Где-то чуть меньше года тому назад, мои донецкие друзья, сбежав от разгоравшейся гражданской войны в Киев, гуляли осенними улицами в лёгком хмелю и в грусти по покинутым домам. В центре, в парке  играли уличные музыканты. Дончане, положив ребятам полсотни, заказали сыграть то, что на тот момент попросила их душа - марш "Прощание славянки".

 Музыканты играть "Прощание славянки" отказались наотрез. Гордо вскинув головки, громко заявили, что ЭТО они исполнять не станут. Оно им показалось "ватным". А стали играть гимн Украины.

 Почти все, кто был в парке, кроме дончан, встав со скамеечек  и приложив ладошку к сердцу, с приличной  в таких случаях долей пафоса, подпевали музыкантам.

 Дончане ушли, забирать полсотни уже было неудобно....

  А недавно   меня хмельного занесло к вокзалу. На ступенях у входа в метро  давали концерт. После чего-то бодрящего, вдруг заиграли  "Прощание славянки". Играли не сбиваясь, с душой, зная, что это удачное музыкально-коммерческое решение.  И в своих финансовых прогнозах не ошиблись, народ платил не скупясь.

 .... Чего я влез со своим заказом сыграть бандеровскую песню "Ах, лента за лентою набої  подавай " уже не вспомню. Но тоже положил музыкантам полсотни. Музыканты не стали говорить, что ЭТО исполнять они не станут, а просто  опять заиграли "Прощание славянки". Когда я попробовал повозмущаться, какой-то мужик по-простецки приобняв меня за плечи, посоветовал "тихопиздоватьотсюданахуй".

 !!! А пошли они сами туда!!!  Не очень-то мне и надо их игра. Да и полсотни сейчас уже не деньги. Но чуть меньше года тому назад полсотни ещё чего-то стоили...

Старинный украинский костюм даст фору любому новейшему модному наряду. Это доказали модельеры на Всеукраинской неделе моды.

Как выглядят модели в украинской одежде 19 века (ТВ, видео)

Леонардо Да Винчи был гениальным человеком. Он предпочитал все проверять на собственном опыте, не доверял даже ошибкам других людей.

Уроки жизни от Леонардо Да Винчи

Заточена во времени - певица Tania BerQ презентовала песню "25 часов" и снялась в тематической промо-фотосессии сингла. 

Приятно иметь дело с грамотными баранами. Для них не надо городить забор.

Две очереди, разделенные стеллажом, движутся с переменной скоростью в течение часа и встречаются у одной кассы, образуя букву "У".

В Дании есть вещи, которые для меня даже после двух лет в Европе - "на разрыв мозга". Одна из них - на фото: это парковая (уличная) мини-библиотека. Стоит себя прямо на улице книжный шкаф. Без надзирателя, без ключей. Я его специально открыл и сфоткал.

Приходишь в парк. Берешь книжку из шкафа. Садишься на лавочку или просто на газон. Читаешь. Прочел - поставил на место. Если у тебя есть хорошая книжка, которую уже прочел - приносишь и ставишь, чтобы могли почитать и другие.

Вот так и живет эта страшная Европа, в которую, нам, конечно, не надо, потому что тут кризис, либералы и извращенцы... 

 Стащила с фейсбучка.

Автор: Денис Олейников

 

У кінотеатрі "Україна" відбудеться ювілейний вечір художнього фільму "Тіні забутих предків" 03.09.2015 | 16:50  Прес-служба Міністерства культури    4 вересня у кінотеатрі «Україна» (м. Київ, вул. Городецького, 12) відбудеться  урочистий вечір до 50-річного ювілею прем’єри художнього фільму «Тіні забутих предків» з демонстрацією стрічки. В урочистому заході візьме участь Віце-прем’єр-міністр України -  Міністр культури України В’ячеслав Кириленко, дипломати, представники культурних центрів, режисери, кінематографісти, учасники прем’єрного показу легендарного фільму  50 років тому. Зокрема, виконавиця ролі Марічки - ЛарисаКадочниковата,  композитор Мирослав Скорик, а також спеціальний гість із США Джеймс М. Стеффен – доктор філософії та прихильник творчості Сергія Параджанова. До знакової дати виданий буклет, де викладена історія створення стрічки, а також створений промо-ролик: https://www.youtube.com/watch?v=gBqz8NOkDKk Нагадаємо, що у вересні 2015 року Україна на державному рівні відзначає 50-річний  ювілей прем’єри легендарної стрічки «Тіні забутих предків». Відповідне рішення було прийнято Кабінетом Міністрів України розпорядженням № 702-р від 26 червня 2015 р. Художній фільм «Тіні забутих предків» за однойменною повістю Михайла Коцюбинського зняв режисер Сергій Параджанов, оператором стрічки виступив Юрій Іллєнко. Головні ролі Івана та Марічки зіграли Іван Миколайчук і Лариса Кадочникова. Зйомки фільму тривали в 1963-1964 роках у справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. У вересні 1965 року на прем’єрі «Тіней забутих предків» в кінотеатрі «Україна» в Києві Василь Стус, Іван Дзюба, Мирослав Скорик, Георгій Якутович і В’ячеслав Чорновіл публічно висловили протест проти політики влади, оприлюднивши інформацію про арешти української творчої інтелігенції. Український художній фільм «Тіні забутих предків» здобув нагороди на міжнародних кінофестивалях у Мар-дель-Плата (Аргентина), Римі (Італія), Салоніках (Греція) та спеціальну премію журі на Всесоюзному кінофестивалі у Києві за талановитий художній пошук та новаторство.       « повернутись Постійна www-адреса статті: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=248454888

Человек отличается от животного добавочными желаниями, помимо направленных на сохранение себя и продолжение рода. На пути своего развития он приобрел желание к наслаждению особого уровня, доступного только человеку — сексу. Не ради продолжения рода, как у ведомых исключительно инстинктами животных. А ради удовольствия. 

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4

Один із звичаїв українського народу зобов’язував кожного члена роду (родини) на час набуття зрілості досконало вивчити і знати свій родовід до сьомого покоління.

Людина живе у роді, для роду і через рід. Звідси й обов’язкове знання власного родоводу. Кожен повинен знати своє походження, своїх батьків, дідів і пращурів, за звичаєм, до сьомого коліна:

·        Перше коліно – я;

·        Друге коліно – батько і мати;

·        Трете коліно – два дідусі та дві бабусі;

·        Четверте коліно – чотори прадіди і чотири прабабці;

·        П’яте коліно – вісім прапрадідів і вісім прапрабабусь;

·        Шосте коліно – шістнадцять щурів і шістнадцять щурок;

·        Сьоме коліно – тридцять два  пращури і тридцять два пращурки.

Оце і є дерево роду. В його верхівї розташовуються 32 гілки материнських і 32 гілки батьківських. Всього у верхівї дерева розгалужуються 64 гілки. По 64 гілки має  й кожна окрема гілка – батьківська та материнська.

З давніх часів людину, яка не знала свого родоводу, вважали безрідною. Тому батьки ще змалечку привчали своїх нащадків до всього, що знали про свій рід і народ, та вшановували всіх померліх родичів. Надія Бугай, педагог.

/Український народний календар, 2009, Преса України, 2008 /

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}