З Новим Роком! Зі 102-ю річницею Дня народження Степана Бандери!
- 01.01.11, 15:07
Спільнота патріотів "Україна понад усе!"
Польща потрапила у розставлені Москвою тенета
Московською обіцянкою позбавити Степана Бандеру та Романа Шухевича звання Героя України Віктор Янукович не лише засвідчив вірнопідданство перед Кремлем, він фактично погодився брати участь у великій кампанії повернення імперсько-більшовицької концепції історії. Україна є найважливішим майданчиком для реалізації цього плану на пострадянських теренах. Для багатьох поляків, які протестували у зв’язку з січневою «героїзацією» Степана Бандери, але які не ознайомлені з особливостями українсько-російського історичного «діалогу», стало неприємним усвідомлення, що вони таким чином грають на руку Москві й фаворизують Януковича в європейських очах. Путінський підхід до історії, передусім до дражливих моментів останньої великої війни, детально проаналізувало польське Бюро національної безпеки, й одним із висновків є побудова Росією історичної політики на «антитемах». Для прикладу: антитемою українського Голодомору є «масовий голод в інших регіонах СРСР»; антитемою чи навіть обґрунтуванням трагедії розстріляних у Катині польських офіцерів є масова загибель більшовицьких солдатів, інтернованих після програшу над Віслою в 1920 році, – тепер російські історики стверджують, що начебто був спеціальний наказ маршала Юзефа Пілсудського для знищення радянських полонених. Досить примітивний метод, званий у народі «сам дурень». Але, хоч як парадоксально, дієвий. Будь-яка критика чи навіть підведення під сумнів постулатів Кремля в історичній політиці суворо карається. Приміром, російське МВС мало не закрило історичний сайт www.hrono.info через критику ліквідації пільг жертвам облоги Ленінграда – думка про всеохоплююче піклування над ветеранами має і далі домінувати. Тоді ж було проведено конфіскацію архівних матеріалів, що стосуються жертв політичних репресій, зібраних петербурзьким відділом російського «Меморіалу». Починаючи з 2004 року при Кремлі працює група істориків на чолі із Алєксандром Філіпповим, яка спершу видала на-гора посібник для вчителів історії, за яким періоди сильної держави в російській історії (Петра І, Сталіна, Путіна) підносилися, а ліберально-демократичні (Хрущова, Єльцина) критикувалися. У грудні 2007 року з-під пера цієї групи вийшов уже повноцінний підручник, за яким сталінські репресії було визнано «необхідним кроком» для утвердження позиції держави у світі. На додачу російський Мінкульт разом із підконтрольними олігархами фінансує фільми, у яких сталінські часи є золотим періодом посилення патріотизму та торжества сили російської зброї. Приміром, у фільмі «Смерш» Зіновія Ройзмана «правильні» енкаведисти на білоруських теренах допомагають радянським громадянам звільнитися від «аківських банд». Чи дочекаємося фільму про «правильних» гебістів, які вистрілюють «бандерівські банди» у лісах Волині, невідомо – наразі дієвішим вважається підкреслення слов’яно-православної єдності (як приклад – «Тарас Бульба») і замовчування невигідних для Росії тем. За даними тих самих польських спецслужб, у Росії кількість неофашистів оцінюють у 70–90 тис., що означає: кожен другий неофашист у світі проживає в РФ. День національної єдності – 4 листопада, що попервах мав об’єднати росіян перед західною загрозою, – перетворився на свято російських шовіністів і неофашистів, засноване на гаслах проти емігрантів із Кавказу та Середньої Азії. Президент Європарламенту Єжи Бузек, який стоїть за зверненням з приводу Бандери у день інавгурації нового українського президента, не мав би зачіпати це неоднозначне питання. Річ у тім, що Бузек походить із польських етнічних теренів у Чехії, званих Заолжям, які в 1938 році під впливом Мюнхенської змови Польща окупувала. Тепер же цей факт є для кремлівських інтерпретаторів історії «доказом», що Польща підігравала Гітлерові. Крім того, влітку 2009 року Міністерство оборони Росії озвучило тези, згідно з якими Польщу звинувачували у розв’язанні Другої світової війни, фактично нівелюючи наслідки пакту Молотова – Ріббентропа. Створюючи Комісію протидії спробам фальшування історії на шкоду інтересів Російської Федерації, Кремль аж ніяк не прагнув об’єктивізації історичного пізнання, навпаки, його задурманення. Героїзація в Україні Степана Бандери, зважаючи на десятиліття докладання совєтами зусиль на його дискредитацію, є чудовим моментом, щоб очорнити національно-визвольні змагання України для її повернення до російської парадигми. Постає питання: чи Польща сліпа, що потрапила у розставлені Москвою сіті?
Програмаскладалася з театралізованого виступу, присвяченого зимовим святам, як то дню Святого Миколая, Новому року, вікторини та спортивних змагань. Безпосередніми учасниками дійства ставали самі дітлахи. І якщо спочатку вони трохи соромилися, то за лічені хвилини малі розбишаки вистрибували одне поперед одним, рвучись до імпровізованої сцени. Мали місце також колективні виступи. Діти розповідали вірші, співали пісень. Разом з гостями заспівали «Ой хто, хто Миколая любить». Під час вікторини з народознавства вихованці дитячого будинку проявляли ерудицію, відповідаючи на запитання гостей. І винагороди за виступи не змушували довго на себе чекати. Але молодь мусить розвиватися не тільки інтелектуально та духовно. Тому продовженням новорічного свята стали спортивні змагання, які проводив член «Просвіти», Президент Українського Бійцівського Клуба (U.F.C.), багаторазовий призер турнірів з М1 та бойового самбо Антон Бєстаєв разом з друзями. Конкурси виявили серед вихованців переможців у таких фізичних вправах, як присідання та відтискання. Нагороджувалися найсильніші та витриваліші як серед дівчат, так і серед хлопців. Офіційна частина свята скінчилася виконанням Державного Гімну України. Опісля свята малюки довго ще не хотіли прощатися з новими друзями.
Але гіркоту розставання трохи підсолодили пряники, які патріоти передали їм «від Святого Миколая». Усміхнені обличчя дітей та усвідомлення того, що хоч якось вдалося порадувати молодих Українців, яким не пощастило мати родину, стали винагородою для молодих патріотів та просвітян.