Будучи в Киеве я стараюсь всегда посетить этот собор. Постоять перед иконами, подумать о своем. поставить свечки за здравие и упокой


[ Читать дальше ]

   Чи підтримуєте Ви ідею надання руській статусу офіційної мови України - я так, як єдину офіційну.  У творі готського історика Йордана (VI століття), який описував ще більш ранні події IV століття, йдеться про народ «россомони», який мешкав у Середній Наддніпрянщині.  Природно, що ані в VI, ані тим більше в IV столітті жодних варягів у регіоні бути не могло. Перший історично зафіксований напад скандинавів належить до 787 року (їхній напад на Англію). Це перша дата появи вікінгів на міжнародній арені.  У „Житті Стефана Сурозького” – творі невідомого автора Х століття – у зв‘язку з подіями кінця VIII століття згадується руський князь Бравлин і його похід на Сурож (Судак) та все узбережжя від Херсонеса до Керчі. Знову-таки, ім‘я князя явно не варязьке, а похід відноситься до часу, коли варягів у регіоні не було.  Середньоазійський вчений аль-Хорезмі у своєму географічному творі "Книга картини землі", написаній між 836-847 роками згадує ріку Друс (Данапрос-Дніпро), яка тече з Руської гори, вочевидь, з Київських гір.  Чергове свідчення про народ Рос знаходимо у франкській хроніці „Бертинські анали” від 839 р., тобто знову таки до приходу варягів у Новгород. Оповідаючи про посольство візантійського імператора до двору імператора франків, хроніст-очевидець пише: „він також послав з ними (послами) якихось людей, які сказали, що вони, тобто їхній народ, зветься Рос і що їхній король зветься хакан, прислав їх до нього візантійського імператора, як вони твердять, заради дружби”.  Між тим, перші достовірно відомі дані про контакти подніпровських слов‘ян із варягами датуються лише серединою ІХ століття. Тобто, якби варяги принесли ім‘я русинів, воно ніяк не могло би бути зафіксоване у VI-VIII століттях.  „Варязька теорія” походження назви Русі так полюбилася в СРСР через те, що дозволила „не помічати” сотні літописних згадок, у яких чітко й однозначно стверджувалося, що Русь – це виключно землі сучасної Центральної, а з кінця ХІІ століття й Західної України. " (http://sd.org.ua)

В социальных сетях появились 28 интересных наблюдений коренного киевлянина о Киеве.

Вот полный список:

1) Даже в 5.25 утра (время открытия метро) перед входом уже стоят люди

2) То, что называют "столичным снобизмом", коренным киевлянам практически не присуще.

3) При приёме на работу большее удивление вызывает именно то, что ты родился и вырос в Киеве, а не в каком-нибудь другом городе нашей Украины

4) Родственная "мафия" людей из регионов гораздо обширнее и сильнее киевской.

5) В большинстве своём, Киевляне знают свой город лучше приезжих.

6) Спрашивать, где находится какая-нибудь улица, лучше у человека с планшетом или в телефоном в руке. Нагуглит.

7) Киевляне очень не любят пачкать свой город.

8) Лучше не пытаться узнать у киевлянина, кровь каких родов течёт в его жилах. Он их может перечислить.

9) Киевлянин искренне считает, что Киев небольшой, потому как везде одни знакомые.

10) Фразы: "Да тут всего час пути!" и "Ерунда, три станции пройти пешком!" - абсолютно нормальны.

11) Метро действительно очень удобно

12) Как ни странно, но пробок может не быть не только по выходным и глубокой ночью.

13) В общественном транспорте читают не только Коэльо и Донцову, но и Байрона. И да, здесь уступают место.

14) Ходить одному по тёмным подворотням не страшно. Если всё-таки станет страшно, то попросите группу молодых людей проводить.

Они действительно именно проводят. Но газовый баллончик или электрошокер с собой всё-таки стоит носить. На всякий случай.

15) Несмотря на изрядную циничность киевлян, мы весьма хлебосольны. Но откровенных нахлебников не перевариваем.

16) Киевлянин, оказавшийся без жилья, в беде не останется - помогут. Но жить полгода на халяву никто не даст.

17) Копить полгода на концерт - это нормально. Как и за полгода до события искать того, с кем можно туда пойти.

18) Киевляне знают, что в кино лучше ходить на первый сеанс. Так дешевле и народу меньше.

19) И да, коренные киевляне говорят, в основном, по-русски, хотя любят и уважают украинский язык.

20) В Киеве не принято забывать своих ближайших родственников.

21) Работать не по профессии - это нормально. И это далеко не всегда филолог, работающий в Макдональдсе. Иногда он - технический директор в крупной фирме. К тому же, имеющий в загашнике что-то специфичное, вроде диплома флориста или востоковеда.

22) Машина и айфон - не показатели статуса. Точнее, совсем не показатель - кредиты никто не отменял.

23) Если на Крещатике вы видите грустное или скучающее лицо, к тому же целеустремлённо куда-то идущее, знайте - это киевлянин. Ему просто так проще пройти.

24) Киевляне знают, за что Киев можно недолюбливать, но искренне не понимают, как можно его не любить.

26) Слабого духом Киев ломает, а сильного - возвышает.

27) "Срезать" пол-Киева через дворы - это нормально.

28) Нет ни одного района в городе, где не было бы чего-нибудь примечательного и уникального.

Дню космонавтики посвящается:
http://kyivsky.com.ua/fly.html


И спутниковые съемки Киева на google maps (трафик ~1Mb не UA-IX)

Это правда! Чем меньше людей ждёт маршрутку №421, тем реже она ездит. Соответственно, всегда забита, за исключением обеденного времени, когда людей настолько мало, что даже маршрутку, ездящую раз в час, забить невозможно.

В «Сильпо» возле Палаца «Украина» восемь касс! Но там постоянно очереди. Если наплыв людей, то работают шесть касс и на каждой по десять человек. Если людей мало, то работает одна или две кассы и там тоже, ёб вашу мать, куча народу!

Поэтому, универсамы «Сильпо» и маршрутка №421 (ул. Симиренка — ст. м. «Петровка»), безусловно, очень похожи.

Коли внз тільки-но створюється, він обирає собі унікальний напрям роботи, який відрізняв би його від усіх решти, позаяк університетів в Україні просто сила силенна. Упродовж діяльності закладу до такого от плану вносяться корективи: щось змінюється, щось додається, щось відкидається. Це — цілком закономірний процес, відтак більшість вишів тільки виграють од удосконалення програми. Однак не всі. Чи то суспільство, даруйте на слові, тупішим стало, чи то межі у досконалості таки існують, проте ситуація у славнозвісній “Києво-Могилянській академії” чомусь складається не найліпшим чином. Невже “Могилянка” на пси сходить?..

НаУКМА дійсно є закладом унікальним. Вона зібрала у своїх стінах не тільки найкращих викладачів, а й старанних, наполегливих, цікавих і таких безпосередніх студентів. “Могилянка” - це один із небагатьох осередків питомого українства у засиллі русифікованої й корумпованої освіти. Це — дороговказ, який спрямовує талановитих і самовідданих своїх вихованців у керунку до невпинного самовдосконалення, до осягнення глибин мудрості моральних засад українського суспільства, “крізь терни до зірок”. Навчатися тут надзвичайно складно, проте водночас і цікаво, а результат, безперечно, вартий титанічних зусиль: диплом “Києво-Могпилянської академії” шанують і в нас, і за кордоном.

2007-го року було врочисто інавґуровано нового Президента НаУКМА — Сергія Мироновича Квіта, котрий змінив на цій посаді відомого освітянина В'ячеслава Брюховецького. Прихід пана Сергія “до влади” спудеї оцінювали по-різному, проте більшість була переконана, що й надалі курс вишу буде витримано — альма-матер продовжить випускати патріотів своєї держави, цвіт нації, що чинить свої звершення не за допомогою розмірів гаманця своїх батьків, а власними зусиллями.

Але особливості нашого з вами часу, економічний і політичний стан уніс свої, не заплановані ніким із керівництва внз, корективи. По-перше, набір студентів-2008 напевно на відсотків 70 (а то й усі 80) є російськомовним, що для “Могилянки” не типово. По-друге, за умов економічної кризи університет змушений якось виживати, відтак підвищується платня за навчання на контракті. Це неоднімнно спричинить прихід абітурієнтів а-ля “пальци вєєром”, тому “Могилянка” ризикує стати чимось на кшталт зкладу “для мажорів”. А куди там такому континґентові осягнути всі особливості праці в Академії?

Ці дві проблеми створили стіну, що заважає НаУКМА надалі розвиватися. На превеликий жаль, я — представник внутрішньої громадськості цього внз — змушений констатувати, що якість абітурієнтів із кожним роком погіршується. Один із викладачів зауважив, що вже цьогорічні “першаки” поводять себе так, наче їм “хтось зобов'язаний”. “Буває й таке, що дитина просто не ходила на семінари впродовж усього триместру, а потім прибігає і з виглядом пана ситуації заявляє “Ви просто мусите поставити мені бал”. Це ж просто огидно! А дехто навіть хабарі пропонує”, - розповідає викладач.

У цьому немає провини нового Президента, хоч дехто і переконаний у протилежному. Просто як не крути, а молоде покоління виправдовує назву “пивна ґенерація”. Оскільки мають багатих батьків, гадають, що навчатися зовсім не обов'язково, а шанувати традиці альма-матер і поготів.

Боюся навіть уявити, якими будуть “фреші” року наступного. Невже прийдуть російськомовні індеферентні “мажори” і славі “Могилянки” буде покладено край? Якщо це читає майбутній спудей НаУКМА, то я прошу його задуматися над тією відповідальністю, що ляже на його плечі. Тільки він і його однолітки можуть покращити стан справ і залишити наш університет таким, яким він є — некорумпованим, україномовним, високопрофесійним.

Богдан КОВАЛЬЧУК, спеціально для upu.org.ua

Повторюсь-основная цель для *познакомиться* была  - ул.Саксаганского. Учитывая, что улица - одна из самых длинных  и одна -из немногих, сохранившихся "на изначальном плане города" , на ней пока ещё достаточно много построек конца 19 века. Заходя в арки мы конечно же попадали  на близлежащие улицы, поэтому  этот пост  охватывает сразу несколько адресов. Все дома, представленные вашему вниманию, находятся в полуаварийном состоянии и очень нуждаются в ремонте...((((

   …есть дома, прославившиеся своими жителями.

С четырнадцати лет Игорь учится в Санкт-Петербургском Морском кадетском корпусе, где увлекается опытами с электричеством, с семнадцати лет изучает математику и инженерное дело во Франции. Во Франции, к его попыткам создать летательный аппарат и покорить воздушное пространство, отнеслись с непониманием.

В 1907 году Игорь поступил в Киевский Политехнический институт, в то время там была организована школа конструкторов, так Игорь Сикорский попал в свою стихию и вступил в Общество воздухоплавания. 

В период с 1908 по 1911 Сикорский построил два простейших вертолета, которые представил в Киеве на воздухоплавательной выставке, ни один из вертолетов не смог подняться в воздух с пилотом, так Игорь на время отложил работу по разработке вертолетов и занялся самолетами. 

В 1910 году он сконструировал и испытал аэросани, которые развивали с помощью пропеллера высокую скорость. В этом же году в воздух поднялся его первый самолет S-2. Сикорский получил в 1911 году диплом летчика. В 1912-1914 году Сикорский построил самолеты Гранд и Илья Муромец и установил мировой рекорд скорости, 111 км\ч с двумя пассажирами на борту, так было положено начало многомоторной авиации. В 23 года Сикорский стал главным инженером «Русско-Балтийского автозавода», этот завод выпускал самолеты для армии. В конце 1913 года самолет S-22 начинает перевозить пассажиров, а с началом Мировой войны превращается в бомбардировщик. После прихода к власти большевиков, Игорь Сикорский был вынужден эмигрировать в США, в начале он занимается преподавательской деятельность, а позже создает свою авиационную компанию “Sikorsky Aero Engineering Corporation”...

Дальнейшую историю Вы можете нагуглить, а я покажу Вам то,что осталось от дома, в котором когда-то жил наш всемирно известный земляк.

Так просто проходя по ЯрВалу Вы не увидите этот дом, там какая-то мутная история с адресностью зданий, поэтому для знакомства с остатками роскоши необходимо зайти с тылу во двор бывшей гостиницы Красная звезда...и нашему взору открывается вот такое почти разрушенное, грязное от вековых наслоений, со следами пожаров, с трещинами по внешним стенам, поросшее травой несчастное строение, во дворе которого ушлые граждане организовали *парковку с разметкой* ...