- Не озираючись, іду. - Тобі услід дивлюсь і Посміхаюсь. Плачу серцем… - Скінчаться мандри – повернусь я. Чекай. -Чекатиму. Як скажеш, серце… 29.10.2009 Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

* * * Сповнений почуттям вдячності, він захотів переповісти мені всю свою історію, але виявилось, що історії нема. І він мусив був обмежитись самими словами вдячності. * * *Кубло бандитів, кагебістів, злодіїв і ґвалтівників у стольному засіли місті як партія більшовиків. * * *Старий садок, трухлява хата, напівзруйнова- ний паркан і дід глухий — сам собі пан — заліз на дах, латає лату. Високе небо угорі, на стрісі нудиться лелека, він дзьобом клацає, бо...

Читати далі...

Розтріпані коси сумних оксамитових крон, Віддалено видно похмурість осіннього неба, Не треба, чудна жовта осінь, не треба Так стрімко летіти, немов навіжене метро. Недбало скидає листки відривний календар, В активі — пошарпані нерви, розладнані струни, Відлуння осінній неспокій, відлуння Старих і нових запитань — мов цілюща вода. О, щастя величне — у згоді з собою...

Читати далі...

Це - о-с-с-сінь… Вітер копирсається в листі, підкидає його, граючись. І сміється, споглядаючи ті химерні танці, які жовтогаряче, золотаве і багряне листя витанцьовує, покірне його, вітру, примхам. Сміх вітру чудернацький, отакий: Ш-ш-шш!!!! С-с-ссс!!!! Х-х-х-хи-хи!!!!! Ха-ха-х-х-х-ш-ш-шшшша!!!!..... Ніби старенький беззубо щось промовити намагався, та закахикався. І це кахикання переходить в таке собі сміхошипіння. Раптом: Цок! – легенько по гілці… І знову: - Цок! Тук!.. ...

Читати далі...

24-25 жовтня 2009 року чекаємо ВАС у будинку Кіно (вул. Саксаганського, 6, метро Палац Спорту, м. Київ) о 14-30. Початок фестивалю о 15-00. [Приєднана картинка] серед учасників: Арсен Ій, Володимир Осипенко, Костянтин Балицький, Костянтин Мордатенко, Ніка Новікова, Олександр Бик, Світлана Лебедєва, Тата Рівна У програмі можливі зміни :)

[Приєднана картинка] Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль. І з тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часто сум, І, бувало б, темніла зірка У тумані тривожних дум. [Приєднана картинка][Приєднана картинка] Але певен, що жодного разу У вагання і сумнівів час Дріб'язкові хмарки образи Не закрили б сонце від нас. Бо тебе і мене б судила Не образа, не гнів — любов. В душі щедро вона б світила...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені, коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, та цілий світ живе у кожнім слові, і плачу я й сміюсь, тремчу і млію, та вголос слів тих вимовить не вмію… [Приєднана картинка][Приєднана картинка] Якби мені достати струн живих, якби той хист мені, щоб грать на них, потужну пісню я...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]Кожен повинен скласти в ціле те, що в ньому найкраще і роздати іншим. І ділитися разом з тими , яких любить , щоб відновити радість. (Robert Fulghum)[Приєднана картинка]Klopoty zakochanych Zakochani mowili - przeciez nie do wiary czy to prawda, moze sie nam zdaje...

Читати далі...

100 років від дня народження Богдана-Ігоря Антонича(Народився 5 жовтня 1909 , с. Новиця Горлицького повіту на Лемківщині (тепер - територія Польщі) у сім"ї священника - помер 6 липня 1937, Львів)Український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.Здобувши за життя славу одного з найкращих поетів західноукраїнських земель, викликавши багато суперечок своєю творчістю, він після смерті випав з історії української поезії. Поет, який прожив...

Читати далі...

верлібр До! – до-мажор, акорди літа. Мі! – Місяць, млинчик з медом в небі. Соль! Соль! – Кохання соло. Соловейко Співає аріозо. Фа! – Фанфари Лунають зоряні; фортіс-Сі!-мо любовне. Ре! – Мо-Ре… Хви-Ля… Ля! У хвилях Світанок вже скупався. Сонце!!! Симфонія ранкова! Сон це… Сон це… 01.10.2009 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270254