатьох полiтикiв та аналiтикiв стало очевидним, що в Європi наближається новий великий перероз­подiл сфер впливу та нова вiйна.На тлi цих драматичних подiй Ланселот Лоутон намага­ється в черговий раз привернути увагу громадськостi та офi­цiйних осіб Великої Британiї до українського питання. 1 лютого 1939 р. вiн виступає з великою доповiддю на засiданнi членiв Близько- i Середньосхiдного товариства, яке вiдбулося в Лондонi. На думку Лоутона, глибинною причиною міждержавних протиріч було «українське питання» і для світової політики було вкрай необхідно включити Україну в систему Західної Європи. "Незалежна і автономна Україна, - писав він, - необхідна для європейського економічного прогресу і міжнародного миру". Оцінки і висновки Лоутона надзвичайно цікаві з огляду на те, що сформульовані вони були діячем, який за своїм походженням жодним чином не був пов'язаний з Україною і українською нацією - настільки чітко вони представлені з проукраїнських позицій.

Пропонуємо вашій увазі деякі тези з цієї доповіді, які виглядають сьогодні так само актуально і злободенно, як і 80 років тому:

  • Україна - зовсім невідома для Заходу країна. Більшість людей мало що знають про неї або не знають нічого. Це не їх вина. Для такого незнання є поважні причини. Поневолювачі України добре подбали про те, щоб вона залишалася невідомою, вони навіть заперечували її існування. Дуже важко уявити собі щось більш гидке, ніж замовчування народу, який за давнім правом належить до родини європейських націй.
  • Через унікальне географічне положення, будь-яка серйозна спроба з боку України скинути поневолювачів і об'єднати свої чотири розмежовані частини в одну незалежну українську державу неодмінно викличе справжню паніку.
  • Більшість росіян завжди проявляли дуже примітивний підхід у відносинах з Україною. «Немає і ніколи не було ніякої української нації», - стверджують вони в засліпленні. Таке запевнення було офіційно проголошено міністром внутрішніх справ в 1863 році і з тих пір часто повторюється. Україна, мовляв, це просто південна частина Росії. Багато поляків також заперечували існування української нації, кажучи, що Україна - це тільки частина Польщі. За цими амбітними спорами і претензіями криється причина трагедії України.

Можна стверджувати, що Українська держава існувало протягом трьох окремих періодів.

Перший з них - з дев'ятого до дванадцятого століття. Бiльш нiж триста рокiв на територiї, знанiй сьогоднi як Україна, iснувала потужна й культурна держава, одна з найбільш передових в Європі. 

Це й була Україна, вiдома тодi пiд назвою Русь, i її столицею був Київ. Хоч її зв'язки з пiвнiччю були незначнi, росiяни тепер стверджують, що вона тотожна з Росiєю - тобто з країною, яка виникла на кiлька столiть пiзнiше. А далi вони привласнили собi її територiю, її народ, героїв, святих, культуру i все майно.

Другим періодом Української незалежності була Козацька доба. Коли Україна, спустошена татарськими ордами і нападами з півночі, лежала безпомічна, Литва і Польща зайняли її територію. І в XVI столітті, коли ці дві держави уклали союз, Україна майже вся опинилася під польським пануванням. Тоді здавалося, що Україна як держава повинна остаточно зникнути. Щоб вижити, вищі верстви української нації були змушені ополячитися, а українське селянство було закріпачено польською шляхтою і євреями.

І тут сталася гідна подиву річ. Козаки, які існували ще в давній Україні, об'єдналися і заснували свою славну державу на Дніпрі. Систему правління в тій державі можна, мабуть, назвати демократичним деспотизмом. Щорічно козаки голосуванням вибирали собі правителя, якого називали гетьманом, який мав владу над життям і смертю своїх виборців, але завжди наприкiнцi гетьманування вiн складав звiт про свою дiяльнiсть при владi, i якщо виявлялося, що надто зловживав нею, то мiг i на палю потрапити або позбутися голови. Козацька держава була фактично продовженням - у своє­рiднiй формi - незалежностi українського народу.

Третій період почався в 1648 році, коли прославлений козацький гетьман Хмельницький, чиє справжнє прізвище було Хміль, не маючи достатніх сил, щоб воювати одночасно з поляками, московитами і татарами, уклав союз з Москвою на рівних правах, але Москва віроломно ввела потужні сили в Україну, яку врешті решт і анексувала. Пізніше, сама знесиливши від воєн, Москва досягла з Польщею згоди і поділила з нею Україну. Але ще ціле сторіччя українські козаки протестували і здійснювали відчайдушні бунти, а Москва великими групами висилала їх в інші частини імперії на каторжні роботи і в поселення (ця ж система знищення практикується дотепер Совєтами).

  • Як тільки Москва закріпила свою владу над Україною, вона змінила свою назву з "Московія" на "Росія". Одразу все виглядало так, що український народ повинен бути стертий з лиця землі. Щоб зберегти себе фізично, його вищі класи були змушені робити те, що від них вимагалося, тобто прийняти іншу мову, культуру. На той період центр культури був в Києві, який був  ближче до Заходу, ніж Москва, тому фактично Московія була ученицею України.
  • З моменту анексії України, Московія навмисне намагалася відсунути Україну на задній план, гальмувала її розвиток. Було заборонено вживання української мови в школах і в наукових та історичних працях. Робилося все можливе, щоб не тільки ліквідувати українську мову, а й знищити національну свідомість, яка саме в мові знаходить своє втілення.
  • Україна використовувалась як колонiя. Вона була багата на зерно й си­ровину, i Росiя, занедбуючи власнi ресурси, апетитно накинулася на пiвденнi.
  • Влада зосередилася в Москвi; майже всi призначенi урядники, особливо суддi, були росiяни, а укра­їнськi патрiоти засилалися до Сибiру. Але в народі, в селянстві, український націоналізм продовжував жити. Починаючи з романтичного руху XIX століття, він поступово вилився в літературні форми і в кінцевому підсумку став рухом політичним. Спочатку цей націоналізм можна було задовольнити навіть чимось меншим, ніж автономією, але коли українську ідентичність стали душити на корінні, він поступово перейшов в сепаратизм.

«Якщо української нації не існувало, в чому намагаються переконати нас росіяни, то чому гніт і придушення проводилися з такою послідовністю і жорстокістю? Навіть Російська енциклопедія не могла не визнати, що "національне самовираження, хоча і важко визначити момент його зародження, ніколи не завмирало в Україні", - запитував Лоуренс.

Підводячи підсумки, британський журналіст робить висновки:

"Українська нація - це реальність, яка має під собою принаймні тисячу років автентичної історії. Жоден народ не боровся так важко, як українці, щоб утвердити свою незалежність; українська земля наскрізь просякнута кров'ю".

Цій доповіді майже сто років. Нажаль її тези і досі у багатьох викликають полеміку та незгоду з очевидними речами. Що змінилося сьогодні в долі України, а що залишилося колишнім, ми залишаємо на розсуд нашого читача.

 

Бесплатна медицина в Україні коштує

Нові тарифи на медпослуги в Україні: 2,5 тис. грн за операцію та 8 тис. грн за пологи
Нові тарифи на медпослуги в Україні: 2,5 тис. грн за операцію та 8 тис. грн за пологи

КИЇВ. 29 січня. УНН. Кабінет міністрів України опублікував для громадського обговорення проект постанови щодо тарифів на медичні послуги у 2020 році. Про це повідомляє УНН із посиланням на Національну службу здоров’я України.

Так, Кабімном опубліковано для громадського обговорення проект постанови “Деякі питання удосконалення реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році”.

Він визначає тарифи та механізми оплати медичних послуг для екстреної, вторинної, третинної, паліативної медичної допомоги, медичної реабілітації, медичної допомоги дітям до 16 років, медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

Порядок реалізації програми держгарантій медичного обслуговування населення у 2020 році передбачає наступні тарифи:
— 4 563,64 грн базова ставка за проліковані випадки, які включено до пакетів “Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах” та “Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій”;
— 19 332,31 грн тариф з надання медичної допомоги при гострому мозковому інсульті в стаціонарних умовах;
— 16 001,43 грн тариф з надання медичної допомоги при гострому інфаркті міокарда в стаціонарних умовах;
— 8 136,03 грн тариф на пологи, передбачені специфікаціями;
— від 26 087,72 грн до 98 533,82 грн тариф з надання медичної допомоги новонародженим у складних неонатальних випадках.

“До тарифів за медичні послуги, які передбачені проектом постанови, не включено вартість лікарських засобів, медичних виробів та витратних матеріалів, які забезпечуються у централізованому порядку за рахунок інших програм державного бюджету”, — йдеться у проекті постанови.

Нагадаємо, Кабінет міністрів ухвалив рішення щодо ефективного використання залишків державної субвенції з бюджету на розвиток медицини в сільській місцевості, що дозволить покращити надання медичних послуг для понад 1 млн людей. 

Джерело: УНН

ЄС пресує і далі РФ

ЄВРОСОЮЗ НА РІК ПРОДОВЖИВ АНТИРОСІЙСЬКІ САНКЦІЇ ЗА ВИБОРИ В КРИМУ
28 Січня 2020 
ЄС, санкції, Росія

Рада Європейського Союзу із загальних справ ухвалила рішення про продовження на рік санкцій проти Російської Федерації у зв’язку із порушенням територіальної цілісності України.

Як повідомили Укрінформу джерела в Європейській раді, це рішення було ухвалено без додаткового обговорення на засіданні Ради ЄС, що відбулося у вівторок, 28 січня, у Брюсселі.

Також до санкційного списку включено додатково 7 осіб, які причетні до організації так званих виборів у Криму, який знаходиться в умовах окупації Російською Федерацією.

Рішення щодо продовження санкцій набуде чинності після оприлюднення в журналі ЄС.

Як повідомлялося, ЄС у березні 2014 року запровадив санкції проти Росії у зв'язку з анексією Криму та порушенням територіальної цілісності України. Після цього санкції неодноразово продовжували, а список - розширювали. Обмежувальні заходи полягають у замороженні фінансових активів у країнах ЄС та забороні на в'їзд на територію ЄС особам, які перебувають у санкційному списку.

Нагадаємо, міністри країн-членів Європейського Союзу схвалили розширення санкційного списку за підрив територіальної цілісності України.

Раніше стало відомо, що посли Європейського Союзу підтримали пропозицію щодо розширення санкцій, пов’язаних з анексією Криму Російською Федерацією.

Вчора п’ятий Президент України, лідер партії "Європейська Солідарність" Петро Порошенко після зустрічі із президентом Європейської народної партії Дональдом Туском заявив, що санкції проти Росії за невиконання мінських домовленостей, анексія Криму та агресію на морі мають бути продовжені.