Не п’ю я „з горя”. Свіча згоряє Голодомору Жертв відмічає. Прозріла пам’ять Зриває вуаль. Тих, хто загинув До болю жаль. У тридцять третім &nbsp...

Читати далі...

Праворуч – лід, Ліворуч – лід, На хмарі – сонечко стокриле. О, скільки за тобою вслід Пустив думок я світом, мила! А ті верталися назад, А думи й тіні не спіймали, І проростає в небо сад Моєї тихої печалі.[Приєднана картинка]

Цей сон про Вас І наче не про Вас: То посміхнеться, то тихенько зникне. Вже осені розтрачено запас, І грудень загляда у сині вікна. Іще душа не вицвіла моя. Іще слова не загубили змісту. І сон цей – я. А може і не я Із пам’яті розірваним намистом.[Приєднана картинка]

Моя емпатія похована в новинах, У тих кривавих звістках про біду, Коли вертались хлопці в домовинах, Спинивши ненажерливу орду. Коли від бруду гнулись телевежі Та охлос втіху від того ловив, Коли отрута плавила мережі Та пиха не підшукувала слів. Ви Богом прикривались, у багатті Спаливши віру в праведність життя, То ж годі потім, нелюди, чекати До себе хоч якогось співчуття.[Приєднана картинка]

Листопад летить - співає, Землю ніжно укриває Золотим, палким, зеленим Листом верб, берізок, кленів. Світить сонце, листя пада Жовтим дивом листопада... Час, як дзвін - тонкий, високий, Неба вічний синій спокій. Пада, пада, пада листя, Сипле світлом променистим, Все навкруг звучить ним, сяє В материнськім ріднім краї... ...Світ спогляну, помолюся, Сили дужої нап'юся Від землі, дерев, природи, В золотої сонця вроди... О.Райдуга Інформація для тих, кому це може бути...

Читати далі...

Між нами – зими, осені, літа, Крок відстані... ні – подих, тихий шепіт, Все те, що не промовили вуста, Долоні дотик, погляд, серця трепет, Тяжіння нездоланне, рух космічний. Між нами двоєборство – двох єднання. Інь - янь… Ти – я… Дар передвічний , Навік, божественний – кохання. 10.03.2010 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111110510088

[Приєднана картинка]А людині треба небагато, А людині треба тільки дрібку: Щоб зірки перелітали хату, На столі духмяну хліба скибку. Щоб світанок кожен був за свято, Із рожевим покривом туману, Щоб було кому «люблю» сказатиІ почути відповідь жадану.

Було і просто, і квітнево, Без метушні і тісноти, Куняли заспані дерева, І хмари бігли хто куди. Червоним мазалось на сході, Домів гасилися вогні, І так мовчалося природі, І так мовчалося мені. [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Я люблю тебе як люблять Україну -сильно, щиро та з надією в серцях.Я люблю тебе як зіроньку єдину,що осяє перемоги шлях.Я люблю тебе як небо над жнивами,як долонь на серці козака.Заспіваймо разом, щастя з намипоки є в руці твоя рука!

А десь весна іде за пругом, А десь зима ховає гнів, Моря холодні грають фугу Неперевершених штормів. Рука небесна сіє квіти, І сірість спить у забутті, Й чомусь так хочеться любити, Неначе вперше у житті.[Приєднана картинка]