Кито-Кіт – тварина дивна! Граціозний і спортивний Спритний мишолов й пловець – Таємниць морських знавець. В Маргарити на колінах Він згортається клубочком, Мур-муркоче, мружить очка… Раптом – стриб! – і вже глибини Кито-Кіт дола відважно, Пирха, бризка, гра на хвилі!.. А потому, взувши білі Чобітки, іде поважно На лови – в садок, на луку. Тихо лапки – ані звуку – По камінню, по травиці… Стережіться, миші й птиці! Серенади сутінкові Він співа для Кито-Киці...

Читати далі...

Акровірш Балет на музику І.Стравінського "Жар-птиця" в постановці Б.Ейфмана надихнув Безмежна грація, еротика суцільна, Арпеджіо тілесні пристрасні, чуттєві; Легато і рубато – кожний рух доцільний. Експресія - екстаз – апофеоз! І – вільний! Трансцендентальний перехід миттєвий. 02.11.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011Свидетельство о публикации №11111028974

Низько над храмом хмари… Похмурі, Сині, дебелі… Не стримують гнів, Кидають бризки небесних вогнів В баню безхресту, колись білі мури… Плесо посивіло, зморшками вкрите; В шибку надщерблену шибеник-грім Бамка… Старий, павутинням сповитий, Іконостас … Поруч тінь – пілігрим - Я; сам-на-сам розмовляю з Всевишнім; Тиха молитва підноситься вгору - Гуркіт і ревище грізного хору Перекриває… &nbsp...

Читати далі...

Гамір міста столичного. Ноги… О!.. Огидно! Дно… Ти - на асфальті – Ти лежиш… Тротуар. І дорога – Автомонстри на ній, як на шпальті. Автолітери, -коми та –фрази, Глави міста столичного й фази… Ноги – над – повз – крокують. Байдужо. Ти – безхатченко. П'яний. Недужий. Безсоромний. Нахабний. На дні ти. Де дружина? Батьки? Твої діти? Твоє тіло в останню дорогу Проводжатиме хто? І до Бога Хто молитиметься? Щирі сльози Чи проллє над тобою, убогим...

Читати далі...

Як то весело жить на Вкраїні! Нема в світі країни такої, Як Україна наша свята. Кожний тут у розкоші, в спокої І граблями добро нагорта. Тут усяк, як та пташечка, вільний, Всяк блюде інтереси суспільні А від щастя уголос кричить: "Як-то весело жить на Вкраїні! Як-то весело жить!" От вам приклади. Пан хуторянський Без напасті живе й без біди, Бо сповняє закон християнський І кругом молодець хоч...

Читати далі...

Василь ТЕРЕЩУК МИСТЕЦТВО ЧИТАННЯ ДЛЯ МЕРТВИХ Я читаю вірші у палаці Потоцьких, у залі, де колись танцювали мазурку, грали Шопена, продавали ліси, домовлялись про шлюби, шпетили служниць за нечищене срібло, частували гостей з Варшави та Відня, цитували Міцкевича й напивались, як свині. Я читаю вірші так, як мій прадід Артем читав “Псалтир” в узголів’ї мертвих, у хатах, де під долівками повзали вужі, а на горищах верещали болотяні духи. На стільцях попід стінами журились жінки...

Читати далі...

Доню, Квітко найніжніша! Посміхунко найрідніша! Моє щастя надвисоке, Сонцесяйне, зореоке! Не існує слів у мові Жодній, здатних передати Ніжність й глибину любові Мами до свого дитяти. Притулись до мене, доню, На мої свої долоні Поклади – любов безмежна, Віддана, беззастережна, Животворна й незрадлива В серці матері. І втішить, І врятує найсвятіша Сила ця. &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Вечірній сон закоханого літа і руки, магнетичні уночі. Вродлива жінка, ласкою прогріта, лежить у літа осінь на плечі. Дозріла пристрасть до вогню і плоду. Пашить вогнем на млосному щаблі. І торжествує мудрий геній роду всього живого на живій землі. Ще літо спить, а вранці осінь встане — в косі янтарній нитка сивини, могутні чресла золотого стану, іде в полях — вгинаються лани. Близнята-зерна туляться в покоси, біжить юрба червонощоких руж, ...

Читати далі...

"Листар носив листи зелені, листи шуміли. Ех, весна! Плету пісні на веретені про молодість, що промина." (Богдан-Ігор Антонич)

Мить. Спалах Часу. Й вже… Моя скороминущість… Я – епізод, сюжет, Експеримент, сполучність Скінченна. Суєта Тримає нас в лабетах...

Читати далі...