хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-45 років

Замітки з міткою «війна»

Повернення земель України від окупантів

 13 лютого 2018, 01:14
Турчинов: Українські військові в зоні АТО 2017 року просунулися на 10 км

Усі спроби змінити конфігурацію на лінії розмежування для бойовиків і російських військ "закінчилися фіаско".


Турчинов: Українські військові в зоні АТО 2017 року просунулися на 10 км
Фото: turchynov.com

Українські військові в зоні бойових дій на Донбасі 2017 року просунулися на понад 10 кілометрів.

Про це повідомив секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов, передає "Громадське".

"Про це приємно говорити, що і 2016-й, і 2017 роки відрізнялися від попередніх тим, що ми не віддали ні метра своєї землі. Ба більше, наші підрозділи на деяких напрямках просунулися на 10 і більше кілометрів і поліпшили свої позиції. Це факт", - зазначив Турчинов.

За словами секретаря РНБО, всі спроби змінити конфігурацію на лінії розмежування для бойовиків і російських військ "закінчилися фіаско".

"Вони не змогли ні відбити жоден з населених пунктів, ні просунутися вперед. Навпаки, ще раз хочу підкреслити, наші військові поліпшили свої позиції, і сьогодні на окупованій території немає сил, які могли б змінити ту лінію розмежування, яка сьогодні склалася", - сказав Турчинов.

2 лютого штаб АТО підтвердив повернення населеного пункту Катеринівка Луганської області під контроль України.

31 січня повідомляли, що ЗСУ взяли під контроль селище Новоолександрівка в Луганській області. З 2015 року воно перебувало в "сірій зоні".


Ситуація в РФ під час війни з Україною

Крим вже не допомагає Путіну, в Росії назріває буря - приватна розвідка США

Молоде покоління вже не задовольнити байками, що Путін врятував Росію з хаосу 90-х

 Владислав Кудрик Вівторок, 4 липня 2017

Молоде покоління вже не задовольнити байками, що Путін врятував Росію з хаосу 90-х Уряд президента Росії Володимира Путіна починає застарівати Фото: Михаил Глаголев

35photo.ru

Незважаючи на демонстрацію сили президентом РФ Володимиром Путіним, його влада починає застарівати. Росія зіткнулася з небезпечним протестним рухом проти системи Путіна, і він відповів жорстокими репресіями і бадьорими публічними виступами. Послання Кремля прозоре: Путін – сильний лідер і людина з народу. Але ця байка, як і патріотизм, викликаний анексією Криму, починають втрачати новизну, і розплата може замаячити на горизонті. Про це йдеться в матеріалі американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, який є в розпорядженні "Апострофа".

Ще до приходу до влади Володимир Путін і його еліти формували історію російського лідера. Згідно з їхньою версією, під час президентства Бориса Єльцина Путін вивів державу з хаосу, відсунувши подалі групу непокірних політиків. Будучи главою Федеральної служби безпеки (ФСБ), а потім і прем'єр-міністром, Путін осадив норовливі регіони, за допомогою військ придушив заколот на Кавказі. Пересівши в президентське крісло в 2000 році, він консолідував владу, витіснивши незгодних олігархів і повернувши державі стратегічні й прибуткові активи. Путін почав перебудовувати та реорганізовувати військові служби та служби безпеки, перетворюючи їх на ключові інструменти. Він очистив політичну систему від нелояльних партій і політиків. У цілому під час першого президентства Путіна Росія стала більш сильною і стабільною країною, і повага до нього з боку людей росла. Послання Кремля було зрозумілим: Путін врятував Росію.

Спираючись на створену ним систему і підтримку переважної більшості людей, Путін став грати російськими м'язами на міжнародному рівні. У 2006 році він припинив (тимчасово, - "Апостроф") енергопостачання України і Європи. У 2007 році Путін виступив з агресивною промовою на Мюнхенській конференції з безпеки в Німеччині, засудивши глобальне панування США і їх "надмірне застосування сили". Незабаром Росія вийшла з Договору про звичайні збройні сили в Європі, а наступного року РФ вторглася в Грузію. Кремль давав сигнал, що Путін відновив міць і положення Росії в світі.

Але повернення Росії на глобальну арену зустріло сильний опір з боку Заходу і багатьох колишніх радянських держав. Захід протидіяв, втручаючись в російські справи; в Україні спалахнули протести і конфлікти; Сполучені Штати і Європейський союз ввели санкції; НАТО розгорнуло свої сили біля кордонів Росії. Кремль відповів націоналістичною і патріотичною риторикою, що згуртувала росіян навколо Путіна, який представлявся захисником батьківщини. Цей патріотизм досяг найвищого ступеня під час анексії Росією українського Криму.

Пісенька застаріла

Зараз цей посил починає валитися, оскільки Кремль і Путін зіткнулися з безліччю криз. Захід зробив ставку на економічний тиск, і Росія впала в рецесію через низькі ціни на нафту. Російські еліти вважають, що вони втрачають гроші й мають менше можливостей для помітного споживання. Зменшення "пирога" спричинило боротьбу за владу, гроші і активи, що створило для Путіна небезпечну ситуацію, адже серед своїх вірнопідданих він вибирає того, хто досяг успіху або вижив. Російського народу рецесія торкнулася більше, ніж держави і її еліти. Безробіття, невиплата зарплат зростають, як і рівень бідності. Після відповідних російських санкцій вартість продуктів різко зросла. Більшість середньостатистичних і малозабезпечених росіян витрачають половину своїх доходів на харчування.

Під час попередніх економічних і соціальних криз за Путіна Кремль закликав країну згадати безлад 1990-х років часів Єльцина – лякаючу для росіян перспективу – і побачити, що остання криза була не такою вже поганою. Але меседж міг вичерпати себе, оскільки в Росії відбулася зміна поколінь. Близько чверті росіян народилися після розпаду Радянського Союзу, і ті, хто зараз в підлітковому віці або кому лише недавно перевалило за 20, знають лише Путіна як свого лідера. Спогади про хаос 1990-х років і ідея про Путіна як спасителя починають танути.

У той час, як старий наратив здається порожнім значній частині цього нового покоління, більшість молодих людей не є антипутінськими або дико ліберальними, але вони хочуть мати різноманітну політичну систему.

Лідер опозиції Олексій Навальний скористався зростаючим рухом незадоволеної молоді завдяки своєму меседжу про боротьбу з корупцією, яка має включати реформування політичних структур, очищення уряду, забезпечення економічної підтримки і легітимність виборчої системи. Навальний створює платформу для того, щоб повести за собою нове покоління, десятки тисяч представників якого приєдналися до протестів 12 червня в 150 містах Росії. Більшість демонстрантів були молодими людьми. Їх розворушили соціальні мережі, які Кремль з усіх сил намагався контролювати.

Десятки тисяч людей приєдналися до протестів 12 червня в 150 містах Росії Фото: Євген Фельдман для проекту "Це Навальний"
Влада і піар

Реакція Кремля на зростаючий опір була подвійною. По-перше, вона стала креативною за рахунок публічного іміджу Путіна. Сприйняття російського президента в останні тижні вміло розгорнули не тільки для росіян, але й для всього світу. По-друге, Кремль вхопився за владу мертвою хваткою.

Для цього Путін продовжує переводити керівництво Росією в глибоко самодержавну модель, залежну від його особистої влади. Він створив свою власну гвардію з 400 тис. надлояльних солдатів (Національну гвардію Росії, – "Апостроф"), які йому безпосередньо підпорядковані. Держдума РФ ухвалила драконівські закони, які розглядають дисидентів як терористів і значною мірою регулюють соціальні медіа та комунікації. Путін позбувся деяких представників найвпливовіших еліт в Кремлі. Майже тисячу осіб затримали в Москві і Санкт-Петербурзі під час нещодавніх протестів. Росія також не відмовляється від свого напруженого протистояння з Заходом. Кремль, як і раніше, підтримує військове втручання в Сирії і Україні, нарощує збройні сили вздовж своїх кордонів, продовжує поширювати пропаганду та дезінформацію і псує переговори з таких гарячих питань, як Північна Корея.

Одночасно Путін почав незвичайний рекламний тур за кілька місяців до того, як він піде на переобрання, намагаючись сформувати більш позитивну і правдоподібну думку про себе. 10 травня він запросив західних журналістів подивитися, як грає в хокей на льоду. Перед цим він дав несподіване й незвичайне інтерв'ю CBS News, сміючись над звинуваченнями у втручанні у вибори в США та участю у звільненні директора ФБР Джеймса Комі. У цей час міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і посол РФ в США Сергій Кисляк зустрічалися з американським президентом Дональдом Трампом у Білому домі, незважаючи на шквал звинувачень у втручанні Росії в американські вибори. Російські дипломати випромінювали тепло і посміхалися. Крім того, схоже, що єдиним фотографом в кімнаті був співробітник російських державних ЗМІ, так що Росія могла сформувати сприйняття тієї зустрічі.

Путін запросив західних журналістів подивитися, як він грає в хокей на льоду Фото: kremlin.ru

Путінський медіа-тур для Заходу продовжився за кілька тижнів. Путін на початку червня дав інтерв'ю журналістці NBC Мегин Келлі на полях найбільшого в Росії економічного форуму в Санкт-Петербурзі. Багатьом Путін здався чарівним, коли викладав причини, із яких Росія нібито не є тим злом, яким її малює американська преса.

Але найбільш значною подією став документальний фільм у чотирьох частинах американського режисера Олівера Стоуна, який за більш ніж три роки провів з Путіним кілька інтерв'ю. "Інтерв'ю Путіна" стали рідкісною можливістю зазирнути під путінські покрови. Як правило, його особисте і професійне життя залишаються за кадром, за винятком тих рідкісних випадків, коли висвітлення організовано самим Путіним. Стоун мав близький доступ до Путіна, хоча і на умовах президента. Путін спритно переказав історію холодної війни з точки зору Москви, побіжно натякаючи на агресію США проти СРСР. Говорячи про Сполучені Штати, він використовував слово "партнер", демонструючи бажання Москви працювати з Вашингтоном, який того не хоче.

Документальний фільм здобрений кадрами того, як Путін керує, робить вправи, грає у хокей, їздить на конях, розповідає про онуків і жартує над Стоуном – що в результаті олюднює фігуру одного з найбільш багатих і корумпованих представників світових еліт. У інтерв'ю Путін спробував уявити Росію частиною всесвітньої історії, показати, що країна та її народ відіграють у світі вагому роль. Історія повторюється

Об'єднуючи образ сильного лідера з чаруючим і відкритим посилом, Путін прагне продовжити життя своєї адміністрації. Він не готовий найближчим часом відмовитися від влади, і у нього немає плану щодо наступності влади в осяжній перспективі. Подвійний меседж залишає Кремлю простір для маневру, щоб змінити тактику, коли це буде необхідно. Кремль не сліпий, він бачить виклики, що виникають навколо нього: зміну поколінь, зростаючий протестний рух, боротьбу між кремлівською елітою, застійну економіку і західний тиск.

Росія зіткнулася з аналогічними проблемами в 1905 році за царя Миколи II і в епоху генерального секретаря Леоніда Брежнєва у 1964-1982 роках. Обидва режими трималися у владі протягом десятиліття після їх криз, коливаючись між репресіями і поступками. Але в обох випадках у Москви не вистачало опцій, вона запускала реформи, які порушували систему. Наразі проблем недостатньо, щоб зламати путінську адміністрацію, але назріває буря.

Владислав Кудрик

Последний бой Ичкерии 1999 р.

Прорыв из Грозного. Последний бой Ичкерии 1999 р.
АНДРІЙ КЕМАЛЬ

Несколько дней назад напомнила о себе забытая война в Чечне. Она не прекращалась все эти годы, но полноценные боевые действия давно закончились, превратившись в партизанское противостояние. Погибли талантливые командиры, сократилась социальная база, да и само чеченское сопротивление приняло совсем другой характер. Вместо независимой Ичкерии сегодняшние «лесные братья» воюют за «Имарат Кавказ», который должен объединить значительные территории под знаменем радикального ислама.

В этом году исполнилось 15 лет со времени начала «Контртеррористической операции на Северном Кавказе», известной также как Вторая чеченская война. Мы расскажем об одной из ярких операций той войны, финале битвы за Грозный. Впрочем, последние события показывают, что та битва еще не закончена.

Во второй половине 1999 года «Кремлевские мудрецы» уже решили, что президентом будет Путин. Будущему президенту требовалась яркая победа, которая представит россиянам настоящего «лидера нации», а не спившегося «гаранта», как иронично-презрительно называли Ельцина.

Первые бомбы на территорию Чечни упали в конца августа, а уже в середине сентября Путин заявил, что Хасавюртские соглашения нуждаются в пересмотре.

Эти соглашения регулировали особый статус республики Ичкерия в составе РФ. По ним с территории Ичкерии были выведены федеральные войска, а статус территории должен был окончательно решиться только в конце 2001 года. До тех пор Чечня жила по своим законам. Будет преувеличением сказать, что это было счастливое время. Президент Ичкерии Масхадов оказался слабым политическим лидером. Экономика лежала в руинах, грозненское правительство не всегда контролировало даже окраины города, в республике действовали десятки группировок, которые подчинялись лишь собственным командирам.

zachistka
Зачистка Грозного, 2000 г.

При этом такая ситуация была выгодна России, которая, как могла, поддерживала на территории максимально возможный уровень хаоса. Силовики понимали, что «проблему» придется решать и для этого решения Чечня должна потерять способность к сопротивлению. Я не буду излагать многочисленные конспирологические теории и версии, хотя, например роль Березовского в показательных «освобождениях заложников» хорошо известна. Как и его же роль в приходе к власти Владимира Путина.

В заложниках большой политики оказались все граждане Ичкерии, многие из которых не хотели ни военного феодализма, ни возвращения российских «борцов с террором». Они хотели спокойно жить в родных городах и селах и готовы были отстаивать эту возможность с оружием в руках. –  Мы защищаем свою независимость, – запальчиво говорит один из героев документального фильма журналиста Андрея Бабицкого, – Мы же не пришли к ним в Кремль, это они к нам пришли! Мы здесь не боевики, кто шофер, кто тракторист, кто свеклу выращивал, – рассказывает он, пока товарищ устраивается рядом с пулеметом.

Война, которую Путин формально объявил «ваххабитам», в первую очередь ударила именно по таким простым людям, которые воевали за собственный дом.

Уже с конца октября российская армия принялась бомбить Грозный, в том числе ракетами «земля-воздух». Мирному населению доставалось не меньше, чем вооруженному ополчению, так российская авиация выбомбила первую же крупную колонну беженцев, которая выходила по объявленному властями «гуманитарному коридору».

К концу декабря федеральные силы окружили Грозный и готовились к операции в самом городе. Российское командование хорошо запомнило урок 1994 года, когда чеченцы смогли нанести им тяжелые потери из-за бездарно организованного штурма. Попыток взять город в лоб больше не предпринималось, за исключением отдельных прорывов тяжелой техники, которую уничтожали, кстати, также как и в 1994 году. Однако масштабы были иными. В этот раз российское командование попыталось тоньше взаимодействовать с местным населением. Так на город сбрасывались листовки, в которых всем желающим предлагалось выйти из города. Все оставшиеся считаются боевиками.

grozn
Грозный после обстрелов российской армией, 2000 г.
Силы защитников состояли из примерно шести тысяч бойцов (некоторые оценки доходят до десяти тысяч), часть из которых была необученными ополченцами, а то и вовсе подростками. Чеченское командование разделило город на четыре сектора, в каждом из которых вели оборону опытные командиры. Как и ранее, чеченцы умело использовали знание местности. Основной ударной силой стали диверсионные группы, однако остановить медленный натиск российских войск не удавалось, даже несмотря на то, что они не имели серьезного численного превосходства (по разным оценкам, силы ВС РФ, участвовавшие в осадке Грозного, превосходили его защитников в полтора-три раза, а непосредственно штурмовыми операциями занимались равные по численности отряды). Нужно понимать, что Россия 1999-2000-х годов – это еще не страна дорогой нефти и перевооруженной армии. И бюджет РФ и армия не сильно отличались от 1994 года. Большую и качественно вооруженную группировку Россия выставить не могла. Но теперь у русских был опыт. И дуга российских войск постепенно, дом за домом, занимала Грозный.

Огромную роль в этот раз играли постоянные обстрелы города из установок «Град» и «Ураган», бомбардировки с воздуха. Через месяц утомительных боев чеченскому командованию стало очевидно, что город не удержать. По некоторым данным Хаттаб предлагал оставить город без боя и сразу перейти к партизанщине, но Масхадов решил по-своему и отдал приказ удерживать Грозный до весны. Только к концу января чеченский президент изменил свое решение, когда город был обложен со всех сторон, а его защитники понесли тяжелые потери от каждодневных обстрелов.

Было принято решение идти на прорыв в ночь с 31 января на 1 февраля. Чеченские командиры прекрасно понимали, что федералы готовы к попытке прорыва, у них был месяц на оборудование укреплений и наведение минных полей. Но выбора не было, вопрос состоял лишь в том, где выходить. Воспользовались основным вариантом – вдоль русла реки Сунжа, на запад.

proryv
Отступление защитников Грозного
Российская армия готовилась к прорыву в этом месте. Берега Сунжи и узкий проход, по которому должны были двигаться боевики, были заминированы. Сейчас в российских СМИ принято говорить и писать об операции «Охота на волков», мол, чеченцам сознательно вбросили дезинформацию об удачном для отхода участке и заранее подготовились к прорыву. Но роль дезинформации сильно преувеличена. Вот что говорил генерал Шаманов, в те дни командующий Западным направлением Объединённой группировки федеральных сил на Северном Кавказе:

— Судя по всему, здесь описывается то, что потом назвали “охота на волков”. Как задумывалась эта операция?

— Да она никак не задумывалась. Никто этой операции специально не готовил. Был полный крах принятого к действию плана по “зачистке” Грозного силами МВД. Но к этому времени нам удалось выстроить коридор, по которому мы, хоть и ограниченные в силах и средствах, все-таки смогли потащить бандитов. И затем в течение восьми суток беспрерывного преследования мы уничтожали бандформирования, которые вырвались из Грозного.

— Значит, операции “Охота на волков” не было, хотя, уверены, в военной истории она останется под этим названием и будет связана с вашим именем. А что было?

— Было следующее. Удалось поставить три полосы минных полей, причем первая полоса — управляемая. Честно говоря, мы не ожидали, что такое количество бандитов пойдет в нашу сторону. Мы ждали человек 300, ну, 500 максимум. Потому что считали, что главные силы с Басаевым и Хаттабом пойдут на Шали — Серженьюрт — Ведено.

— Там был коридор?

— Нет, сам анализ местности показывал, что туда выгоднее и проще пройти, тем более, что там на достаточно широком фронте оборонялся всего один полк, то есть промежутки между подразделениями были. Но того, что произошло, — никто не предвидел.

Это подтверждают и другие российские военнослужащие, например, по словам минометчиков, не проводилось никакой пристрелки по потенциальному маршруту боевиков, никто не знал о прорыве.

На прорыв пошли несколько тысяч бойцов, в сопровождении некоторого количества беженцев и пленных российских солдат. Чеченцы не знали схемы устройства минных полей, плохо были осведомлены о позициях российских частей по ходу прорыва. Но выбора у них не было.

Защитники Грозного двигались колонной по одному, а в числе первых шел со своим отрядом Шамиль Басаев. Он толкал перед собой пустую металлическую бочку, но она не помогла: взрывом ему повредило ногу. Басаев стал один из первых, кто подорвался на мине. Сразу за взрывами федералы открыли массированный огонь из танков, артиллерии, автоматического оружия. Место прорыва превратилось в настоящий ад. Бойню освещали регулярные разрывы мин, выстрелы федералов и осветительные ракеты. Колонна рассыпалась, люди шли буквально по трупам, разрыв следовал за разрывом. Часть чеченских бойцов бросилась в ледяную воду Сунжи, которая непрерывно обстреливалась, река несла десятки трупов, а между них пытались выкарабкаться выжившие. Но те, кому удалось преодолеть реку, уже на другом берегу наткнулись на следующее минное поле.

basaev
Шамиль Басаев
Те, кому посчастливилось выйти, прорвались к селению Алхан-Кала. Раненые, кто еще мог ходить, несли на себе тех, кто был не способен к передвижению. Те же, кто прорваться не смог (но остался в живых), пытались выжить на простреливаемом участке, прячась за малейшими неровностями местности. Вот так описал это один из участников прорыва:

Когда я очнулся я лежал и боялся посмотреть в низ на ноги думал что оторвало, но на самом деле просто разорвало ступню, а выше нога была целой, лежал на открытом видном месте и решил заползти за бетонную плиту, моё движение опять привлекло внимание русских и они опят начали стрелять в меня, но я успел заползти за плиту. Они начали стрелять по плите, от их попаданий меня опят контузило, схватил голову и сел на колени, в этот момент ещё взрыв рядом и меня откинуло в сторону.

Очнулся ночью, боли такой сильной не чувствовал, наверно потому что замёрз и был ещё контужен, так начались мои дни на этом поле, русские уже не обращали внимания в мою сторону, не знаю почему, наверно думали, что тем взрывом меня убило.

Ночью ползал и искал фляжки с водой у тех, кто был убит, их лежало очень много на этом месте, кушать не хотелось, только сильно хотел пить. Потом нашёл пояс от женского велюрового халата, полз к реке и бросал его в воду, потом выжимал и так утолял жажду, терял сознание на несколько часов, поэтому наверно не привлекал внимание русских.  

А так утреннее поле боя увидел российский военный:

Когда солнце взошло, бой уже переместился к окраине Алхан-Калы. Истерзанное воронками и разрывами поле. Бесчисленное количество разбросанных по полю тел, которые застыли в подавляющем большинстве головами к селу. Ползущие в ту же сторону раненые боевики. Недобитые и не успевшие за ночь уйти с остальными боевики, которые из воронок, разных ям пытались огрызаться огнём: с ними “работали” московские снайпера. Разрывы артиллерийских снарядов на окраине Алхан-Калы, где сосредоточились прорвавшиеся и уцелевшие боевики. И всё это щедро поливает почти весеннее солнце. Эта картина до самой смерти не изгладится из памяти всех, кто её видел.

Отступавшие потеряли несколько сот человек убитыми и еще больше ранеными. Но самое удивительное в том, что они смогли прорваться! По минам, под бесконечным обстрелом, по ледяной реке. Людей спасло железное мужество и железная же дисциплина, преданность своему делу и своим командирам, которые не сидели в штабах, а шли вместе с ними. В этом прорыве чеченцы потеряли сразу несколько выдающихся руководителей.

vizh
Выжившие на улице Алхан-Калы
Прорыв стал настоящим шоком для федерального командования, которое не могло поверить, что ушли тысячи боевиков и сам Басаев. В Алхан-Кала не было российских военных, зато была маленькая больница, совершенно неготовая к такому наплыву раненых. Именно в ней сделали операцию Басаеву. В селении в то время находилась французская журналистка Анн Нива: В больнице суматоха; в каждой палате от четырех до шести раненых. Бинты, пропитанные кровью. Надо все время менять повязки. Медсестры носятся с этажа на этаж в поисках стерилизованных шприцев. В попытке вести систематический поиск я перехожу из палаты в палату, всматриваюсь во все лица, но тут столько раненых, и они так похожи! Я перешагиваю через тела, некоторых переворачиваю. Мне протягивают бутылку с водой, чтобы я напоила стонущих раненых. Я даю им пить. Помогаю делать перевязки.
Голова у меня уже идет кругом, но я продолжаю искать. Прошло не меньше полутора часов. В больнице, если не считать нескольких железных кроватей, нет никакого оборудования, практически никаких лекарств. Осталось всего одно место, куда я еще не заглянула: операционная. В коридоре, который туда ведет, лица у людей еще мрачнее. Никто не обращает на меня ни малейшего внимания, никто не препятствует мне. Каждый думает лишь об одном: выжить. Я открываю дверь и вижу его. Нет никаких сомнений, это Шамиль. Лицо у него серое-серое. Он глядит на меня. Двое других, находящихся в операционной, тоже поворачиваются ко мне, медсестра и хирург в зеленом халате: его руки до самых локтей в крови. Они готовятся к операции, а точнее сказать, к ампутации правой стопы Шамиля Басаева, который лежит на операционном столе. Его полуобнаженное тело все в в металлических осколках; ощущение, будто он покрыт рыбьими чешуйками. Я осторожно закрываю дверь.

Сейчас около двух часов дня, и большинство боевиков уже покинули больницу; кто на своих ногах, кто машиной, кто в микроавтобусе перебрались в дома к местным жителям, чтобы дождаться, когда за ними приедут родные. Но множество вооруженных людей собрались в центре деревни.

А в нескольких сотнях метров, неподалеку от центрального рынка, продолжают свои непрекращающиеся перемещения российские танки и бронетехника. И хотя комендатуры в деревне нет, она уже трижды была “зачищена” российскими частями, которые стоят вокруг.

gosp
Госпиталь Алхан-Калы, утро после прорыва. Хирург Хасан Баиев: “Запас лекарств был мизерным. Когда каждый день к тебе поступает огромное число раненых, любой запас быстро заканчивается. У меня не было антибиотиков, наркоза… Ампутации я проводил обычной пилой. Трепанацию черепа делал обычной дрелью. Все ампутации проводились под местным обезболиванием – мы использовали однопроцентный лидокаин, который применяют дантисты. Пациентам я рекомендовал промывать раны и места ампутаций солевым раствором. Ожоги лечил смесью сметаны и яичного желтка. В качестве шовного материала использовал обыкновенные нитки”.
При этом большей части тех, кто смог добраться до Алхан-Кала, удалось уйти, получив первую помощь, до подхода федеральных войск.

Грозненский прорыв  стал началом конца Ичкерии, последним сражением мятежной столицы. После этого боя Грозный вскоре сдался и никогда больше не был ареной боевых действий. Никогда, до последнего времени. А в том, что чеченское сопротивление сохранилась, есть огромная заслуга тех, кто смог выйти из Грозного той холодной зимней ночью.

 Андрей Кемаль
 08.12.2014 АНАЛІТИЧНІ ЗАПИСКИ, ЕКСКЛЮЗИВ,
http://firstsocial.info/analiz/proryiv-iz-groznogo-posledniy-boy-ichkerii


Важливі мітки минулої доби

В Україні дуже гаряче, і не можна ігнорувати такі повідомлення, навіть якщо це приватна інтуїтивна думка
http://news.eizvestia.com/news_abroad/full/431-v-blizhajshee-vremya-kreml-nachnet-massirovannoe-voennoe-nastuplenie-na-ukrainu-borovoj

Невже доведеться все-таки битися проти регулярної армії рф?

http://censor.net.ua/news/283878/rossiyiskaya_armiya_stroit_paromnuyu_perepravu_mejdu_kavkazom_i_krymom_smi

Втім метод диверсійно-терористичної війни у москалів ще не вичерпаний. Судячи з усього, вчора на Луганщині стало на одну гарячу точку більше. Місто Антрацит грозить повторити шлях Славянська.
http://antratsit.net/news/1562-segodnya-vozle-rayadministracii.html

Після бою

"Лейтенант Плющ добрался до нас утром. Он уселся на поваленный ствол кокосовой пальмы и поведал, что случилось. Рассказывая, он не переставая курил и почему-то таращился на реку. В уголках его глаз пролегли жесткие складки. Почему-то на Гуадалканале глаза у всех изменялись: они становились больше, круглее, более чистыми. Последнее было особенно заметно у кареглазых людей. Их глаза приобретали яркий золотисто-коричневый окрас, как у ирландского сеттера."

Українська музика 2557







50%, 1 голос

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українська музика 2545







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

100%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українська музика 2543





 

BONUS:



100%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українська музика 2534







50%, 1 голос

50%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.