Сначала ссылка на стихотворение Р.Бернса "Джон Ячменное Зерно" в переводе Э.Багрицкого
  http://rupoem.ru/bagrickij/tri-korolya-iz.aspx

    Василий Самогон.


Однажды трое мужиков,
Презрев покой и сон,
Решили выгнать на Покров
Крепчайший самогон,
Чтоб сердцу стало веселей,
Взыграла кровь чуток,
Купили килограмм дрожжей
И сахара мешок,
Свою затею скрыв от жён,
Сказали:"Ведь давно
У них в Шотландии есть Джон
Ячменное Зерно!
А мы по-нашему живем,
И преступив закон,
Всё то,что сварим назовём
Василий Самогон!"
Три мужика ушли тропой
Под сень березняка,
Бидон наполнили водой,
Водой из родника.
Рецепт старинный не забыт,
Заквасили в ночи,
Пусть бражка стонет и бурлит
В бидоне у печи.
"Ты вызревай,не торопись"-
Сказал один мужик-
"Мы из тебя добудем жизнь,
Приделав змеевик"
И вот уже продукт готов,
И нет пути назад,
Достали трое мужиков
Известный аппарат,
И спелой браги перегон,
По капле,без стыда,
Течет крепчайший самогон,
Прозрачный,как вода.
Сказали громко мужики:
"Нам пробу снять пора,
Давайте будем мы крепки
В застолье до утра!
Наполним кружки,песнь споем,
Пусть слушает народ,
И даже сотню грамм нальём
Тому,кто к нам придёт!
Причина есть,чтоб пить рекой,
Бьёт радость через край,
Мы славим чаркою хмельной
Пришедший Первомай"

Темно, темно в полнощный час,

ревут, ревут ветры.

О, лорд, устала я стучать,

мне башню отвори.

.

Меня изгнал отцовский дом

за то,что я люблю.

К тебе добралась я с трудом:

не будь же слишком лют.

.

Ты помнишь, Грег, тот бережок,

где я тебя ждала,

а ты, негаданный пришёл.

Я девою была.

.

Припомни клятву и божбу

о верности своей.

Я верность в сердце берегу:

не изменю, ей-ей.

.

Ты слишком холоден и крут:

погибнешь, не любя.

Пусть тебя молоньи сожгут

коль бросишь ты меня.

.

Пусть поскорее жахнет гром,

огни нас истребят.

Да прощена я буду в том,

что встретила тебя.

.

 

Уходять з вуличок старці,

ринковий день іде на пси,

а змучен спрагою нарід

жене залити чимось ріт.

А ми собі пивко п"ємо,

щасливі дружньо сидимо.

Довгенька в Шкотії-

калюжа пОперек моста.

Ми забуваємо про дім,

де жар пічок і хай сім"ї

плекає день і ніч жона

брудна і зла як сатана.

.

Співав добродій Тем О"Шентер

(в містечку Еїр був нажерся):

"Таких як тут немає в світі

добрячих друзів, гарних дівок".

.

Хіба забув ти, чуєш, Теме,

пораду Кейт жони своєї?

.

Тобі казала :"Шахраюко,

старе базікало , гадюко,

від листопада аж до жовтня

у пиві щонеділі тонеш.

З мирошником до ранку сИдів:

зайшов на двох, а виповз синій.

Аби конячку підкувати

ходив не в кузню ,а до хати.

Ходив на блядки у неділю.

Напився з Жаном в понеділок..."

.

А ще пророчила дружина,

же згинеш в Дуні-домовині.

Затягне тебе злий вертеп

до старой церкви Аловей.

.

О, любї! Годі вже ридати.

Не можу вшитко пригадати.

Не ладна виписать рука

напучень для чоловіка...

.

Про Тема знов. Настала ніч.

Палала в кнайпі рясно піч.

А пиво смажило печінки.

Друзяки пили без спочинку.

Був поруч з Темом чоботяр,

що звався Йваном. Не до свар-

любив Івана Тем як брата,

дружили здавна, ще й затято,

гуляли  разом навіть тиждень.

Настала ніч п"яна та пишна,

кипіла як та варенуха.

Хазяйці Йван доскіпав вуха,

зачарував і зацікавив.

Сміявся як той грім хазяїн,

а Тем і рота не роззявив.

   Мужчина може буть щасливим

   в хмільному сидячи розливі:

   хвилини- ніби бджоли ситі

   (або як свині у кориті- прим.перекл.).

Король- блажен, а Тем- звитяжен,

життя та смерть бо переважив.

Та щастя як кульбабин пух:

зірви стеблину- піде в рух,

чи ж пак як сніг понад рекой:

умить мішається з водой,

чи ж файні фляки снігові,

що їх ганяє буревій,

чи ж як веселонька гнучка,

що з вітром в дАлині зника.

Не вільно часу плин зв"язати...

Нещасний Тем лишає хату

і в чорну прОкляту годину

коня виводить за вуздину.

В погану мить пришпорив боки,

не помолившися , нівроко.

Хай би кобила сіра Мег

назад погнала, цур їй пек-

Тем підганяв її болотом

крізь бурю , бідную істоту.

Як в Ніч Останню буря зла

водою з кригою лила.

ТемрЯва блискавки ховала,

громАми всесвіт озивала.

Дитині ясно: дідько грає,

блудливі душі пориває.

.

Тож Тем доїхав був до броду,

де змерз колись один нероба,

кущі-каміння минував ,

де п"яний Чарлі карк зламав,

і через парость та пеньки,

де лівий цвинтар байстрюків,

там верба ще колись була,

де Мунго ся повісила .

.

Іван Ячменю, зухо лисий!

Хай нас обсядуть колом злидні:

гранчак приймемо- і брататись,

і ну кумитися з рогатим..............

...........................................

незавершено, залишилось приблизно 30 рядків, через місяць-два завершу коли знов візьмусь за Бернса----------------------------прим.перекл.

Ген, Лугар за горой тече,

є непролазним вельми, о.

Зимовий день ось-ось спочне,

а я пішов до Нені, о.

.

З-над моря вітер аж гуде,

ганяє хмари темні, о.

Он хтось під коцем ген іде

за перевал до Нені, о.

.

Солодка любонько моя

не знає як пручатись,о.

Най в роті висохне змія

щоб з лайкою не знатись, о.

.

Як чічка рано у росі

чистЕнька та свіжЕнька, о.

Я твоє серденько посів,

дорогоцінна Нені ,о.

.

Я сам з села, такий мій чин:

підлеглих геть не вельми,о.

По місту прОйдусь- нічичирк.

Вітає мЕне Нені,о.

.

Хоча щоденний маю кошт

не більше ніж  у пенні, о,

тримаю в думках справжній кош:

на гадці маю Нені,о.

.

Худоби дуже є в газдІв,

а ще і й лани без мЕжи, о.

А ось- кишень геть пусті:

бентежить мене Нені, о.

.

Налине щастя чи біда

чатьує десь на мене, о.

Любов"ю гріється злидар

і думкою про Нені, о.

О, ты попала, девка, да.

Зачем ты с ним спала?

В кровать зачем сигнула, а?

Зачем быку дала?

.

Цвет розы с щёк твоих сошёл.

Позеленел твой фейс.

На дюйм поднялся твой подол:

Беременна, о йес?

.

Ты маху, девочка, дала,

испортила себя.

Не ела то, не то пила-

опять тошнит тебя.

.

Ты с кем на кладбище спала,

гуляла ли любя?

На улей утром прилягла-

ужалил кто ль тебя?

.