Ця чудова праця видатного українського історика - ще один осиковий кілок в розбухле тіло імперської брехні. Всім українцям, для яких Україна це не тільки саловодкаковбаса, раджу прочитати цю книгу.

Віталій Огієнко, Український інститут національної пам'яті.

Завдяки гетьману в суспільстві утвердилася концепція руського народу як третього (рівноправного із польським і литовським) народу Речі Посполитої: "Народ наш руський до польського народу прилучився як рівний до рівного, як вільний до вільного".

Наприкінці 2010 р. в Україні відзначили 440-у річницю з дня народження Петра Конашевича-Сагайдачного.

Петро Конашевич-Сагайдачий є найвідомішим і найславетнішим гетьманом Війська Запорізького до часів Богдана Хмельницького. Гетьманування Петра Сагайдачного (з незначними перервами з 1616 по 1622 рр.) стало цілою епохою в історії українського козацтва.

Маючи знамениту Острозьку Академію за плечима, П. Сагайдачний зробив величезний внесок в зміцнення позицій козацтва в Україні, а головне - в перетворення Війська Запорізького на виразника устремлінь українського народу та на потужну військову силу, з якою мусили рахуватися усі сусіди.

Сагайдачний - воїн-оборонець

Передовсім Петро Сагайдачний постає перед нами відважним полководцем та неперевершеним тактиком, генієм військової думки того часу.

На Запоріжжі, у цій «школі життя» Сагайдачний швидко здобуває високий авторитет: стає обозним та керує всією артилерією Січі, згодом очолює січове товариство - стає кошовим отаманом, а потім гетьманом Війська Запорозького. Розташована на межі християнського і мусульманського світів Січ стала природним заслоном проти татарських і турецьких набігів. Сагайдачний же почав не лише захищатися, а й організовувати походи на Крим і Туреччину.

Він реформує козацьке військо, на базі окремих загонів організовує регулярне військо з суворою дисципліною, розробляє стратегію та тактику антитурецької боротьби.

Морські походи під началом Сагайдачного, коли козацькі чайки з'являлися раптово у стін Стамбула та "скурювали мушкетним димом столицю турецького султана",- як писав сучасник, викликали справжній жах у ворога. І що найважливіше - козацький десант звільняв православних полонених, що томилися в тяжкій турецько-татарській неволі. Успішні морські походи 1616-1618 рр. на чолі із Сагайдачним стали прикладом сучасного військового мистецтва та посилили впевненість козаків у своїх силах. Продумана тактика і стратегія вкупі із майже міфічною хоробрістю та відчайдушністю стали дійсно непереможними.

Турецький хроніст Мустафа Наїма, описуючи битву запорожців на чайках із турецьким флотом, стверджував: що "на всій землі немає людей сміливіших, котрі б менше турбувалися про своє життя, менше за все боялися смерті".

З середини першого десятиріччя XVII ст. Сагайдачний керував майже всіма значними походами - як сухопутними, так і морськими, що досягли на той час особливої сили, розмаху і масштабів. Із запорозької січової гавані виходило іноді понад 300 "чайок", в яких розміщувалося до 20 тисяч козаків. Добою героїчних походів назвали історики ці морські козацькі експедиції, керовані Петром Сагайдачним.

Козацька чайка. Креслення французького інженера Боплана. 1660-ті

За свідченням сучасника, "не тільки на Чорному морі, а й у самій турецькій столиці козаки викликали такий великий переполох, що через них там постійно тримають флот, увесь або частину, будують укріплення на берегах Босфору". Відомий італійський мандрівник П'єтро дела Валле повідомляв у травні 1618 р.: "Турки не мають на Чорному морі жодного місця, яке б козаки не взяли й не сплюндрували. В усякому разі вони сьогодні на Чорному морі така значна сила, що, якщо докладуть більше енергії, будуть цілком його контролювати".

На Січі, на цій окраїні християнського світу ця незвичайна пасіонарність українського народу знайшла віддушину та не в останню чергу завдяки Петру Сагайдачному відповідну своєму часові організацію.  Історик запорозького козацтва Д. І. Яворницький зазначав: "Дивна сміливість, швидкість і руйнівна сила всіх цих козацьких походів на Крим і Туреччину перевершують будь-які описи. Вони можуть бути пояснені тільки тим, що на чолі козаків стояв такий геніальний проводир, яким був Петро Конашевич Сагайдачний".

Не менш успішним ніж на морі був Сагайдачний у сухопутних кампаніях. Апофеозом козацької звитяги стала Хотинська війна 1621 р., коли козакам безупинно доводилося витримувати атаки в багато раз переважаючої турецької армії, відчайдушно контратакуючи. Сагайдачний безпосередньо брав участь у бойових діях, незважаючи на поранення напередодні отруйною татарською стрілою.

Без перебільшення, перемога під Хотином врятувала Польшу та Україну від турецького поневолення, а Сагайдачний відіграв у цьому головну роль.  Вірменський хроніст Авксент писав з цього приводу: "Якби не козаки, польське військо було б розбите за 3-4 дні. Перемогу здобуто лише завдяки Богові й запорозьким козакам".

Петро Конашевич-Сагайдачний, гетьман Войська єго королівської милості Запорозького. Портрет 1622 року. Гравюра з книги К.Саковича "Вірш на жалосний погреб Зацного Рицера Петра Конашевича Сагайдачного".

Сам перебіг кампанії 1621 р. засвідчив, що козацьке військо, яке налічувало 40 тисяч чоловік і становило половину війська Речі Посполитої, фактично було самодостатньою силою, здатною вирішувати будь-які військові завдання. Петро Сагайдачний як полководець, здобував перемоги виключно не стандартними, на той час, рішеннями. Сутність його оброни була у використанні тактикики наступальності, раптовості, нічного бою й превентивності атак, до речі, випробувану в багатьох успішних морських походах. 

Сагайдачний запровадив у війську багато нововведень, зокрема легку й маневрену артилерію та добре озброєну і навчену піхоту.

Не слід забувати, що саме Петро Сагайдачний чи не першим у військовій тактиці активно застосовував проти супротивника тактику засадних та зустрічних боїв, коли нечисленні загони добре вишколених козаків нападали на маршеві колони супротивника, переважаючого у десятки разів і вносили безлад і паніку у його лави.

Взагалі, військова стратегія і тактика Сагайдачного була розрахована на ведення бойових дій в умовах чисельної переваги супротивника, при чому вирішальний удар завжди наносився миттєво й у найслабкіше місце.  Не можна не відзначити й високу мобільність козацького війська, яке багато разів зупиняло наступ турецько-татарських орд результативними ударами по їхніх тилових комунікаціях.

Динамічна й гнучка тактика бою козацького війська, на противагу позиційній, неповороткій тактиці польського війська, була вирішальним фактором у цій блискучій перемозі, яка принесла козакам європейську славу. 

Сагайдачний - політик

Сагайдачний був непересічним політиком та дипломатом, який дивився на роки вперед та вибудовував як в межах України так і закордоном довгострокові дипломатичні комбінації. Він наполегливо й неухильно проводив свою політичну лінію, дотримуючись чіткої позиції щодо польського короля, магнатів та шляхти. "Політик великий і справний", як називали його сучасники, не йшов на відкриту політичну конфронтацію з Річчю Посполитою, а використовував дипломатію для утвердження і проведення своєї лінії.

Сагайдачний боровся за розширення козацького реєстру та в інший спосіб намагався легалізувати й офіційно визнати козацьку військову та політичну організацію, розширити козацькі права, вивести польські війська з України, встановити релігійне рівноправ'я та визнати вищу православну ієрархію. Він розумів, що кожен, навіть невеликий поступ у цьому ділі сприятиме посиленню позицій козаків в обороні прав народу українського народу та православ'я. Вперше за Сагайдачного козацтво формує свою політичну програму, в якій виходить за вузько станові інтереси. Утворюється спілка козацтва, міщанства й духовенства.

Саме в цей час відбувається активне формування національної української спільноти з її чітко вираженими географічними кордонами.

В цьому Сагайдачному також належить визначальна роль, адже саме Сагайдачний знову залучив Київ в орбіту майбутньої нової Української козацької держави. При ньому Київ знову стає політичним осередком нової України.

Історик М. С. Грушевський писав, що вже сучасники дуже високо оцінювали політичний талант Петра Сагайдачного, визнавали загальноукраїнське значення його діяльності.

"В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного як дуже розважного, глибокого політика, що вмів поставити козаччину на службу загальнонародним справам і зробив з козацького війська опору національного українського життя... Сагайдачний відкрив тим нову добу в історії українського життя".

Не в останню чергу завдяки його діяльності в тогочасній суспільній свідомості утверджується бачення козацтва як символу слави руського народу, "щита" християнського світу проти невірних, що урівнювало українців з іншими народами, утверджувало "чуття власної сили, гідності, унікальності та надійності свого історичного фундаменту".

Петро Сагайдачний - гетьман. Малюнок ХІХ сторіччя

У середовищі козацької спільноти завершується формування погляду на себе як на "політичний народ", рівноправний зі шляхтою, котрий виступає легітимізованим виразником і захисником прав та свобод "нашої руської нації". На зміну старій княжій аристократії утверджується нова провідна суспільна еліта - козацька старшина на чолі із Петром Сагайдачним.

Поняття "руський народ" набуває "термінологічної конкретності", позначаючи мешканців територій, історично пов'язаних із Київським та Галицько-Волинським князівствами княжої доби.

Формується погляд на цей "народ" як на самодостатню політичну спільноту, чиє існування санкціонується божим промислом у непереревній тяглості віри і Церкви. При цьому козацтво починає визнаватися нарівні із шляхтою невід'ємною складовою ланцюга тяглості й легітимації народу.

Утверджується концепція руського народу як третього (рівноправного із польським і литовським) народу Речі Посполитої.

"Народ наш руський до польського народу прилучився як рівний до рівного, як вільний до вільного", - зазначалось у проханні православної шляхти (не козацтва!) до сейму 1623 р.

Сагайдачний надав козацькому руху інтелектуальної глибини, міцно пов'язавши його із захистом православ'я, яке після Брестської Унії 1596 року було оголошено поза законом. Селянство, міське населення, козаки, значна частина православного духовенства і української шляхти виступили проти унії, що призвело до подальшого загострення соціальної, політичної, ідеологічної конфронтації, яка досягла особливої гостроти в перші десятиріччя XVII ст., а в 30-ті роки боротьба проти унії стає одним із гасел козацько-селянських повстань.

Одразу ж після Брестського собору 1596 р. Петро Сагайдачний зайняв позицію неприйняття унії. З усім двадцятитисячним Військом Запорозьким він вступив до Київського (Богоявленського) братства - важливого культурного центру України, яке виступало проти Унії.

Маніфестаційний вступ усього війська до братства, яким запорожці продемонстрували солідарність із його програмою, а також те, що беруть його під свій захист, був виявом величезної політичної ваги, який сприяв популярності організації в широких народних масах, високо підніс авторитет братства, а водночас оберігав його від репресій. 

Не можна не згадати ще один акт, а саме висвячення під захистом козацької шаблі православним Київським митрополитом Іова Борецького і єпископів - що відновило знищену унією православну ієрархію. Це відбулося за ініціативи Петра Сагайдачного і означав без перебільшення порятунок православної церкви та її вірних від духовного та морального занепаду. Очевидно, Сагайдачний чудово усвідомлював важливість опертя козацької шаблі на ідею та віру.

Він зробив незвичний, безпрецедентний для свого часу історичний крок - поставив зброю на охорону культури. Таке поєднання зробило із козацької військової сили справді політичну потугу та могутній притягальний центр для українського населення.

Сагайдачний - меценат і покровитель освіти та культури

Сагайдачний навчався в Острозькій школі - центрі тогочасної української вченості інтелектуального й духовного життя.  Цей навчальний заклад був визнаним в Україні культурним та освітнім центром, де молодим людям прищеплювалося розуміння значущості духовних цінностей свого народу.

Згодом він потрапляє до Львівської братської школи, де зустрічається з Іовом Борецьким, з яким підтримував зв'язки до кінця свого життя. Дружба з Іовом Борецьким пізніше переросла в політичний союз, який відіграв вагому роль в українському релігійному і політичному житті.

За сприяння Сагайдачного було засновано школу при Київському братстві, що згодом розвинулась у Києво-Могилянську академію. 

Впродовж усього життя він допомагав освітнім та культурним центрам матеріально, за заповітом залишивши  майже все своє майно й гроші Київській, Львівській і Луцькій школах "на науку і виховання бакалаврів учених дітям християнських за чим би наука тривати могла вічні часи".

Джерело: офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті.

Со дна реки Дрисса (Россонский район, Витебская область) минские дайверы совместно с полоцкими археологами подняли древнего идола , который предварительно датируется VI-XII вв. По словам специалистов, находка уникальна в мировом масштабе. Около тысячи лет деревянное изваяние, аналогов которому нет в славянском мире, пролежало на участке, который сейчас находится под водой на глубине 3-4 метров. Артефакт привезли в Минск для подробной экспертизы. Удивительной кажется и история его обнаружения.

В 1991 году два полоцких подводных охотника-любителя погружались в реке Дрисса, когда один из них схватился за деревянную опору, чтобы противостоять течению. Взглянув, за что он взялся, охотник под впечатлением запомнил то место, однако большого значения увиденной фигуре с человеческим лицом не придал... Спустя 20 лет в беседе со знакомым археологом он вспомнил про деревянную статую на дне реки. Специалисты совершили погружение в указанном месте, и, к своему удивлению, обнаружили находку именно там, где 20 лет назад ее увидел охотник. - Об идоле узнали, только когда среди знакомых этих подводных охотников появился человек, который увлекается археологией, Анатолий Бельчиков. Он знаком со мной, и, как только услышал про изваяние, расспросив у охотников подробности, сообщил об этом мне, - рассказывает заведующий кафедрой истории Полоцкого государственного университета Денис Дук. - Мы выехали на место находки, поныряли и поняли, что это стоящая вещь, гораздо лучше того, что мы предполагали увидеть...

Идол весит под 150 кг (!)

Было принято решение поднять изваяние из воды. За помощью полоцкие археологи обратились к минскому дайвинг-клубу "Капитан Морган".  - Поднимали мы его около часа, - вспоминает руководитель дайвинг-клуба "Капитан Морган" Вячеслав Романович. - Идол очень тяжелый, килограммов под 150! Сделан он из большого сука дуба, его основание было все засыпано песком, поэтому сначала мы размыли его с помощью грунтососа, затем с помощью специального, грубо говоря, воздушного шара подняли над дном, сплавили вниз по течению до отмели, откуда и достали на поверхность... Фото с форума belklad.by

По словам Дениса Дука, о подобных находках можно только мечтать. - Для славянского мира это уникальнейшая находка! Это артефакт мирового масштаба, - восхищен специалист. - Это удивительное стечение обстоятельств, что он сохранился и нам удалось его найти. По словам эксперта, изваяние могло очутиться в реке после того, как на прилегающей территории было принято христианство: тогда намеренно уничтожались древнеязыческие идолы. - Вероятно всего, этот идол был сожжен, но огонь несущественно повредил его нижнюю часть, после чего его сбросили в реку. А река великолепно сохраняет дерево, особенно дуб, - поясняет собеседник. - Важно, что фигура осталась стоять в вертикальном положении, ведь если бы он упал, остался бы лежать на дне, погребенный песком...    По наблюдениям Вячеслава Романовича, сверху идол был прижат несколькими бревнами, видимо, упавшими на него за тысячу лет, возможно, еще и поэтому течение его не сдвигало.    Высота древнего изваяния около 1м 20см, ширина - 1м 3см, диаметр ствола - 70 см в самом широком месте, а в самом узком - 60 см.  - Его вес, на вскидку, 150-200 кг, очень тяжелый, - отмечает Денис Дук. - Вчетвером его еле-еле загрузили...

Возраст идола установит экспертиза

Когда было принято решение о поднятии артефакта, археологи стали искать учреждение, готовое организовать дальнейшую консервацию и реставрацию находки - ведь дерево, извлеченное из воды, где оно находилось около тысячи лет, может серьезно повредиться. Институт истории Академии наук Беларуси согласился провести необходимые процедуры с последующим экспонированием идола в музее. - После проведения экспертизы можно будет точно сказать его возраст, определив год срубки дерева, - говорит Денис Дук. - Приблизительно это времена христианизации полоцкой земли, XI-XIIв. Но вполне может оказаться, что идол мог попасть в воду и гораздо раньше в следствие какого-то катаклизма. Как отмечает специалист, ствол дуба, из которого сделан идол, выпилен, после чего он был сильно обтесан топором, а потом с помощью долота было сделано изображение.  - Есть следы того, что дерево пилили, а пилы у нас начали употреблять только с VI-VII в, - обращает внимание Денис Дук. По словам Вячеслава Романовича, идол обнаружен в месте реки, окруженной лесом. - Судя по всему, когда-то там был достаточно населенный район, - предполагает он. - В округе много курганов, самые старые из которых датируются VI в. Возможно, там было капище, а потом река изменила свое течение. Велес или Перун? Анализируя изображение лица и шеи идола, эксперты предполагают, что найдено божество высшего пантеона языческих богов: Велес или, возможно, Перун.

Источник - http://news.tut.by/society/245679.html

 Это было пару дней назад. А сегодня на Беларусь обрушился ливень с градом. Пострадали автомобили - выбиты стекла, градины достигали размера гусиного яйца.Под Воложином прорвало дамбу, затоплены некоторые городские улицы и первые этажи домов.

Минск, ул. Одоевского:

Минск около 8 вечера 14.08.2011:

Источники - http://nn.by/?c=ar&i=58672, http://yegorius.livejournal.com/145666.html http://news.tut.by/society/245679.html 

http://via-midgard.info

      остальные фото

Как писалось в предыдущей теме идола планировалось поднять в ближайшем будущем.И вот сегодня это будущие настало. Много писать не буду,смотрите фото. Немного предистории,первая разведка и осмотр идола: Вот и находчик идола,наш форумчанин oll- он же Олег. Наш главный археолог в роли дайвера Ну и непосредственно сегодняшний день,прибытие и разгрузка оборудования Пресса уже на месте,позже подтянутся другие телекомпании. Парня за вёслами представлять думаю не надо Вот из кустов с шумом появился Слава Журналистка ТК "МИР" Маша,готова вживую прикоснутся к истории Короткий инструктаж Вован всё ещё на вёслах,подвозит Валеру Скрытая реклама Все на месте,можно начинать Вован заводит грунтосос