Справа ж не в тому, що я зібрав не 7,5 а понад 30 млн. І навіть не в тому, що раз вже автор цього посту так пишається мною, то міг би розмістити мої волонтерські банківські реквізити для подальшого збору коштів. Справа в тому, що штаб ВО «Батьківщина» Волинь замість того, щоб перекинути мені трохи грошей на Армію, вбухав їх у рекламу абсолютно маніпулятивного допису з поєднанням моєї пики і свого політичного бренду.
Значить слухайте сюди уважно, мої синьоокі волинські соловейки.
«Використання зображень, фото публічних осіб, які не мають відношення до політичних організацій на їх офіційних сторінках в мережі Інтернет може розцінюватись, як дезінформація. Зважаючи на те, що ця публікація була розрекламована, маніпуляція є свідомою та може мати на меті введення в оману читачів, у яких виникає асоціативний ряд, що Сергій Притула має відношення до ВО Батьківщина - Волинь, або ж здійснює свою волонтерську діяльність з політичною метою.
Зважаючи на те, що Сергій, здійснює свою волонтерську діяльність через збір коштів від громадян, бізнесменів, політична заангажованість може нанести шкоду його діловій репутації та зашкодити і пошуку ресурсів на потребу фронту», – ось так розумна людина розписала мені своє бачення того, що ви зробили.
Бо у моєму випадку трактування було набагато коротшим: «якісь гандони вирішили попіаритись на фоні 5-ти років моєї волонтерської діяльності».
Це були не простих 5 років для мене особисто. І сивини в моїй бороді за ці роки додалось не тільки тому, що я старію і в мене багато концертів, а й тому, що було багато чого пережито пов’язаного саме з війною. І тут на горизонті намальовується якась політична організація, яка спокійно собі примазується до моїх безсонних ночей, нервів, страхів і понад 5 млн особистих коштів. «Поважаєш? Став лайк!».
Чуєте ви, «сердечники»! Ви що собі дозволяєте? Я вас щось за цих 5 років на кілометр не бачив з пропозицією допомогти моїм волонтерським проектам. Ви якого біса мою пику під свої знамена запхали? Я спеціально для таких довбнів як ви на своїй сторінці пояснював, чому я, як волонтер, тримаюсь від політики подалі! Бо це шкодить волонтерству! А ви зараз що робите, ідіоти?!
Ви хоч там у штабі розумієте, що вклавши гроші у рекламу цього повідомлення ви автоматично без мого дозволу використали моє зображення у рекламних матеріалах. Як ви країною збираєтесь керувати, якщо ви на рівні повідомлення у Фейсбуці стільки дров наламали?!! Вас по судах затаскати, щоб розширити кругозір та життєвий досвід?
Себе виставляйте на своїх сторінках, хай вас люди лайкають за те, що ви робите. Або посилають за те, що ви не робите! А моє зображення я дозволяю на вашій сторінці виставити ще виключно 1 раз. Поряд з текстом:
«ВО «Батьківщина» Волинь щиро перепрошує у волонтера Сергія Дмитровича Притули за те, що без його відома його зображення та недостовірна інформація про обсяг зібраних ним коштів на допомогу Армії, були некоректно використані у повідомленні на нашій сторінці у Фейсбук. Сергій Дмитрович не є членом ВО «Батьківщина» і конкретно ВО «Батьківщина» Волинь ніколи не допомагала пану Притулі у його волонтерській діяльності. Щиро дякуємо пану Сергію за його доброту і милосердя по відношеню до ВО «Батьківщина» Волинь та просимо Божої ласки та Ангела охоронця на кожній життєвій стежині для цього гідного сина українського народу»!
Фотографію візьміть з інтернету. Ви вже показали, що вмієте це зробити.
Окремо звертаюсь до центрального апарату ВО «Батьківщина» публічно засудити таку маніпулятивну діяльність ваших волинських колег. Як буде покарано винних у інциденті теж цікаво, але то вже на ваш розсуд. Мене цікавить ваше публічне дистанціювання від мене і від тих, хто вас підставив у філії.
Якщо в межах 24 годин офіційне вибачення не з*явиться на сторінці ФБ волинської Батьківщини, я урочисто обіцяю відступити від свого принципу аполітичності і візьмюсь за вас зі всім своїм завзяттям. Сподіваюсь, ви розумієте, що завзяття у мене багацько! Ви маєте зрозуміти, що я не дозволю «юзати» своє ім*я і свою репутацію жодному політику в період передвиборної кампанії!
Я буду стежити за кожним вашим «косяком» і використаю свій майже 500-тисячний Фейсбук ресурс, щоб доносити людям кожен факт вашої недолугості. А буде мало, підключу ще своїх 500 000 у інстаграм. А буде мало, то звернусь до своїх колег волонтерів, які будуть солідарні зі мною, як і я часто солідарний з ними. Бо ви зараз не Притулу хотіли «поюзати», ви весь волонтерський рух хотіли раком поставити. А зараз може вийти навпаки. Бо спільно волонтери виставлять проти вас мільйони своїх геть не дурних фоловерів. Буде війна, яка нам не буде коштувати багато грошей та зусиль. А вам доведеться дуже сильно відволікатись. І по часу і по грошах. Але ви можете цього уникнути. Просто вибачтесь.
Коротше. Перепрошую за ультимативність мого до вас звернення, просто іншої форми до людей у яких немає совісті я поки не можу підібрати.
Фоловери, тегніть когось із Юліної гвардії, може тоді трошки швидше справляться на Волині.
24 години. Час пішов!
P.S. Я не блефую )))))). Сподіваюсь, кількість коментарів та репостів вас у цьому переконають!
Священик Петро Мартинюк допоможе не зірватися в прірву відчаю чи горя
Перш за все, хочу подякувати Рівненській митрополії УПЦ КП. Юрій Качан, секретар архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона дуже допоміг знімальній групі в організації зйомок програми «Сповідь».
Випадково перед тим, як розпочати статтю натрапив на фото Варвари Мартинюк, доньки священика Петра Мартинюка, проректора Рівненської духовної семінарії УПЦ КП.
Людина-загадка. Ні, він абсолютно відкритий до діалогу, а наша «Сповідь» була щирою та відвертою. Загадкою для мене стало інше. Глибина. І відчуття повної відсутності метушливості, впевненість в Господі, і в обраному життєвому шляху. Для мене це і є справжня велич.
Це були зйомки четвертої в той день передачі. Було складно, і сили танули разом з воском палаючих свічок. Глибина. Велич. У нас відбувся неймовірний діалог. Священик і прихожанин. Ми дивилися одне одному в очі і розуміли – від нашого діалогу залежить вкрай багато. І для кожного з нас, і для Віри, котра визначає наше життя, і для людей, що будуть робити для себе серйозні висновки, дивлячись цю передачу.
Величезний храм і два маленьких українця. У одного ВЕЛИЧ віри Господньої, у іншого – запитання прихожанина і християнина. Доступ до спілкування зі священнослужителями моєї рідної та кровної церкви дає мені Господь і Церква.
Вкрай важливим такий діалог є саме сьогодні, напередодні автокефалії. Історична справедливість через 450 років. Страшна цифра. Надзвичайно страшна. Кремлівська церква привила не властиві нам цинічність, байдужість і хамство. Ця штучна релігія замість чистоти Молитви і сили Духу заарканила волевиявлення і намагалася своїми путами скувати вільний дух нашої нації. Спотворена кривавим режимом «шарікових», вона стала секретною службою по спостереженню за нашими душами, засобом впливу на них.
І як же це важливо, коли проїхавши 6 000 кілометрів, ти бачиш навпроти себе очі священнослужителя, котрий відчуває твій біль. І не просто відчуває, а відповідає тобі на нього милосердям. Куполи Храму і Господня тиша дали нам можливість спілкуватися душами.
Ми втратили метушню матеріального світу. Поза соціумом. Поза соціальною обмеженістю такого складного і заплутаного сьогодення. Потім ми спілкувались про це. Говорили про те, як багато існує того, що заважає нам спілкуватися одне з одним відверто та щиро. Відкрито. На очах у Бога. Ми не завжди це розуміємо. Не завжди почитаємо Господа.
Отець Петро викладає в духовній семінарії. Часто буває так, що священик канонічно і літургійно знає, як проводити службу і проповідь. Він виконує свою роботу гідно і в Господі. Проте почути душу, як Ісус, до снаги не кожному. Врятувати від сумнівів та неспокою. Заспокоїти. Подарувати Віру. Вчасно надати молитву, котра допоможе не зірватися в прірву відчаю чи горя. Люби ближнього свого, наче себе САМОГО. Врятуй його. Врятуй, отче!
І коли я побачив очі цієї маленької дівчинки, доньки отця Петра, …мене поглинуло усвідомлення – ось звідки така велич, такий дух. Це любов. Божа. Щира. Сильна. Священнослужитель такий, яким він ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ бути.
Поринув у спогади про отця Дмитра Поворотного, матінку Наталію Кудрянську, отця Василя Вірозуба, отця Андрія Ляшика. Господи, дай моєму Храму УКРАЇНСЬКОЇ сили Духу. Допоможи нам, Господи. Помилуй. Зупини ВІЙНУ. Борони нас, Боже.
Священик Петро Мартинюк побачив мій біль, котрий роз’їдає душу всі роки війни. Сповідь – це біль війни, це небажання ховати найкращих. Сповідь – це крик до Господа про долю моєї нації, котра вже тисячу років не може позбавитися від нав’язливого та липкого рабства болотних кремлівських щурів і закривавлених мантій.
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Петро Мартинюк