Джигитивська сила вийшла з м"язів геть: старість -гірка неміч, чорна, братоньки! Не поможуть тілу ліки, хіьба Смерть: старість -неміч чорна, гірка, братоньки! . Хорий здужає- нездужає старий: ліки допоможуть зранку до пори; серце порхне і полине догори. Старість - неміч чорна, гірка, братоньки! . Пожувати хочеться- зубів нема. Щось попрошу в сина- не чува. Слабі очі мла вечірня укрива. Старість- неміч чорна, гірка, братоньки! . Як до сотні лИшилося менше тридцяти, вже не...

Читати далі...

Ген, Лугар за горой тече, є непролазним вельми, о. Зимовий день ось-ось спочне, а я пішов до Нені, о. . З-над моря вітер аж гуде, ганяє хмари темні, о. Он хтось під коцем ген іде за перевал до Нені, о. . Солодка любонько моя не знає як пручатись,о. Най в роті висохне змія щоб з лайкою не знатись, о. . Як чічка рано у росі чистЕнька та свіжЕнька, о. Я твоє серденько посів, дорогоцінна Нені ,о. . Я сам з села, такий мій чин: підлеглих геть не вельми,о. По місту прОйдусь...

Читати далі...

Я не поверю в ти’ши звуки, И в серебристый звон небес; Я простираю к солнцу руки, Ловлю невидимый навес. И ни одна слезинка света Не озарит хрустальный свод, И не овеет ласка ветра Судьбы неведомый проход. И, не поверив, жду печали. Печаль приходит под дождем. Надежды ждать меня устали; Не...

Читати далі...

Тривожать загадки століть, Гризе мовчанням вищій розум, Дитинство – римою бринить, Життя доросле – любить прозу. Чому доросле як сліпе, Не бачить вигоду в чеснотах? Чому на радощі скупе Та вдачу міряє в банкнотах? Чому хвилини як пісок, Якого й годі упіймати? Чому дитинство – не зразок, З якого варто приклад брати?28.11.2015

стеля має ті ж тріщини що й декілька років тому мама посадила нові квіти тим самим втамувала давню втому. Собака схуд, у нього постаріли очі і тільки вишні не змінили свого цвіту наповняються соком потрохи І так майже кожного літа. Книги припадають пилом як завжди пора було б їх перечитати щоразу, як заходиш на подвір*я щоразу, як тебе обійме мати.

Дивлюсь в телевізор: Verweibliche Mutter! чому я не "боїнг", чому не комп"ютер?! Глитав пасажирів, команди ковтав- і землю б покинув, зірки рахував... Не крил, ані розуму Боже не дав: в болоті я виріс, віршів наскладав.

Боже, не стерплю, погано: я ж просив вказівку! Ти прислав, мабуть догану, чорношкіру дівку... . Хоч би громів, чи блискАвку, най би світла цівку! Хай би мавку, або мавпу, а то -просто дівку... . Йшов, мишей давив в пустелі, каменюкой сів би! Я- Меджнун дурний, субтельний, не здолаю дівки... . Зголоднів, не до кохання, конюшни ів би! Крішки, цьомочки, потроху...а Ти- просто дівку... . Не ростуть в пустелі пальми, а знайду- не влізу! Я ж просив як в рідной мами, пучечку, вказівку... ...

Читати далі...

Василь Махно дівчинка котра поправляла на ключицях плаття витончений смак і ума – палата боязка наче миш Маяковського знала ...

Читати далі...

Й. Бродський Євгенію Рейну, з любов’ю Пливе в журбі непояснимій поміж цеглової надсади нічний кораблик незгасимий із Олександрівського саду, нічний ліхтарик нелюдимий, що на троянду жовту схожий, над німбами своїх любимих, в ногах прохожих. Пливе в журбі непояснимій п’яниць, сомнамбул хор бджолиний...

Читати далі...