Соняхи Іловайська

Обвуглені, посічені уламками,
В шмаття роздерті, та незламні, хоч і зламані,
Обезголовлені, ущент розчавлені,
Зчорнілі, горем згорблені, оставлені…
Стоять, мов тіні, соняхи знівечені.
Літають поруч душі їх обпечені.
Вони вмирали разом із солдатами
І теж ставали душами крилатими.
А ті поодинокі, що вціліли,
Схилялися над мертвими й тужили.
І більше не дивились в бік світила,
Щоб мертвих їхня тінь від сонця вкрила.
Ось обстріли припинені нарешті…
Крізь куряву ясніють неба решти.
І прошивають тишу онімілу
Рингтони про не вмерлу Україну.
То тут, то там вмикають телефони
Дзвінками рідних ті гучні рингтони.
Живі шукали вбитих і дзвонили,
І щохвилини соняхи тремтіли
Від тих дзвінків, що серпень розривали
І до мурах, до кісточок проймали.
Вивозили КамАЗами убитих…
Насінням сльози капали із квітів…
Давно вже телефони розрядились,
Але і досі у нічному полі
Вчувається, як піснею встелилась
Жага до перемоги та до волі.
© Ірина Іваськів 30.08.2021

.

Після ковіду (а інакше що могло спричинити важкі наслідки) втратив нюх. Як тепер легустувати, коли все пахне смердючими сигаретами? Кава, вафлі, вермішелі швидкого приготування — все пахне табаком. Правда, гівно тепер теж не пахне — можна досліджувати підземні річким з фекальними врізками, не боячись, що знудить.

Царство Небесное подобно царю, который захотел сосчитаться с рабами своими; когда начал он считаться, приведен был к нему некто, который должен был ему десять тысяч талантов; а как он не имел, чем заплатить, то государь его приказал продать его, и жену его, и детей, и всё, что он имел, и заплатить; тогда раб тот пал, и, кланяясь ему, говорил: государь! потерпи на мне, и всё тебе заплачу. Государь, умилосердившись над рабом тем, отпустил его и долг простил ему. Раб же тот, выйдя, нашел одного из товарищей своих, который должен был ему сто динариев, и, схватив его, душил, говоря: отдай мне, что должен. Тогда товарищ его пал к ногам его, умолял его и говорил: потерпи на мне, и всё отдам тебе. Но тот не захотел, а пошел и посадил его в темницу, пока не отдаст долга. Товарищи его, видев происшедшее, очень огорчились и, придя, рассказали государю своему всё бывшее. Тогда государь его призывает его и говорит: злой раб! весь долг тот я простил тебе, потому что ты упросил меня; не надлежало ли и тебе помиловать товарища твоего, как и я помиловал тебя? И, разгневавшись, государь его отдал его истязателям, пока не отдаст ему всего долга. Так и Отец Мой Небесный поступит с вами, если не простит каждый из вас от сердца своего брату своему согрешений его!