як читала на початку війни публікації наших військових у фейсбук з розповідями про те, як недбало ними управляють їхні керівники, що нема матеріального забезпечення, що їх безголово наражають на ризик з одними автоматами, я дуже обурювалась, вважала, що таке не можна писати в соціальних мережах, мені це виглядало як зрада національних інтересів, хоча переживала за хлопців, бо писали мої земляки, я їх знала особисто, але хотілось і хочеться, щоб працювали інші механізми, законні, а не надія на публікації у фейсбук...
а тепер про їнше..
нажаль, в звичайному житті нас часто оточують бики в людській подобі, такі собі хамовиті, наглі, не рідко полюбляючі хильнути зайвого, розпустити руки чи язика, щось прикарманити.. але, якщо то в звичайному житті, то можливо є спосіб обійти таких іншою дорогою, не стикатись у спілкуванні..
а от якщо знаходишся майже у замкнутому просторі в дуже напружених умовах, та ще й у прямому підпорядкуванні в таких биків по натурі, то дуже складно не лише виконувати на тебе покладені функції, а й просто якось зберегти себе..
бо як той бухий та обкурений бик бере в руки зброю, то ти просто віддаєш своє життя за "фук" і зовсім не на полі бою...
від цього ця війна ще страшніша..
ps. я вже не впевнена, чи хочу навіть це публікувати, але нехай буде, може скоро видалю.