В Україні встановилася ганебна традиція – до дня голосування українців катають у чарівній кареті, а після дня Х карета перетворюється на гарбуз. Від хвороби популізму немає панацеї, але є рецепт, який дозволить звести до мінімуму її прояви. Це послідовний і наполегливий пошук  гідних кандидатів із широким громадським обговоренням; праймеріз; прозорі виборчі списки.Ми не можемо чекати, доки новообрані кандидати навчаться і опанують нову сферу діяльності – нам потрібні люди, які вже вміють перемагати.

Сьогодні ГО «Справа громад» отримала карт-бланш. Ми говорили про потребу оновлення партії «Солідарність» як базової рушійної сили змін останні 5 років? Ми наполягали на  потребі запустити соціальний ліфт для кращих, компетентних, вмотивованих? Нас почули. Тепер маємо відповідальність – реалізувати це. 

Це не жарт, це не «фішечка». Такого в Україні ще не було. Громадська організація уклала з партією меморандум і оголошує загальнонаціональне полювання на «історії успіху».

Ми знаємо – серед мільйонів активних, проукраїнсько- налаштованих, порядних, компетентних громадян є ті, хто хоче і може показати нову якість парламентаризму. 

Так, часу вкрай мало. Тож ми намагаємося спростити цей рекрутинг і висуваємо низку вимог до потенційних кандидатів.

Ми хочемо рекомендувати тих, хто може показати: «я це зробив». Досить давати поради, ми не країна рад. До парламенту мають йти люди, що мають за плечима реалізовані проекти, ініціативи, досягнення – те, що вже позитивно змінювало життя громадян, громад, країни. У нас немає часу очікувати, доки обранці вчитимуться бути корисними для України. Нам потрібні люди, які вже змінюють реальність на краще. Безумовним критерієм є  особиста доброчесність.

Обов’язкова вимога – нас єднають Принципи і Цінності! Ідеологічні підвалини ГО «Справа громад» відкриті і ми ними пишаємося. 

Але перед тим, ми просимо  - запропонуйте – хто на Вашу думку є ТИМ САМИМ кандидатом із історією успіху?

• Можливо ті, кого Ви радите не захочуть бути депутатами. 
• Можливо вони не поділятимуть нашого республіканства, бо обстоюють принципи соціал-демократів чи пастафаріанці . 
• Можливо запропонована Вами кандидатура отримає шквал критики від інших.  
• Можливо все.
  

Громадяни України.

17.01.10 нас знову закликають прийти на виборчі ділянки і ще на 5 років продовжити своє власне рабство. За 18 років вже всім стало зрозуміло, що жодної різниці між «Вона», «Він» і «Вони» для нас не існує. Ми живемо лише для того, щоб всі «вони» жирували на нашій праці і крові. Всі закони, Конституції і інші правові акти пишуться і переписуються лише на догоду «ним». Нам пропонують вибрати чергового «Господаря землі Української» з набору кандидатів, що нічим для нас з вами відрізняються.

У нас є, можливо, останній шанс змінити ситуацію хоч би відносно конституційним шляхом – перетворити вибори Президента України на референдум про недовір'я всій системі влади в цілому. Ми повинні скористатися своїм правом і проголосувати за «Не підтримую жодного кандидата». Ми вже не можемо просто відсидітися удома і не прийти вибори взагалі. По знову зміненому закону про вибори (ЗУ від 05.03.1999 № 474-xiv «Про віборі президента» http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=474-14) вибори вважаються дійсними при будь-якій кількості тих, що прийшли.

З іншого боку в законі про вибори Президента України, у відмінності від закону про вибори депутатів всіх рівнів, кількість тих, що проголосували «не підтримую жодного кандидата» не розподіляється між останніми учасниками гонки до годівниці, а вважається «окремим рядком». (п.10,ч.1,ст.83,п.12,ч.1,ст.84,ЗУ від 05.03.1999 № 474-xiv «Про вібори президента» http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=474-14).

Ще трохи і президента вибиратимуть в парламенті, депутатська посада стане довічною, а пункт «Проти всіх» взагалі приберуть з бюлетенів. Висловити своє повне недовір'я владі, ми можемо на цих виборах президента. «Навіщо це робити, якщо все одно нічого не зміниться?» - запитає кожен з Вас. Зміниться! Коли нас, що проголосували за недовір'я системі влади стане більшість, то ми маємо право сказати їм – «Пішли геть!». А коли «вони» не підуть, ми маємо право і просто зобов'язані поступати з ними так, як «вони» на це заслужили.

Ми не повинні сподіватися на чергового політика, диктатора і доброго царя. Все залежить від нас. Кожен з нас може і повинен зробити хоч би перший крок – піти і сказати цим тварюкам «Пішли геть!». Для цього необхідно зробити дуже багато. Ми закликаємо кожного допомогти загальній справі. Кожен повинен зрозуміти, що у результаті допомагає собі сам.

http://systeme.net.ua/