хочу сюда!
 

Юлия

44 года, дева, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «оксана яблонська»

Бійся данайців, о, Серце моє !

Бійся данайців, о, Серце моє, -
Мають шляхетні обличчя.
Кожен данаєць і в душу плює,
Ним так підштовхує відчай.

Хук зліва знизу і просто - в ребро,
О, ця шляхетна відвага !
Крові націдить із_серця_в_відро -
От, погуляє ватага.
Бійся данайців, о, Серце моє,
Адже бувають і добрі.
Кожен данаєць і душу проб'є -
Так помирають хоробрі.
Я невмируща, о, Серце моє,
Цього не знають данайці..
Ніжний світанок вже Сонечко п'є -
Я воскресаю уранці...






4 літературно-музичний SEVAMA FEST збирає друзів !

24-25 жовтня 2009 року чекаємо ВАС у будинку Кіно (вул.
Саксаганського, 6, метро Палац Спорту, м. Київ) о 14-30. Початок
фестивалю о 15-00.

         



серед учасників: Арсен Ій, Володимир Осипенко, Костянтин Балицький, Костянтин Мордатенко, Ніка Новікова, Олександр Бик, Світлана Лебедєва, Тата Рівна

У програмі можливі зміни :)

100%, 3 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Por favor, аmigos ! Por favor...

Образ твору

Наша кав'ярня на Джозефа Фетча.
Там наливають самотнім прийдешнім.
Там ти очікуєш кожен свій вечір,
Наче востаннє і наче уперше.
Серце розхристане - знову гастролі.
Нині вистава без гриму ? - Лукавиш.
Знову акторів, як завжди, лиш троє.
Вечір почався і - пестощі клавіш.
Кидаєш виклик - розірвана маска,
Зблисне мачете в руках аміг'єро.
Вивчена роль - не життя і не казка.
Вечір триває, скидайте сомбреро.
Нумо, кидайте песети, піастри !
Це для наливки самотнім акторам.
Тільки душею не дайте упасти:
Тризна почнеться, аміґос, не скоро.
Сиплють монети щасливці й нещасні,
Гроші збирає розірвана маска.
Драма триває щоденно - зачасто...
Міо аміґос, це ваше фіаско.
Сніг із пелюсток злітає на сцену.
Пане, ви вбитий. Віват, Мельпомено !...

Тільки душа ваша йде за лаштунки.
Ніжні обійми.
Примхливі цілунки.

Дивне це тріо блукає ще світом.
Пан і ґетера - лаштунки закрито.

- Пане, налийте для панни кампарі.
Тріо ще танго танцює у барі.

Скрипки тональність -
душі моветон.
Вибач банальність:
вистава - не сон...

там - за Місячним Колесом...

В клаптик небесної сині,
видимий поміж висотками,
раптом закрався Місяць,
нівелювавши колір.

Біле, до болю, сяйво
вдиралося в сонний погляд.
Відбирало думки й спокій,
просверлювало наскрізь мізки.

Розпочинався жовтень.

Величезне коло Місяця
відкотилося Вселенським каменем,
відкривши Вхід.

Раз у рік Душі сходять звідти,
прихопивши свої гріхи, мов зорі,
у кишені Неба.

Душі спускаються Місячною доріжкою тихо і впевнено.

Тут, на Землі,
їх чекаємо ми зі своїми обіймами, бідами й жалями.

Розкрий руки, мов крила,
розчахни серце навстріч,
і ти відчуєш,
як воно наповниться світлом.

То зорі Небесні,
вкладені в твоє серце тими,
кого чекав,
за ким тужив,
хто найшов свій спочинок
у твоїй Душі -там - за Місячним Колесом...

100%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.