Патріотам до відому
- 13.01.09, 12:50
Знайшла багато цікавого, що не зустрічала раніше
То ж і Ви завітайте!
З віком по різному сприймаєшь одну й ту ж інформацію. В цьому переконався недавно перечитуючи оповідання Чінгіза Айтматова (царство йому небесне) "Пегий пёс, бегущий вдоль моря ". Коли читав його років 12 тому назад, цей твір здався просто нудним і ніяких емоцій не викликав, потім перечитував його років пять назад і здався він мені змістовним, геніальним навіть, наскільки яскраво описані характери людей, описуються звичаї народу, тяжкість життя простого люду в холодному Поморї. Сміливість хлопчика і стійкість чоловіків вражають. Сприйняв його саме так як хотіли вчителі, щоб ми його сприйняли , навчаючись у школі - як геніальний твір.
Але знову щось спонукало мене місяць тому назад перечитати цей твір. І я відмітив зовсім інші речі . Цей настільки треба бути жорсткою і черствою людиною, щоб понад сто сторінок смакувати як повільно помирають люди у безмолвній пустелі моря, в гущі туману, коли за метр від свого носа нічого не бачиш. Без води, без їжі. Повільно помирають три здорових чолов`яги і один маленький хлопчик 14 років. На очах у дитини повільно висихають вогники життя на обличчях дідуся, батька, дядька. Описано, які муки без води і їжі витримував маленький хлопчик. По черзі, щоб врятувати життя іншим викидається з човна у море дідусь, через декілька днів дядько. Серед повного безмолвного штилю дитя залишається з батьком у відкритому морі, але й батько, врешті-решт викидається в море, щоб ніби-то врятувати життя сину, що є безглуздим. Адже від того , що він викинувся в море ні туман не розступився, щоб було видно куди плисти, ні води у хлопчика не добавилось, ні їжі.
Хлопчик залишається сам у відкритому морі. Від голоду та зневоднення він періодично втрачає свідомість. Повільно він помирає на очах читача.
Наприкінці оповідання туман розступається і він помічає вдалині рідний берег у вигляді собаки, що біжить краєм моря, але сили гребсти нема, єдина надія, що хтось із берега помітить човна, або хвилі пригонять човен до берега.
У віці 28 років я оцінив цей твір як найжорстокіший із усіх, які я читав. Чому навчає нас цей твір? Жорстокості життя, спонукає сприймати неминучість смерті і безропотно підкорятися їй?
Невже ж добра людина могла це написати?
Серед студентської спільноти свого часу було поширене змагання на складання оповідання, у якому би всі слова починались на одну і ту саму букву -- ТавтоГрами.
В російсько-мовному змаганні відоме оповідання «Отець Онуфрій»: http://blog.i.ua/user/290876/2029464/
До уваги пропонується оповідання, де всі слова починаються на букву «В» (понад 200 слів)…
Ворона вперше в Великдень, в вівторок, взялася варити вечерю.
Внесла велике відро води, всипала в воду вівсянку.
Варила-варила, вирішила виявити винахідливість: влила вершки,
вкинула вчорашній вінегрет.
В відрі весело вирувало.
Ворона-вертихвістка вертілася всюдибіч: витягла високоякісну вермішель, відкрила вишневе варення, відщипнула вісімнадцять виноградин, відламала восьмушку ванілі.
Все вкинула, вимішала, випестила...
Вариво видалось вельми вегетаріанським.
Ворона вирішила вкрасти вирізку.
Вигасила вогонь, вирушила в “Варус”.
Відважно влетіла всередину.
Всі відвідувачі “Варуса”, вгледівши Ворону, влаштували вереск.
Виручили випадкові військові: взялись виганяти вертихвістку
віниками, вербою…
Втікаючи, Ворона втрапила в віддалений від виходу відділ.
Вгледіла “Віскас”. Вхопила. Вправно вилетіла.
Вдома відновила вогонь, вкинула влучно в відро віднайдені вишкварки, вкрадений “Віскас”.
- Все, вже вистачить, - впевнено вимовила вголос.
Вельми вдоволена вмостилась відпочивати.
Влетів вайлуватий Ворон.
- Вау! Вечеря! Вельми вдячний! - вигукнув.
- Втомився, вельмишановний? Виголодався? Всідайся! - відповіла весело Ворона.
Впевнено влила вариво в ваганки* -- виглядало вдало.
Ворон взявся видзьобувати.
Враз - випрямився витріщився-вилупився !!!
Ворона викрикнула: - Вдавився?! Викликати ветеринара?!
- Води, - вимовив втишено Ворон, випльовуючи вариво.
Випив воду, відкашлявся.
- Відпустило... - видихнула Ворона.
Вона відвернулась.
Ворон вмить вилив вариво в відкрите вікно.
- Виїв все! - виголосив, віддаючи Вороні випорожнені ваганки.
- Вечеря вдалась? - взялась вона випитувати.
Ворон вирішив відбрехатися (вважатиме вередою, втратяться
взаємини, вивітриться ввічливість).
Вдавано ввічливо вимовив: - Вдалась... Вражений...Візьми Валюту, - всучив.
Ворона вийшла вимити ваганки .
Вдивляючись в вже вимите відро відверто відразливого варива, Ворон важко видихнув: - Вмру...
Вернувшись, Ворона весело відрапортувала:
- В вівторок варитиму вареники, випікатиму ватрушки!
Ворон вперше ввечері випив валер’янки...
Завжди прагнув опанувати велику кількість форм поетичної архітектури. І це не самоціль. Чим більше прагнув пізнати форми, тим дужче відчував, що мою душу неможливо загнати в які б то там не було рамки чи то життєві, чи політичні, чи поетичні.
Сонети для мене - це стан душі, коли її торкають руки мого творця в різних життєвих ситуаціях, байдуже, чи в горі, чи в радощах. Коли вона (душа) зневірена або заласкана, стікає росами сльози, - тоді і з’являються сонети. Вони, як бажання душі оновитися, як ще один шанс зробити цей світ, в якому я живу, кращим, добрішим, ще більше наповнити його любов’ю, спраглістю до життя…
Певно, одному творцю відомо, що робиться зі мною і чому я переживаю ту чи іншу скруту, чи прекрасні, щасливі миті, але ж …. в дарунок я маю натхнення, коли із під пера виходять, дійсно, пережиті почуття, відчуття, що ти живеш не дарма і маєш, що сказати людям!
А на разі – на разі час сонетам, самій витончено-строгій, чарівно-прекрасній формі поетики в моєму доробку.
Ваш Драбрезір!
P.S. Нехай бог береже всіх “Цариць» і «Богинь», що принесли в моє життя, як прикрощі так і радощі. В моєму серці і пам’яті вони завжди присутні, як невід’ємна частина мене самого, хоч і розвінчані з п’ядестала Голгофи мого буття…
Та без них, певно, не існував би і я!
читай на: http://stihi.ru/author.html?drabrezir
З Бібліотеки української літератури в Москві вилучено більш як 50 книг для проведення психолого-лінгвістичної експертизи.
Як передає власний кореспондент УНІАН у Росії, про це українських журналістів повідомила директор бібліотеки Наталія ШАРІНА.
За її словами, вилучення літератури здійснював Відділ боротьби з екстремізмом МВС Росії, створений к березні 2008 року.
Як сказала Н.ШАРІНА, співробітники міліції в електронному каталозі набрали слово «націоналізм» і вилучили всі видання, в яких було знайдено це слово.
Н.ШАРІНА підкреслила, що міліція запропонувала співробітникам бібліотеки знайти на полицях всі книги, які показав каталог, а на запитання: «Чому ви не зробите це самі?», було сказано: «Ви хочете, щоб ми перевернули бібліотеку і всі книги були на підлозі?».
За її словами, з її кабінету були вилучені недавно одержані книги, зокрема від Посольства України в Росії.
Н.ШАРІНА відзначила, що на запитання про підстави для вилучення книг слідчі повідомили, і це записано у протоколі обшуку, що «література вилучається для проведення психолого-лінгвістичної експертизи».
Відповідаючи на запитання, чи можуть ці події бути пов`язані з нещодавніми міжнаціональними безладами у Москві, Н.ШАРІНА сказала: «Якщо в усьому, що відбувається, шукати крайньою Бібліотеку української літератури, державну установу культури міста Москви, то, вибачте, я вважаю, що це… Якщо за все має відповідати Бібліотека української літератури, тоді це говорить про небажання і невміння певних структур».
Вона пояснила, що відповідно до статті 13 федерального закону «Про протидію екстремістській діяльності», екстремістською літературою визнано ту література, яку оприлюднено на офіційному сайті Міністерства юстиції РФ
«Жодного видання, жодної книги, що входить до цього списку, у нас немає і не знайдено. Тому, якщо ми говоримо про порушення даного закону, тут до нас ніяких претензій немає», - сказала вона.
За словами Н.ШАРІНОЇ, виїмку міліція здійснила на підставі постанови про проведення обшуку 21 грудня, який проходив 9 годин, причому 18 і 19 грудня про це повідомили деякі російські ЗМІ.
Як стало відомо УНІАН, вилучено близько 50 книг. Зокрема, це книги про митрополита Андрія Шептицького, про ОУН-УПА, про діяльність руху «Пора», а також газети «Нація і держава», «Шлях перемоги», «Українське слово». До цього списку також потрапило видання «Національна безпека України» тощо.
Як повідомляв УНІАН, сьогодні, 23 грудня, на прес-конференції в Москві посол України в Росії Володимир ЄЛЬЧЕНКО повідомив, що посольство не може впливати на діяльність Бібліотеки української літератури в Москві у зв`язку з обшуками, що проводяться там.
«Питання складне і неприємне. Бібліотека належить мерії Москви, і посольство не може мати впливу на ті процеси, які там відбуваються», - сказав В.ЄЛЬЧЕНКО.
21 грудня у ЗМІ з`явилася інформація, що в Бібліотеці української літератури в Москві співробітники Головного управління МВС Росії по Центральному федеральному округу проводять обшук. Напередодні ЗМІ писали, що в бібліотеці нібито поширювали літературу «антиросійської спрямованості».
При цьому у Бібліотеці української літератури назвали провокацією появу повідомлень про нібито порушення кримінальної справи за фактом розповсюдження екстремістської літератури (за статтею 282 (розпалювання ненависті або ворожнечі) Кримінального кодексу Росії).
Ця книга стала бестселлером в Америці відразу після виходу. І не дивно — вона перевертає сталі уявлення про «правильне» ведення бізнесу, що насправді часто заважають успіху. Автори, два успішних підприємці, розповідають, як почати або вдосконалити ваш бізнес, а точніше — ваші погляди на нього, з тим щоб віднайти небачену раніше степінь свободи і отримати якомога більшу ефективність.
Книга буде корисна як початківцям так і досвідченим підприємцям. Вона одночасно надихає, збиває з пантелику, виводить із зони комфорту і дає корисну практичну базу. Ви і не здогадувалися, що бізнес може бути таким!
Авторами книги є засновники досить відомої компанії 37signals. Вони легко і доступно діляться своїм досвідом ведення бізнесу в інтернеті. Цікавим є той факт, що сама компанія — не роздута махіна аля Microsoft або Google, а невеличка команда фрілансерів, в постійному штаті котрої всього 14 чоловік (на момент написання книги). І тим не менш, їх продуктами користуються більше ніж 3 мільйонів чоловік у всьому світі. Все це дивним чином вселяло в мене оптимістичну нотку, адже можливості і ресурси є, треба тільки піднатужитись і зробити дійсно корисний продукт. Корисний, в першу чергу, для себе. Читати далі »