хочу сюда!
 

Виктория

39 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-55 лет

Заметки с меткой «ангел»

Городское (на бегу) - 2

Возле парка Шевченко за студентами универа наблюдает ангел ))))) Люблю Киев heart

Angel`s stories. Спроба знищити любов

– Ти сьогодні перегнув палицю, – промовив до нього Ангел, традиційно маскуючись під внутрішній голос. Це був найзручніший спосіб спілкування із Письменником – він звик до подібних внутрішніх діалогів, адже завдяки ним з’являлися його твори.

Письменник не сперечався – він і сам був вражений безсердечністю власного вчинку. На душі його було незвично тяжко.

– Коли пробуєш знищити любов у собі чи у комусь, ти уподібнюєшся до тієї юрби людців, що розіп’яли Христа.

До такого повороту сюжету Письменник був неготовий, тому знову не знайшов, що відповісти.

– У спробах знищити любов ви здатні виявляти справжнє нелюдство. Б’єте під дих, вигадуєте чергові тортури, аби побачити, що ще здатна витерпіти людина, яка ризикнула виявити до вас свою небайдужість.

Письменник приголомшено мовчав, перед його очима проносилися сцени із стрічки “Страсті Христові”. Дійсно було щось схоже.

– Ви люди – дивні істоти. Намагаєтеся знищити любов, хоча саме вона робить вас живими. Без неї ви перетворюєтеся на ходячих мерців, на механічних роботів.

Плечі Письменника пригнічено опустилися – саме таким він і почувався протягом тривалого часу. Та спробував виправдатися:

– Я не зможу крутити з нею роман. Цього не станеться з багатьох причин, тому і намагаюся викинути її з свого життя за будь-яку ціну.

– Відколи уявлення про стосунки для тебе звузилося до ліжка та штампу в паспорті? Як так сталося, що ти забув про існування душевної близькості, дружби та радості від спілкування? Секс може бути без любові, шлюб буває без любові. Душевна близькість, дружба і радість спілкування – ніколи. Любов є їхньою сутністю.

Письменник мовчав, обмірковуючи почуте. Після паузи Ангел продовжив:

– Проте спроба жорстокої юрби знищити любов зазнала поразки. Любов воскресла. Та воскресає кожного разу, коли людина відкриває своє серце. Бо любов є причиною всього, вона – сповнення Закону. І любов ніколи не перестає…

Ангел замовк, а письменник ще тривалий час замислено дивився як розмальовує небо сонце з лінії горизонту. Слова Ангела бриніли в повітрі. Любов ніколи не перестає…

© Катерина Когут, 2017


ANGEL`S STORIES. Посмішка художниці

– Ех, – зітхнув Ангел. І знову поза зоною, і знову образилася на весь білий світ. Доведеться тепер втілюватися у людську подобу, щоб розрадити це вперте дівчисько.

А які ж плани були у нього на цей вечір!.. Нарешті провести час у компанії інших Ангелів за пляшкою відбірного сяйва 200-річної витримки. Погомоніти про те – про се, згадати старі добрі часи, можливо, навіть пограти у Ангельські настолки. Йому чимало хотілося розповісти своїм друзям.

Підшефна не давала Йому нудьгувати – імпульсивна та нестримна художниця постійно знаходила пригоди на рівному місці, тому доводилося бути пильним 24 години на добу. Бо ніколи не можна було знати напевно, що слід очікувати від неї наступної миті.

Йому подобалося дивитися як оживають полотна в її руках, коли рухами її тонких завжди трохи заляпаних фарбою пальців на них з’являлися барвисті пейзажі, сповнені сонця та повітря, коли під її пензлем починало шуміти море та битися об прибережні скелі.

Зазвичай вона легко ображалася і так само легко відходила. Та цього разу дістали її непадєцкі, тому Ангел вже що тільки не придумував, аби її втішити. Шепотів їй на вушко ласкаві слова, доки вона спала, бачачи заворожуючої краси сни, дбайливо зіткані Ангелом. Та на ранок повністю їх забувала, продовжуючи упиватися своєю образою. Він підсовував їй підходящі статті у Інеті, розкидував по квартирі книжки, відкриті на потрібній сторінці. Все марно – суцільний ігнор його знаків, цілковите поза зоною.

Тому залишався лише варіант із втіленням і тут вже схибити не можна було.

Художниця прогулювалася дорогою вздовж озера. Масивний фотоапарат, що теліпався на її плечі, сьогодні чомусь намагався наставити їй синців, тому доводилося йти повільніше, аніж вона звикла.

З-за повороту назустріч їй неквапно виїхало таксі і зупинилося поруч, коли вони порівнялися. Водій висунувся у вікно і, показуючи жестом руки на асфальт позаду неї, промовив: “Дівчино, Ви щось загубили.”

Вона здивовано озирнулася та нічого не побачила там, куди вказував чоловік. Та водій наполегливо повторив: “Дівчино, Ви щось загубили.” Художниця знову озирнулася та розгублено знизала плечима: “Та ніби ні…”

В очах водія засяяли смішинки: “СВОЮ ПОСМІШКУ”.

Від несподіваної відповіді на душі її вмить просвітліло. Вона розсміялася, подякувала дотепному чолов’язі та продовжила свою прогулянку. Тому не помітила як машина рушила з місця і розтанула у куряві грунтової дороги…

© Катерина Когут, 2017

На сайті автора - https://behappy.pp.ua/angels-stories-posmishka-hudozhnitsi/


Ангел

Ангел постарше строго смотрит на подчиненного. 
- Докладывай. В двух словах. 
- Жив. Ходит на работу. На что-то надеется. 
- На что? 
- Трудно сказать. Два раза я показывал ему счастливый сон - не видит. Говорит, что устает на работе. 
- А что на работе? 
- Да как у всех. Начальство. Суета. Курилка. Слухи. 
- Начальство суровое? 
- Да начальство как начальство. Такое же как везде. Боится он его почему-то... 
- Страхи отгонял? 
- Само собой. Еще по дороге к офису. Крыльями размахивал над головой. Облака даже разгонял. Пришлось крылом по уху съездить, чтобы солнышко заметил. 
- Симпатичная незнакомка по дороге? На каблучках. С запахом будоражащих духов? 
- Ну, обижаете... Нос к носу столкнул в метро. 
- И как? 
- Да никак. "Извините" и дальше в свои мысли. 
- А после работы? 
- Магазины. Телевизор. Помыть посуду. Интернет. Сон. 
- Телевизор ломал? 
- Конечно. Новый купил зачем-то... 
- Интернет отключал? 
- Пять дней подряд. Он просто стал торчать на работе. До позднего вечера. У них так можно. 
- Так. А выходные? 
- Сон до обеда. Уборка квартиры. Вечером - друзья, бестолковые разговоры, водка. Домой за полночь. Утром с головной болью под одеяло. Или к телевизору. Или к компьютеру. 
- А она? 
- Совсем близко. Через три дома. В один и тот же супермаркет за продуктами ходят. 
- В очереди сталкивал? 
- Все как положено. И сверх инструкции - на автобусной остановке, в праздники. 
- Линии судьбы проверял? 
- Да, совмещаются! В том-то и всё дело... Это город такой... Такой образ жизни... Ну не могу я больше! Невыполнимое задание! 
- Разговорчики! Где твой список сильнодействующих средств? 
- Вот он, шеф. Грипп с температурой и бредом. Вывих, перелом. Автомобильная авария. Банкротство. Пожар. Беспорядки на улицах. Финансовый кризис. Гражданская война... 
- Достаточно. Во имя Любви на крайние меры разрешение считай полученным. Только выбирай что-то одно. Выполнять! 
- Есть выполнять! 

Чудо из чудес



                          


                               Секунда, две,- и ты в пролёте,
                               Как много пережил ты в этот час,
                               Как будто бы в горящем самолёте,
                               Ад пламени бесследно вдруг погас.


                               Как будто вот поверженный бандитом,
                               Лежишь в траве, а над тобою нож,
                               Под зверским взглядом чудища небритом,
                               Ты ужаса испытываешь дрожь.


                               А он обмяк, рука его упала,
                               И тело навалилось на тебя,
                               Улыбка ангела тебе предстала,
                               Нисколько о мерзавце не скорбя.


                               Ещё не раз тебя спасало чудо,
                               А может быть посланец был с небес,
                               Когда тебе особо было худо,
                               Вдруг чудо являлось из чудес.


                               На свете чудо всё таки бывает,
                               Никто его не сможет объяснить,
                               На миг явившись, тут же исчезает,
                               Но может и судьбу твою решить.

Скоро новый год!

     И Рождество. И елочка. И я задумалась над подарками. Надо что-то такое... милое и симпатичное. И чтоб не съели. И чтоб не сразу кончилось. Чтобы надолго хватило. И решила сделать рождественских ангелов. 

    

     Вот такая игрушка на елку. Вышита на виниловой канве, сзади закрыта фетром. Внутри ма-а-аленький мешочек и в нем ароматизатор. Пока у меня готово два ангела, и они пахнут ванилью. Еще будет корица и кофе (индивидуальный заказ smile
     А как вы готовитесь к Новому году? 

Удивительные животные Vicki Sawyer

Американская художница живет в г. Франклин, штат Теннесси (около Нэшвилл).С детства она любила природу, вместе с родителями  и дедушкой часто гуляла в лесу. Уже тогда ее завораживало разнообразие и красота природы.
Переехав в Теннеси, она продолжила прогулки и однажды  ей пришла в голову мысль, что птицы стоят гнезда, а могли бы шляпы...Это мысль и привела к тем картинам, которые мы ниже увидим. Для художницы важно не только передать точность природы, но и передать зрителям свое чувство юмора. Итак, ангельские животные-))) Встречайте-)))
 

[ Читать дальше ]

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
18
предыдущая
следующая