http://nbnews.com.ua/ua/rada2014/party/

#Порошенко был послан с аплодисментами: президента Украины в Конгрессе США встретили овациями, но помогать оружием отказались.

Стали известны подробности визита Петра Порошенко в Соединённые Штаты. Президент Украины обсуждал свою политику, в частности, в Донбассе и с Бараком Обамой, и на высшем уровне в Госдепе, и с конгрессменами. Судя по заголовкам в свежей американской прессе, результат почти не стоил труда. Пётр Порошенко отправился с первым государственным визитом в США, и в Киеве это не скрывали, чтобы добиться от Вашингтона получения конкретной военной и финансовой помощи. Впрочем, именно конкретики, а не наглядности в проявлении дружеского расположения, украинскому президенту за океаном не хватило.

[ Читать полностью + важная видео-новость... ]

          З Донецьком поговорив.
          Це ми тут сидимо, тільки з інтернету та з ТВ новини отримуємо. А вони там все бачать на свої очі. Виїжджають з окупованої зони, повертаються туди. 
          Коли виїжджають, то їхні відчуття повинен передавати поет. Як в світло потрапляють, повітря зовсім інше, кругом українська символіка, дихається вільно, страху нема.
          А повертатися не хочуть. Там тьма, там жах, там постійне, цілодобове очікування чогось. 
          Мерседесів, джипів та інших крутих машин в місті вже нема. Кто виїхав, в кого забрали бандити та перегнали на продаж в Рашку.
          Також бачать, яке співвідношення сил. Кажуть, що це все брехня, що в нас нема армії. Є армія. І ії дуже багато. І техніки багато.    Але вона не воює.
          Кажуть, що всю цю шваль армія могла би розчавити за декілька днів.
          Але вона нічого не робить. Більше того, коли ще був Славянск під бандитами, то були взагалі жахливі речі. Наприклад, дається команда виїхати п'яти Градам в посадку і залишити їх там. Через деякий час приходять бандити і забирають цю техніку. Це ще до того, як москалі почали гнати свої Гради в Україну. Тобто, армія віддавала бандитам Гради, з яких вони потім били по армії. Я навіть не можу пригадати, чи були в історії війн таки випадки.
          Потрох там сприймається однозначно. Як зрадник. І це кажуть не тільки проукраїнські мешканці Донецька. Це вже кажуть ті байдужі, яких там більшість. Навіть частина тих, в кого спочатку поїхав дах, і вони голосували за ці дебільні деєнєри, і вони так само вважають. Дивуються, добре, ми ідіоти, в свій час голосували за Януковича, але чому ви обрали цього зрадника? Він же просто здає Донбас!
          Запитав в мене, чи правда, що Потрох збирається який-то закон прийняти, що остаточно продає нас Рашке.
          Коли я сказав, що цей закон підарас Порошенко вже прийняв, людина заплакала....
          Втішити ії я нічим не зміг......

Сьогодні в українському парламенті прибічники Порошенка- Януковича намагатимуться узаконити статус "Новоросії" та інших виродків, які Путін захоче утворити на території України. Захід не може допомогти Україні зброєю - бо інакше потрапить у ненадійні руки - туди, куди раніше потрапили сухпайки...
   
 Думаю ось про що: непотрібно себе обманювати - попереду не звичайна міжпартійна боротьба (ліво -право, наймані працівники - роботодавці) як на Заході, а все ще фундаментальне протистояння (Схід - Захід, олігархія - демократія).  Саме тому  немає вільного підприємництва  та робітничого руху, через що дуже низька вартість робочої сили та малого внутрішнього платоспроможного запиту.
    
Блок Петра Порошенка навідріз відмовляеться від люстрації чиновників та силовиків, проголошення військового стану у східних областях.
      Саме тому ми маємо чистісіньку форму олігархічного угрупування Петра Порошенка, який навіть не прийшов на власний з'їзд (не царське діло).

     І фактично маємо "группу підтримки" Петра Порошенка з боку так званого "Народного фронту".
В історії України дуже шкідливу роль відігравало навіть не так зрадництво, як розкольництво по принципу "а чим я гірший?".
   Гірший - і набагато, якщо природа не наділила природними здібностями. Яценюк був опудалом як автор політичного проекту, як раніше і Гриценко. Справа не в моралі - а в природних здібностях, яких обмаль.
   
 Саме тому у найближчий час падіння рейтингу Порошенка призведе до того, що вниз стрімко посунуть усі, хто причепився до Порошенка.   І Порошенко буде щосили спиратися на колишніх ворогів - регіоналів, бо більше ні на кого і... на Путіна (привіт Джемільову!).  В Росії припинили його називати хунтою - бо зрозуміли, що Порошенко у кріслі президента - це великий шанс для Путіна та його Росії. Краще не зглазити.
 
Юлія Тимошенко даремно відкрито відмовилася від критики Порошенка у його бороьбі з Путіним - тому, що йде не війна, а гра у піддавки з ворогом, бо він - класово близький до нього.
     Яценюк на усі закиди, що потрібні економічні умови для підприємництва, полегшення умов для праці - має дуже зручну "відмазку" - "у нас - війна!".
     Саме тому за своїм складом "Народний фронт" буде сіпатися між "Батьківщиною" та "БПП" як кізяк в ополонці,  доки втратять свій авторитет у суспільстві, а також посади - заради яких вони пішли на розкол.

     Але все це має не велике значення, бо поглиблення війни примусить до встановлення революційної диктатури та призачення тимчасового диктатора проти інтервентів - але нинішній головнокомандувач на цю роль нездатен.
     Останнє: Придністров'я НЕ буде, бо Росія "не потягне" ще й наш Донбас - буде йти війна. Путін про це потурбується - у нього немає іншого виходу.
     Станіслав Овчаренко

Та про економічне змагання з "Українським Проидністров'ям". 

Отже - мене тяжко вразила зрада соратників по партії Юлії Тимошенко.
І не тільки з моральних причин: Юлія Тимошенко - найдосвідченіша, тому найдалекоглядніша серед державних діячів світового рівня. Колись Турчинов правильно передовірив "Батьківщину" (він її заснував) Юлії Тимошенко, бо вважав, що перше керівництво у неї краще вийде. А що, тепер не вважає? 

Порошенко та Коломойський смертельно бояться Тимошенко через її намагання покінчити з корупційно-кримінальною моделлю капіталізму - тобто олігархією. Інші ж купилися на матеріальне відчуття грошей та людей - захисників олігархії. Їм, олігархам, Україна не потрібна - курортних зон при грошах на земній кулі вистачає. А народ потрібен тільки на виборах, який виконає мантру: "Вибори краще люстрації". Регіонали вже стоять в черзі на цю люстрацію.
    
Станіслав Овчаренко

Виступ Президента України Петра Порошенка на засіданні Кабінету Міністрів 10.09.2014 11:08

"Людське життя є найвищою цінністю і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей",- наголосив у своєму виступі Президент України Петро Порошенко



Вельмишановні Арсенію Петровичу, Олександре Валентиновичу, шановні члени Уряду, голови обласних державних адміністрацій, шановні колеги, шановні телеглядачі.

Радий бути присутнім на засіданні Кабміну. Це моя перша участь як Глави держави і впевнений, що сьогодні сам час вимагає від нас чітко скоординованих і ефективних дій.

В неділю на нараді із силовиками ми домовилися з керівником Уряду, Головою Верховної Ради про проведення цього засідання.

Чіткі доручення отримали керівники силових відомств, і впевнений в тому, що питання, які винесені сьогодні на порядок денний, сприятимуть зміцненню нашої обороноздатності.

Але перш, ніж ми з вами заслухаємо відповідних міністрів, я хотів би поінформувати про зусилля з реалізації мирного плану України.

Завдяки мужності та звитязі українських військових, славних воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, Міністерства внутрішні з справ, Державної прикордонної служби за червень-серпень нам вдалося суттєво скоротити територію, контрольовану бойовиками.

З терористичної неволі визволено мільйони громадян України, в першу чергу, мешканців Донбасу.

Але наш героїчний наступ змусив ворога вдатися до прямого вторгнення на територію української держави, до використання підрозділів регулярної армії Російської Федерації, до ще більш масованого постачання техніки та високоточної зброї – в комплекті із фахівцями, які вміють професійно нею користатися та холоднокровно вбивають українців.

Людське ж життя є найвищою цінністю, і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей.

Саме тому я вийшов з ініціативою про негайне припинення вогню. Домовилися про це в розмові з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним. В Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи було підписано відповідний протокол, підкреслюю, протокол на основі мирного плану Президента України.

Так, режим припинення вогню запроваджується зараз дуже непросто, дуже важко. Терористи час від часу намагаються постійно спровокувати українські війська.

Розраховую, і проведені усі необхідні консультації з представниками ОБСЄ, спеціальної моніторингової групи, яка вже працює в Києві, про те, що саме ця організація візьме на себе левову частку навантаження щодо моніторингу, верифікації та забезпечення суворого дотримання режиму припинення вогню з усіх боків.

Повномасштабні бойові дії, я відповідально хочу на цьому наголосити, з 18.00 5 вересня не ведуться. На жаль, цього не можна побачити по більшості телеканалів, я можу сказати, що обстановка на фронті кардинально змінилася. Кожен день до 5 вересня, особливо в останні дні, країна втрачала десятки життів своїх героїв, кожен день серце стискалося, коли вночі мені дзвонили і повідомляли про черговий штурм, артилерійський обстріл чи атаку системи залпового вогню, які забирали життя найкращих українців.

Прошу вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Прошу сідати.

Що ми маємо зараз внаслідок підписання протоколу?

Не лише збережені українські життя. Не лише зупинку наступу регулярних збройних сил сусідньої країни.

Розпочався процес звільнення українських військових і цивільних, які утримувалися незаконними збройними формуваннями.

Вже сьогодні з часу оголошення припинення вогню звільнено майже 700 наших громадян. До кінця тижня існує чіткий графік, коли ще 500 українців нарешті отримають можливість повернутися додому.

Мінський протокол передбачає не лише режим припинення вогню, але й окреслює контури майбутнього політичного врегулювання.

Я розумію, що ми вступили у передвиборчу кампанію. Я розумію, що зараз комусь дуже хочеться створити неіснуючу сенсацію, продовжити війну, але народ України сьогодні потребує миру. Я в цьому твердо переконаний. І я не маю жодного сумніву в тому, що специфіка цієї кампанії мала б спонукати всіх відповідальних політиків не вдаватися до дешевого політиканства та примітивних політичних спекуляцій і об'єднатися навколо збереження миру в державі.

Я хотів би чітко проінформувати та наголосити, що Україна не зробила жодних поступок в питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою!

Ще раз наголошую – зараз йде війна за незалежність України. Не більше й не менше, за існування нашої держави, і ми нікому не здамо ані питання суверенного устрою, ані питання незалежності, ані питання територіальної цілісності.

Ми залишаємося соборною й унітарною державою.

І для того, щоб в цьому усі мали можливість переконатися, я наполіг на тому, щоб, незважаючи на нібито існування таких домовленостей, усі документи, які підписуються, негайно були оприлюднені. І щоб кожен мав можливість в цьому переконатися.

Протокол передбачає відновлення і збереження суверенітету України на усій території Донбасу, - в тому числі і тій, яка зараз тимчасово контролюється бойовиками.

Ця частина теж повернеться в правове поле України.

Звертаю вашу увагу, що ні про яку федералізацію, ні про яке відчуження в протоколі не йдеться і йтися не може.

Ще раз наголошую, що такі утворення, як так звані ДНР та ЛНР, в документі не згадуються взагалі!

Оговорено, що Закон України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" передбачає чітко статус цих регіонів у складі України.

Наступного тижня цей проект буде внесено до Верховної Ради. Цей проект забезпечує мирне повернення цих районів під український суверенітет. І я просив би, від цього залежить доля миру, підтримати його. Я просив би, щоб ми ні в якому разі не зірвали мирний процес.

Можу погодитися - напевно, ми будемо не в захваті від складу місцевих депутатів, яких на дострокових виборах до міських та районних Рад оберуть мешканці Луганська та Донецька. Але хіба не краще, щоб політика вершилася виборчими бюлетенями, а не автоматними чергами та залпами градів?

Шановні друзі!

Я буду відвертим, напевно, один Господь знає, як довго буде тривати режим припинення вогню. Я можу лише запевнити вас, що українська влада спільно буде робити все можливе, щоб зберегти мир.

Але при цьому розслаблятися у нас немає жодних підстав.

Ми вже зараз здійснюємо перегрупування наших Збройних Сил, Національної гвардії, прикордонників, але не дня нападу і наступу, а для того, щоб гарантовано і ефективно забезпечити захист своєї території.

Щойно, я наголошую, завершено третю чергу часткової мобілізації.

Трьохзмінна робота оборонних підприємств України, яка була налагоджена за останні тижні, сьогодні дає можливість постачати у війська щодобово до 30 одиниць броньованої техніки з відновлення боєздатності після бойових дій або з складів.

Три лінії оборони Маріуполя, велике угрупування військових і патріотичний порив місцевого населення, мешканців Маріуполя, сповнених рішучості захистити місто – створюють надійний заслон від можливої атаки з боку ворога на це квітуче і дуже дуже проукраїнське зараз місто. Я в цьому переконався особисто, позавчора відвідавши Маріуполь.

Так, наше військо створюється з коліс, протягом лише останніх шести місяців, в той час, як нам протистоїть одна з найбільших армій світу.

Військова потуга в Європі номер один. Збройні сили якої протягом останніх 10-15 років постійно модернізувалися і сьогодні володіють найсучаснішою, найдосконалішою зброєю у світі. Крім того, вони ще й набралися досвіду в різних «гарячих точках».

Це, на жаль, - тривала військова загроза. Вона не минеться і в тому випадку, коли поточна криза завершиться найближчим часом. Нам треба навчитися жити в таких умовах. І горизонт нашого стратегічного планування – не місяці, не роки, а, навіть, десятиліття.

Звертаю вашу увагу, що в день, коли у Мінську був підписаний меморандум трьохсторонньої групи, у Ньюпорті проходив саміт найбільшої безпекової організації світу, саміт НАТО. Можу наголосити, що, дякуючи зусиллям українських представників, ми вийшли зараз на максимально можливий рівень співпраці з Північно-Атлантичним альянсом, який тільки може бути з країною - не членом НАТО.

З низкою країн на двосторонньому рівні нам вдалося домовитися про суттєве розширення військово-технічного співробітництва. Я не маю жодного сумніву, що весь світ сьогодні продемонстрував бажання допомогти нам захистити себе. Але є реальність, друзі, - ніхто за Україну воювати на нашій території не буде. Це – наш хрест, це наш святий обов’язок.

Так, зобов’язання влади зробити все можливе для того, щоб українському солдату було чим воювати, щоби створити умови захистити себе, ефективно діяти, і для цього використовуємо міжнародне співробітництво. Але це – справа українського війська. І підвищувати нашу обороноздатність – це наш з вами святий обов’язок.

Сьогодні ми заслухаємо голову Прикордонної служби, я сподіваюсь, буде можливість заслухати і міністра оборони. Думаю, що варто послухати і керівника Нацгвардії, і Міністра внутрішніх справ.

Я впевнений в тому, що матеріали, які зараз вам пропонуються, - там сформульовано реальні потреби нашої армії. Українська держава робить все можливе, щоб сьогодні забезпечити українського воїна всім необхідним. Ми будемо задовольняти потреби і в зброї, і в техніці, і в грошах, як би важко не було.

Ще дві з половиною тисячі років тому давньогрецький історик Фукідід дійшов висновку, що успіх у війні залежить від фінансів. Він знав, про що казав, бо писав історію війни, в якій сам брав участь.

Як би це не було важко, я запевняю, ми спільно знайдемо гроші на оборону. І зробимо так, щоб значна частка коштів пішла не в пісок, і не зависла на рахунках. Якщо ми не збудуємо ефективну систему воєнного управління, логістики й контролю за використанням ресурсів, ми нікого не переможемо.

Та система, яка існує зараз, – громіздка, допотопна, архаїчна. І я сьогодні чекаю пропозицій по створенню такої системи, якій би аплодували і українські воїни, і волонтери, і весь український народ. Треба дослідити кожен тромб в системі, який робить наші війська неефективними.

Волонтери, до речі, на моїй вчорашній зустрічі, підказали, як краще це робити.

Немає жодного сумніву, що потреби армії треба визначати не за застарілими нормами постачання, за пожовклими папірцями та інструкціями, а по тому, що реально сьогодні необхідно бійцям та підрозділам в зоні АТО. Конкретному солдату, конкретній бригаді, батальйону, взводу, роті.

Ми сьогодні маємо обговорити готовність не лише Міноборони, а всіх підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань - незалежно від форми власності.

Війна дуже негативно впливає на нашу економіку. І економіка без реформ надто слабка, щоб гарантувати перемогу.

Щоб розірвати це коло, ми маємо прискорити реформи. Ми з Урядом, з керівництвом Парламенту робимо все можливе, щоб скоординувати і прискорити реформування, якого країна вже зачекалася.

Нема лиха без добра, вчить народна мудрість. І оскільки військова загроза носить, на жаль, довготривалий характер, нагальні потреби оборони країни можуть зробити військово-промисловий комплекс одним із локомотивів вітчизняної економіки.

Ще одне питання – це охорона українського державного кордону та захисне укріплення лінії безпосереднього протистояння з бойовиками.

Якщо без лінії Маннергейма не обійтися, значить, треба зводити й такі фортифікації, тільки ще більш потужні, з урахуванням досвіду попередників. Звертаю увагу, не фортифікаційні споруди зразка 41-42-го років, а те, чого сьогодні потребує сучасна оборонна наука. Глибоко ешелонована оборона, з танковими позиціями, з механізмами захисту від систем залпового вогню, з сучасної комунікацією, з чіткою взаємодією всіх підрозділів, які задіяні в антитерористичній операції. З спеціальною зоною, яка дозволяє ефективно застосовувати зброю.

Я не виключаю, що найближчим часом доведеться створити особливий режим перебування громадян в зонах, що прилягають до антитерористичної операції.

Заслуговує на увагу ініціатива громадськості щодо розробки стратегічного плану та створення інфраструктури для організації так званого партизанського руху. Ми і до цього маємо бути готовими, бо береженого й Бог береже.

Вже сама думка про те, що кожен метр української землі горітиме під ногами окупантів, має стати фактором, стримуючим від широкомасштабного вторгнення.

Зміцнення обороноздатності – це один із способів боротьби за мир.

Ми не прагнемо війни, ми хочемо миру, але, якщо хочеш миру, порох треба тримати сухим.

На кожному із тут присутніх лежить колосальна відповідальність за захист країни. Я впевнений, що сьогодні у нас відбудеться фахова дискусія з цього приводу.

Прошу не коливати повітря лише переліком проблем, нам вони дуже добре відомі, а одразу пропонувати шляхи їхнього вирішення в тих умовах, які є, тими ресурсами, які є в нашому розпорядженні.

Ще раз підкреслюю, навіть тема нашого засідання – зміцнення обороноздатності, планування будівництва фортифікаційних споруд, планування рубежів оборони, перегрупування і забезпечення підвищення ефективності дій наших Збройних Сил і силових підрозділів. Все це робиться виключно для одного – ми маємо зберегти мир в державі. І ми це зробимо. Я в цьому переконаний, я в це вірю.

Хочу повідомити останню інформацію, яку я отримав від нашого головного управління розвідки - 70% військ РФ відведені за кордон. І це ще одне палке сподівання, що мирні ініціативи мають гарну перспективу. І сьогодні, завдяки нашій спільній ефективній і злагодженій роботі від нашого об’єднання всієї країни залежить, наскільки ефективним буде подальший розвиток подій.

Ми збираємося вже зараз навести порядок в організації управління військами, коли лінія фронту, оборони буде триматися бригадами, коли у батальйонів територіальної оборони буде своє завдання і не у безпосередньому зіткненні з противником, а з оборони території. Коли зведені підрозділи Міністерства внутрішніх справ будуть мати свою функцію і утримувати звільнені від окупантів міста. Коли Нацгвардія буде мати виключно свою функцію і займатися притаманними їй і тільки їй завданнями.

Я впевнений в тому, що в цьому наведенню порядку буде сприяти відновлення миру.

Не треба сьогодні розслаблятися і думати, що війна не може прийти будь-куди. Ми сьогодні маємо бути готові і донести, бо народ України сьогодні потребує чесної і відвертої розмови щодо того, в якій ситуації знаходиться країна, які сьогодні перед Україною стоять загрози, яких відповідальних кроків від політиків та високопосадовців вона потребує. І я не маю жодного сумніву - нам вдасться це організувати. Мир буде в Україні, ми все для цього зробимо. Все в Україні буде добре - я в це вірю.

Прес-служба Президента України

http://www.president.gov.ua/news/31197.html

          Хто тут тимчасові? Злазь!