Якщо ти можеш зберігати голову, коли всі довкола Втрачають її і докоряють цим тобі, Якщо ти віриш в себе, коли всі в тобі сумніваються, Але дозволяєш їм їхній сумнів, Якщо ти можеш чекати і не стомлюватися від чекання, Чи, будучи оббреханим, не вдаватися до брехні, Чи, будучи зненавидженим, не ненавидіти, І не виглядати надто гарно, і не говорити надто мудро;

Якщо ти можеш мріяти і не робити мрії своїм господарем, Якщо ти можеш думати і не робити думки своєю метою, Якщо ти можеш зустріти Тріумф і Крах І знати, що вони є тим самим, Якщо ти можеш слухати, як правду, що ти сказав, Перекручує шахрай, щоб зробити пастку для дурного, Чи дивитися, як речі, яким ти віддав життя, зруйновані, І схилитися, і будувати спрацьованими до краю знаряддями.

Якщо ти можеш зібрати в одну купу все, що здобув, І рискнути цим, поставивши на одну карту, І програти, і почати спочатку, І нікому ні слова не казати про свою втрату, Якщо ти можеш примусити серце, нерви, м’язи Служити тобі задовго після того, як вони знищені, І так триматися, коли в тобі нема нічого Крім волі, котра каже їм: “Триматися!”

Якщо ти можеш розмовляти з юрбою і не втрачати благородства Чи йти з королями і не втрачати посполитості, Коли ні вороги, ні люблячий друг не можуть завдати тобі болю, І якщо люди рахуються з тобою, але не занадто, Якщо ти можеш наповнити невблаганну хвилину З шістдесятьма секундами вартості дистанції бігу, Твоя земля і все, що на ній, І – що більше, ти Людина, мій сину.

Якщо ти бережеш залізний спокій Всупір загальній паніці й клятьбі, Коли наперекір хулі жорстокій Між невірів ти віриш сам собі, Коли ти вмієш ждати без утоми, Обмовлений, не станеш брехуном, Ошуканий, не піддаєшся злому, І власним не хизуєшся добром;

Коли тебе не пограбують мрії, В кормигу дум твій дух себе не дасть, Коли ти знаєш, що за лицедії – Облуда Щастя й машкара Нещасть, Коли ти годен правди пильнувати, З якої вже зискують махлярі, Розбитий витвір знову доробляти, Хоча начиння геть уже старі;

Коли ти можеш всі свої надбання Поставити на кін, аби за мить Проциндрити без жалю й дорікання – Адже тебе поразка не страшить, Коли зотлілі Нерви, Думи, Тіло Ти можеш знову кидати у бій, Коли триматися немає сили І тільки воля владно каже: “Стій!”

Коли в юрбі шляхетності не губиш, А бувши з королями – простоти, Коли ні враг, ні друг, котрого любиш, Нічим тобі не можуть дорікти, Коли ти знаєш ціну щохвилини, Коли від неї геть усе береш, Тоді я певен: ти єси людина І землю всю своєю назовеш.

Якщо спокійний ти перед юрбою Де зведено на тебе поговір, Зневірений, залишишся собою, І зрозумів тягар чужих зневір; Якщо навчився ти терпляче ждати, Поміж брехні самому чесним буть, Не прибирався у святецькі шати І люттю не відплачував за лють;

Якщо ти мріям не віддавсь на ласку, Якщо ти владар пристрастям своїм, Якщо приймаєш Успіх та Поразку І знаєш, що ціна та сама їм; Якщо слова твої, немов приманку, Негідник перед дурнем вихваля, І знищено твій труд весь до останку, - А ти зумієш все почать з нуля;

Як все, твоїми створене руками, Зробити зможеш ставкою у грі, Програть і знову працювать роками, Не згадуючи програші старі; Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили, Служить тобі, як їх уже й нема, І вистоїш, коли бракує сили І залишилась Воля лиш сама;

Як ти шляхетний між простого люду, Як ти простий і серед королів, Якщо на тебе не зведуть облуди Ні ворог твій, ні друг твій поготів; Якщо, забувши біль, поразку, втому, Свій шанс єдиний зможеш віднайти, - Твій, сину, світ, і все, що є у ньому, Та більш того – тоді Людина ти!

~~~~~~~~~

Як вистоїш, коли всі проти тебе – Упали духом і тебе кленуть, Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх невіри також візьмеш суть; Якщо чекати зможеш ти невтомно, Оббріханий – мовчати і пройти Під поглядом ненависті, притому Не грати цноти, ані доброти;

Як зможеш мріять – в мрійництво не впасти, І думать – не творити думки культ, Якщо Тріумф, зарівно як нещастя, Сприймеш як дим і вітер на віку; Якщо стерпиш, як з правди твого слова Пройдисвіт ставить пастку на простих, Якщо впаде все, чим ти жив, і знову Зумієш все почати – і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному Поставить все на карту – і програть, А потім – все спочатку, і нікому Про втрати й слова навіть не сказать; Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили Служити ще, коли уже в тобі Усе згоріло, вигасло – лишилась Одна лиш Воля – встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою І з Королем не втратиш простоти, Якщо усі рахуються з тобою – На відстані, яку відміриш ти; Якщо ущерть наповниш біг хвилини Снагою дум, енергією дій, Тоді весь світ тобі належить, сину, І більше: ти Людина, сину мій.

~~~~~~~~~~

Спокійним будь, коли всі шаленіють І за шаленство ще й тебе клянуть; Коли ніхто тебе не розуміє – Звіряйсь на себе і спокійним будь; Чекаючи, не виснажись від втоми; Ошуканий, не вдайся до брехні; Не видавайся янголом нікому І не зважай на вигуки дурні;

Свої думки завжди обстоюй тихо, В безодню марних мрій не поринай, Готовий будь зустріти Щастя й Лихо – Вони ж близнята, це ти добре знай; Тримайсь, коли твої слова злочинно Перевертають підлі брехуни; Коли ж усе, що ти створив, загине – Перепочинь і знову розпочни;

Будь здатен все найкраще, що ти маєш, На стіл покласти, взятися до гри, І не шкодуй, коли ти все програєш, - Докупи сили і думки збери; Умій примусить Серце, Нерви, М’язи, Позбавлені снаги, тобі служить, Коли душа згоряє вся одразу, І тільки Воля каже: “Треба жить!”;

У натовпі собою залишайся, А з королями гідність зберігай, Ні ворогу, ні другу не піддайся, Надмірної поваги не шукай; Нехай секунда кожна у хвилині Тебе веде до вірної мети – Тоді весь світ до ніг твоїх полине, І це не все – тоді Мужчина ти!

(хоча, як на мене краще було б сказати - тоді Людина ти!)