Що вам сказати любі мої
я загубилась. Це ночі чи дні?
Доля регоче, гаснуть вогні.
Шлях мій життєвий, немов уві сні.

Скільки підстав подарує сюжет?
Мрії мої якесь blanc-manger
бог ваш не дуже їх береже.
Поразка вже близько? Чи вона вже?

Відповідь на це питання я шукала підсвідомо вже більше 18 років....
З підліткового віку я не можу без музики. Це як залежність, як наркотик....
І ось що я зрозуміла протягом останньої доби.
Ноти, на мою думку, з'явились від звуку крапаючого дощу, крапель у калюжу... Сім нот, мабуть, бо з різною швидкістю/силою....
Напевно, хтось дуже давно почув музику/ритм у краплинках, що падають з гілки абощо.
І, відповідно, людина має у складі воду, тобто мозок теж має у складі воду.
На цю думку надихнула партія фортепіано з пісні "Капронові банти" А.Р.Мірзояна.
І мені здається, тепер я розумію, чому люди вірили шаманам, коли ті викликали дощ.
Якщо краплі дощу падають з певним ритмом/звуком, то, за логікою, якщо "штучно" створити подібний ритм (на барабанах, тотемах тощо), то вірогідно звукові коливання викличуть дощ. P.S.А дощ я безмежно люблю....

Справжню радість життя відчуваєш тільки після того, як було погано.

Хоча, не сказав би, що зараз добре. Горло і ніс не турбують, але почуваюся так, ніби бухав декілька днів підряд. Цікаво, кава допоможе взбадьоритись?

Пишу тут, а не в іншому блозі, щоб друзі не прочитали. А то ще образяться.

Весело все складається. Цей рік був найбільш вдалим за кількістю сталків, але потім щось пішло не так. Спочатку друзі морозилися. Потім — погана погода. Ледве вдалося організувати вилазку, але маршрут видався довгим і подружка не змогла далі йти. Вилазку перенесли. Але потім захворів. Та все ж подзвонив, щоб окреслити хоча б приблизні плани. Та, скоріш за все, сезон сталків-2016 скінчився. От таке розчарування в друзях.

Не дивно, що при такому розкладі, приблизно половина вилазок були самостійними. Це непогано, але лазити самому стрьомно. До того ж, безепалєвні об'єкти скінчилися. А відносно доступні абандони поза Києвом та областю — далеко їхати.

Був іще варіант — легальні екскурсії. Наприклад, в шахту на ВДНГ (Експоцентр України). Але екскурсії поки не проводяться.
От такий облом.

P.S.: Хоча, як варіант, можна спробувати дослідити ДОТи біля Тарасівки і в Білогородці.

Як же швидко біжить час. Гурту "Руки Вверх!" вже 20 років. Це була ледве не найкрутіша група в стилі "тиц-тиц". Жодна ненормальна дискотека не обходилася без "Руки Вверх!".А потім вони перейшли на хіп-хоп. Однак потім знову поверталися до свого фірмового стилю. Змінювався і склад гурту. Змінювали назву колективу. Навіть С. Жуков виступав сольно.
Зараз про них нічого не чутно. По радіо крутять старі пісні 1990х. Останню новинку чув на "Русском радио. Україна" в 2015 році. Хоча Жуков співає. І от, Сергій Жуков поприколювався (хоча це чорний гумор) на тему старіння. Цікаво, чи будуть музиканти так само "віджигати" як у молодості?



P.S.: А якщо не про музику, і не про "Руки Вверх!", то й насправді час швидко біжить. Тільки відбувається це поступово. Іноді, дивлячись у дзеркало, ловлю себе на думці: "Блін, а я ж старію!". Та й люди навколо теж старіють.