Про розум

     В народі якось так склалося, що давно прийнято характеризувати людей за їх інтелектуальними здібностями, типу, "розумник", "дурень", "недоумок" тощо. Також цими характеристиками оперують, коли під час суперечки переходять на особистості, правда в дещо грубішій формі. Звісно, сподіватись на об"єктивність в такому випадку не варто. Взагалі, як на мене, рівень інтелекту - досить відносний вимір. Ніколи не проходив тестів "ай-к'ю", але виходячи з тих результатів, які повідомили мені мої знайомі, система явно недопрацьована, треба вводити якісь додаткові коефіціенти.
     Сфера людського пізнання нині на стільки широка, навіть у видимих горизонтах, і осягнути все апріорі неможливо, тому зовсім не обов'язко що всі або більшість осягатимуть її в одному напрямі. Те що одному зрозуміло і очевидно, незбагнено іншому, і це зовсім не свідчить про рівень його інтелекту, оскільки він цілком ймовірно володіє тим, що незрозуміло першому. Припустимо, є певний "актуальний" вектор пізнання, але це все теж досить суб"єктивно, оскільки сформованний він на суспільній думці, як багаторазово протягом історії була хибною.
      Ще одна проблема визначення розумності - це підміна понять. Приклад: "Він багато знає, він розумний". А от і ні! Багато зустрічав людей, що знають багацько але при цьому не уловлюють суті своїх знань, хіба вони розумні?. Вони просто знаючі, знавці, як завгодно. Щоб багато знати достатньо просто мати хорошу пам'ять і цікавитись, а от РОЗУМНІ люди РОЗУМІЮТЬ у повній мірі те, що знають. Російською мовою я люблю пояснювати "УМ" як "умєніє мисліть". Мудрі ж люди ще й вміють застосовувати те, що знають і розуміють. А хто і що розуміє, тут теж все відносно, з яким розумовим складом кому пощастило. Про різні типи мислення навіть у шкільних підручниках написано, в тих самих, де більшість звертає увагу лише на розділ "Статева система", тому й саме слово "розумний" не знають як правильно застосувати.
     Хрін з нею, з лайкою, але в буденних описах інтелектуальних здібностей когось більшість просто несе маячню, суб"єктивно виважену зі своєї далеко не завжди високої дзвінниці.