Нестерпний біль і радість позахмарна; А сльози – не в очах – як метастази. Непереборний Ти… Любов - безкарна… Геть! Чи ввірвись! І вбий відразу… 28.03.2012 © Copyright: Марина Степанська Свидетельство о публикации № 10127

1. Боронися від того, хто щойно тобою був І водив тебе в сад, де високі замшілі трави. Бережися того, хто тебе у тобі почув І чомусь нагадав, що і небо твоє імлаве. Де ж ті схованки снів, де загати хмільні дощу? Заростають стежки кропивами якогось дива. Ну а той, у саду, то був просто старий віщун. То був просто дивак, що його називали Дивом. 2. Монастирська стіна постаріла. Сиві сходини моху – як брови ченця. Тихо падали яблук достиглі серця, Відкриваючи...

Читати далі...

1. Поза тим, що його не зумієш назвати, Вміють трави рости по коліна, по серце. На листках перезрілої сивої м’яти – Вечорового коника скерцо. Заплітаєш себе в прохолодні косиці, Де стебло до стебла – як душа за душею. І встають дві зорі – дві сестри – дві черниці Понад вежею. Понад твоєю межею. 2. Ця вежа має літ зо триста Під сяйвом білого світила – Все, що лишилося від міста, В якому б я не заблудила, Не загубила того дому І стін просторої каплиці...

Читати далі...

Галасує вороння… В калюжу Скиба неба, впавши, розляглась. Лютий-місяць раптом занедужав, Річка враз сміливо роздяглась - Шубу знявши з берегів, водою Голо блиска в дірки крижані. Йде Весна нестримною ходою. Зиму й не шукай – на чужині… В первісній красі, нага й цнотлива, Ніжиться земля… Передчуття – Стане породіллям… Ой, вродлива! - Мати, що несе в собі життя!.. 13-14.03.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел...

Читати далі...

Галасує вороння… В калюжу Скиба неба, впавши, розляглась. Лютий-місяць раптом занедужав, Річка враз сміливо роздяглась - Шубу знявши з берегів, водою Голо блиска в дірки крижані. Йде Весна нестримною ходою. Зиму й не шукай – на чужині… В первісній красі, нага й цнотлива, Ніжиться земля… Передчуття – Стане породіллям… Ой, вродлива! - Мати, що несе в собі життя!.. 13-14.03.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел...

Читати далі...

Хто «солов’їною» співа, Тьохтьохнути про нього – мусить. Дніпр стогне, вітер завива, А автор – всюди вислоусить. Й по селах-бо – не лиш містах – Стирчать тараси, як боввани. А поклоняються їм так, Мов справжнім ідолам погани... Та я що про кумира втну – Чужий язичникам писака? Переспівати Бузину – Заримувати «Вурдалака»? Процитувати весь набір Фраз Кобзаревих богохульних? За сотні мовити докір У бік царів лайок огульних? Розбити тезу в прах і пух, Що «москалі – чужії...

Читати далі...

19 березня 2010 року цій талановитій поетесі, виповнилося 80. Та її вірші залишаться актуальними завжди. Життя іде і все без коректур... Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як...

Читати далі...

Героїзм як найвища чеснота, як взірець людської гідності - то визначальний орієнтир життя і творчості Олени Теліги, він тісно пов'язаний із боротьбою за національне визволення рідного народу. У вірші «Поворот» лірична героїня виловлює віру в перемогу цих ідей. Настане осінній день прозорий і те, що було мрією, обернеться в дійсність. Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було...

Читати далі...

Восьма-двадцять ранку. Двоє. Оковита. Пляшки з –пів розпито Замість - до - сніданку. Всі думки – в гарячці, Інтелект – у сплячці, І цироз талантів В цих… Богів?... Атлантів? Морів? Прометеїв? Бахів? Галілеїв? Веделів? Платонів? Гауді? Патонів? Геніїв? Пророків? Світочів? Героїв? ****** Світ чеснот, пороків, Чистоти і гною. 30-31.01.2012 © Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11202012750

[Приєднана картинка] До уваги читачів: Замітка буде постійно доповнюватися... [Приєднана картинка] МУЖЧИНАМНе зірвуться слова, гартовані, як криця,І у руці перо не зміниться на спис.Бо ми лише жінки. У нас душа криниця,З якої ви п’єте: змагайся і кріпись!І ми їх даємо не у залізнім гимні,У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.Бо швидко прийде день і у завісі димнійВи зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.Ще сальви не було, не заревли гармати,Та ви вже на ногах. І ми в останній разВсе, ...

Читати далі...