Ці, подібні на ангельські крила,Чорні протяги зайшлих століть...Те, що вчора терпенно боліло,Нині просто нестерпно болить.Пам'ять, ніби ікона у храмі,Поміж геть обгорілих іконІ поцілений хрестик на брамі,І абетка, мов зграя ворон,І душа сповідалась у вірші,І за віршем виднілась орда,Випливала із лютої тишіТа, що мертвою стала, вода...Озивалась опівніч совою,Місяць був, як сльоза скрипаля,Тихо вчилася бути вдовоюПісля шлюбної ночі земля...В ніби кимось придуманій драміПрилітала звізда, як снаряд,...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка]ЛИСТ ДО МИКОЛАЯ(дитячий віршик) ......

Читати далі...

[Приєднана картинка]Звернувся Бог до України,Спитавши в кожної людини:Подумай зараз і скажи,Що зробиш ти після війни? ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли закінчиться війна...[ Читати далі ]

Сьогодні начебто, неділя, а понеділок завтра, зранку. Птахи у вирій полетіли, а вітер пил несе до ганку. Погода трохи прохолодна, а кава, зазвичай, гаряча. Вдягну я окуляри модні, бо є таке, погано бачу. Зайду у джунглі інтернету, тенета розгрібати звично, перечитаю, перегляну і визначусь, що все отлічно. Війна важка, та вої дужі, женуть і жарять тих нівроку. І все це тягнеться півроку, півроку моє серце тужить. Та кава є, гаряча й досі, ...

Читати далі...

Немає кращого, ніж пам'ять сколихнути, торкнутся забутого давно і, навіть, не згадати, пом'янути, всех тих, с ким було стрітитись дано. Идут роки, минають дні, неначе, дивлюсь у вікна потяга вночі,іскриться думка, мабуть, щось та значить, майнула мимо, знов усе мовчить. Я опаную и думки и пам'ять,а може, навіть, знову до пера, а поки що, згадаю тих, що з нами і те, що забувати не пора.

Десь блукають на небі одинокі світи, З ними поруч невпинно згорають комети А ти йдеш по землі, де квітучі сади Омивають любов'ю горизонти планети. Огли Т.О.

Завтра зранку, як сонце зійде знову,Я піду, де вона мене чекає.Пройду я гори і діброви -Життя без неї серце мені крає.Я йтиму на самоті з думками по тобі,Не чутиму пташок, не стрічу я людей.Самотній, непомітний, зігнутий в мольбіІ стане ніччю для мене ясний день .Я не побачу золото смерканняЙ вітрил легких , що плинуть вдаль. Прийду, встелю на похованняФіалки, верес й мій безмежний жаль.(Вірш присвячений Леопольдіні, дочці Віктора Гюго,загиблої під час своєї весільної подорожі вітрильником...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]1943 - 2022 рр.