Картопляні пюре швидкого приготування не входили в коло запланованих дегустацій. Але купуючи вермішелі "Хуторок" з попереднього огляду потрібно було доукомплектувати замовлення. А пюре потрапило до уваги завдяки асортименту: зазвичай, виробники пропонують два-три смаки, а тут аж шість! Крім того, ці пюре тієї ж торгової марки та мають ідентичний дизайн упаковок, що й замовлені вермішельки. Та й два звіти поруч від одного бренду, на мій погляд, виглядатимуть прикольно.

Правда, виникає питання: що показувати? Бо це доволі проста страва, адже в пачці розсипом перемішані всі інгредієнти і немає ні пакетика з приправами, ні столових приладів. Але я блогер! Щось вигадаю...

1. Картопляні пюре швидкого приготування "Хуторок" радують кількістю смаків. На огляді різновиди зі смаком вершків; зі смаком курки, смаженої цибулі та зелені; зі смаком сметани та зеленню; зі смаком грибів та зеленню; зі смаком яловичини з овочами; зі смаком телятини з аджикою. Якщо не помиляюсь, вони коштували 13 грн. за 30-грамову упаковку. Плюс — доставка.

Цікаво, що попри однакову марку з вермішелями, виробник пюре зовсім інший. А ще всі ці пюре я продегустував за один день.
[ Читати далі (+42 фото)... ]

Бісить линуче з усіх прасок лайно щодо" тцкашників", "зсушників". Всі рожевенькі і пухнасті, спостерігають, що воно далі буде. А хлопці там. Чому вони повинні. 

Ніхто крім них? Низький уклін назавжди вам, рідненькі...

На бложиках, забутих, тупе старе піздло вісмут відчуває себе королем. Соромище страшне. В противагу чоловікам його віку, що воюють на Запорізькому напрямку. А я нагадаю тобі, що казав дядько з тієї бригади: "На цій землі , окрім козаків , ніхто жити не буде".

Тобто люди честі і совісті там. На фронті. Як і раніше.

Віками, за Україну. За нашу землю.

Віками не змогли її отримати і завжди намагалися захистити, але совість їх віками чиста.

Як і тих, хто зараз на фронті.

Дякую ЗСУ за кожен ранок і день у вільній країні. 

Недавно дізналася, що двоюрідний брат на війні, є більш конкретна ціль донатів.

Великі жернова історії знову перемелюють українців...

Але ми живучі. 

Віками це довели...

Це наша земля. 

Почуваюсь, як на роздоріжжі. Прямо підеш — в армію потрапиш. Ліворуч підеш — армія сама до тебе прийде. Праворуч підеш — сядеш у в'язницю і теж нема гарантії, що не візьмуть в армію. А в безвихідній ситуації ризик скоїти дурницю підвищується. Особливо, якщо не вмієш вибирати з декількох зол найменше. Час на роздуми поки шо є. Але ніякі адекватні думки в голову не приходять.

Погрози на мене діють негативно. Та й обирати з декількох зол найменшще не вмію.