Повернення (продовження)

                                                              Василь Махно

дівчинка котра поправляла на ключицях плаття

витончений смак і ума – палата

боязка наче миш

Маяковського знала напам’ять - загубилася наче

перстень

і його не знайдеш серед ґрунту чи персті

серед міст - хоч Нью-йорк - хоч Париж

але ми про втрати забудем - сьогодні повернення

усі ліхтарі - мов прожектори - звернені

на слово і стіл

п’яно вірші горланить молодість схиблена

і та дівчинка тиха на плече твоє схилена

ви наче святі

поетески шиплять і від нежитю шмаркають

і листи тобі пишуть з проханням і сваркою

натякають на секс

а до “Музи” гонець вже підходить затарений

смисл життя  і поезії – ну, занадто затьмарений

а в руці його кекс

ця компанія завжди приходить з околиць

кілька пляшок закуска і збиті приколи

 - регіт сміх -

метафізика фізику мочить в сортирі

потім кілька студенток на спільній квартирі

і тіла їх мов сніг

потім знову похмілля з десятої в центрі

і юродивих сонм з православної церкви

просять гріш

і сидиш при стакані і стримуєш подих

знаєш що є поезія? – видих свободи

й гріх

нізащо не віддаш ці роки серед вулиць

революцій і цирку - як запах притулиш

пульсуючу жилку

наче ви ще цілуєтесь в темному ліфті

так невміло з гачків розcтібається ліфчик

пахне жінка

ця любов що не мала замків і кордонів

запобіжних таблеток - зарубіжних кондонів

лиш тепло

і шептання на вухо: чи ти мене кинеш?

поцілунком невмілим їй вухо заслинеш

облом

і якщо б повертатись в це місто: що світить?

поетесок побільшало - зменшилось свити

цезар сам

ще шпана що вживає фруктовий йогурт

що ти з ними – постарілий йолоп –

- за приблудного пса -

і чужинцем здалека ти їм видашся - будуть праві; -

це є старості знак – сивина на твоїй голові

дім – книжки

позолота реґалій – пішов ти із ними мудак

не повернешся ти  у це місто ніяк

грайте марша труби й кишки