хочу сюди!
 

Лариса

52 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 38-57 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Парад рашистів...Смерть ворогам!

   


Парад рашистів. Схоже на макети. Вони навіть умудрилися перевернути танк..
[ Читати далі ]

Дєди гвалтували

  • 10.05.22, 10:12


Десь 4 роки тому мене видалили з будинкового чату. На фоні побєдобєсія 9 травня я попрохала припинити страждати хєрнею і опублікувала статистику зґвалтувань радянськими солдатами  європейських в цілому і німецьких жінок зокрема. Мої сусіди, які зараз сидять по кілька годин на день в паркінгу через прильоти російських ракет, якими щедро нас поливають онуки "побєдітєлєй", дуже образились за «дєдов».

На щастя, багатьом із моїх сусідів розвиднилось. Я вже писала, що розбанили мене практично в першу нашу відсидку в паркінгу. А після Бучі частина моїх сусідів взагалі почали писати українською мовою.

Після виходу російської армії з території Київщини, світу відкрилася жахлива правда про звірства та знущання окупантів над місцевими жителями, зокрема про катування, вбивства та зґвалтування.

Я прочитала досить багато про сексуальні злочини під час різних воєн. І спогади очевидців, і звіти різних правозахисних міжнародних організацій.  Про трагедії японських «жінок для утіх» під час Другої світової війни, руандок на початку 90-х,  боснійок в тих же 90-х (Фочанська етнічна чистка), про сексуальне рабство з боку ісламістів по відношенню до єзидів і так далі.

Статистику про зґвалтування Червоною армією збирали німецькі лікарі. За їхніми даними, кількість жертв лише у Берліні становила від 95 до 130 тисяч, а загальне число німкень, які пережили цю трагедію, сягає двох мільйонів. Один із лікарів припускає, що кожна десята жінка згодом померла, переважно наклавши на себе руки. В середньому кожна з жертв, вік яких варіювався від 9 до 90 років, була зґвалтована 12 разів - в 1945 році в Берліні перебували близько 5 мільйонів радянських солдатів. Для багатьох жінок у віці від 80-ти до 90 років цей акт насильства виявився смертельним.

Деякі німкені згадують, що радянські жінки спостерігали за тим, як їх ґвалтують, і сміялися.

Солдати часто напивалися до такого стану, що не могли завершити статевий акт і користувалися пляшками - частина жертв була знівечена таким чином.

Українська письменниця та художниця Емма Андієвська, яка в 1945 році в 14-річному віці опинилася разом з матір'ю в Берліні, згадувала, що коли в квартал увійшли радянські частини, майже відразу почалися зґвалтування. Перші дні над вулицею стояв суцільний дикий крик - це кричали жінки, до яких дорвалися радянські солдати.

Згідно ялтинським домовленостям американці передавали німецьких полонених представникам Червоної Армії. Ось свідчення про одну таку «передачу»:
«Напівп'яні солдати Червоної армії, обвішані гвинтівками і кулеметами, вишикували беззбройних німців у шеренги. Вони  валили на землю жінок і дівчаток, зривали з них одяг і починали ґвалтувати свої жертви прямо перед строєм... Молода німецька жінка, трохи за тридцять, мати 12-річної дівчинки, стояла на колінах біля ніг російського сержанта і благала взяти її, а не доньку. Але її благання залишилися без відповіді. Німецькі чоловіки стояли, оточені кулеметними стволами.
Німці були зігнані в імпровізований табір, який оточили 30-ма танками. Радянські солдати знову і знову поверталися до німців, тягнучи жінок і дівчаток, яким не могла допомогти присутність чоловіків і батьків. Насильство тривало всю ніч, припинившись тільки перед самим світанком. Жінок притягли назад, як зламані ляльки, якими солдати натішились.

Німецьким чоловікам тієї ночі довелося зробити важкий вибір, і багато з них його зробили. Коли перші промені сонця впали на оточений танками луг, безліч німців не піднялося. Ті з них, у яких була хоч яка можливість, перерізали вени своїм дружинам, донькам і собі. Інші чоловіки задушили своїх дружин і дочок, після чого повісилися на бортах вантажівок. Вони вважали смерть кращою, аніж довге і болісне вмирання" (за свідченнями Іллі Ілько Селезньова, за матеріалами «Раса-Die Rasse», документів Верховного Головнокомандування, спогадів очевидців).
Нащадки отих "воїнів" доїхали тепер до нас.

Саме тому мене завжди вивертає від теми «9 травня».  Яке свято? Треба бути повністю відбитими на голову, щоб подібне святкувати.
Пам’ятати – так. Але не святкувати. Криваві ґвалтівники і вбивці.

P. S.  Список книжок на тему:
Жінка в Берліні. Видавництво Комора (можна купити, до речі) - автобіографічна книжка німецької журналістки Марти Гіллерс,  в якій вона описує події від 20 квітня до 22 червня 1945 року в Берліні.
Навіщо я народилась дівчинкою (в інших перекладах  Чому у мене не було сексу). Габріела Кепп. Видавництво Зелений пес.
Коли прийшли солдати. Зґвалтування німецьких жінок наприкінці Другої світової війни. Міріам Ґебгардт.
Ми, діти насилля.  Міріам Ґебгардт.
Падіння Берліну. 1945. Ентоні Бівор.
Моє ім'я - Маріте. Альвадіс Шляпікас.
Війна все спише.  Леонід Рабічев

Зоя Казанжи

на фото девочка и мальчик (статистика)

  • 10.05.22, 09:23

Порвала судьбы пополам

Война вмешалась против воли

В слезах глаза, а сердце с болью

 

 

Теплом не радует весна

И смерти детские статистик

Тела их вижу на руках

 

Я ощущаю сердцем горе

И крик душевный матерей

Я переполнен этой болью

 

Давно статистике не верю

Но их количество растет

Я помню душу ставшей первой

 

Тела на фото давят слезы

С надрывом хочется кричать

И к сожаленью список сложен

 

Он души просто обезличит

А в них порядковый присвоят

Сухими цифрами статистик

 

Притупят чувства слез и горя

И уникальность каждой жизни

А мама каждая их помнит

 

Особо первые слова

В душе отчетливо их слыша

Черства статистика к слезам

 

Она к смертям детей привычна

Простые цифры впереди

Без отчеств записи фамилий

 

Судить не буду, просто плачу

Я не по цифрам смерти помню  

На фото девочка и мальчик  В.К. 2022

***

  • 09.05.22, 21:53



у мене теж були отакі родичі нараісє... тепер немає
***

Безсмртни пук

Щось в цьому є, здається...

Сербия Бессмертный полк-1

Вітальні листівки, що спростовують російський міф «Дня Пабєди»

До дня проведення параду у москві на честь «Дня Пабєди» українська SMM-агенція MOKO Digital Agency створила серію листівок, які розвінчують міфи про росію у Другій світовій війні. Про це повідомила сама агенція.

Як стверджують творці проєкту, його основна мета — продемонструвати сюрреалізм російської політики та культури, а також довести, що весь їхній пафос — фарс, збудований на злочинах та крові. 

 

Проєкт складається з трьох частин: саркастичних вітальних листівок для російської армії, сайту з новими «героями» безсмертного полку та ролика, що проводить паралелі між ворогом, якого росія нібито перемогла самотужки, і самою росією.

 

«Один із ключових наративів російської пропаганди —  Дєнь Побєди. «Велікая атєчєствєнная» замість Другої світової. Побєдобісся замість пам’яті та примирення.  «Можем павтаріть» замість «ніколи знову». І ми бачимо, що дійсно повторюють: знищують українську землю та наш народ, мародерять, ґвалтують та катують. І не рахуються з втратами, адже «баби еще наражают». Цього року парад на росії буде не «второй армии мира», а першої армії злочинців, полки якої ніколи не змиють свій «бєзсмєртний» сором», — зазначив стратег проєкту Артем Шевчук.

 

 

Іншою частиною проєкту став лендинг із новими «героями» безсмертного полку. Команда агенції створила аналог російського сайту із російськими військослужбовцями-убивцями, мародерами, ґвалтівниками. Автори наголошують, що це важливе нагадування українцям та європейцям, що винні не особисто диктатор чи система, а кожен її окремий учасник.

 

На відео, що також створили у межах проєкту, кадри злочинів нацистської Німеччини змінюються майже ідентичними фрагментами російських звірств в Україні. 

 

Крім того, на сайті є посилання на благодійний фонд «Повернись Живим».

 

Переглянути листівки й відео на тему та завантажити їх можна за посиланням. Агенція закликає вітати святковими листівками тих, хто не визнає російського вторгнення чи підтримує його, та поширювати проєкт у соцмережах.

 

MOKO Digital Agency — українська SMM-агенція, заснована 2014 року.  З 2018-го — Creative digital agency.

 

Нагадаємо, українська ілюстраторка Тома Сафарова створила проєкт «Листівки з України», у якому зображає міста та селища, які постраждали від російської агресії.

 


Моменти, що зігрівають серця...))

«Мій собака-провідник завжди попереджає мене перед тим, як я зомлію, щоб я міг знайти безпечне місце. Я прийшов до тями і побачив це»

 

Вечная память ( Владимир Миллер)

У Владимира самый низкий голос - бас профундо,
который лучше слушать на высокой громкости.
 

9 мая

Кратко, телеграммно. Был на параде Победы. Народу пришло прилично, человек 700-750 навскидку. Охранение состояло из одного бтра, 1 бмп и урала фотогеничной внешности. Помимо этого на недостроенном райкоме сидела пара снайперов и в небесах парил квадрокоптер с дипломом фотографа. Торжественная часть была короткой и проникновенной, про войну. Помимо прочего проехал автопробег со знаменами и клаксонами. Культурная программа включала в себя кашу и водку, но обошлась без пива. Вот буквально, никто из торговцев не выставил на прилавок ни баварского ни мюнхенского.
В целом праздник вышел сдержанным и пружинистым как батут из шкуры бизона. зы Мемуарину выкладываю для всеобщего обозрения по настоянию друзей. Грянет срач - закрою как и все остальные дневниковые записи до этой.