Один із звичаїв українського народу зобов’язував кожного члена роду (родини) на час набуття зрілості досконало вивчити і знати свій родовід до сьомого покоління.

Людина живе у роді, для роду і через рід. Звідси й обов’язкове знання власного родоводу. Кожен повинен знати своє походження, своїх батьків, дідів і пращурів, за звичаєм, до сьомого коліна:

·        Перше коліно – я;

·        Друге коліно – батько і мати;

·        Трете коліно – два дідусі та дві бабусі;

·        Четверте коліно – чотори прадіди і чотири прабабці;

·        П’яте коліно – вісім прапрадідів і вісім прапрабабусь;

·        Шосте коліно – шістнадцять щурів і шістнадцять щурок;

·        Сьоме коліно – тридцять два  пращури і тридцять два пращурки.

Оце і є дерево роду. В його верхівї розташовуються 32 гілки материнських і 32 гілки батьківських. Всього у верхівї дерева розгалужуються 64 гілки. По 64 гілки має  й кожна окрема гілка – батьківська та материнська.

З давніх часів людину, яка не знала свого родоводу, вважали безрідною. Тому батьки ще змалечку привчали своїх нащадків до всього, що знали про свій рід і народ, та вшановували всіх померліх родичів. Надія Бугай, педагог.

/Український народний календар, 2009, Преса України, 2008 /

         Валерій Аблець (Валерий Аблец, Valery Ablets) - криворізький митець. Народився у 1965 році у Кривому Розі.  Більша частина творчості присвячена українській хаті та українському побуту. В останнє десятиріччя пройшов пішки майже усе сільське Криворіжжя.  Застосовує різноманітні техніки малювання, але набільш практикує в кольоровій та монохромній графіці. В малюнках спостреігається доволі різний підхід до темпу та руху творчого інструменту. Вивіреність, детальність, спостережливість межує з швидкістю та розмашистістю. Періодично звертається до цифрового фото. Фіналіст (2-3 місця) конкурсу поштової марки "Українська хата". Мріє сам написати та проілюструвати книгу для дітей в розробленому стилі малюнку. Картини знаходяться в різних куточках світу :).

10 - 31 серпня 2011 

http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/023478/

Мисливці за мавпами казали, що у мавп є так званий «синдром 101-ї мавпи». Тобто мисливець, який спіймав 100 мавп однією якоюсь хитрістю, тою самою хитрістю ніколи не зловить 101-ї мавпи. Тобто у мавп з досвідом небезпек виробляється якесь «передчуття небезпеки», що дозволяє 101-й мавпі уникнути тої самої небезпеки на яку наразилися її соплемінники.

У людей «передчуття небезпеки» притуплене цивілізацією, і роль його виконує історія. Історія, як відомо у кожного своя. Історія розвитку, існування, життя, панування нації – то її, нації, правда і наука. Коли нація здорова, то до своєї «правди» вона додає ще «силу й волю» і така нація прогресує у розвитку, не відстає від інших націй, або навіть випереджає їх у певній галузі. Коли нація хвора і терпить наругу над власною історією, така нація значно відстає від інших націй у розвитку. Її розвиток йде по колу, і врешті-решт, така нація може зникнути взагалі з історії людства.

Видатний поет Юрій Клен писав, що коли в нації навіть відсутня історія, то нація має її вигадати, вигадати, не заради дурного хизування, а з метою виховання достойної молоді. Та Україна має історію, якій можуть позаздрити багато націй. Біда лише полягає в тому, що українська «еліта» чомусь завжди вважає себе занадто мудрою, тому не вивчає історію і навіть не мріє виховати собі достойну заміну, нації і дітям своїм достойне життя, собі спокійну старість.

Історія Українського народу дійсно написана кров’ю, але ця історія гідна великого народу! Україну, за останню тисячу років ніхто і ніколи не завойовував. Єдиний наш недолік, це простуватість і довірливість до незнайомих людей. Усі завойовники користалися цією найгіршою рисою українців і розповівши гарну байку примудрялися зіштовхнути наш народ на братовбивчу війну між собою, на радість провокаторам та загарбникам.

Історія української нації має ще ту відмінність від історії інших народів, що записували її великою мірою саме інші народи. Тобто при вивченні її треба зважати на правдивість джерела. Вважайте друзі, що є багато в світі сил, які б хотіли отруїти наші славні сторінки історії брехнею.

Вивчайте історію! Не уподібнюйтесь до «братів наших менших» за Дарвіном!

Міжнародний кінофестиваль держав СНД "Золота Бригантина".

[ Читати далі ]

[ Читати далі ][ Читати далі ]

Бердянський міжнародний кінофестиваль (БМК, або Фестиваль) має дивіз: "Бажаєш змінити світ на краще – почни змінювати себе!"

Концепцією Фестивалю 2011 року є:

- збереження національної культурної спадщини і всестороння підтримка в розвитку нових творчих проектів, що втілюють кращі традиції світового кінематографа. Олександр Махотін, генеральний директор.

Регламент БМК «Золота Бригантина»  2011р.:

20 квітня – 20 травня

Народжені під знаком Тура відзначаються терпінням, спокійні і привітні. Обдаровані здатністю бути наполегливими. Життєвотворяще світло Дажбога освітлює їхній шлях у досягненні мети. Святе слово життя облагороднює  естетичні смаки, одухотворює Святим духом прагнення стати, приміром, знаним художником або музикантом. Але іноді буває, що їхня природа врівноваженість обертається покірністю обставинам, а часом і лінощам.

 Щасливий день для Тура – п’ятниця, число – 6, колір – голубий і фіолетовий, коштовні камені – сапфір і бірза. Планета – Венера.

 Дівчата – чарівні ,наділені привабливою зовнішністю. Святий дух предків благословив їх святою тайною Вічності вміти кохати і бути хорошою матір’ю. вони самі знаходять коханого і тільки з ним виявляють усю глибину любові в ім’я любові. Примхливі. Зате вимогливі, спілкування з ними вимагає терпіння. Єдиний недолік – ревнивість.

 Хлопці, народжені під знаком Тура, який є небесним символом України, покликані жити в ім’я пам’яті Духа предків, берегти Віру предків, яка єднає їхнє минуле, сучасне і майбутнє. Люблять, коли до них ставляться з ніжністю і розумінням. Їз задоволенням послухають пораду – тільки не наказ. Дівчата почуваються з ними молодшими. Гарнішими, у цілковитій безпеці. Їхня кінцева мета – пізнавати і приносити щастя іншим.

Войтович В.

Міфи та легенди давньої України.

 2008

                                              21 березня – 19 квітня

    Народжені під знаком Барана – люди сильні як тілом, так і духом Єдиносущого і Все праведного Господа нашого, вперті у досягненні своїх цілей, створені бути завжди у перших рядах знамен Стрибога.

Досить активні, обдаровані, відзначаються великими розумовими здібностями. Не дивлячись на нелегкий характер, - щедрі, благородні, прекрасні друзі. У любові – вимогливі, схильні до абсолютної влади. До похилих літ наділені міцним здоров’ям.

 Щасливий день – четвер , місяць – жовтень, число – 1, колір – червоний, коштовний камінь – усі червоні та діамант. Планета – Марс.

Дівчата, народжені під знаком Барана прекрасні, артистичні. В їхніх душах живе душа всюдисущого завжди сущого життя Дажбога. Їх приваблюють вишукані хлопці, але далеко не кожен може дати їм цілковите щастя.

 Хлопці дуже цінують та обожнюють таких дівчат, особливо несміливих та невпевнених у собі. Компанійські, доброзичливі, їх усі поважають і люблять.

Войтович В.

Міфи та легенди давньої України.

 2008