1. Падіння промисловості (автопром, металургія, деревообробка) за даними росстата:
- Самарська область за березень - мінус 20%;
- Калужська область - мінус 10%;
- Комі - мінус 10%;
- Архангельська - мінус 10%;
- Свердловська - мінус 7%
2. Видобувна промисловість (нафта, газ):
- Астрахань - мінус 6%;
- Волгоград - мінус 18%;
- Саратов - мінус 12%...
На деякі скважини вже почали ставити заглушки, бо немає достатніх продажів.
3. Громадське харчування завмирає на місці і показники не ростуть, трошки всплеск по купівельній спроможності за весну - але це істерика щодо цукру та сірників. "Всьо проходіт, і єто тоже пройдьот". Більше того, сьогодні почула від російських економістів про якийсь індекс борщу, чи борщовий набір, який зріс в ціні на 56%. Тут питання - до чого тут наш борщ, і взагалі-то якщо рахувати - то треба його правильно варити, щоб розуміти, якій набір продуктів там повинен бути. Але те що зріс на 56% - це добре.
4. Вітаю російську корупцію, бо як дізнались наші журналісти з програми "Гроші", шини на російській військовій техниці за документами - за 700 доларів за колесо, марки Michelin. А по факту стоять китайські, "завдяки" яким техніка застрягає в українському чорноземі і ми там їх глушимо. Це теж "до свята".
5. Те, що старші командири армії рф змушені з'являтися на полі бою, щоб особисто командувати операціями, говорить про великі проблеми з управлінням.
Ну це як виконроб змушений був би особисто класти цеглу на будівництві, бо його підлеглі занадто тупі і в них нічого не виходить. Це вже критично.
6. Один з "партнерів", які ще залишаються в рф - Індія - тепер ставить свої умови. Закупка російського газу за ціною майже в 2,5 рази менше ринкової - це, безсумнівно, "перемога").
7. Я вже нічому не дивуюсь. Може, колись науковці дадуть назву цій хворобі, а можливо вона вже існує: це коли ти одягаєш свою дитину у військову форму ще в дитсадку. Потім з неї виростає дещо, що вміє тільки мародерити, гвалтувати та спілкуватись в власними батьками матом. Потім твоя дитина їде в суверенну державу вбивати цивільне населення. А коли захисники тієї суверенної держави вбивають окупанта, твого виродка - ти пишеш у соцмережах: "я убєділся, что українци бесчувствєнниє і жєстокіє, я так і знал, я їх нєнавіжу, єто оні віноваты..."
Своїми вчинками російські батьки самі вбивають своїх дітей - і в цьому вони "побєділі". Вітаю.
8. Ну і ще дещо: це НАШІ діди воювали. І це НАШІ діди звільняли. В той час як їх діди мародерили в Польщі та гвалтували в Німеччині. Їх же діди відбирали зерно в українців. Їх же діди виганяли кримських татар з домівок. Їх діди набивали кишені чужими годинниками, а дачі - чужими килимами та сервізами. Їх діди розстрілювали власників квартир і заселялись на місце розстріляних.
Пишайтеся, росіяни.
Зі "святом".
Бухал солдат, слеза катилась Из уцелевших чудом глаз, И на груди его светилась Медаль за спёртый унитаз!
Як конфетті віконне скло
Жбурнуло разом в стіну тіло
Зігріла вуха тепла кров
Забрав свідомість ззовні вибух
І світ здається онімів
У мозку десь постійний писк
Якісь думки але пусті
Безсилля тягне впасти вниз
І наче блискавки на дворі
Але не чути гуркіт грому
Нема напроти вікон в домі
Стирчить один єдиний комин
І черепиця навкруги
Червоним згарище покрила
І біль нестерпний в голові
І кров до коміра прилипла
Весь світ здається онімів
Не чути слів не чути звуків
Стискають скроні голови
Як у перчатках алих руки…
"Просто мої думки:
що я відчуваю?
Здається, ніби я опинився в якомусь пекельному реаліті-шоу, де ми - військові, боремося за життя, використовуємо кожен шанс для порятунку, а весь світ просто спостерігає цікавий сюжет! Такі сценарії використовують у фільмах та серіалах. Різниця лише в тому, що це не фільм, а ми - не вигадані персонажі! Це реальне життя! Біль, страждання, голод, муки, сльози, страх, смерть - все справжнє!
що мене дивує?
Цинізм!!! Людський цинізм немає меж!!! Є загальноприйняті правила, вони однакові для всіх, засвідчені купою законів, підписів та печаток, але вони не діють! Тоді навіщо вони потрібні?
на що я сподіваюсь?
На диво!!! На те, що вищі сили (в широкому розумінні цього слова) знайдуть рішення для нашого порятунку! І це пекельне реаліті-шоу закінчиться...
Вищі сили, ми чекаємо на результат ваших дій... Час спливає, а час - це наші життя!
МОРСЬКА ПІХОТА - ВІРНІ ЗАВЖДИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
P.S. Білі прапори, для евакуації цивільних, використовуються вже четвертий раз, під час кожної евакуації людей.
Ціна останньої евакуації - троє вбитих і шестеро поранених військових. Маріупольський гарнізон зробив все можливе для порятунку мирного населення.
Просимо усіх докласти максимум зусиль для евакуації військових."