В народі якось так склалося, що давно прийнято характеризувати людей за їх інтелектуальними здібностями, типу, "розумник", "дурень", "недоумок" тощо. Також цими характеристиками оперують, коли під час суперечки переходять на особистості, правда в дещо грубішій формі. Звісно, сподіватись на об"єктивність в такому випадку не варто. Взагалі, як на мене, рівень інтелекту - досить відносний вимір. Ніколи не проходив тестів "ай-к'ю", але виходячи з тих результатів, які повідомили мені мої знайомі, система явно недопрацьована, треба вводити якісь додаткові коефіціенти.
     Сфера людського пізнання нині на стільки широка, навіть у видимих горизонтах, і осягнути все апріорі неможливо, тому зовсім не обов'язко що всі або більшість осягатимуть її в одному напрямі. Те що одному зрозуміло і очевидно, незбагнено іншому, і це зовсім не свідчить про рівень його інтелекту, оскільки він цілком ймовірно володіє тим, що незрозуміло першому. Припустимо, є певний "актуальний" вектор пізнання, але це все теж досить суб"єктивно, оскільки сформованний він на суспільній думці, як багаторазово протягом історії була хибною.
      Ще одна проблема визначення розумності - це підміна понять. Приклад: "Він багато знає, він розумний". А от і ні! Багато зустрічав людей, що знають багацько але при цьому не уловлюють суті своїх знань, хіба вони розумні?. Вони просто знаючі, знавці, як завгодно. Щоб багато знати достатньо просто мати хорошу пам'ять і цікавитись, а от РОЗУМНІ люди РОЗУМІЮТЬ у повній мірі те, що знають. Російською мовою я люблю пояснювати "УМ" як "умєніє мисліть". Мудрі ж люди ще й вміють застосовувати те, що знають і розуміють. А хто і що розуміє, тут теж все відносно, з яким розумовим складом кому пощастило. Про різні типи мислення навіть у шкільних підручниках написано, в тих самих, де більшість звертає увагу лише на розділ "Статева система", тому й саме слово "розумний" не знають як правильно застосувати.
     Хрін з нею, з лайкою, але в буденних описах інтелектуальних здібностей когось більшість просто несе маячню, суб"єктивно виважену зі своєї далеко не завжди високої дзвінниці.

Гуаш. Сто разів ієрогліф «Життя».
Це спроба гармонію в ньому знайти.
Штрихи: божевілля, любов, відкриття...
Чи можна все разом нарешті звести?

  Саня (15:09:55 18/02/2009)

светлое будущее где???

 Я (15:10:46 18/02/2009)

http://blog.i.ua/user/9816/218625/?p=1#comments

  Саня (15:10:49 18/02/2009)

шоп ктото сказал шо так буит яб в кредит вооще невлазил, взялл бы шота бу поновее

  Я (15:18:26 18/02/2009)

Кліп дивився?

 Саня (15:20:22 18/02/2009)

ага тока закончил

  Саня (15:20:43 18/02/2009)

да ваааще жоооооопппппаааааааа

 Я (15:28:52 18/02/2009)

Ото ж! А тобі Світле майбутне подавай! ТИ для нього щось зробив???

  Саня (15:30:05 18/02/2009)

я учился!!!! и ты тоже, мы молодцы, а сцуко воры и убийцы живут

 Я (15:31:55 18/02/2009)

Ну, нема справедливсті, то де ж її взять???

 Саня (15:33:13 18/02/2009)

автамат в руки взять надо, тада и справедливость восторжествует, землю крестьянам, заводы трудящим

  Саня (15:35:38 18/02/2009)

парламент растрелять - если закон непроходит или отрицательноее ввп, в долг не брать, пить запретить, населению жилье, дружить с росией и беларусией, вместе мы сила, леню убрать, в президенты жериновского

 Саня (15:36:29 18/02/2009)

у правительства отобрать служебные авто, пусть на своих ездят

 Я (15:39:38 18/02/2009)

Не згоден з окремими пунктами!
1. всі закони пройти не можуть.
2. Дружити треба з усіма, а прагнути все ж таки жити як у Європі - Швеція, Швейцарія, Фінляндія мають стати прикладом розвитку!
3. Жириновский мудак, яких мало! Він же перший введе війська на Хрещатик і зрівняє його з землею! Свої таланти треба шукати!

  Саня (15:41:47 18/02/2009)

ууууу ----- дайте мне ракету я в космос полечу!!!! кстати есть знакомые в дурдоме, если шо непроподем, примут как своих*HAPPY*

  Саня (15:43:02 18/02/2009)

а вооще страшно, бо жить немаде

Я (15:44:55 18/02/2009)

Тока без істерік!

Хіба сьогодні цей вечір, знов для мене буде довгий і безсонний,не люблю підступної тиші, тому і напишу пару слів невідомо куди,можливо хто і посумує зімною за компанію,як не як разом завжди краще чим в самоті.Сьогоднішній день в мене почався з головної болі,яка на диво швидко кудись пропала ,коли їдучи на роботу мені довеелось спостерігати за прокидающимся сонечком.Небо в цей ранок було як завжди особливо красиве,все в відтінках червоного, від чого на мить здавалось що це сон,чи якась неймовірна казка, де все можливе і водночас таке рідне,таке знайоме.Інколи в такі миті забуваєш про всі негаразди,проблеми, чи ще щось, що доволі сильно напружує тіло,від чого зовсім не хочеться спускатися на землю відчуваючи всю вагу нелегкого життя, яке ми самі собі ускладнюєм, марними бажаннями,думками,мріями.Посміхаюсь,так як незважаючи на все люблю своє життя,з всіми його контрастами і неочікуваними поворотами долі,які здається випробовують на витривалість наші душі та серця,даруючи нам щасливі миті і звичайно самі теплі почуття,які і відкривають в нас людину,а може щось і більше.

От мрієш..мрієш..

а що далі?..

немов би пустка..

і ні сльози, що була рані, а ні болю..

лише любов у моїй волі..а може Бог?!

а може доля..

скитатись в днях до нових слів,

що так не легко з його вуст злітають.

що десь в дорозі завмирають.

 

Хіба оце любов?

Дісталась мого серця..

Що б`ється, чи не б`ється..

і лиш воно женеться і в такт перекликається з його..

і от немає розуміння..

чому ж далеко те прозріння?!

що всим помітно..тільки не нам  - двом..

 

Думки..

безладно, хаотично..

пакуються  валізи..пустіють шафи..

і от немає більше щастя..

кохання не почуте..

А мрії..до болю жаль,

що мрією..було життя те..