Нинішні події на Донбасі не варто розглядати як масштабний наступ або зміну тактики противника. Чому суспільство не повинно панікувати у цій ситуації і яким способом підрозділи Збройних сил України можуть протистояти противнику, "Апострофу" розповів військовий експерт Олексій Арестович.

Немає ніякого загострення. Є тактичний бойовий епізод, який нічого не змінює на фронті, нічого не змінює у війні. Це маленький епізод позиційної війни, яка там весь час йде. Бувають на війні вдалі та не дуже вдалі епізоди. І ситуація біля Красногорівкі - це наша перемога, яку ми здобули в непростих умовах. Спочатку вони захопили частину опорного пункту, а потім ми їх вибили звідти.

Технічно сталося наступне - вони просто перевернули ту тактику, яку ми використовували проти них півтора року. Ця тактика полягає в тому, щоб знайти в лінії позиційної оборони слабке місце і під прикриттям артилерійського вогню або інших відволікаючих факторів швидко його захопити і там закріпитися. За 2015-2016 роки в нас було близько 12 таких епізодів.

Це вже другий такий епізод, коли супротивник використовує нашу тактику проти нас, перший був під Кам'янкою в 20-х числах червня. Вони шукають слабкі місця у всіх сенсах: морально-психологічний стан, погане несення служби нашими підрозділами. Все це перевіряється і готується, як пограбування банку - по сантиметрах, дециметрах і секундах, а потім - удар. Все це супроводжується потужними інформаційно-психологічними операціями, в яких з їхнього боку розганяється страшна "зрада": нездатність воювати, ворог в Києві, розвертаємо батальйони на Адміністрацію президента, імпічмент та інше. Саме цього нам і потрібно уникати. Жодних стратегічних змін, ніякої зміни тактики, зміни політичної ситуації з цього робити не треба - це звичайний бойовий епізод і винні в ньому командири на місцях.

Давайте міркувати логічно. Якщо ворог вривається на опорний пункт, то "злочинна влада" в Києві не може бути в цьому винна. Винен той, хто тримав цей опорний пункт. Якщо у вашу квартиру зайшли, то навряд чи глава МВС в цьому винен - винен той, хто не зачинив квартиру.

Я там два тижні тому був у цих місцях, безпосередньо. Мені тоді по морально-психологічному стану підрозділів та деяких недоліках у несенні служби було зрозуміло, що щось буде неприємне. Якраз тоді був епізод із Кам'янкою, де було зрозуміло, що вони вирахували підрозділ, який дещо дозволяє собі зайвого, і почали атакувати.

Щоб протистояти противнику, який використовує нашу тактику проти нас, необхідно зібратися і придумати, що робити з тим, коли вони переходять у наступ. І треба придумати, як зробити так, щоб вони не переходили в наступ - бити на випередження, коли ми їх знаходимо. Але далеко не кожен командир бере на себе відповідальність, тому що війна має паритетний характер - якщо ми стріляємо, то вони обов'язково будуть стріляти. Тому багато хто не стріляє не тому що в них наказ не стріляти, а тому, що не хочуть відповіді. Одна справа - мати два-три автоматних обстріли за ніч, а інша справа - чекати два-три дні, коли вони накопичують сили і почнуть ображати тебе. Тому намагаються не чіпати.

На 500 кілометрів фронту обов'язково знайдеться якийсь запопадливий командир, який хоче результату. Він жене їх на забій, захоплення, перезахоплення, несемо втрати. Або в нас якийсь запопадливий командир, який вирішує завдати поразки, чекаємо, за три дні вони накопичують сили і б'ють по нас. Так там все й рухається. Шахова логіка: вони хід - ми хід. Бувають вдалі і невдалі ходи для нас. У них перший напіввдалий епізод на 12 наших таких, а "зрада" така, ніби вони нас вже тридцять разів захопили, а ми жодного разу. Йде конкретний інформаційно-психологічний супровід і розганяється страшна "зрада", а нам потрібно утриматися і не розганяти цю "зраду". Якщо ми будемо на кожен невдалий епізод так кричати, то воювати ми будемо ще дуже довго. Суспільство, яке морально розкладає саме себе, буде нести ще більші втрати.

Насправді ситуація така, що бойові порядки військ та суспільство перенасичені інформаційними засобами - у кожного в кишені по смартфону та соціальній мережі, тому навіть командир взводу стає політичною фігурою. Наприклад, під час Другої світової політичною фігурою був командир армії, а зараз - командир взводу. І коли йде засідання "Великої двадцятки", до країни прибувають держсекретар США Рекс Тіллерсон і генсек ООН Антоніу Гутерріш, є міжнародні рамки, які треба тримати. Під це оголошується перемир'я з нашого боку - Україна виглядає хорошим позитивним героєм, а Росія, якщо вона стріляє, виглядає поганою. Коли який-небудь командир взводу або героїчний доброволець вирішує стріляти невчасно, то потім отримують наші дипломати, які будували картковий будиночок для того, щоб підштовхнути важливі рішення для України. І все, що будували дипломати, гучно валиться. В сучасних умовах, якщо ми хочемо виграти війну, наші дії, всього суспільства, мають бути узгоджені: від вищої дипломатії і солдатів на фронті до реакції у соціальних мережах. А то виходить, що солдати воюють, дипломати - будують архітектуру міжнародної підтримки, а ми ганяємо по мережах "зраду".

Протокольна відеозйомка кремлівського прийому на честь Героїв Вітчизни 9 грудня 2016 поклала кінець конспірації. Серед запрошених на цей захід в кадр потрапив Дмитро Уткін, більше відомий як Вагнер і командир однойменної ПВК, що засвітилася в Криму, на Донбасі і в Сирії. У сюжеті «Першого каналу» є можливість побачити чоловіка середніх років, який сидить за столом зліва, на межі кадру. Ті, хто особисто знайомий з Дмитром Уткіним, підтвердили: це він.

На відеозапису не видно, якою нагородою відзначений Дмитро Уткін. Відомо, що на момент звільнення в запас зі Збройних сил звання Героя Радянського Союзу чи Росії він не мав, кавалером ордена Святого Георгія не був.

Це був перший «вихід у світ» ПВК Вагнера. До протокольного заходу 9 грудня 2016 року Кремль ніяк не коментував інформацію про Вагнера, участь його підрозділу в бойових діях і про нагородження бійців з неформальної ПВК державними нагородами.

Через два дні на питання відповів прес-секретар президента Дмитро Пєсков, і інтрига закінчилася: «Дмитро Уткін дійсно кавалер орденів Мужності, він був від Новгородської області». Правда, Пєсков «не знає», чи є у Уткіна «бійці в Сирії» і за які саме подвиги він був нагороджений орденами Мужності. Припустив, що «за проявлену мужність».

Хто ж такий Дмитро Уткін на прізвисько «Вагнер»?Дмитро Уткін. Підполковник запасу. 1970 р.н. Професійний військовий, до 2013 року - командир дислокованого в Печорі Псковської області 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Міноборони. Працював за контрактом з Moran

Security Group, охороняв морські судна в небезпечних районах від піратських нападів. У вересні 2013 року разом зі «Слов'янським корпусом» вперше відвідав Сирію. Тоді він ще не був командиром і не був Вагнером. Пафосний позивний він взяв після сирійського відрядження. З 2014 року - командир власного підрозділу, який за його позивним отримав умовну назву «ПВК Вагнера». Позивний «Дев’ятий».

Відомий прихильністю до естетики і ідеології Третього рейху, звідси і позивний на честь улюбленого композитора-містика Адольфа Гітлера. Якщо скласти ініціали Гітлера за порядковими номерами букв (один замість літери «А» і вісім замість латинської букви «Н»), то в сумі вийде дев'ять і це цілком відповідало б неонацистських симпатіями Уткіна. За словами декількох свідків, Уткін настільки захоплюється Адольфом Гітлером, що іноді носить нацистську військову форму часів Другої світової війни і навіть має татуювання з нацистськими символами на грудях і ключицях. У Луганську епатував особовий склад, змінивши звичну польову панаму на сталевий шолом вермахту.

Сформована на основі «Слов'янського корпусу», пошарпаного в Сирії в 2013 році, ПВК під командуванням людини з позивним «Вагнер», з весни 2014 року діяла в Криму, а потім на території Луганської області. Навесні 2014 Вагнер знайшов нову роботу - фінансування, базу для підготовки і серйозне прикриття для неформальної військової структури, яка і отримала його ім’я.

Чутки про Вагнера і його команду поповзли з початку 2015 року. Нібито саме він роззброїв під Луганськом бригаду «Одеса» і затримав комбрига Фому. Нібито саме він з'являвся з бронетехнікою на самих загрозливих ділянках фронту. Ніхто його не бачив, крім чуток, ніхто нічого не знав, а хто знав, той не розповідав.

Наприкінці 2015 року основні сили Вагнера з Донбасу передислокувалися до Сирії. Пішли бої і втрати. Скільки всього бійців втратив Вагнер, навряд чи стане точно відомо коли-небудь. Більш-менш достовірно відомі втрати вже давно налічують сотні бійців, які назавжди залишилися у Африці та Азії. А кількість загиблих від рук найманців Вагнера людей неможливо навіть уявити.

30 червня 2017 року світ облетіло відео, на якому кілька бійців в неформальному спорядженні під пісню зі словами «знімаю з плечей важкий автомат, стріляю в сина, потім стріляю в матір» забивають кувалдою лежачого на землі чоловіка в цивільному одязі, схожого на араба. Б'ючи говорять по-російськи без акценту. Обличчя їх закриті.

Місце дії нагадує напівзруйнований промисловий об'єкт в сирійській пустелі. Схоже, що поруч лежить відрізана людська голова. Коментатори припустили, що на відео можуть бути діючі в Сирії бійці «групи Вагнера», але ніхто не зміг цього підтвердити: обличч на запису не видно, будь-яких розпізнавальних знаків на людях немає, де і коли записано відео - невідомо.

Але в листопаді 2019 року в Мережі з'явилося продовження історії - три наступні частини відеозапису, з яких ясно, що трапилося з арабом.

Арабській пресі вдалося встановити особу загиблого, час і місце страти. Як пише Jesr Press, убитий - Мохаммед Таха Ісмаїл Аль-Абдулла, відомий також як Хаммаді Таха Аль-Бута. Він народився в 1986 році в Дейр-ез-Зорі. За даними видання, він був мобілізований в резерв армії Башара Асада. Потім дезертирував, але його зловили. Місце страти Jesr Press ідентифікує як родовище Шаир в сирійській провінції Хомс.

Звірі, які його катували та вбили, теж були ідентифіковані. Без сумніву вони належать до найманців ПВК Вагнера. Вже потім з’ясувалося, що сам «Вагнер» (командир ПВК Дмитро Уткін) закликав їх це зробити! З метою залякування інших потенційних дезертирів з сирійської армії. І відео зняти наказав теж він: «На хер заколбасьте його і в інтернет викладіть, щоб все сирійське ополчення бачило».

Цей страшний випадок відкрив очі суспільству на «героїв Росії» та їхнього командира, Дмитра «Вагнера» Уткіна. Такі «нелюди» повністю влаштовують Кремль та Путіна. Вони потрібні для реалізації безумних ідей та планів Імперії та її довічного керманича. Тому «Вагнер» сьогодення - вже не маргінал з позивним замість імені, що працює на невідомого господаря. Дмитро Уткін – офіційно визнаний Герой Вітчизни, якого приймають за столом президента. А це вже - фігура зовсім іншого масштабу.
https://censor.net/ru/blogs/3251468/geroyi_suchasno_ross_utkni_dti/sortby/tree/order/asc/page/1#comment_75803742
Источник: https://censor.net/ru/b3251468

Сотрудники военной контрразведки Службы безопасности Украины разоблачили и задокументировали деятельность созданного Главным Управлением Генштаба Вооруженных сил РФ в Луганске специального информационного подразделения и агентурной сети спецслужб России на подконтрольных украинской власти территориях

Об этом, как передают «Донбасс. Комментарии», сообщает пресс-центр СБУ.

Группа под кодовым названием «Сапфир» по заданию российских кураторов организовывала подготовку и проведение антиукраинских информационных кампаний. Участники группы также занимались сбором и анализом информации о высшем руководстве Украины, Вооруженных Сил и других воинских формирований, сбором разведывательной информации о силах и средствах, задействованных в операции Объединенных сил.

Группа значительно активизировалась накануне выборов Президента Украины.

Сотрудники военной контрразведки СБУ идентифицировали «куратора» этого информационного подразделения, кадрового сотрудника ГУ ГШ ВС РФ подполковника Сазонова Александра Алексеевича, оперативный псевдоним - «Павел Бодров».

«Мы установили, что он занимает должность руководителя оперативной группы в составе разведывательного центра российской военной разведки в Луганске», - уточнил руководитель военной контрразведки СБУ Сергей Левченко.

Выяснилось, что в состав подразделения «Сапфир» входят 15 идентифицированных членов незаконного вооруженного формирования «народной милиции «ЛНР». Возглавляет группу завербованная военной разведкой России гражданка Украины - Василина Екатерина Геннадьевна.

Для координации работы группы «Сапфир» с «органами власти и управления «ЛНР» и содействия ее работе представители российской военной разведки использовали завербованного ими «советника правительства «ЛНР», гражданина Украины Тимохина Андрея Владимировича по прозвищу «Князь».

Для дискредитации руководства Украины участники группы «Сапфир» осуществляли подготовку и распространение в социальных сетях фейковых материалов. В частности фейковый приказ Министерства обороны Украины о якобы приостановлении начисления всех дополнительных выплат военнослужащим Вооруженных Сил. Агитаторы также размещали в соцсетях фейковые призывы от имени якобы патриотических сил к антиправительственным акциям, направленных на борьбу с коррупцией и импичмент Президента Украины, в том числе накануне выборов.

Кроме этого одной из основных задач группы было разжигание межконфессиональной вражды. В частности, ими систематически распространялись материалы для формирования общественного мнения о невозможности предоставления Украине Томосу об автокефалии.

Группа «Сапфир» постоянно занималась дискредитацией Программы СБУ «Тебя ждут дома» и созданием в обществе негативного имиджа Службы.

Поставленные российской разведкой задачу группа выполняла, создав в общей сложности более 50 аккаунтов и 130 групп в соцсетях.

Всего за время своего существования «Сапфир» сфабриковала и опубликовала в социальных сетях почти 12 тыс. фейковых информационных материалов антиукраинского характера.

Злоумышленники также рассылали открытки и СМС-сообщения провокационного содержания украинским военным.

Для непосредственного сбора разведывательной информации с подконтрольной украинской власти территории кураторами из РФ была задействована агентурная сеть военной разведки Российской Федерации в составе четырех человек. Сеть использовали сотрудники военной разведки РФ Александр Сазонов и завербованный резидент Андрей Тимохин.

Агенты-информаторы уже задержаны. Во время проведения обысков по месту жительства злоумышленников правоохранители изъяли более 20 устройств для связи, используемых для проведения шпионской деятельности, средства фото- и видеофиксации с размещенной на них информацией о военной технике, инженерно-защитных сооружениях ВС Украины, флэш-накопители и др.

В рамках уголовного производства, начатого по ч. 1 ст. 258-3 Уголовного кодекса Украины, фигурантам дела объявлено о подозрении в совершении преступления и избрана мера пресечения в виде содержания под стражей.

Командир жіночого танкового екіпажу самопроголошеної ДНР Світлана Дрюк (позивний «Вітерець») перейшла на сторону України.

ЗАЗНАЧАЄТЬСЯ, що українська контррозвідка вивезла Світлану Дрюк з непідконтрольної території восени минулого року, повідомляє ТСН. Її історію розповіли тільки зараз, тому що до останнього часу двоє її дітей перебували в Донецьку.

За словами танкістки, її підрозділом командував кадровий російський військовий Олексій Бернгард. Світлана готова дати свідчення проти нього та інших кадрових російських військових, про яких їй відомо.

Вона також розповіла, що в Росії вже готовий план, як завезти протягом чотирьох годин у Донецьку та Луганську області до 100 тисяч військових під виглядом місцевих «ополченців».

ПРИЧИНА. Світлана розповіла, що зважилася перейти на сторону України з особистих мотивів.

«У мене є друг, який мені набагато ближчий зараз», – сказала вона, уточнивши, що ця людина – представник українських спецслужб.

ВІДОМО, що Дрюк воювала проти української армії з 2014 року.

ДО РЕЧІ, Світлана Дрюк є прототипом головної героїні фільму «Ополченочка», який знімають у Луганську. Жінку називали «народним героєм Новоросії». Прем’єру заплановано на 9 травня 2019 року.

БОЙОВИК ГІРКІН, дізнавшись про те, що Дрюк перейшла на сторону України, написав у соцмережі, що її потрібно повісити «за зраду».

«Не з помсти, а щоб іншим неповадно було, і військовий закон (на якому тримається будь-яка армія) дотримати», – вважає він.

https://uk.etcetera.media/donbas-komandir-tanka-dnr-pereyshla-na-storonu-ukrayini-girkin-hoche-yiyi-povisiti-video.html