Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Сьогодні 20 років назад


22 жовтня 1990 - На вимогу українських студентів, котрі на площі Жовтневої революції (нині - майдан Незалежності) оголосили політичне голодування, глава уряду Віталій Масол подав у відставку.

Було ж таке...

Хроніки окупації

  • 22.10.10, 13:48
Щастя в невіданні. Можна жити в гуртожитку, але не знати про війну між етнічними групами мігрантів. Справжню. З ножами, нічними бійками та скинутими у либідь трупами ворогів.

Бо щастя в невіданні.

Можна жити в хрущобі, і не знати що нижче поверхом наркопритон. Справжній. З передозуваннями, героїном та нічними викликами швидкої допомоги на скукоджений спідозний труп. Можна.

Бо Ignorance Is Bliss.

Можна жити в країні, чия бідність вже стала легендарною, чия “еліта”  заробляє в основному на продажі проституток, наркотиків, людських органів, дітей, та на поставці абортивного матеріалу в ЄС. Можна.

Більшість так і живе. Lack of knowledge results in happiness.

Але можна увійти в інший світ. Це просто. Пара кліків.Можна поставити інформер на запит “підпільний цех”.

(Продовження - http://sna.in.ua/?p=5471)

УПА була, є і буде.

  • 21.10.10, 18:13
Випадково натрапив на дуже цікаву замітку. Можливо, хтось уже читав її. Але автор хотів би, щоб якомога більше людей прочитали її. І в міру своїх можливостей допомагаю йому. 19.10.2010 13:39 _ Сергій Пантюк У нас была УПА (утро после Марша)

Коли я випадково наштовхнувся на пост, який передруковую нижче, зрозумів – його мають прочитати дуже й дуже багато українців. А також ті істоти (людьми їх назвати язик не повертаються), які прагнуть увергнути нас у велику біду, розділяючи за мовою, розумінням історії і та іншими болючими моментами. "Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде!" (Т.Г.Шевченко) Так от: Почему и зачем восточный украинец, с детства говоривший по-русски, внук красноармейцев, провел вчерашний вечер на Марше УПА?

Итак, утро на больничном. Горячий кофе обжигает воспаленное горло, глаза слезятся, кашель такой, что вот-вот соседи начнут стучать в стенку. Все логично: если наспех сбить температуру лошадиной дозой антибиотиков, пару часов прогуляться прохладным октябрьским вечером, время от времени выкрикивая "Слава Героям!" – на утро просто должно стать хреново. Самое время задуматься, а стоило ли? И если да, то почему и зачем? Почему и зачем восточный украинец, с детства говоривший по-русски, внук красноармейцев, провел вчерашний вечер на Марше УПА? Сразу вынесем "за скобки" второстепенное. С одной стороны, было решение Окружного админсуда, который по иску Горадминистрации запретил проведение Марша на Крещатике и Майдане. Я "разбаловался" за 5 лет после Майдана, и не привык, чтобы мне указывали, по каким улицам моего родного города и под какими флагами мне можно ходить, а где и под какими – нельзя. Так что не без того – имела место "красная тряпка", которой режим помахал у меня перед простуженным носом. Признаться, я и сейчас слегка сожалею, что организаторы Марша прошли исключительно по "санкционированному" маршруту, не попытавшись реализовать свое конституционное право гулять где угодно. УПА, памяти которой посвящен Марш, как-то не спрашивала санкций на маршруты своих рейдов ни у немцев, ни у советов, ни уж тем более у какого-то админсуда... Однако "не суди" – в этот раз не я был организатором, и не мне было решать, вести ли толпу с изрядным процентом стариков и малолеток на прорыв ментовских заслонов. Решение реально не простое, и вероятно, на месте "свободовцев" я бы тоже ограничился прохождением по разрешенным улицам. Что не мешает мне как рядовому участнику об этом слегка жалеть:) С другой  стороны, были аргументы "против". Мне не импонирует "Свобода" Тягнибока, и это еще очень мягко сказано; между тем именно она выступила организатором Марша, и волей-неволей выбор сводился к неучастию в Марше или к прогулке под их флагами. Касательно еще нескольких групп постоянных участников маршей – "автономных правых", конторы с пафосным названием "Патриот Украины" и прочей публики с резкой правой асимметрией мозга, я вообще удержусь от комментариев. При обычных обстоятельствах я едва ли присел бы с ними по нужде в пределах одного гектара. Однако обстоятельства были не вполне обычными – Марш УПА в Киеве был один, и нужно было либо идти всем вместе, либо оставаться дома. Итак,  будем условно считать, что попытка запрета Марша со стороны режима примерно уравновесила мою антипатию к организаторам. В сухом остатке остается собственно Марш. Остается главный вопрос – кем и чем для нас, современных украинцев, является УПА? Меньше всего хотелось бы  сейчас заниматься "историческим ликбезом". На тему реальной, исторической УПА уже написано очень много. Я же сейчас пытаюсь понять скорее другое: чем лично для меня и моих единомышленников является та Легенда, которая осталась от УПА в нашем сознании? Думаю, ключевое слово – это слово ВЫБОР. УПА раз и навсегда ломает привычный стереотип "исторической безнадеги", навязываемый нам всеми имперскими версиями истории. Нет страшного мира тоталитарных режимов, в котором отдельно взятый человек ничего не решает. Нет заведомой обреченности. Нет тоскливого выбора между "большим злом" и "чуть меньшим злом", где третьего не дано. В России, увы, было именно так. В Германии было так же, если не хуже. А у нас была УПА. А значит – был личный выбор каждого отдельного человека. Выбор не между "большим и меньшим злом", а между Злом и Добром. Выбор, отказ от которого не замаскируешь знаменитой фразой всех трусов и предателей – "ну, знаете, время было такое, от нас ничего не зависело...". Выбор, за который каждый отвечает сам, перед Тем или чем, в Кого или во что он верит. Оказывается, можно было не разрываться между сотрудничеством с наци и унылой покорностью коми. Можно было лихо выкрикнуть "Чума на оба ваших дома!" и уйти в лес. Уйти в УПА. ОБСЕ в 2009 году наконец -то уравняла сталинизм с гитлеризмом. Для простых сельских парней из УПА это было очевидно еще в 1942-м. Тот случай, когда крестьянская простота куда лучше политических мудрствований. И  не важно, были ли шансы на победу. Если не было – тем более ответственным был этот выбор. Если на войну идут, математически оценивая шансы на выигрыш и проигрыш – это военная кампания. Это ремесло генералов. Если идут просто потому, что совесть не позволяет не пойти – это Священная Война. Это – дело Граждан. У нас была УПА. А значит – были Граждане. Граждане страны, которой еще не было на картах мира. Страны, которой не должно было возникнуть по планам что одних победителей, что других. Страны, у которой не было признанных флага и герба, госапарата, дипслужбы, валюты, регулярной армии, вообще ничего не было. Были только Граждане. И у этих Граждан была своя "самодельная" армия – УПА. Если у страны есть Граждане – все остальное рано или поздно "приложится". Наоборот – едва ли. А еще – УПА НИКОГДА НЕ КАПИТУЛИРОВАЛА. Да, вооруженная борьба в какой-то момент прекратилась, когда все солдаты нашей лесной армии оказались в безымянных могилах или сибирских лагерях. Но капитуляции не было. Не было "мировой" с оккупантами, признания легитимности их режима. Была только вынужденная передышка – пока подрастет новое поколение бойцов. Генералы могут сдаваться в плен со своими регулярными армиями, Граждане не капитулируют. А еще – УПА ПОБЕДИЛА. Победила в 56-м, когда советы были вынуждены "амнистировать" выживших повстанцев, чтобы хотя бы прекратить вооруженное противостояние и перестать тратить огромные ресурсы на карательные акции в давно "мирной" стране. Победила в 60-е, когда требование независимости Украины стали выдвигать будущие диссиденты – юные комсомольцы из Восточной Украины, никогда в жизни не видевшие живого "бандеровца". Победила в 90-м, когда киевские студенты в своем палаточном лагере запели неведомо кем и как переписанные повстанческие песни, а молодые рок-н-рольные команды стали посвящать УПА свои новые альбомы. Победила в августе 91-го, когда исконные враги УПА, коммунисты, скрипя зубами были вынуждены проголосовать за независимость Украины, и поднять над своим верховным советом наши флаг и герб. Флаг и герб УПА. Победила в декабре 91-го, когда на референдуме 92% украинцев поддержали независимость. То есть поддержали программу и цель УПА. Победила в 2004, когда миллионы людей вышли на улицы защитить свое право выбора. Над ревущим морем киевлян и гостей из всех регионов вместе с национальными флагами, оранжевыми и желтыми флагами нынешних партий, гордо реяли красно – черные боевые знамена УПА. Их держали люди, мало кто из которых может похвастаться дедом – повстанцем. Повстанцы в силу понятных причин редко успевали обзавестись детьми... Но эти люди, чьи деды в большинстве своем тихо тянули лямку законопослушных "совков", все же слышали, что можно было – ИНАЧЕ. Что БЫЛ ВЫБОР. Что были люди, РЕШИВШИЕ САМИ. И именно поэтому их хватило на то, чтобы в нужный момент сделать СВОЙ ВЫБОР, и выйти на Майдан в футболках с портретами Бандеры и Шухевича. УПА побеждает сегодня, когда модный исполнитель в стиле реп-панк вдруг говорит на концерте, обращаясь к толпе юношей и девушек, для которых не то что Вторая Мировая – для них даже СССР как таковой это уже только строчка из школьного учебника: "Ребята, совсем недавно, в 43-м, в такие же осенние дни сотня бойцов УПА приняла бой с тремя батальонами гитлеровцев, окруженная в руинах старого казацкого монастыря. Не выжил никто, но продержались они целую неделю. Давайте сегодня их вспомним" – и выдает потрясающую рок-балладу памяти повстанцев. И зал, состоящий в основном из совершенно "цивильных", русскоговорящих в повседневной жизни киевских студентов, хором подхватывает припев... Или когда исполнитель любовной лирики вдруг записывает альбом перепетых в современной аранжировке повстанческих песен, восстановленных по оригинальным записям 40-х, и эти песни становятся национальными хитами, и тысячи киевских мальчишек и девчонок, чьи деды в большинстве своем не только не были в УПА, но даже не жили в тех регионах, где УПА воевала, радостно хором орут "Лента за лентой патроны подавай, Повстанец – украинец, в бою не отступай!". УПА  побеждает, когда в ответ на очередные свинства режима сотни людей без призыва какой-либо партии, просто по переписке в ЖЖ и Фейсбуке, молча выстраиваются вдоль Крещатика с сине-желтыми ленточками на рукавах, лацканах, сумочках; приходят под стены Службы Безопасности с "просьбой арестовать себя как носителя государственных секретов"; собираются под Парламентом в день рассмотрения дискриминационного языкового законопроекта... У НАС БЫЛА УПА. А ЗНАЧИТ – У НАС ЕСТЬ ВЫБОР. Если он был у этих парней даже тогда – тем более он есть у нас сегодня. У каждого из нас. И за это стоит воевать. До встречи на следующем Марше. А если будет нужно – до встречи в новой УПА. Взято отут (з дозволу): http://kievljanin.livejournal.com/

Закон про мови: вихід є!

Рецепт від братів Капранових

Осінній наступ влади на державну мову ризикує вилитися у великі заворушення. Попри всі намагання пояснити депутатам, що державна мова - не привід для спекуляцій, а інструмент побудови держави, напруга не зменшується.
Ситуація вперто прямує в глухий кут.
У таких випадках фахівці радять звернутися до більш досвідчених людей та пошукати прикладів для наслідування. Може, знайдеться десь країна, яка розв'язала мовне питання, не порушивши прав національних меншин й одночасно не руйнуючи національну єдність?

Ми озирнулися навкруги, і досить швидко знайшли такий приклад.

На північ він нашої з вами Батьківщини лежить велика країна, яку населяють більше сотні різних національностей. Проте всі вони живуть мирно, не дискримінуючи одна одну й не маючи мовних конфліктів.

Саме тому, у відповідь на заяву депутата Єфремова про відсутність альтернатив його законопроекту "Про мови", ми висуваємо законопроект, позичений у Росії. А точніше, перекладений українською майже дослівно.

Пропонуємо внести його до Верховної Ради як компромісний. Переваг - безліч!

1) Він задовольнить усі сторони. Адже в Росії з мовами все гаразд - і в нас так буде.

2) Ми матимемо повну підтримку цього закону з боку Кремля. (!!!)

3) Крім того, він забезпечить таку модну зараз уніфікацію законодавства з Російською Федерацією.

Ще раз нагадуємо - це всього лише переклад російського закону про державну мову, у чому кожен бажаючий може переконатися, порівнявши тексти. Отже:

К нам снова єдєт Вова...

Премьер-министр России Владимир Путин приедет в столицу Украины 27 октября
Об этом сообщил премьер-министр Николай Азаров, открывая заседание правительства, передает Украинские новости.


   
Білорусь послала Вову,
Грузія послала...
В Україну преться знову...
Видно любить сало!?

Нам би Гетьмана такого,
Щоб, як взяв за шкірку,
Так летів би той безПутін
У "безодню дірку"...

Зупини податковий терор!!! 21.10.2010 - акція протесту.

Підприємці Києва прокидаються

Я теж підприємець, і я приєднався.

Сподіваюся, колеги не розчарують нас активністю.

Зачем стоим 2. За гречку.

Продолжение нашумевшего блокбастера "Зачем стоим" (http://blog.i.ua/community/662/534845/). Во второй части главный герой продолжает сюжет первой части героически отстаивая повышение цен на гречку.

Сильна брехня від безсилля

Мене завжди вражають люди, подібні одній моїй знайомій, що кілька років при кожній нашій зустірчі постійно критикувала Юлю, а як прийшов час другого туру обрання президента України, то всіх стала агітувати голосува за Тимошенко, бо якже можна дозволити "бандюковичу" стати президентом. На що я відповідав: ви ж казали самі, що вона злодійка, нещадно обкрадає державу, то чим злодійка краще за баньдюка? Де логіка, якщо обидва претинденти погані? Чи не правильніше висказати своє правдиве ставлення і проголосувати "проти всіх" - нехай знають рівень їх легітимності.
Особисто я не поважаю таких людей, які піддаються на подібні політично-технологічні гачки: обирай краще з двох зол. Подібним чином вдруге нав*язали нам Кучму в президенти, зробивши його опонентом Симоненка. На щастя, люди стали мудрішими і результат реально правильний, як би він комусь не подобався.
Принагідно хочу відповісти всім моїм друзям, які чомусь вперто винуватять у цьому програші помаранчових сил ту велику (!) кількість виборців, що проголосували "проти всіх", а також які свідомо не прийшли на вибори. Шановні, а хіба немає вашої вини у тому, що обраний вами кандидат у президенти не мав належної підтримки в суспільстві? Тут і ваша вина - обирайте більш позитивного кандидата в першому турі, який би влаштував більшу кількість виборців. Перемога в своєрідному рейтинговому голосуванні по відношенню до інших політиків не є обставиною для фактичного примусу інших виборців голосувати за ваш вибір. Ні, шановні. Пані Тимошенко топила в багнюці Ющенка та інших, бо була твердо переконана у своїй перемозі, якщо в другому турі зійдеться з Януковичем - от і отримала, що заслужила. І ми з вами отримали те, чого варті. Як казав Черчіль, коли його несподівано "прокатали" на виборах: демократія - це така гидота, але кращого людство досі не придумало.
Також я іронічно ставлюсь до теперішного вереску різних політсил щодо адміністративного пресу з боку пратії влади. А як ви хотіли, любі друзі? Хто винуватий, що ви такі роз*єднанні і слабкі? Невже регіонали мають бігати до вас і догоджати, перепрошувати, що на ніжку десь натупили? Давлять і правильно роблять - вчиться бути сильними, вчиться підтримувати одне-одного, вчиться гуртувати свій партійний актив та симпатиків у дієву соціальну силу.
Мене здавна злило гасло, що нам всім потрібно об*єднуватись. По-перше, я знаю якість більшості наших українських партій, де все реальне членство складається з голови, його друзів і бугалтера, тому і казав: від кількості складання нулів сумма не збільшується. Пригадуєте, як "Наша Україна" на минулих виборах зібрала купу партій так би мовити "національно-демократичного" спрямування, а голосів від того практично не добавилось. По-друге, мене злить, коли це об*єднання національно-демократичних сил розуміють як суто фізичний процес створення єдиної партійної структури. Шановні, але справжнє об*єднання можливе тільки довколо ідеї! Наголошую: ІДЕЇ !!! А не довколо якоїсь людини чи угруповання!  Однозначно. І сподіваюсь, що події останнього часу це ясно показало і доказало! Та, на жаль, висновків з того я, на разі, не бачу. Є тільки галас і вереск слабаків, що їх луплять за їх дурість і неорганізованність, ну а я - за цей виховний процес.
Нещодавно обклався різними партійними газетками і тупо перечитав їх од початку і до кінця - і жодної! Наголошую: жодної конструктивної ідеї я там не знайшов - суцільне словоблуддя, так би мовити на термінології журналістів - "одна водичка". Жодної конкретики або чіткої ідеї та програми дій. Порожняк женуть повний - от і вибирай, який порожняк торохкотисть гучніше.
Найбільше це вдається пану Сергію Тігіпко з його "Сильною Україною". Я давно приколююсь з того, що прошу пояснити співрозмовника про політику: як розуміти ці слогани "сильна Україна", "сильний президент", а недавно ще прозвучало "сильний Львів". Це як: сильні фізично, ідейно, інтелектуально, морально? Жодна з перелічених якостей пану Тігіпко не притаманна, як і молодість, тому казати про нову молоду генерацію теж зайве.
Якби "Сильну Україну" створив і очолив хтось з братів Кличко - то я б це якось зрозумів, хоч все одно слоган дубовий, але най вже буде, як і їх "Удар". Принаймні Клички дійсно прославили і прославляють Україну в світі, роблять багато корисного і порядного, що не притаманне пану Тігіпку. Нагадаю прислів*я: хто старе згадає - тому око геть, а хто забуде - обидва.
Які такі-сякі досягнення за паном Тігіпком? Я  щось не чую про жодне суспільне (а не особисте!) досягнення з доробку пана Тігіпка, особливо цікавить його провальне кураторство над "АвтоЗАЗ", а також невже він сподівається рекламною ЗМІєтворчістю затерти пам*ять про його злочинне керування виборчим штабом Януковича у 2004 році? Організатор масового фальшування включно до взлому сервера, якого за провал вилупили і викинули геть, а тому він кілька років переховувався за кордоном - і це будівничий "Сильної України"? А щоб вам недобре було, хто цьому брехунцю повірив.
На жаль, нічого конструктивного не знайшов я у словесах "Фронту змін" Арсенія Яценюка, якому симпатизую, але все одно за гарні обіцянки не обиратиму ніде. Гарно сказати "Зміни своє життя на краще", але як це на ділі має відбуватись - де пояснення? Змінити мило на шило? Дякую, Арсенію, але погуляйте і подумайте.
Пан Гриценко взагалі щез з ефіру - напевно "ворог їх держави" заховався до бункеру і очікує ліпших часів.
Стосовно "Батьківщини" - коментарі зайві, бо то повне відро сміття, яке треба одним махом викинути на смітник, а ось "Наша Україна" з паном Наливайченко на чолі можливо до чогось путнього і прийде, але поки що теж хай погуляють і подумають.
Для чого я все вищенаведене оповів?
Для того, щоб заявити про своє рішення стосовно майбутніх виборів: я голосуватиму проти всіх по всіх списках - най знають! Тільки на голову Львова я маю виважену думку, кого обирати і буду конкретно черкати в бюлетні проти імені. А голосувати за тумани сімнадцяті я не буду однозначно.
У нас у Львові спромоглись встановити в центрі комп*ютерне табло, яке відповідає туристам на різні питання, але ніде навіть в інтернеті я не можу знайти офіційної виборчої інформації від ТВК про місцеві виборчі округи, про всі партії та кандидатів. Якщо мені не дають можливості вивчити і проаналізувати ці важливі теми політичного вибору для прийняття виваженого рішення: кому я маю довірити свою частку прав на владу - я відмовляюсь її віддавати.
Зрозуміло, що якась влада все одно буде, але вона не буде мати того рівня легітимності, якщо подібних мені буде значне число, а щоб там не казали - а фальшування на виборах обманює в першу чергу самого їх організатора - він власними діями позбавляє себе знання, скільки його підтримує реально люду. Відбувається продукування фантому влади, що відверто є великою фігнею, подібно до великих грошових "посівів" судді Зварича.
Спрогнозувати перемогу регіоналів на місцевих виборах не важко, але спрогнозувати, що буде далі - дуже і дуже важко. Але то вже інша розмова.

Богдан Гордасевич
м.Львів-Рясне

56%, 10 голосів

44%, 8 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ласкаво прошу в замітку

http://blog.i.ua/community/1826/558497/
 
там інфа з Російського порталу  але ... темрява не має національності і діє дуже підступно..портал розкриває очі на реалії життя.... нашог з вами життя.....

 наш ворог - АЛКОГОЛЬ (починаючи з пива і закінчуючи спиртом - то все не має значення, бо це як калібр зброї..або сила массового знищення) ,  Цигарки... Ця гидота містить в собі 14 наркотичних речовини!

про те, чому в Росіїї, та й в нашій країні теж саме, йде війна і кому це вигідно, щоб нас з вами майже не було..особливо тих, хто здатен мислити, творити... подивіться хочаб першу лекцію з того сайту... бажано з дітьми, особливо з підлітками.

тут розміщені деякі роліки на цю тему (з Ютюбу) - http://blog.i.ua/community/1826/560561/


Бувайте Здорові!

Ваша Ружа rose

Відкрито пам'ятник Герою Крут


17 жовтня у с.Тяпче відбулось урочисте відкриття пам’ятника герою Крут, жителю с.Тяпче Миколі Корпану та меморіальної дошки пам’яті Героїв Крут.

Парох УПЦ КП Святого Миколая с. Тяпче Василь Юрів та парох УГКЦ Перенесення святих мощей Святого Миколая с.Тяпче Ігор Яблонь відправили панахиду за загиблими під час бою під Крутами.

Грамотою голови райдержадміністрації за надану благодійну допомогу для спорудження пам’ятника нагороджено начальника кар’єра «Шандра» ТзОВ «Шляхбудсервіс» Івана Проціва.

Після музичного вітання шкільного хору вихованців Тяпчанської ЗОШ І-ІІІ ст. виступили голова станичної управи братства ОУН-УПА Юрій Долішній, брат Миколи Корпана Йосиф Корпан, поет, член спілки письменників України, уродженець села Тяпче Василь Щеглюк та сільський голова Василь Гаращак.

Це пам’ятник усім землякам, які загинули під час визвольних змагань або були вивезені до Сибіру і не повернулися звідти. На меморіальній дошці вписані прізвища майже 60 сельчан. Автор пам’ятника Богдан Фреїк, а допомагав йому студент зі Львова, уродженець цього села Віталій Лютин.