хочу сюди!
 

Таня

44 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 44-48 років

Замітки з міткою «поезія»

Кожному котовласнику близьке й знайоме)))

Це вірш улюбленої письменниці моєї сестри, Ольги Громико. Талановита людина талановита багато в чому, і хоча вірші не її профіль - але цей буде до серця всім, в кого є не тільки кіт, а й просто будь-який домашній улюбленець)))
Викрадено мною і передруковано ось звідси: http://volha.livejournal.com/719071.html

На фото - власне коти яким присвячено




Кота заводят, чтобы кот
Был маяком во тьме забот -
Ты, например, забыл ключи,
Сын в школе двойку получил,
Прогнило у авто нутро,
Украли кошелек в метро,
А на работе вновь аврал,
Начальник матом наорал
И из-за кризиса в стране
Зарплату сократил вдвойне.

И ты пришел домой, а там
Припал больной душой к котам!!!

Кот нужен, чтобы вдохновлял
И биополем исцелял,
Мурлыкал громко под рукой,
Грел бок, гнал мышь, дарил покой,
Чтоб ты, кота погладив раз,
Лучился счастьем целый час!

На деле кот в ночи орет,
И будит, прыгнув на живот.
Прощайте, шторы и диван,
И тапки, если кот поган!
А если кот ваш волосат
То волосато все подряд!
Чуть отвернись - с тарелки гад
Всосет селедку и салат,
И будет маяться потом
Всенепременно животом.
Дешевый корм - на почках крест,
А дорогой корм кот не ест,
А если ест, опять вопрос:
То золотуха, то понос,
То ожиренье, то тошнит,
То блекнет шерсть, то хмурый вид.
Порой, для пущей лепоты,
В коте заводятся глисты,
И из лотка, как штурмотряд
С надеждой на тебя глядят!
Иль гость погладит дорогой
Кота немытою рукой,
И даже если кот привит -
Привет, лишай и энтерит!
Привет, леченья маета
Во все отверстия кота!
А кот свиреп, когтист, зубаст,
И жизнь без боя не отдаст!

Когда приходит Новый Год
Кот валит ель и дождик жрет
И в лучшем случае потом
Им развевает под хвостом,
А если вам не повезет
Совсем испортит Новый Год!
(Ведь мало у кого мечта -
Долбить могилу для кота).

Все нитки, иглы и шнурки
Закрыты крепко на замки,
Но, как ни прячь их, все равно,
Коту найти их суждено!
На раскаленную плиту
Никак нельзя не влезть коту,
А то и прыгнуть прямо в суп,
О стул с разбегу выбить зуб,
С буфета рухнув, поломать
Конечность или вашу мать!

Короче. Если кот ваш вдруг
Здоров сегодня и упруг,
Не бил хрусталь, не драл пальто,
Посрал чем надо и в лоток,
Все остальное - суета!
Погладь кота.
ПОГЛАДЬ КОТА!!!

(с) Volha

В о д и ч е н ь к а

Водиченька...
Водиченька,  водиця...
Така  вся  світла,  чиста,
Білолиця,..
Купає  берега
Щасливу  юну  вроду
Із  ранку  раннього
Аж  ген - до  зоресходу!

Оцеж-бо  диво! -
Зіроньки  пречисті
Попадали,
Немов  живе  намисто,
Розсипались, 
Немов  небесні  діти...-
Потугою  вогнів
Танок  їх  в  ній  налито!  
 
Водиченька
Від  радості  сміється...
Палають  Всесвіти
В  її  прозорім  серці.
Палають  Всесвіти...
Ліг  бережечок  спати...

...Біжить  Водиця
Сонце  зустрічати !
          О.Райдуга

   Річка Удай, Лушники, Полтавщина... були натхненницями моєї любові
На жаль, в останні роки, чудова ріка дитинства обміліла до болю!..
Однак, прийде час - відродиться Ріка, відродиться Земля, відродиться Україна, відродяться наші серця і душі!...
   ...І буде так!..

Помолись за меня, помолись!..

   Помолись за меня, Помолись -
В бой идём за Любовь и за Жизнь,
За святую Красу Бытия,
В бой за счастье планеты Земля...
...За детей, за родных, за друзей,
За седых от беды матерей...
Помолись за меня, помолись -
В бой идём за бессмертную жизнь.
   Плечо друга, свет искристых глаз,
Что без страха глядели не раз
На звериные пасти врагов,
Жизнь спасая из бездн и оков.
   О, бесстрашные дети Христа! -
По плечу вам Отца Высота,
Вам не ведом уют и покой...
Вечный Свет, вечный Путь, 
          Вечный Бой!..  

      О.Райдуга     11 вересня 1999 р.
           В день Усікновення глави Іоанна Предтечі
                  ...давно забутий вірш полонив актуальністю в нинішній час...
                                 До Вашої уваги, люди

Згаса - тремтить осіння мить

Згаса - тремтить осіння мить,
Щось красень ясен гомонить, 
Ще ходить осінь виднокраєм, 
Ще квітів цвітом догорає.

Горять каштани густо й сміло,
А тополина поріділа,
Лише верхів"я буйно в"ється,
Немов людське в безмежжя серце.

І пада, пада лист осінній,
Немов душі те голосіння...
Та що нам, осене, ридати -
Любов печалі не здолати.

Красу й любов святого Раю
Ніщо в житті не подолає...
Любов і врода не минеться,
Там, де палає вірне серце.

                О.Райдуга    

Край города тополина

                                                    Пам"яті баби Ящихи та діда Якова

   Край города тополина з світом розмовляє -
Хто де їде, хто де лине - стріча й проводжає...
Давно помер старий Яків, та баба Тетяна -
Осталася тополею їхня донька Галя...
Молодесенька Галина убита грозою -
Зросла стрімка тополина їхньою сльозою.
Струнка-ніжна тополина все росте та в"ється,
Мов та донечка єдина з вічності сміється...
...Прийде, було, баба в хату, та й розкаже , мила,
Як їх Галя-Галиночка божий світ любила.
Прийде, було, баба в хату й стане повідати
Як-то гірко, як-то сумно осталося в хаті...
...Ще синочок в них родився - Миколка, назвали,
Всю любов свою, сердешні, йому віддавали...
Та й померли, убогії, Яків і Ящиха -
Залишилась тополина, мов сирітка тиха.
                 .........................
   Коли їду-приїжджаю до рідного краю - 
Сусідоньку - Тополеньку, мов сестру вітаю...
                 .........................
Росте мила Тополина, мов душа над Раєм -
Над лукою - над рікою, та над тихим гаєм.

                   О.Райдуга    2005 р.  Лушники

Полтавщина, Лушники. Тополя діда Якова

Белых берёз кисея

Белых берёз кисея,
Светлые неба глазницы...
Боже, Ты радость моя,
Сказка, что жизнью мне снится...

Зимушка, падает снег
Тихо, свободно, прекрасно...
Тонкой вибрации бег,
Нежной, как детская сказка.

Кружат снежинки, паря,
Душу объемля покоем -
Небо, природа, Земля
В сердце сияют любовью.

Господи, славься во век,
В дивной красы восхищенье...
...Небо, Земля, человек
В вечных гармоний свеченье!..

              А.Райдуга    

Тиха травиця

Тиха травиця,
Синя криниця,
Білий лелека -
Щастя далеке...

Мила дружина -
Душа єдина,
Любії дітки -
Зіроньки світлі...

...Там я буваю,
В тихому р`аю -
Доленьку - долю
Зову - гукаю...

...У т`ому р`аю
Мрію й журюся,
Серцем світаю,
Богу молюся...

    О.Райдуга  2003 р


Я бачив стареньку у церковці Божій

Я бачив стареньку у церковці Божій - 
У серці людському несла свою віру,
Рука її квола у жесті негожім
На хреснім знаменні, як свічка тремтіла.

Тремтіла і гасла, і знов підіймалась - 
Лишила небогу земна її сила...
Лиш вірою в серці пташина трималась,
До Бога у церкву вона прилетіла.

До Бога, до Правди - з недолі земної,
Такої стражденної горя дороги...-
Тримайся, пташино, тримайся, Мадонно -
Могутністю Віри ти вславила Бога!
 
Це ти підставляла натруджені плечі
Під храмів руїну, під віри руїну,
Ти стерпіла все в світовій колотнечі...
Та нам донесла Божий шлях і Вкраїну...

І лики ссіяли, і хори гриміли
До Вічного Бога в натхненній Осанні...
Я бачив у церкві пришествіє  В і р и...
...там сльози, як зорі, пливли на світанні...

                                         О.Райдуга   1993 р. 


Л а с т і в е н я т о н ь к а


Ластівенятонька,
Ластівенятонька -
Милі дівчатонька,
Милі хлоп'ятонька...
Дзвінкі - чудесні -
Линете зрання,
Краплі небесні
Праці й кохання!

Серця - краплини,
Життя струмочки - 
Землі Вкраїни
Доньки й синочки

       О.Райдуга

Вірш написано у 2005 році. Як, конкретно відбувався творчий процес? У серці визрівав згусток енергії почуттів, тепла, любові, переживань за Україну... і був серпень, за вікном натхненно і заповзято носилися ластівки. Спрацював стартер творчого процесу - конкретна тема милих ластів'ят наклалася на визрілий згусток почуттів до України... - народився вірш... про який судити Вам, дорогі читачі і шанувальники.