О сообществе

Конкурсне співтовариство для визначення переможця в номінації ВІРШ в рамках конкурсу "УКРАЇНА - ЦЕ МИ!".

Гасло конкурсу - "НАС багато, МИ різні, але Україна ОДНА!".
В серпні Ми - громадяни України святкуватимемо 20 рiчницю Незалежностi України. Нашу свободу виборювали протягом вiкiв кращi сини та дочки України. Вшановуючи iх пам'ять та на вiдзнаку свята Незалежностi iнiцiативна группа українських юзерiв за фiнансовоi пiдтримки членiв громадського об'єднання "Бiла Стрiла",оголошує конкурс "Україна це МИ". Приймаються роботи авторів, що не просто заявляють про патріотизм і любов до України, а своїми роботами ще й допомагають полюбити нашу Батьківщину. Вірші повинні бути тільки авторськими, можуть містити доречні світлиничи малюнки. Гумор вітається!
Свої роботи, не більше ТРЬОХ, претенденти публікують в цьому товаристві, триває обговорення та ЖЮРІ визначає кращі. Роботи на конкурс приймаються 3 тижні з 00год 01хв. 11 липня по 23год 59хв.31 липня,потім 10 найкращих робіт виставляються на ЗАГАЛЬНЕ голосування, яке і визначить переможця.
Переможець в номінації отримає приз 1000 грн. Також передбачені заохочувальні призи.
Вид:
краткий
полный

Вірш - "Україна-це ми!"

Передріздвяна молитва

  • 30.12.11, 12:19
Всемогутній, сильний і вічний Вседержителю Неба й Землі! Низько вклоняюся, ставлю свічку І прошу Тебе, і молю: Завтра Різдво Твого Сина Спасителя, З появою Зірки світ хрещений радітиме. Завтра родини позбавляться злості, Від хати до хати ходитимуть гості. Люди гулятимуть, щирі й щасливі, Сусідам бажатимуть щастя та  миру. "Син Божий родився" - сповіщатимуть дітки, Колядники співом наповнять домівки. Господаря зватимуть місяцем-паном, Ясним сонечком - господиню і маму. Дітки-зірки, серйозні й смиренні, Нестимуть хрещеним і рідним вечерю. А вночі скрипне сніг під копитами коників. Ой, як гарно дзвенітимуть дзвоники! Дід Мороз у яскравому клунку Рознесе всім слухняним дарунки... Господи милостивий, Вседержителю, В Твоїй волі, щоб так і було. Хай шанують господарів завжди, А в оселях панує тепло. Хай Вкраїна моя буде вільною, У народі не топчуть мораль. Й не соромляться, за традицією, Найрідніших на "Ви" називать. Збережи, милий Боже, різдвяну картину: Батько-мати на покуті й хліб на столі... Діти веселі... Осонцена днина... І віра у Тебе! І мир на Землі!

БОМЖІ

В них погляд з-під лоба
 очі-ножі.

Зимнім містом холодним
Плетуться бомжі.
 [ Читати далі ]

Моя ти мово!

Скажи мені лиш слово!

Лиш одне.

Нехай у нім шепоче тихо вітер,

Скажи мені про те,

Що все мине –

Де попіл був,

Там забуяють квіти.

 

Ти йшла до мене крізь імлу віків,

На згарищі схололім воскресала,

І піснею в мільйони голосів

Над мороком світанок віщувала.

 

Тож говори!

За музикою слів

До серця лине довгожданий спокій, -

І вже я бачу, ніби шлях широкий

У сутінках змарнілих заяснів –

 

Додому шлях!

До кришталю джерел,

Куди летить із вирію лелека,

Куди з-під хмар спускається орел,

Та сивий мандрівник іде здалека.

 

Звучи,

Моя тривого і печаль,

Моя найбільша на цім світі гордість,

Моя ти мово!

Лийся, вигравай,

Почуйте всі – моя земля говорить!

 

Говорить

З глибини своїх століть,

І лине з давнини за словом слово –

Хай шлях ясний під кроками бринить,

Хай б’є живильний ключ моєї мови!

Україні

Україно, рідна моя мати,
Слів бракує, біль уже тупий,
Щоб тобі найпотаємніше сказати
Про любов свою, ненависть і про гнів.

[ Читати далі ]

"Я іноді ненавиджу народ..."

  • 13.08.11, 01:50
Я іноді ненавиджу народ,
Який мені і доля, і святиня,
Бо вже втомився від отих гидот,
В яких живе він здавна і донині,
Бо вже не відчуваю хвилювань,
Як зустрічаю сироту чи злидні,
Бо змушений ставати без вагань
До різних зграй, бо кажуть, ніби рідні,
Бо знаю, як вмирають від ярма,
Бо замість Храму – банки і крамниці,
Бо ми давали стати до керма
Тим, хто повинні бути у в’язниці!
Гнів, як вогонь, вже огорнув з країв
Байдужість нашу, наче вибухівку.
Та поки що панують шахраї,
Гидкі істоти з нашої верхівки.
Цей – благодійник, меценат. Такі
Руйнують Храм, хоч і будують церкви.
Живцем з’їдять знедолених батьків,
А сироті заслиняні цукерки,
Як кістку кинуть: „На, жери небого!”
Та ще й примусять цілувати ноги.
Той так опух не з голоду чи відчаю,
А від „турбот” за долю України,
Що лик його планується увічнити
На баночці кошерної свинини.
Той – патріот, занадто патріот,
Психіатричний комікс про людину:
Як відкриває, щоб кричати, рот,
Під черепком всі бачать порожнину.
Той, навпаки, так любить цілий світ,
Що власне плем’я ладний затоптати,
Той – демократ, а той – палкий совіт.
Та всі воліють красти й грабувати!
От і тікають бідні земляки,
Як журавлі в чужини відлітають.
І я б утік подалі залюбки.
Господь і совість все не відпускають!

"Не сади тополю на чужому полі..."

  • 13.08.11, 00:53
Не сади тополю на чужому полі –
За селом дитинства краще посади.
Може наблукаєшся, і, проклявши долю,
Наче випадково забредеш сюди,
Щоб струсити втому від чужого світу,
Щоб вклонитись низько рідній стороні.
І її побачиш, панну гордовиту,
Срібну королівну незабутніх днів.
Скільки ж пролетіло тих років порожніх,
Що твоя тополя дотяглась до хмар?
І в колодязь глянеш, в чистий, придорожній –
Звідти хмуро зиркне злидень, а не цар.
І тоді простогнуть древні поховання:
„Що, допомогли тобі янки, москалі?
Що знайшов ти, синку, в світі кегельбанів,
У блювоті барів іншої землі?”
І, почувши правду, скорчишся від болю,
Висвятиш сльозою корені свої.
Не сади тополю на чужому полі –
Краще в рідну землю посади її.

Совет (2)

  • 12.08.11, 08:50
Они зовут нас на майданы,
Взывают к миру иль к войне,
Все сыпят мудрыми речами,
А сами ждут приказ из вне.

Тому Бог, кресло то назначил,
Другой - помазанник его,
И дни счастливые настанут,
Как только станет власть его.

Не время ль, братцы, нам проснуться,
От лжи, от фальши отряхнуться,
Расправить плечи и сказать:

"Народ власть голодом морила,
Сама же, в золоте ходила.
Довольно жизни нас учить,
Вам нашей воли не сломить!
И нам не нужен ваш приказ,
Прожить мы сможем и без вас.

А вы без нас, вот, проживите,
Вот, проживите и скажите,
Как вам живется без народа,
Без нашей силы, крови, пота.

Ведь вы - есть власть, а мы рабы,
Без нашей силы вы слабы.
Вы, призывав к патриотизму,
не знали в этом слове смысла.

Не патриот - кто на Майдане
Кидает громкими словами,
Не тот, кто в заводской гудок,
Гудит, покинув свое место,
А тот, сидит кто за станком,
Тот кто работу делал честно."

Работой, кровью лишь и потом
Нам счастье суждено создать,
Не только для для детей и внуков,
И о себе не забывать.

Совет (1)

  • 12.08.11, 08:40
А ждем мы завтрашнего дня?
Что принесет нам день грядущий?
А нужно ль нам и дальше жить?
А есть ли что-то смерти лучше?

Мы все живем среди теней,
Нет ни знакомых, ни друзей,
Живем средь серой, мрачной массы,
Теней безликих входя.
И свет нам белый уж ненужен,
Уходим, смысла не найдя.

Не нужно лазать по гробам,
Мы здесь нужны, не ждут нас там.

Хоть нет семьи, хоть нет детей,
Но есть у каждого одна,
Что не покинет никогда,
Что будет в радости и в горе -
Она кричит от нашей боли.

У нас есть Родина одна -
Она нам видно не нужна.
Ее живьем похоронили,
Ее согласья не спросили.

"Язык отрежем, ум сгорит."
В аду б за это нас палить.
Мы все виновны в равной пере,
Мы все живем согласно вере.

Мы все виновны в равной пере,
Ведь мы все люди, люди-двери.
Иуду легче нам искать,
Чем очевидное принять.

Что худший враг то, в нас своих,
А не винить во всем других,
Не верить слову лжепророка
И не идти за ним во след,
Ведь с каждым шагом
С каждым словом,
Мы отдаляем от нас свет.

Історичні соннети 10 Незворотність чи лиш перспектива

  • 02.08.11, 16:52
Як завжди сонце око мружить,
Та всеж, та річ мені, он, мулить -
Чужинський прапор майорить.

Це їх поля і їх хати,
Це їх заводи і ліси.
А наше лиш блакитне небо
(Бо нам нічого більш не треба).

А от Прем'єр і Президент...
На злам останню тягнуть шпалу
(Бо ми все інше вже продали)

Так от чого ми всі чекали?
За це мільйони помирали?
І ворогу б не побажав,
Щоб так історію кінчав.

Історичні соннети 9 демократичне сьогодення

  • 02.08.11, 16:42
Та щоб пітьму ту побороти,
Вмикаю лампу я дарма,
Бо світло вимкнули - нема!

Хотілося б води попити,
Чи руки в ній хоча б помити.
Її, на диво, теж нема,
Чого ж ми платимо дарма?

Це ж треба, стільки пережить,
Щоб до такого от дожить -
Свічок нема за що купить!

Ото вже диво, прямо сміх,
Сидиш без світла, благ усіх.
Ото б заглянути в майбутнє,
Що за дива є там присутні.
Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая