хочу сюди!
 

Маша

44 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «україна»

Починати діяти потрібно вже

Почув від цікавою людини цікаву думку: даремно ми не дали перемогти Януковичу у 2004. Цікаво було б почути огрунтування такого погляду у минуле, тому що я більше дотримуюсь погляду: добре так, як є, хоча хотілось би кращого. Тобто в загальному плані динаміка розвитку суспільства в Україні як поступ від "зони і її зеків" до громадського співжиття вільних людей - мене влаштовує, особливо у порівнянні з країнами-братами по нещастю перебування в СРСР.
В котре переконуюсь, що живе безпосереднє спілкування значно продуктивніше і динамічніше за спілкування в Неті, але водночас воно чисто енергетичне і мало що лишає фіксованого. До того ж спроба фіксувати розмову навіть пост-фактум виглядало б як суцільний сумбур фраз і думок. Описати важко, а не записати означає знищити, бо найперше правило журналістики звучить так: якщо відбулась подія, але про неї ніхто не дізнався - значить події не було.
Найголовнішим в цій ознайомчій зустрічі було те, що дві діаметрально протилежні за своєю генезою, а саме: літератор-демагог та інженер-прагматик, - і знайшли повне порозуміння в головних позиціях сучасного державницького стану в Україні:
1. Двадцять років українське суспільство зріло-визрівало і зараз настає слушна година для... Для всього, тож від нас простих-непростих громадян України тепер залежить, чи ці зміни будуть позитивні чи деструктивні щодо процесу створення громадянського правового і справедливого суспільства в Україні.
2. Ринкова економіка в Україні називається "тіньовою економікою", яка і є головною потугою в майбутньому, а головним завданням є збільшення максимально отої тіньової економіки, щоб можна було без шкоди для держави і людей знищити нікому не потрібну деградовану надбудову державної економіки разом з її анти-анти-анти... державним бюрократичним апаратом.
3. Максимально спрямовувати зусилля на соціальне примирення різних верств в Україні, а не на конфронтацію. І багаті, і бідні, і середні, і службовці, і приватні бізнесмени,і навіть депутати - це все наші люди, громадяни України, а тому нам краще домовлятись про умови нормального співжиття, аніж вишукувати гарної ворожнечі. Зміст простий: багаті не повинні платити за бідних, чим нас постійно спокушають, а багаті повинні допомагати бідним перестати бути бідними! Звичайно що при цьому багаті вже не будуть такими аж багатими, але вони залишаться живими, що, погодьтесь, вартує часткових жертв.

Це основні напрямки, а узагальненим було рішення робити регулярно подібні зустрічі зацікавлених людей для обміну думок і вироблення чітких постулатів та керунків щодо співдії на майбутнє.
Як літератор, я б обіграв зміст нашої розмови таким чином: був час, коли Слово і було Ділом, але вже надійшов час, коли Слово є початком Діла, щоб по часі Слово постало за результатом Діла.
В Україні вже є багато людей, які беруться до діла самотужки на всласний розсуд і їх вже не зупинити, що і добре. Просто варто скоординувати наші зусилля, щоб не плутати справи одне одному. Так я думаю, тому вважаю за потрібне робити подібні до нашої зустрічі-наради в доброму товарствві добрих людей задля доброї справи.


Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

На рецепт для отримання інсуліну треба поставити… п’ять печаток

Для отримання інсуліну кожному хворому щоразу треба пройти через пекло, - стверджує помічник-консультант народного депутата України Олеся Донія, активіст ВГО Альянс «Майдан» Тарас Токар.

У вівторок, 12 липня, Тарас Токар перебуваючи в одній поліклінік Полтави став свідком жахливої ситуації. До одного з лікарів була велика черга пацієнтів. Через цю чергу намагався прорватися чоловік, щоб пройти позачергово для отримання рецепту на інсулін. Одна жіночка намагалася перешкодити цьому хворому потрапити до лікаря, бо якраз підходила її черга. Цього чоловіка охопила паніка. Він почав кричати і просити жіночку пропустити його, бо виявляється отримання рецепту на інсулін замало, щоб отримати сам інсулін.

Зі слів хворого, на отриманий рецепт треба поставити… п’ять печаток різних лікарів на чолі з завідуючим поліклінікою. А для цього, звісно, треба особисто обійти всіх цих п’ять лікарів. І так щоразу.

Тарас Токар не повірив цьому хворому, думаючи, що той перебільшує, щоб обійти чергу на прийом до лікаря. Але активіст «Майдану» вирішив перевірити цю інформацію, підійшовши у цій же поліклініці до знайомого лікаря. Лікар підтвердив все те, що казав той чоловік, і пояснив, що не так давно вийшов наказ Міністерства охорони здоров’я, в якому зроблені ці нововведення «з метою підвищення контролю» за обігом інсуліну. До виходу цього наказу було достатньо одного рецепту з печаткою того лікаря, який виписує цей рецепт.

Т.Токар має намір звернутися до групи народних депутатів України з пропозицією розібратися з такими «нововведеннями» Міністерства охорони здоров’я і ввести в них корективи, щоб полегшити хворим процедуру отримання рецептів.

"Майдан".

Білгород - Дністровський, церкви

В продовження теми про Аккерманську фортецю, хочу показати це дуже цікаві пам*ятки Білгород – Дністровського.

Вірменська церква

 

Грецька церков Іоанна Предтечі 15 ст.

Цілюще чудотворне джерело

Свято - Вознесенксий собор

Білгород-Дністровський, доповнення

Аккерманська фортеця

Білгород-Дністровська фортеця (Аккерманська фортеця). Історико-архітектурний пам'ятник XIII-XV ст. Побудована на місці античного міста Тіра (Тіра заснована в VI ст. до н.е. і була спочатку порівняно невеликим поселенням землеробів.).

З трьох боків оточена ровом шириною до14 метрів і глибиною більше 20 метрів, з півночі омивається водами Дністровського лиману. Загальна довжина стін понад 2 км. Висота стін і башт до 15 метрів, товщина до 5 метрів. З 34 башт, збереглося тільки 26, збереглася і цитадель.

Дивитись фото і звіт далі ;)

Кіно як дзеркало нації.

  Уже 20 років поспіль триває геноцид українського кіно. Спочатку прокат занапастили дешеві американські бойовики зі Сталлоне, Ван Даммом, Шварценеґґером. Згодом, ближче до сьогоднішніх днів, подешевшало російське кіно, серіали, в основі яких – зомбування та русифікація.  Натомість талановиті українські митці змушені бути «заробітчанами» на виробництві того-таки російського «мила». А про те, що в Україні справді талановиті митці, свідчить такий

цікавий факт: Україна має вже дві «Пальмові гілки» Каннського фестивалю за найкращій короткометражний фільм, а СРСР та нинішня Росія мають лише по одній, та й до того ж не за фільми, а за анімацію.

Святим обов’язком будь-якої держави є підтримка своїх талантів. Прикро, але факт – наша держава не лише не створює правових та економічних умов для розвитку власного кінематографа, а натомість останнім часом його навіть не фінансує. Проте, хоч як дивно, вкладає кошти в російське. Зокрема, 13,45 млн грн виділено на начебто спільну російсько-українську картину «В суботу». Але якщо поглянути на групу, авторський колектив і виконавців головних ролей, стає зрозумілим, куди пішли гроші – будь-куди, лише не на українське кіно. Якщо уявити, що ці гроші держава виділила б українським кінематографістам, скільки могло б ще з’явитися лауреатів міжнародних фестивалів і який поштовх це дало б розвитку українського кіно, скільки робочих місць забезпечило б.

[ Читати далі ]

Увага всім ! конкурс.

Гасло конкурсу - "НАС багато, МИ різні, але Україна ОДНА!".

Шановні користувачі порталу I.UA!

В цьому році ми будемо святкувати 20 річницю Незалежності 
України.Наша незалежність виборювалася протягом століть кров’ю наших 
предків.Вшановуючи їх пам’ять та відзначаючи таке важливе для нас 
свято,оголошуємо конкурс «Україна-це МИ». Ця акція НЕ являється 
політичною чи агітаційною за будь яку політичну силу, проводиться за 
фінансової підтримки громадського об’єднання «Біла Стріла» та під 
патронатом адміністрації порталу.     Предмет конкурсу-роботи 
користувачів I.UA патріотичного змісту,які заявляють не лише      про 
любов автора до України,а й допомагають пробудити це почуття в 
байдужих.Конкурсні роботи будуть оцінюватися в чотирьох номінаціях:
СВІТЛИНА, ВІДЕОРОЛИК, ВІРШ, ПРОЗА(оповідання,
нарис, замітка).До участі приймаються роботи користувачів сайту 
зареєстрованих не пізніше 1  червня цього року(частковий захист від 
клонів).Від одного користувача може бути прийнято не більше двох робіт у
всіх номінаціях за виключенням номінації «СВІТЛИНА»(не більше 5 
фото).Роботи мають відображати цікаві події цих самостійних 20 років 
очима українців,красу нашої Батьківщини,мудрість та звичаї 
народу,велич історії.Вітається гумор.    

Роботи можна буде розміщувати у відповідно створених для цього каналах:

 1.Світлина-       http://photo.i.ua/channel/1910

2.Вiдеоролик-   http://video.i.ua/channel/991/

               3.Вірш-              http://blog.i.ua/community/3272/           

   4.Проза-            http://blog.i.ua/community/3270

Вимоги до робіт:-
Якісні фото
 (зняті не на мобільний телефон) повинні мати EXIF (службовий 
роздiл, в якому є технiчна iнформацiя про свiтлину), напр.:http://www.imageup.ru/img134/2011-07-05_235304698889.jpg.html.-Вiдеоролик
тривалістю не більше 5 хвилин. Відео має бути авторське. Кліпи з 
логотипами телеканалів, кіностудій, відеостудій тощо до розгляду братися
не будуть. При написанні замітки, оповідання та ін. можна 
використовувати будь яку широковживану в нашій країні мову, але перевага
надається роботам написаним на державній мові України.(детальнішу інформацію можна отримати в конкурсних каналах та співтовариствах в першій головній замітці)

Роботи прийматимуться протягом 21 дня від початку оголошення конкурсу.Стартуватиме захід «Україна-це МИ» 11 липня 2011 р.,фінішуватиме 31 липня 2011 р.  
З 1 по 5 серпня вашу творчість оцінюватиме неупереджене журі(членами 
жюрі є модератори каналів та товариств,які не беруть участь у конкурсі).
По вiдборі 10 робiт в кожнiй номiнацiї в створених каналах та 
спiвтовариствах,вiдбудеться голосування користувачiв порталу з 6 по 22 серпня. Т-топереможців оберуть самі користувачі сайту.      Переможці в кожнiй номiнацii будуть оголошені 23 серпня 2011 р. Головний приз  в кожнiй з номiнацiй складатиме 1000 (одну тисячу) грн.  Крiм
цього, буде також багато заохочувальних призiв. Нагородження переможців
вiдбудеться відразу після уточнення способу передачі призу.

Паспортних даних,ідентифікаційного коду та ін. особистої інформації НЕ ТРЕБА!  Сподiваючись на активнiсть користувачiв порталу, бажаємо перемоги авторам найбiльш 
цiкавих робiт та вiтаємо всiх з наступаючим Cвятом Незалежностi!!!

 

                                                                       З повагою,ініціатори конкурсу «Україна-це МИ»

 ******************************************************************************************************************************************

Реєструйтеся в каналах та співтовариствах, та приймайте участь в конкурсі.....

П.С. Друзі, не забуваємо плюсити та розсилати своїм друзям. Тут на порталі багато талановитого народу, треба щоб якомога більше творчих особистостей себе показало. Нам цікаво, а вам призи за творче вміння, і подяка від користувачів.

Cело Колодяжне маєток Лесі Українки

Cело Колодяжне відоме перш за все літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки. Музей було засновано в 1949р. на території садиби, де Леся Українка прожила дитячі й юнацькі роки.

У травні 1882 р. сім'я Косачів переїжджає з Луцька в с. Колодяжне. Родина мешкала у будинку, який називали між собою великим. Тут народилися молодші сестри та брати Лесі. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували будиночок для Лесі

 

подивитись кімнати

В 1896 р. розпочали спорудження "сірого" будинку (батьківський), вікна й віконниці якого були пофарбовані в сірий колір, від чого й пішла його назва.

 

подивитись кімнати

Експозиція музею складається з таких розділів:Волинськими стежками Лесі Українки;Колодяжне - колиска Лесиного таланту;Крізь все житія - до "Лісової пісні";Історія музею. Трагедія родини Косачів.В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері - Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочою кабінету і сільської хати.Музей працює з 9:00 до 17:00.Вихідні - понеділок, вівторок.

 

:Колодяжне:

Волинь:

Ступка проводить українську агітацію в Севастополі.



Головний український артист і художній керівник Національного театру імені Івана Франка Богдан Ступка вже тиждень перебуває в Севастополі в рамках великих гастролей Національного театру імені Івана Франка в цьому південному місті.
Як повідомили ZN.UA
в адміністрації театру, нинішні гастролі франківців проходять з несподівано-глобальним успіхом, незважаючи на складні погодні умови і не найбільший наплив відпочивальників у Севастополі. 
Тимне менш, зали на всіх спектаклях, які йдуть тільки українською мовою, заповнені «під зав'язку», а акторам влаштовуються 20-хвилинні овації.На думку адміністрації, «це свідчить про те, що не політики об'єднують країну, а тільки мистецтво, яке і стає головним « агітатором» в боротьбі за розум і душі людей».
У гастрольному репертуарі франківців — порівнюючи нові вистави: «Буря» В. Шекспіра, «Одруження» М. Гоголя, «Весілля Фігаро» П. Бомарше, «У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської, а також спектакль-ревю «Романс. Ностальгія».
Після кожної вистави на сцену Севастопольського театру імені Луначарського (де і проходять гастролі) піднімається особисто Богдан Ступка — і вітає російськомовну публіку, яка приходить на українські вистави. Серед публіки, за словами адміністрації, дуже багато моряків Чорноморського флоту, який базується в Севастополі.
У гастрольних виставах франківців грають провідні актори:Богдан Бенюк, Олексій Богданович, Остап Ступка, Олександр Форманчук, Ірина Дорошенко, Лариса Руснак, Петро Панчук та багато інших.
Тим часом, як повідомили ZN.UAв Міністерстві культури України, подібні великі гастролі українського театру імені Івана Франка в російськомовному регіоні нинішнього літа — швидше виняток, ніж правило. Оскільки в складних економічних умовах гастрольна практика українських театрів — предмет мрій, а не реальність. Для багатьох театрів катастрофічно не вистачає фінансування — не тільки на іногородні гастролі, а й на внутрішньотеатральну життєдіяльність у рідних містах.

Znuasmall

Сьогодні відзначаємо всіх святих українського народу

ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Рішенням Синоду єпископів УГКЦ у четверту неділю після Зіслання Святого Духа постановлено святкувати празник Всіх святих українського народу.
Усі свята літургійного року Вселенської Христової Церкви безпосередньо пов'язані з величезним таїнством Богочоловіка, яке, за Провидінням Господнім, стало основою нашої віри. Кожне торжество, незалежно від свого місця в календарі та часової віддалености від Празника празників[1] — світлого дня Пасхи, — ніби якоюсь невидимою ниткою з'єднане зі спогадом про Воскресення. Пригадуємо це славне дійство не лише щодня, як апостоли[2], служінням Таїнства Христової Жертви в Пресвятій Євхаристії, і в пам'яті святкування кожного "першого дня тижня"[3], "дня Господнього" у неділю, і в радості поминання будь-якого з великих дванадесятих Господських чи Богородичних празників — дивовижних подій історії спасіння, які безпосередньо співвідносні з Торжеством торжеств[4], і в окремих щоденних святкуваннях кожного одиничного вияву сили і могутности Воскреслого Спасителя, сповіщених світові через життя і діяння його святих.
Зачудовані многоликістю таких проявів, ми, серед нашої обме­жености та немочі, пробуємо узагальнювати для себе ці спалахи Духа, беручи за приклад для наслідування якусь одну з чеснот та ціх праведного життя в Бозі цих великих подвижників, в особливий спосіб виокремлюючи та підкреслюючи її значимість для нас через тексти величань та благодарення Богові наших літургійних молитов. Так постають перед нашими очима численні когорти великих патріархів, побожних праотців, богоносних отців, богоглаголивих пророків, всехвальних апостолів, добропобідних мучеників, неустрашимих ісповідників, чеснотливих страстотерпців, ангелоподібних преподобних, гідних подиву безсрібників і чеснотливих праведних...
Особливо радісно стає на серці українського молільника, коли він вряди-годи впізнає тих, чиї чесноти і свідчення є особливо близькими йому за духом, бо їхні життя і діяльність по-особливому пов'язані плоттю і кров'ю з нашим народом, його історією, культурою та релігійним переживанням. Ось і сьогодні відчуваємо особливе піднесення, прохаючи про заступництво перед троном Всевишнього у наших болях та немочах святих рівноапостольних великих князів і просвітителів української землі Володимира та Ольгу, стовпів віри й славетних воїнів Христових, засновників українського монашества преподобних Антонія і Теодосія, світочів смирення, побожности, миру, справедливости та непротивлення злу страдників Бориса і Гліба, подвижника церковного єднання священномученика Йосафата, преподобної Йосафати (Гордашевської), блаженних пратулинських мучеників Данила, Луку, Вартоломея, Онуфрія, Пилипа, Костянтина, Микиту, Ігнатія, Вікентія, Івана, Константина, Максима, Михаїла та їх братів у звитязі мучеництва пізніших часів Миколая, Григорія, Йосафата, Івана, Гри­горія, Василія, Микиту, Симона, Теодора, Павла, Петра, Климентія, Леоніда, Миколу, Омеляна, Зенона, Івана, Северіяна, Якима, Віталія, Андрія, Миколу, Романа, Олексія, Лаврентію, Олімпію, Тарсикію, Володимира... і сотень чи навіть тисяч тих инших наших братів і сестер, імен яких ми не знаємо, але котрі, як і вони, осяяні сяйвом божественної слави[5].
Саме сьогодні маємо можливість глибше замислитися над зна­чимістю цих невідомих, але таких рідних нам людей у справі нашого з вами спасіння. Адже це саме сьогодні збірне свято всіх тих, хто в різний час і в різний спосіб своїм свідченням віри зумів притягнути на нашу землю благодать Святого Духа, котра, хоч незрима за своєю природою, так видимо виявила себе і в нашому з вами покликанні до співучасти в тому всесвітньому братстві, що гордо зве себе Христовою Церквою. Невідомі нам їхні імена, але чи від цього повинна бути меншою наша їм вдячність, инакші умови нашого і їхнього життя і деколи ми дуже віддалені один від одного у часі, але чи є це перешкодою для молитви?
З иншого боку, це свято є для нас не тільки прикладом подвиж­ництва, воно також сповнене благодарних і просительних молитов за їхнє дієве заступництво, але і празником нас самих, днем, коли торжествуємо і нашу з вами святість. Поміркуймо лишень, якщо в контексті цього святкування говоримо про багатьох "незнаних нам подвижників", ми не маємо права зачислити до когорти наших канонізованих святих чи блаженних і тих, хто безпосередньо був із нами, хто спасався зовсім поруч?
А що вже говорити про тих наших сучасників, які в побуті й на роботі, у родинному житті чи в приятельських і добросусідських стосунках, серед небезпек і терпінь спокійно живуть і трудяться з любов'ю, радістю, миром, терпеливістю, добротливістю, милосердям, вірою, лагідністю і поміркованістю...[6] Чому б мали ми закривати очі та соромитися тієї святости, яку Бог щедро виливає на них, виявляючи її у всіх цих їхніх добрих справах? Чи не тому, що ми не звикли бачити благодіяння Господні у власних душах, що слово "святий" — за велінням духа цього світу — звучить у наших вухах радше як глузування, що ніяк не насмілимося повірити в те, що й ми святі[7], і взяти нарешті на себе самих відповідальність за власну святість?[8]
Тому так важливо сьогодні нам, християнам України третього тисячоліття, йти за Христом і "поводитися, як діти світла", пам'ятати, що сьогоднішнім торжеством Господь перекидає до наших сердець ще один місток через прірву гріха, яка відділяє нас від Його святости, укріплюючи нас і заохочуючи сміливо ступати тим вузьким шляхом досконалости, що його проторили нам сотні і тисячі наших відомих і невідомих братів-співучасників Його благодати.
о. Роман Тереховський

[1] Восьма пісня канону Пасхи
[2] Ді. 2, 42, 46.
[3] Мт. 28, 1; Мр. 16, 2; Лк. 24, 1; Йо. 20, 1.
[4] Восьма пісня канону Пасхи.
[5] Од. 5, 116
[6] Гл. 5, 22-23.
[7] Рим. 1, 7; 15, 25-26, 31; 1 Кор. 1, 2; 2 Кор. 13, 13.
[8] Лев. 11, 44-45; 19, 2; 20, 7, 26; Чис. 15, 40; 1 Пт. 1, 15-16.
http://www.truechristianity.info/ua/books/know_your_devotion_21.php


Львів вшановує і святкує

У рамках святкування парафіяльного празника Всіх Святих Українського Народу у неділю 10 липня, парафію Всіх Святих (м. Львів вул. С. Петлюри 32) з Архипастирським візитом відвідає Високопреосвященний Владика Ігор (Возьняк) Архиєпископ Львівський. У переддень свята 9 липня о 19:00 служитиметься Святочна Всеношна (Велика Вечірня з Литією до всіх Святих Українського Народу) та Утреня. Також за день перед тим, а саме 7 липня після Служби Божої о 19:00 на перехресті вулиць Кульпарківської – Виговського – Володимира Великого, відбудеться процесійна зустріч мощей Блаженного Григорія Лакоти після чого о 20:00 розпочнуться молитовні чування біля мощей та служитиметься урочиста Вечірня. У сам день празника, 10 липня о 7:00 та 9:00 у храмі Всіх Святих Українського Народу служитиметься Празнична Божественна Літургія, після яких о 10:30 відбудеться процесійна зустріч Архиєпископа Львівського Владики Ігоря (Возьняка)…
11:00 – Архиєрейська Божественна Літургія.
13:00 – Празничне водосвяття, посвячення Високопреосвященнішим Владикою
Ігорем, Архиєпископом Львівським речей релігійного вжитку.
Відтак, о 14:00 з нагоди храмового празника проходитиме футбольний турнір за участю парафіяльних та архиєпархіяльних футбольних команд, після якого запрошуємо вірних Львівської Архиєпархії на святочну концертну програму за участю парафіяльного хору «Єдність», гурту «У дзеркалі», популярного співака ОСТАПА та інших виконавців.
http://hram.lviv.ua/





Мученики Борис і Гліб
[ Читати далі ]