хочу сюди!
 

Тетяна

43 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 38-45 років

Замітки з міткою «україна»

Він завжди був поряд зі своїми бійцями…




29 травня, поблизу міста Слов’янська Донецької області, унаслідок падіння гелікоптера Мі-8 Нацгвардії, що потрапив під обстріл терористів, загинув начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України генерал-майор Сергій Кульчицький.

Звістка про трагічну смерть схвилювала усіх, хто знав та служив з Сергієм Петровичем.

Скрізь, де доводилося служити генералу Кульчицькому, люди були найкращої думки про нього: порядність, розсудливість, врівноваженість, доброзичливість - далеко не усі якості, притаманні цьому талановитому та енергійному командирові.

Вимогливий, принциповий офіцер вимагав від себе й від підлеглих сумлінного виконання службових обов’язків на благо Вітчизни. Він віддавався роботі наповну, турбувався про підлеглих і в тяжку хвилину ставав горою на їх захист. Високий, мускулистий, міцної статури, з мужнім, вольовим обличчям він мав неабиякий талант командира…

«…Справжній командир… Завжди був поряд зі своїми бійцями: жив у палатці їв нехитру солдатську їжу, яку бувало, сам і готував, - так охарактеризував Сергія Петровича користувач соцмережі, який спілкувався з генералом під час виконання завдань на сході. – Він завжди літав чи їздив туди, де стоять його солдати. Він захищав Україну і робив це добре, робив це чесно. Мені пощастило бути знайомим з цією людиною…»

Подібні слова вимовить кожен резервіст першого батальйону Нацгвардії, адже останні місяці свого життя генерал-майор Сергій Кульчицький присвятив підготовці саме цих бійців.

Від першого дня навчань він був поряд з добровольцями. Пригадується день відправки батальйону на схід для служби на блокпостах… З оптимістичною посмішкою Сергій Петрович того дня вселив надію кожному, що все буде добре, - перемога за нами...

Більше місяця він разом із бійцями перебував на сході в зоні проведення АТО, з честю виконував свій обов’язок та до останнього подиху залишався вірним своєму народу, служінню якому присвятив усе життя…

Цікавим і непростим був життєвий шлях доблесного офіцера. Народився Сергій Петрович Кульчицький 17 грудня 1963р. у Східній Німеччині у місті Веймар, де проходив службу його батько, Петро Іванович, радянський офіцер.

З дитинства Сергій Кульчицький мріяв стати офіцером, як батько, а тому в 1981р. вступив у Далекосхідне вище загальновійськове командне училище в місті Благовіщенську Амурської області.

У 1985 р. він закінчив училище з відзнакою, отримавши військове звання лейтенанта, для проходження служби відправився за Полярне коло в селище Печенга-І Мурманської області, де обіймав посаду командира десантно-штурмового взводу 61-ї окремої бригади морської піхоти Північного флоту.

Молодий лейтенант Кульчицький мав І розряд з бігу та лижних гонок, І розряд з подоланням смуги перешкод і гирьового спорту. В рукопашному бою переважав одночасно двох-трьох супротивників, навіть сміливці не наважувались зійтись з ним у двобої.

У 1991р., після проголошення незалежності України, прослуживши майже 8 років в Заполяр’ї, Сергій Кульчицький перевівся служити до України в місто Тернопіль в батальйон Національної гвардії на посаду заступника командира батальйону.

Наступні роки Сергію Петровичу довелося проходити службу в Криму та на Івано-Франківщині.

З 2010 по 2012 рік Сергій Кульчицький обіймав посаду заступника начальника управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України, а з серпня 2012 року - начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління внутрішніх військ МВС України (тепер Національної гвардії України).

За умілі та сміливі дії під час ліквідації наслідків повені в Хустському районі Закарпатської області його відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

За заслуги перед Вітчизною генерал-майор Сергій Петрович Кульчицький нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, орденом «Ілля Муромець», орденом «1020 років хрещення Київської Русі», вищою нагородою товариства Червоного Хреста України «Почесна відзнака» та 8-ма медалями, зокрема медаллю «За відзнаку у військовій службі».

Командування та особовий склад Національної гвардії України низько схиляє голови в скорботі. Відданому та мужньому Офіцеру - вічна пам’ять…


Генерал-майора, начальника управління бойової та спеціальної підготовки Національної гвардії України Сергія Кульчицького поховають у Львові на Личаківському цвинтарі в пантеоні героїв України.

http://www.vv.gov.ua/news.php?nid=4893&lang=ua


95%, 42 голоси

0%, 0 голосів

5%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

16-этажный герб Украины украсил Днепропетровск.

Патриоты Днепропетровска украсили 3 мая недостроенную гостиницу "Парус" украинским гербом высотой в 16 этажей. "Сегодня наши патриотически настроенные парни встали в 9 утра, использовали множество желтой и синей краски и сил, чтобы зафиксировать в очередной раз, что Сичеслав (народное название Днепропетровска. - Ред.) - это Украина. Теперь 16-этажный Малый Государственный герб Украины возвышается над городом и великим Днепром", - рассказал один из участников этой акции Кирилл Дороленко.

Любіть Україну, як Сонце любіть! (с)

УК - РА- їна.....Літера УК в нашій давній абетці означає ЗНАННЯ.РА - Бог Сонця, Світло, Абсолют.
УК-РА- їнець - той, хто пізнав Божу Мудрість, став осяйним.... Я повторюю цю свою думку кожного року в День Незалежності і не тільки... Мені хочеться, щоб кожний УкРаїнець та УкРаїнка Згадали Силу свою і Могу! В сім*ї  слов*янських народів наше місце - місце старійшини, наша земля завжди була й є і маю впевненість, що буде (все залежить від кожного з нас сьогодні!) мудрою і осяйною. З покон віку  Кам*яна Могила була св*ятинею, до якої мандрували старці світу.... Трохи згодом так само доторкнутися до Св*ятої Землі стали приходити на землі Київські, до Лаври Печерської... бо сила землі нашої в наших людях, в силі їхнього духу, бо знаємо, що ми Діти Божі і сила Його з нами, якщо ми з Ним...Хто не втратив зв*язок з корінням своїм, той мудрець... брахман... волхв... арій... козак-характерник.... він - непереможна людина і майбутне за ним!А хто вірить, що він "тупий хохол" і мова його "искаженный русский язык", а не мова Богів.... той сам обирає своє майбтнє - безрадістне... рабське... жалюгідне....В цей день мабуть, як ніколи, варто замислитися ХТО ТИ Є? і куди спрямоване ТВОЄ майбутнє... бо від вибору кожного з нас залежить наше спільне ЖИТТЯ - життя нашої держави і наших дітей-онуків.
Бажаю всім гарних свят!тут посилання на мою стару заміточку, може комусь буде доречна інфа:  http://blog.i.ua/community/662/308982/Слава Україні!
Шануймося, бо ми того варті!а щоб легше було шануватися нагадаю нашу абетку, де кожна літера - це певний Образ, тому вся абетка - послання наших предків нам. Спробуйте зачитати абетку лише старими буквами, вона звучить, як давня молитва-оберіг.... :

Аз — я.

Буки — букви, письмена.

Віди — пізнав, вивчив (доконаний минулий час від відіти — знати, відати).Поєднуючи акрофонічні назви перших трьох букв Азбуки, отримуємо таку фразу:

Я пізнав букви.

Глаголь — слова, мова.

Добро — надбання, багатство, скарб.

Єсть — є.

Мова — це скарб.

Живіте — живіть.

Зіло — дуже , завзято, сильно, потужно, з напруженням, ревно .

Земля — планета Земля, фізичний світ, рівень грубої матерії.

Іже — який, котрий, так що, тому що, бо.

Живіть потужно, бо це Земля.

(або Живіть дружно на Землі -мій варіант)

і — і.

Како — як, подібно.

Люди — Люди (люди як образ Божий).

Мисліте — мисліть, осмислюйте.

Наш — наш, свій, рідний.

Он — той.

Покой — спокій, мир, духовна гармонія.

І як люди осмислюйте той наш мир.

(І як Боги творіть свій світ - мій варіант)

 

Рци — говори, речи , висловлюй.

Слово — слово, знання.

Твердо — переконано, сильно, непохитно, пильно, безпомилково.

Ук — вчений .

Неси знання непохитно, вчений!

( Впевнено неси Світ, Пробуджений! - мій варіант smile

(Взято з замітки "Згадай себе!")

Ваша Ружа

Геніально про українську мову!


Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири:
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу
англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля. Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав і нарешті промовив:
- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?
- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.
- На ваших мовах неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру, -
звернувся він до німця.
- Нехай буде "П" - сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатися.

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:
"Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп
Паскевич,-погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під’їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань,
польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім
подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція
повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.
...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
- Ну а коли б я назвав іншу літеру? - заявив він. - Ну, наприклад, літеру "С"!
- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі
слова будуть починатися на "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад...
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.

- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць й італієць.
Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.....

Панас Столярчук, професор

("Українська думка", Лондон)

Єдина країна / Единая страна

ЗАВАНТАЖИТИ ЛОГОТИПИ / СКАЧАТЬ ЛОГОТИПЫ

Зібрав до купи зображення, які доступні у вільному доступі. Отож, кожен може приєднатися до ініціативи єднання громадян нашої неньки України, розмістивши на своїй сторінці вподобаний банер. У даній замітці розміщено лише деякі з них, для завантаження повного переліку перейдіть до фотоальбому за вищевказаним посиланням.

Для прослуховування доступна пісня Алли Кудлай, яка називається «Рідна Україна». letsrock


     

  

   

 

 


Рейтинг блогів
Встановити
лічильник

Ющенко --- Подарунок українцям.




У день Соборності Віктор Ющенко зробив подарунок всім патріотам, всім справжнім громадянам України, віддівши належне заслугам перед Україною провідника ОУН -
Степана Бандери.