Про відзначення державними нагородами України

"Вот видите, год назад в том ресторане сидело бы примерно два человека, – показывает на левую сторону Александр Ройтбурд, один из самых значимых украинских художников, – в этом сидели бы тоже два-три посетителя".

Мы находимся в ресторане "Кларабара" в одесском Городском саду. Терраса заведения почти пуста, но буквально через час свободных мест тут не останется. Ройтбурд заказывает себе 150 грамм чачи. Он не спешит ее пить, а, поглаживая свою бороду, раздумывает над вопросами.

Художник признается, что 2 мая прошлого года, когда произошли столкновения пророссийских активистов с украинскими патриотами, в результате чего погибло 48 людей, в Одессе не был – а приехал сюда через неделю.

"Когда я приехал 9 мая – увидел мертвый город… Город, который ужаснулся и пережил тяжелый шок. Такое состояние длилось практически все лето. Одесса очнулась только в конце июля, может, даже – в начале августа", – вспоминает Ройтбурд.

Сейчас жемчужина у моря живет обычной жизнью. Проходить центром города очень неудобно из-за большого количества людей. Поскольку это суббота, в город вышли погулять не только туристы, но и местные жители.

Где-то вдали по Дерибасовской слышны звуки барабанов под аккомпанемент записей группы "Deep Purple" – какой-то барабанщик посреди улицы развлекает людей.

Недорогие гостиницы переполнены людьми, а квартиры и комнаты, что сдают посуточно, нужно бронировать минимум за две недели. Некоторые арендодатели вообще сбрасывают телефонные звонки.

Схожая ситуация с билетами на поезд. Например, если вы захотите купить проездной документ со Львова на завтра-послезавтра, в кассе вокзала просто разведут руками и предложат поехать в Одессу не раньше, чем через две-три недели.

На пляжах много людей, но тесноты не чувствуется. Самый популярный здешний кусочек земли у моря – комплекс "Аркадия" – работает круглосуточно. В модных заведениях обычный шезлонг стоит от 80 до 200 гривен, но это не очень пугает посетителей. Кстати говоря, на такие пляжи приходят позагорать немало иностранцев – так что молодых девушек на высоких каблуках не останавливает ни песок, ни даже ремонт дороги перед входом в комплекс.

"Город расстался с навязанными российской пропагандой клише, понял, что другой альтернативы европейскому выбору нет. Он понял, что европейский выбор однозначно связан с проукраинским выбором", – поясняет Ройтбурд.

"Конечно же, идиоты есть везде, думаю, что даже во Львове есть люди, которые хотят, чтобы Путин ввел войска", – добавляет художник.

Ситуативный патриотизм

Легкая курортная атмосфера Одессы стирает мысли о свисте пуль и звуков тяжелой артиллерии. Вообще, о войне здесь говорить не любят – но все же приходится.

По городу можно заметить несколько указателей на убежища. Зимой, во время обострения военных действий на востоке страны, местные жители проводили субботники в защитных сооружениях времен Второй мировой. Сейчас они поддерживаются в рабочем состоянии.

О событиях на Донбассе одесситам и гостям города напоминает также фотовыставка "Необъявленная война". Она проходит в беседке горсада, чуть ниже "Кларыбары".

На фотографиях – лица украинских бойцов, разбитая техника, сгоревшие автомобили и разрушенные дома. Есть здесь и отдельный стенд с фотографиями Донецкого аэропорта. Люди не проходят мимо: заходят, всматриваются в снимки.

Мужчина примерно 40 лет приседает к маленькой девочке – наверное, дочери – и что-то объясняет, показывая на фотографию расстрелянного автомобиля.

Вокруг беседки вывешены флаги Украины, Вооруженных и Морских сил, а также красно-черный флаг с надписью "Правый сектор".

По сторонам, ближе к прогулочной зоне Дерибасовской, стоят два больших стенда – слева портреты Героев Небесной сотни, справа фотографии погибших на Донбассе одесситов и жителей области.

Второй стенд некоторые называют "Cтеной плача". На нем четко написано: "Вічна пам'ять героям російсько-української війни".

За последний год в Одессе практически исчезли российские туристы, зато появилось множество проукраинских организаций и волонтерских движений.

Патриотические изменения в городе заметила и луганская журналистка Юлия Савченко, с прошлого года – одесситка, переехала с началом обострения ситуации на востоке.

"Когда я приехала, были одни настроения, а сейчас я уже вижу совсем другие. Даже среди моих знакомых – у некоторых ранее были более нейтральные взгляды. Но после того, что произошло на востоке Украины, они изменили свои взгляды именно на украинские", – рассказывает Савченко.

Местные активисты признаются, что на настроения в городе сильно повлияла не только война на Донбассе, но и столкновения на Куликовом поле.

"Нужно понимать, что означает 2 мая для Одессы. Это не было просто стычкой вооруженных антимайдановцев и куликовцев с вооруженными евромайдановцами – это присутствовало, но не было основным. Главное было то, что город массово поднялся за то, чтобы Одесса осталась в Украине. Это был такой референдум: "Одесса это Украина, или это часть русского мира?" – считает глава общественной организации "Рада громадської безпеки Одеси" Марк Гордиенко.

Активист без долгих раздумий перечисляет несколько причин, из-за чего, по его мнению, пророссийские настроения в городе пошли на спад.

Во-первых, много активных сторонников "русского мира" просто собрали чемоданы и уехали воевать на стороне террористов, в "ДНР" и "ЛНР". Во-вторых, милиция и СБУ не дают сепаратистам "спокойно спать" и постоянно их вылавливают. А в-третьих, люди, которым было все равно, что происходит – начали переходить на так называемую "сторону победителей".

В свою очередь, бывший заместитель главы Одесской областной государственной администрации Игоря Палицы Зоя Казанжи переходит на цифры.

Буквально в апреле администрация области заказывала социологические исследования в компании GfK для понимания настроений жителей Одессы и области.

"Примерно 80% одесситов видят свой город в составе Украины, а в области такой показатель еще выше и составляет 82%, – показывая на графики, говорит Казанжи. – У меня нет особой эйфории, потому что понимаю, что здесь свою роль сыграла и война на востоке. То, что сейчас там происходит, многим людям помогло сделать выбор".

Сепаратизм по-одесски

Как минимум раз в месяц в Одессе случается какой-нибудь взрыв. Неизвестные подрывают железную дорогу, мосты, офисы волонтеров, собственность украинских патриотов и прочее.

Один из недавних – взрыв в кафе "У Ангеловых", владельцы которого поддерживали Евромайдан и активно помогают украинской армии. На следующий вечер после инцидента глава Одесской ОГА Михеил Саакашвили демонстративно пришел ужинать в "У Ангеловых" вместе с главным милиционером области Гиорги Лордкипанидзе.

Как ни странно, но местные жители уже привыкли к диверсиям в городе и относятся к ним почти спокойно. Туристов это, похоже, тоже не очень волнует.

По мнению пресс-секретаря Самообороны Одессы Виктории Сибирь, такие теракты похожи на то, что "кому-то надо просто отчитаться в деятельности".

"Взрывы в городе повышают нервозное состояние общества. Недаром террористы во всём мире практикуют подобный метод запугивания и шантажа, – резюмирует Зоя Казанжи. – Если ставить вопрос: а почему эти взрывы какие-то, скажем так, киношные, без жертв? – Думаю, что создание общей тревожной обстановки действует точно так же страшно, просто меньшие риски для исполнителей. Спецслужбы стали более активно работать на упреждение – и это тоже во многом спасает ситуацию".

Бывший вице-губернатор подчеркивает, что практически все задержанные являются жителями региона, а не так называемыми "гастролерами".

Между тем Виктория Сибирь успокаивает и убеждает, что в настоящее время сепаратизма в Одессе практически нет.

"Он (сепаратизм – авт.) остался, скорее, на бытовом уровне. На Куликовом поле, где раньше собирался антимайдан, сейчас раз в неделю собирается кучка бабушек, их там буквально 20-30 человек, и никакой опасности они не несут", – отмечает представительница самообороны.

О трагедии на Куликовом поле и пожаре в одесском Доме профсоюзов слышал весь мир. Российская пропаганда называет те события "одесской Хатынью" и чуть ли не адом.

На месте "ада" нынче спокойно, никаких палаток и противостояний нет. Здание Дома профсоюзов обнесено металлической забором, покрашенным в желто-голубой цвет, окна остались разбитыми, так же как и сгоревшие двери здания. В будни эту точку Одессы охраняют два милиционера.

Один из правоохранителей активно наматывает круги, разговаривая по мобильному телефону, другой сидит в машине. Люди проходят мимо, не поворачивая головы в сторону здания – как будто это местная библиотека или корпус какого-нибудь разбитого университета.

С правой стороны сгоревшего сооружения стоит разноцветный указатель с надписью "Столовая профсоюзов работает". Если верить указателю, комплексный обед в столовой стоит всего 25 гривен.

– А что, действительно столовая работает? – спрашиваем у мужчины с собачкой.

– Ну да, – с удивлением и непониманием в голосе отвечает он.

Прошлым летом спокойствия здесь не было. Зоя Казанжи говорит, что для успокаивания ситуации в регионе Игорь Палица целое лето-2014 проводил много встреч с разными группами населения. Часть из таких встреч были непубличными.

"С кем общаться, а с кем не общаться, выбирать не приходилось. Наверное, в правовом обществе подобным должны заниматься специальные органы. Но, помня, в каком состоянии были милиция, СБУ, прокуроры – надежды лишь на них не было", – признается Казанжи.

"Самое главное, что локализовало конфликт внутри людей, которые потеряли своих близких, это то, что мы собрали родственников – и проукраинских, и пророссийских погибших – в одном помещении, – вспоминает бывший заместитель главы Одесской области. – Тогда председатель ОГА выдал каждой семье погибших по 200 тысяч гривен. От денег не отказался никто. Также решались бытовые проблемы этих семей – от устройства в детский сад детей до подключения домов к газопроводу".

Грузинское течение

Бесспорно, самым большим изменением в области за последнее время стало назначения экс-президента Грузии Михеила Саакашвили главой здешней ОГА. Многие эксперты назвали это назначение прямой "пощечиной" российскому президенту.

Саакашвили приехал сюда работать не сам, а пригласил известную активистку Евромайдана Юлию Марушевску, Сашу Боровика из Минэкономики, Владимира Жмака, возглавлявшего в "Роснефть-Украина", и российскую оппозиционерку Марию Гайдар.

На команду нового губернатора возложена большая миссия: не просто защитить регион, а развить его экономику. Как многие говорят – сделать с Одессы второе Батуми.

Уже больше двух месяцев экс-президент Грузии балует пользователей интернета скандальными видеороликами: например, когда жестко критикует местных прокуроров за коррупцию или ссорится з главой государственной авиационной службы.

Вместе с тем, одесситы ждут от Саакашвили конкретных дел – и, что важно, возлагают на него большие надежды.

"Первый месяц ему дали на "поговорить", а сейчас ждут действий, потому что фотографироваться с людьми – это очень хорошо, а делать изменения – другое", – говорит журналистка Юлия Савченко.

В свою очередь, команда Саакашвили обещает, что ощутимые изменения в регионе наступят не ранее, чем в октябре. А уже в августе в Одесской области заработает совет экономического развития области.

Так, по словам вице-губернатора Владимира Жмака, представителей регулятивных органов – таможню, налоговую, прокуратуру и силовые структуры – посадят за один стол с представителями власти, инвесторами и бизнесменами. Далее Одессу ждут реформы таможни и центра административных услуг.

"Одесскую таможню привели к тому, что ее просто обходят стороной и не проводят через нее товар", – жалуется Юлия Марушевская.

В администрации объясняют, что осенью таможенный контроль станет абсолютно компьютеризированным. Для этой затеи ОГА привлекла американских экспертов.

Одним из самых глобальных изменений в регионе станет реформирования областной администрации. Саша Боровик увлеченно рассказывает, что старую ОГА полностью распустят и создадут агентство по инвестициям развития. В нем они планируют оставить только 10% старых работников.

"Они пройдут все необходимые тесты и продолжат работу, чтобы осталась функциональная память", – объясняет Боровик.

По его словам, основой нового агентства станет гражданское общество и волонтеры, которые сейчас помогают команде Саакашвили.

"Знаете, сказать, что у нас есть какой-то гениальный план на год вперед – такого нет. На самом деле, все делается в ручном режиме, это борьба с конкретными проблемами", – добавляет Марушевская.

К сожалению, Одесса продолжает оставаться в поле зрения России. В конце июня разведка США опубликовала три сценария захвата Украины Владимиром Путиным. Один из вариантов агрессии предусматривает попытку полностью отрезать Украину от Черного моря и дойти до Приднестровья.

Одесский истеблишмент в один голос убеждает, что российских военных с цветами тут не ждут, и ждать не собираются.

"Перейдет ли город на ту сторону? Нет, не перейдет, у нас уже была в прошлом году возможность дважды перейти на другую сторону, – резюмирует Виктория Сибирь. – Первый раз, когда 3 марта в облгосадминистрации пытались поднять российский флаг, и огромное количество граждан, увидев по новостям, что происходит, пришли в администрацию и выгнали этих людей. И 2 мая".

На вопрос, "а как поведут себя местные силовики, в случае чего?", Марк Гордиенко с "Ради громадської безпеки Одеси" отвечает оригинально: "Я могу сказать о бандитах, а не о милиционерах. Бандиты будут стоять за Украину".

...Тем временем на Дерибасовской темнеет. Две молодые девушки подходят к стенду с портретами Небесной сотни. Они приседают на колени и, перешептываясь, поджигают стоявшие рядом несколько лампадок.

Аналогическую процедуру девушки повторяют возле стенда с портретами погибших военных. Маленькие огни будут гореть целую ночь, пока лучи солнца не упадут на желто-голубой флаг в самом центре Одессы.

Міжнародні організації в Україні. Місії і повноваження

Режим припинення вогню, дотримання прав людини, забезпечення переселенців з окупованих територій, гуманітарна допомога — це далеко не весь перелік функцій, які покладені на міжнародні організації, що працюють нині на Сході України. На підконтрольній Україні території іноземні місії діють у режимі максимального сприяння. Терористи ж дуже вибіркові у своїх контактах зі спостерігачами. Тиждень спробував систематизувати інформацію про міжнародні організації, які нині працюють в Україні, зокрема безпосередньо в зоні конфлікту. Є серед них як невеликі неурядові структури, так і поважні організації з чималою історією та досвідом роботи в багатьох гарячих точках планети.

Андрій Садовий Галицькі політики новітньої доби є уособленням обережності, суцільного розрахунку та вміння домовитися будь з ким будь про що заради як тактичного «гендлю», так і стратегічної вигоди. Мабуть, найяскравішим представником цього трен­­ду є нинішній львівський міський голова та лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий. Це людина, яка ніколи ні з ким остаточно не свариться, є плоттю від плоті сучасної львівської еліти, хоча де в чому її вже переросла. Він завжди тримає нейтралітет і воліє перебувати в сірій зоні, звідки й керувати всіма процесами. Має дуже амбітні плани й уміє створювати красиву картинку.

Кар’єра нинішнього львівського мера та очільника фракції, що створила найбільшу сенсацію на минулих парламентських виборах, починалася типово для всіх представників українського істеблішменту, яким не пощастило займати високе місце в комуністичній номенклатурі, – з «човникарства». Студент Львівської політехніки й паралельно працівник заводу Львівприлад наприкінці 1980-х поринув у стихію заробляння швидких грошей і почав возити з Польщі речі, зокрема колготки, на чому й підняв свій бізнес.

На початку 1990-х майбутній міський голова засновує структуру під назвою «Галицькі інвестиції», яка й приносить йому швидко чималі статки. Чим саме займалася ця фірма, пан Садовий говорити не любить, однак у Львові подейкують, що основними напрямами її діяльності були гендлювання з ваучерами та скупка задешево акцій підприємств, наприклад Львівської пивоварні, заводу Мікроприлад, маслозаводу та заводу бетонних виробів у місті Стрий, Радехівського цукрового заводу, двох львівських АТП, згаданого вже Львівприладу тощо. А також тресту з будівництва ліній високовольтних електропередач, який працює і нині, що зветься Південьзахіделектромережбуд.

Щоправда, на сьогодні майже нічого із цих підприємств Садовому офіційно не належить: або продані, або переписані на дружину. Однак їх кількість і статки, що уможливлюють утримування цілої медіа-імперії, цілком дають право зарахувати пана Андрія до категорії олігархів. Так, модерніших, хитріших і більш прихованих, ніж фір­таші-ахметови-коло­мойські, але все-таки олігархів.

важливість піар-складової садовий зрозумів дуже рано, тому від самого початку політичної діяльності наполегливо напрацьовував власний медіа-актив

Зрозуміло, таке стрімке зростання в умовах диких 1990-х не могло відбуватися без могутнього «даху». Нагадаємо, що тоді Львів був не меншим кримінальним центром, ніж Донецьк: усе поділили кілька угруповань, які жорстоко воювали одне з одним. Майже всі підприємці міста змушені були платити данину тим чи тим. Однак, за свідченнями місцевих журналістів, пан Садовий ніколи не мав справи з кримінальниками. Чому? «Бо із самого початку бізнес-кар’єри в нього був могутній міліцейський «дах», – стверджує головний редактор авторитетної львівської газети «Ратуша» Микола Савєльєв. Подейкують, що людиною, яка вела пана Андрія через усі зигзаги первинного політичного життя, був авторитетний львівський політик Богдан Буца, а ще він мав певну протекцію від Тараса Стецьківа.

Так це чи ні, однак підприємницька активність Садового з роками тільки зростала. 1993-го майбутній мер вирішив зайнятися медіа-бізнесом, створив радіостанцію «Люкс» разом із Тарасом Стецьківим і журналістами Олександром Кривенком та Ігорем Копистинським. Згодом, у 1997-му, відкрив газету «Поступ». Вінцем медіа-активності Садового стало заснування холдингу «24», до якого входять нині «Канал 24», «Радіо 24», «Футбол 24». Не забудьмо також, що Садовому належить один із найпопулярніших інформаційних сайтів Галичини – Zaxid.net.

Подейкують, ідею із «Самопоміччю» як головною рушійною силою кар’єри йому підказали теж польські політтехнологи, котрі доти працювали з Александром Квасневським і котрих Садовий найняв на початку 2000-х. Його політичні апетити перерос­­ли рівень Львівської міськради, де він очолював комісію економічної політики. Саме тоді майбутній мер почав наполегливо ліпити із себе образ підкутого громадського діяча, спеціаліста з урбаністики та комунального господарства, очолюючи кілька відповідних громадських організацій. Однак не цурався приміряти на себе й імідж активіста, що може покричати на чиновників, чи навіть простецького хлопця з району, здатного спокійно про­їхатись у трамваї разом зі звичайним людом.

Узагалі Садовий прагне в політичному житті дотримувати якнайбільшого нейтралітету, старанно обходячи стороною всі проблемні ідеологічні питання навіть у власній партії і напираючи натомість на свою модерність та ефективність як менеджера. Решту питань він замовчує в надії на те, що електорат, зачарований його менеджерськими здібностями, все додумає сам. Винятком був хіба що крок із доплатами до пенсії ветеранам УПА у Львові. Міський голова воліє бути сірим кардиналом з іміджем людини, яка вміє робити реальні справи й дотримується традиційної моделі з великою дружною родиною, що цілком логічно для галичан із їхнім «греко-като­лиць­­ким шаріатом».
Власне, саме таким чином була побудована торік кампанія його партії «Самопоміч». Щоправда, чимало критиків Садового піддають сумніву його здіб­ності як управлінця, вважаючи, що недоліки в цій сфері він із лихвою перекриває красивим піаром. Хоча слід віддати мерові належне: йому справді вдалося покращити Львів, бодай на рівні іміджу. Саме тому й прощають панові Андрію постійні сумнівні «ґешефти» із землею, як, наприклад, у випадку із землевідводами на користь відомого кримінального авторитета Вови Мор­­ди. Утім, гарним показником довіри до міського голови було те, що свого часу він навіть не побоявся сам ініціювати позачергові вибори міськради, коли 2008-го втратив контроль над нею.

За Кучми Садовий був членом партії «Реформи і порядок», яка тоді панувала на Львівщині. За Ющенка – «Нашої України». Наприкінці каденції останнього почав шукати нових покровителів навіть у таборі Януковича. Однією з не найкращих сторінок його біографії є цілком плідне співробітництво з донецькими, конкретно – з Борисом Колесніковим напередодні Євро-2012. Нагадаємо, що той очолював агенцію з проведення футбольної першості, а Садовий – одне з міст, де відбувалися матчі. Колесніков навіть захищав мера Львова під час скандалу з розтратами кош­тів, виділених на будівництво доріг перед чемпіонатом. Вони разом їздили до Європи й загалом демонстрували повну приязнь та співпрацю.

Андрій Іванович, використовуючи дуже вигідне як економіч­­но, так і з піарного погляду місце львівського мера, намагається мати добрі стосунки з усіма. Наприклад, з олігархами Коломойським та Єремеєвим. Одначе конкретних фактів як завжди немає. Зате цілком очевидною є наявність у нього президентських амбіцій, про що пан Садовий і сам говорить публічно. Однак йому вистачає розуму чекати із цим, принагідно розвиваючи власну партію.

Результати в цього сірого галицького лиса поки що й справді непогані. Його партія динамічно розвивається, його позиції у львів­­ському політикумі не те щоб недоторканні, але реальних конкурентів йому немає. Не вважати ж за них «Свободу», яка навіть у свої найкращі часи не змогла його повалити. Він наполегливо ліпить із себе нового європейського лідера, ефективного менеджера, який здатен вивести України вперед, використовуючи свій мерський багаж. Однак варто розуміти, що бекграунд у цієї людини нічим не відрізняється від решти українських політиків.

http://tyzhden.ua/Politics/142285

Упродовж червня 2014 року – травня 2015 року українські хакери заблокували на рахунках терористів $5 млн. Про це в Facebook повідомив київський спеціаліст з веб-безпеки Євген Докукін, який є засновником ініціативи «Українські кібер-війська».

«За червень-травень Українські кібер-війська заблокували 5 мільйонів доларів на 218 рахунках терористів», - запевнив Докукін.

«Після блокування попередніх рахунків терористів, я заблокував нові рахунки. Це рахунки терористів в системах Яндекс.Деньги та QIWI. Рахунки в системах Яндекс.Деньги (41001999649878) та QIWI вже заблокували. З липня чекаю на рішення WebMoney. Таким чином я своїми діями зупинив фінансування тероризму в двох системах. Українські кібер-війська завдали чергового удару по сепаратистах і терористах», - додав Докукін.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що Українські кібер-війська заблокували 116 сайтів терористів.

http://tyzhden.ua/News/142946