Президент України Петро Порошенко прийняв вірчі грамоти у послів низки іноземних держав: Республіки Вірменія — Тіграна Сейраняна, Республіки Хорватія – Аніци Джаміч, Республіки Північна Македонія – Крума Ефремова, Республіки Польща – Бартоша Ціхоцького,  Республіки Болгарія – Коджабашева Костадіна Ташева, Аргентинської Республіки – Елени Летіції Тереси Мікусінські.

Під час бесіди з Послом Республіки Вірменія в Україні йшлося про необхідність активізації політичного діалогу. Було позитивно відзначено створення Групи дружби з Україною у Національних Зборах Вірменії як важливого інструмента міжпарламентського діалогу.

Окрему увагу було приділено питанням поглиблення двосторонньої торговельно-економічної співпраці, зокрема відновленню діяльності Спільної міжурядової українсько-вірменської комісії з питань економічного співробітництва.  

Президент України подякував Послу Республіки Хорватія за послідовну підтримку територіальної цілісності та суверенітету України, а також вагому політичну, гуманітарну і експертну допомогу, яку Загреб надає Україні на двосторонньому рівні та в рамках міжнародних організацій.

Петро Порошенко висловив сподівання на продовження активного двостороннього політичного діалогу між Україною та Хорватією з метою реалізації вагомого потенціалу українсько-хорватського партнерства в усіх сферах.

Головна увага під час зустрічі з Послом Республіки Північна Македонія зосереджувалась на важливості збереження позитивної динаміки двостороннього діалогу, зокрема проведення ближчим часом в Україні чергових засідань Міжурядової українсько-македонської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва та Спільного комітету з імплементації Угоди про вільну торгівлю між Україною та Республікою Північна Македонія. Глава держави відзначив зростання двостороннього товарообігу, який з початку 2019 року зріс у понад 5 разів.

Президент України висловив також задоволення завершенням підготовки до підписання Угоди про умови взаємних поїздок громадян, що вже найближчим часом дозволить громадянам обох країн безперешкодно та без регулярних продовжень дії безвізового режиму подорожувати до України і Північної Македонії.

Спілкуючись з Послом Польщі в Україні, Глава держави подякував польській стороні за незмінну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України та висловив сподівання на збереження традиційно активного політичного діалогу на найвищому рівні у майбутньому.

Обговорювались також шляхи посилення двосторонньої взаємодії на євроатлантичному напрямку та у сфері енергетичної безпеки.

Під час зустрічі з Послом Республіки Болгарія співрозмовники висловили задоволення високою динамікою двостороннього політичного діалогу, а також реалізацією низки конкретних взаємовигідних проектів, зокрема у сфері транспорту та енергетики.

Президент України подякував Софії за оздоровлення 300 українських військовослужбовців на базі болгарської Військово-медичної академії протягом найближчих двох років в рамках Трастового фонду НАТО з медичної реабілітації, де Софія має статус провідної країни.

Значну увагу співрозмовники присвятили питанням культурно-гуманітарного співробітництва між Україною та Болгарією. Президент України подякував за конструктивний діалог з Болгарією стосовно імплементації  Закону України «Про освіту», який може стати гідним європейським прикладом врегулювання чутливого питання між справжніми друзями.

Під час бесіди з Послом Аргентинської Республіки обговорено питання подальшої активізації політичного діалогу, перспективні напрями розвитку двосторонньої співпраці в торговельно-економічній та інвестиційній сферах, а також розширення договірно-правової бази українсько-аргентинських відносин.

У цьому контексті Президент України наголосив на необхідності здійснення обміну візитами високого рівня та підкреслив важливість проведення в Буенос-Айресі у цьому році чергового засідання Міжурядової українсько-аргентинської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва.

Комент БГ: А не схотіли посли пана Зю дочекатися і йому вручати вірчі грамоти, бо якось соромно.

Ваші Блаженства, Ваші високопреосвященства і всечесні отці, лідери церков і релігійних організацій!

Шановні ветерани!

Високодостойний пане Прем'єр-мірістр, члени українського Уряду, народні депутати!

Шановні воїни та їхні родини! Шановні запрошені!

Дорогі співвітчизники!

Сьогодні знову ми згадуємо вікопомний момент з історії України, Європи і всього світу. Рівно сімдесят чотири роки тому на нашому континенті замовкли постріли найкривавішої війни в історії людства. 65 мільйонів вбитих, із них українців – від восьми до десяти мільйонів.

Кілька поколінь виросли на ретельно відретушованій версії «Великой Отечественной Войны». За часи незалежності ми нічого не забули і нічого не зреклися з того, що було правдою. Але буквально за останні роки відкрили для себе багато нових сторінок трагічної історії, які раніше дуже ретельно і старанно від нас приховувались та замовчувались. Я неодноразово, починаючи з п’ятнадцятого року, говорив у травневі дні про різні аспекти нашої політики історичної пам’яті. Сьогодні настав час зробити щось на кшталт резюме.

Ще до 22 червня сорок першого року на різних фронтах Другої світової вже загинуло майже сто тисяч українців.

Для нас перші постріли тоді ще майбутньої світової війни пролунали в березні 1939 року на Закарпатті. Вони стали відлунням Мюнхену-38 і краху сумновідомої політики умиротворення агресора. Два місяці тому, до речі, мав за честь вшанувати пам’ять захисників Карпатської України на Красному полі під Хустом.

З вдячністю нині згадуємо і тих українців, які з вересня 1939 року чинили спротив Гітлеру у лавах Війська Польського.

А от сталінський Радянський Союз протягом майже двох років, з осені тридцять дев’ятого червня 41-го був союзником гітлерівської Німеччини. Але це не врятувало СРСР від нападу, а народи, що його населяли – від вимушеності сплачувати людськими життями за дружбу Сталіна з Гітлером. І саме на території України проведено майже половину стратегічних операцій радянської-німецько війни. В лавах Червоної армії билися близько шести мільйонів мешканців України. І ми, вдячні нащадки, вже не один десяток років прославляємо подвиг ветеранів Червоної армії.

А от віддавати належне воякам УПА, які тепер прирівняні до учасників бойових дій за незалежність України, почали зовсім нещодавно.

І лише кілька років тому ми звернули увагу на роль українців у військах країн антигітлерівської коаліції, таких як Сполучені Штати, Велика Британія, Канада та багато інших. В Києві організували виставку, на якій представили історії українців, які вкрили себе бойовою славою в битвах на рівнинах Європи, в пустелях Північної Африки та на безмежних просторах Тихого океану.

Майже сім мільйонів солдат в семи, як мінімум, арміях – такий масштаб української боротьби проти нацизму.

І згадуємо ми мільйони українок та українців, які наближали перемогу самовідданою працею в тилу.

А ще та війна – то понад два мільйони вивезених на примусові роботи дівчат та юнаків з України. То – каторга й концтабори.

То – Бабин Яр, місце однієї з найстрашніших трагедій в історії України. Ми пам’ятаємо і завжди будемо пам’ятати, що близько півтора мільйона українських євреїв було знищено нацистами і стали жертвами Голокосту.

Україна, яка не була в ті роки незалежною державою, де-факто виявилася членом антигітлерівської коаліції, а ми, український народ – народом-переможцем. Хоча закінчення Другої світової так і не зробило Україну вільною.

Ми, на відміну від Москви, не збираємося приватизувати спільну звитягу народів усіх країн антигітлерівської коаліції. Ніхто не має права монополізувати перемогу над нацизмом, а тим більше використовувати її для апології своєї імперської політики. Подолання нацизму  сімдесят чотири роки тому це не привід водити ряжені «полки безсмертних» по всьому світу!

Ми дистанціювалися від кремлівського «побєдобєсія». За п’ять останніх років ми виробили власний сценарій, свій ритуал відзначення Дня перемоги у Другій світовій війні, наближений до загальноєвропейської традиції. На відміну від наших сусідів, ми не страждаємо на дальтонізм і бачимо повну кольорову гаму її величності історії.

Двадцять третя нуль одна восьмого травня сорок п’ятого – момент, коли було припинено вогонь, і в Європі настала перша хвилина вистражданого миру.

Цей день важливий не лише тому, що дає людству можливість озирнутися і згадати про колосальні жертви й втрати. Спогади спонукають нас ще і ще раз замислитися над причинами воєн і зробити належні висновки. Мільйони і мільйони людей в усьому світі об’єднує одна мета – не допустити повторення трагедії. І тільки в Москві, Господь їм суддя, кажуть: «Можем повторить».

Для України, яка протистоїть російській агресії, висновки, зроблені з уроків Другої світової війни, є особливо важливими. Вони дають нам моральну і правову основу для справедливої боротьби проти анексії Криму і окупації частини українського Донбасу. Основу для спільного з міжнародною коаліцією протистояння спробам Кремля зруйнувати систему євроатлантичної безпеки і єдність Європи. Я неодноразово вже проводив паралелі між ставленням Гітлера та Путіна до людського життя, до норм міжнародного права. Варто лише порівняти «судетську промову» очільника Третього рейху 1938 року і так звану кримську промову російського президента 2014-го.

А ми, українці, прагнемо жити у мирі й безпеці. Тому наша мета – стати повноправним членом ЄС та НАТО, цих двох союзів, які є запорукою єдності і безпеки на нашому континенті. Вони є і гарантією нашої національної безпеки та безпеки кожного українського громадянина. Саме у тому, щоб захистити європейський та євроатлантичний курс України вбачаю для себе головний сенс і мотивацію залишатися в політиці і після того, як невдовзі складу повноваження Президента України.

У європейській цивілізації ми бачимо корені своєї ідентичності. Мета путінського контролю над історією відверто проголошена. Він хоче відновити російську імперію і розчинити українців в «едином народе», неначе в сірчаній кислоті.

До пам’яті про жертви нашого народу у Другій світовій війні додалася пам’ять про тисячі загиблих внаслідок російської агресії.

Нагадування про першу хвилину миру має особливе значення. Для України це хвилина надії так само, як і хвилина пам’яті. Ми прагнемо миру і ми віримо, що змусимо агресора піти з нашої землі. І тоді в цю хвилину в Україні і в усій Європі буде справжня тиша, без обстрілів, без втрат.

Гарантом збереження української державності та усіх перетворень в країні є нові Збройні Сили України. Моїм найважливішим завданням на посаді Президента було зробити все можливе для того, щоб змінити ту критичну ситуацію, до якої довели військо на момент початку російської агресії.

П’ять років тому прийняв країну без боєздатної армії, яку обеззброїли безвідповідальні політикани-пацифісти та п’ята колона. Тепер же новий Глава держави для захисту країни матиме у своєму розпорядженні військовий потенціал, достатній для того, щоби впевнено боронити країну від зазіхань агресивної сусідки.

За п’ять років я здійснив майже сорок робочих поїздок на Схід, із них на передову – 26. Востаннє це сталося позавчора, і це для мене було, повірте, дуже зворушливе і дуже хвилююче  відрядження. Вкотре відчув і зараз відчуваю гордість за те, що мав честь бути Верховним Головнокомандувачем ТАКИХ! воїнів. Втім, всі ми, українці, пишаємося своєю армією.

Ще раз дякую українським військовослужбовцям за мужність у захисті країни від російської агресії. А стверджувати, що у нас «громадянська війна» так само цинічно, як, для прикладу говорити про те, ніби то в сорокові роки в Росії був внутрішній конфлікт, а Гітлер лише допомагав армії Власова чи козакам Краснова. Це порівняння не сам придумав, запозичив із соціальних мереж.

Дорогі співвітчизники!

Вітаю вас із Днем пам’яті та примирення та з Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Слава всім, хто захищав Україну від агресії з боку нацистського Третього рейху!

Слава Збройним Силам України, Національній гвардії, СБУ, прикордонникам, добровольцям і волонтерам; всім силовим структурам, які боронять нашу Вітчизну від ворожих зазіхань Російської Федерації!

Слава Україні!

І оголошую символічну першу хвилину миру.