Посвящение Л.В. и Ю.А.
Когда на Востоке сияют зарницы,
Когда горизонты объяты Огнём,
Когда в твою дверь пульс Вселенной стучится,
Все думы и помыслы – только о нём -
О Мире прекрасном, летящем в пространстве,
Которому имя – планета Земля,
Который страдает от непостоянства
Любви, Милосердия и Доброты и Тепла;
Тепла наших маленьких душ,
Наших Чаш излияний,
Тепла наших мыслей и чувств
В жутком холоде наших умов;
О люди, неужто нам чужд
Дух высоких мечтаний, дерзаний
Неужто свой мир мы оставим
В тисках дикой злобы оков?
Мы – люди, мы Дети Всевышнего Бога;
Как можем мы жить в темноте, во тщете и вражде?
Мы – люди, нам к светлому Небу дорога,
Нам петь и творить и любить всех – всегда и везде!
Нам ныне открыты Пути, нас зовут позывные Вселенной,
Мы выбрать должны – Срок отпущен, и Время не ждёт:
Кто – к Свету, тот выбрал путь Жизни нетленной,
Кто – к тьме, тот в хаоса мрак упадёт.
Мы – люди – в ответе за всё на планете:
За птицу, котёнка, слона, реки, горы, моря,
За каждый листок и травинку, за камни и ветер,
За всех, кто живёт и растёт на планете Земля.
А мы растоптали всю нежность прекрасного мира,
А мы позабыли, что значит: любить и жалеть –
Мы любим лишь только себя, и души нашей лира
Заброшена в тёмный чулан – плесневеть и ржаветь.
Но Космос не знает сомнений и колебаний –
Он спросит в свой час по законам своим со всех нас;
Час этот грядёт в ослепительном Неба сияньи,
И нам не укрыться от Бога всевидящих глаз.
Мы можем успеть, если вспомним своё Назначение,
Мы можем найти верный путь – он указан был Богом не раз –
И будем гореть в светлом пламени Возрожденья
И к вечному Свету лететь, если крылья расправим – СЕЙЧАС!
Хотів скористатись законним правом на отримання шматка землі під забудову. Думав спорудити землянку про всяк випадок. А воно тю-тю, нема землі, попитав голів сільрад та землевпорядників на київщині, у деяких селах, то кажуть нема, все роздане, хочеш купуй, а ціна...
Геть дурня якась, не розумію, чому такий ажіотаж? Землі ж в Україні валом...
Где мы? Куда идем?
Зачем мы здесь стоим и давим под ногами этот камень?
Что за странная привычка, стоя на одном месте без дела – топтать что-нибудь каблуком?Растоптав этот камень, мы сломаем каблук или туфель, или счешем в кровь пятку. Мы знаем это. Но не перестаем ковырять.
Никуда мы не придем.В этом не будет смысла. Если мы дотопчем это камень – нам просто не будет на чем прокладывать дорогу.
А ведь на этом камне неплохо плодоносит жизнь, на нем отлично растут цветы и дети, да и сам он мог бы быть нам полезен.Почему, найдя осколок розового стекла, мы берем его в руки, смотрим сквозь него на это камень, и кладем в карман, чтобы вновь посмотреть когда-то…
Вот он уже раскололся в некоторых местах, стал совсем шероховат, хотя недавно был поросшим мелкой зеленью. Еще немного и он станет серым. Серым, угрюмым и тихим, как и миллионы таких же камней в округе.Куда мы пойдем??
Ведь нам все равно нужно что-то топтать. Где-то выращивать жито и мелких детей. Где-то дружить, в кого-то влюбляться.Нам некуда больше пойти. В округе не найдено больше камней, хоть чуточку схожих с этим.
Да и будет ли смысл жить, если не будет чего больше топтать?ПРИСЯГА ВОЯКА УПА
Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед найвищим Політичним Проводом Народу Українського:
Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу (УССД). В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України. Бути мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі Української. Бути чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому житті всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу. http://radical.bizhat.com/ideology/upa.html Критика Присяги вояків Упа o Хто дає присягу? - Озброєна людина. o Чим вона присягає? - Вона присягає тим, що у неї є найдорожче, - честю і совістю. o Перед ким Вояк УПА складає присягу? – Вояк складає присягу перед: 1).Народом; 2).Святою землею українською; 3). пролитою кров’ю героїв; 4)Керівництвом. o Яким має стати вояк по Присязі? – Вояк стає Мужнім, Відважним, Хоробрим, але Нещадним до ворогів. o Чим має Вояк відрізнятися від інших людей? – Чесністю. Дисципліною. Революційною пильністю. o Як відноситися до товаришів по зброї? – Як до братів. o Заради чого Вояк обіцяє битися не шкодуючи ні крові, ні самого життя? – Аби здобути Українську Самостійну Соборну Державу (УССД)! • Чи могла бути дідівщина в Армії, якби від маршала та генерала до солдата усі складали таку присягу? – Думаю не довго. Висновок: Українці будуть жити достойно лише тоді, як кожен у власній голові, і кожен у своєму серці збудує УССД! Та якщо українці стануть дотримуватися Присяги вояка УПА. Зробити ДОБРО Україні, - це значить депутатів поміняти на вояків УПА. Або, хочаб на тих, хто їх шанує!Файна буде УССД, як кожен громадянин хоч трохи своєї мрії, та свого чину їй присвятить!
І цікаво, що ніде не згадується про національність самого вояка. Чи не тому в Армії УПА пліч-опліч воювали з загарбниками більше 30 національностей!!!
Читайте дещо, як вони воювали http://blog.i.ua/user/3180825/?p=1